Рішення

від 13.02.2024 по справі 320/25098/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року Київ№ 320/25098/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: війська частина НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просила суд:

- визнати протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;

- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації її грошового забезпечення (базовий місяць) січень 2008 року.

На обґрунтування позову позивачка зазначила, що має право на індексацію її грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) січень 2008 року, проте відповідач безпідставно обмежив її в реалізації вказаного права.

Відповідно до ухвали від 02.08.2023 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача військову частини НОМЕР_2 .

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у ньому.

Від позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просила суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Від відповідача надійшли заперечення щодо наведених позивачкою у відповіді на відзив пояснень та міркувань, просив у задоволенні позову відмовити.

Від третьої особи будь-яких пояснень, заяви чи клопотань не надійшло.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , військовослужбовець, у період з вересня 2003 по теперішній час проходить дійсну військову службу у ЗСУ у ВЧ НОМЕР_2 на посаді сержанта менеджера 3 категорії групи персоналу штабу ВЧ НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 .

27.06.2023 позивачка звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просила надати відповідні довідки про грошове забезпечення та нараховану індексацію за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Листом від 07.07.2023 №126 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено про відсутність підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутні.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позивачка звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

У силу вимог частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Судом установлено, що в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не проводилась, у зв`язку з призупиненням такої виплати на підставі відсутності у відповідача можливості виплати індексації грошового забезпечення в межах наявного фінансового ресурсу, що підтверджується самим відповідачем у відзиві.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 29.12.2017 № 122/0/66-17, посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувались у січні 2008 року.

Цим же листом від 29.12.2017 Мінсоцполітики визначає, що сума індексації у грудні 2017 року становить 4258, 75 грн. Аналогічна позиція висловлена в листі від 15.04.2020.

Згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України 31.01.2018 № 1725/з, базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

Крім того судом установлено, що згідно листів Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №78/0/66-17 проведення індексації доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.

Згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485, у січні 2016 року - лютому 2018 року у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міноборони не було. Що стосується індексації грошового забезпечення за березень 2018 року, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців. У листі вказано, що відповідно до Порядку №704, обчислення споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. У зв`язку із цим, передбачено забезпечити виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям із квітня 2018 року після надходження відповідного фінансування за умови перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка.

Виходячи з аналізу викладеного, суд зазначає, що зазначене вище стало підставою для призупинення та не здійснення нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення протягом періоду з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Стосовно наявності у позивачки права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» вiд 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною першою статті 9 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі Закон №2017-III) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів;

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;

4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;

6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;

7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку №1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Натомість, як вже зазначалось вище, позивачці за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправність дій відповідача в цій частині.

Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність можливості у Міноборони на виплату індексації грошового забезпечення у межах наявного фінансового ресурсу.

Крім того, суд зазначає, що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивачку права на отримання належних їй сум невиплаченого доходу.

У зв`язку із цим, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій командування військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (надалі - Постанова №1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Із пункту 13 постанови №1294 убачається, що вона набрала чинності з 01.01.2008.

Вказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.

Ураховуючи те, що посадовий оклад за посадою, яку займала позивачка до березня 2018 року востаннє підвищувався 01.01.2008 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, то відповідно до статті 102 постанови №1078, обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, а саме - з лютого 2008 року та стосується як для діючих так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців.

Тобто, виходячи з викладеного, суд зазначає, що з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року.

Крім того, суд наголошує, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

Таким чином, суд доходить висновку, що починаючи з грудня 2015 року, січень 2008 року повинен бути застосований, як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком №1078.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, в якій суд виснував, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись січень 2008 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій в частині не виплати позивачці спірної індексації грошового забезпечення за вказаний період.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позовних вимог, відшкодуванню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений нею судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації її грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.