Рішення

від 14.02.2024 по справі 320/10921/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року м. Київ№ 320/10921/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція плюс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Провінція плюс" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адмінстративно-господасрького штрафу від 21.02.2023 № 356708.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, позаяк, водій транспортного засобу з актом ознайомився та щодо причин порушень зазначив, що транспортний засіб не обладнаний тахографом та ведеться індивідуальна контрольна книжка водія, яка була в нього в наявності, але відповідач не відобразив даний факт при складанні акта. При цьому, обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу встановлюється за умови обладнання транспортного засобу таким тахографом, у разі ж його відсутності, Положення визначає інший спосіб обліку робочого часу, а саме, ведення індивідуальної контрольної книжки водія. Як зазначив водій при ознайомленні з актом, що також було підтверджено представником позивача під час розгляду справи, перевірений транспортний засіб позивача тахографом обладнаний не був, тож у водія, відповідно, були відсутні відповідні документи щодо нього (протокол про перевірку та адаптацію тахографа, роздруківка даних цифрового тахографу), натомість, водій мав індивідуальну контрольну книжку водія. Через це, відповідач застосував до позивача адміністративно-господарський штраф, який не мав бути застосований.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

09.05.2023 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що 20.01.2023 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області, відповідно до направлення від 16.01.2023 № 008181 на рейдову перевірку, при здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, відсутні, а саме, протокол перевірки та адаптації тахографу та роздруківка даних цифрового тахографу. Зважаючи на викладене, а також те, що за відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із вантажем становила понад 3,5 т, то зазначений транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, при цьому, твердження позивача про існування на момент перевірки індивідуально-контрольної книжки водія не відповідає дійсності та не доведено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої, складено акт від 20.01.2023 № 251938, яким зафіксовано, що на місці перевірки автомобільна дорога МОЗ Київ-Харків Довжанський 295 км, 20.01.2023 об 11 год. 21 хв. (направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 16.01.2023 № 008181), проведено перевірку транспортного засобу марки VOLVO FN /KRONE, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого, виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, п. п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, а саме, позивачем здійснено перевезення вантажів згідно ТТН № 13331 від 19.01.2023 транспортним засобом обладнаним цифровим тахографом, без оформлення роздруківки даних роботи водія за 20.01.2023, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, без оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, роздруківки даних роботи водія за 20.01.2023.

За наслідком розгляду справи, відповідачем винесено постанову про застосування адмінстративно-господасрького штрафу від 21.02.2023 № 356708 у розмірі 17000 грн.

Позивач не погоджується з вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позак на момент проведення рейдової перевірки, водій мав при собі індивідуальну контрольну книжку водія, що і є виконанням вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Інструкції від 24.06.2010 № 385, Положення від 07.06.2010 № 340.

Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III, встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з ч. 10 ст. 6 Закону № 2344-III, на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Змістом ч. 1 ст. 48 Закону № 2344-III, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із ч. 2 ст. 48 Закону № 2344-III, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до приписів ст. 48 Закону № 2344-III, при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів, при цьому, у розумінні визначень Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до абзацу 1 пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (надалі - Положення № 340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до абз. 4 п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 № 946/18241 (далі -Інструкція № 385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або уразі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994 016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Обов`язок позивача щодо дотримання вимог підзаконних нормативно-правових актів - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 передбачено чинним законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до змісту п. 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

У позовній заяві позивач вказує на те, що водій транспортного засобу зазначив перевіряючим, що транспортний засіб не обладнаний тахографом, проте ведеться індивідуальна контрольна книжка водія, яка була в нього в наявності, але відповідач не відобразив даний факт при складанні акта.

Суд враховує, що відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 № 153, про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з частиною 3 статті 10 Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

У той же час, ведення тахографу чи індивідуальної контрольної книжки водія передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон.

Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Під час здійснення рейдової перевірки у позивача були відсутні оформлені картка водія та розрахунки до цифрового тахографу.

Суд вважає, що перевезення будь-якого вантажу, в тому числі й особистого, вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, не звільняє водія від обов`язку ведення індивідуальної контрольної книжки та необхідності мати товаро-транспортну накладну під час транспортування товару.

Зважаючи на викладене, а також те, що за відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із вантажем становила понад 3,5 тонн, то зазначений транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

До позовної заяви стороною позивача було надано індивідуальну контрольну картку водія ОСОБА_1 за 22.12.2022, проте, суд вважає, що позивачем не доведено факту існування саме станом на момент перевірки індивідуально-контрольної книжки водія, при цьому, зі змісту індивідуально-контрольної книжки неможливо встановити дату її виготовлення, позивачем не доведено протилежне. До того ж, у разі ствердження позивачем про те, що індивідуально-контрольна книжка була в наявності станом на момент рейдової перевірки, водій мав зазначити про це в акті в інших зауваженнях та заявити письмово клопотання про її долучення до акта перевірки в якості додатка та зафіксувати вказані обставини за допомогою фото/відео фіксації.

Враховуючи, що водій позивача під час проведення перевірки не мав документів, визначений для водія статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, то допустив правопорушення, внаслідок якого прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що мав би свідчити про його справність та актуальність (неспотвореність) даних не є можливим перевірити дотримання водіями транспортних засобів режиму праці та відпочинку водіїв.

Доводи сторони позивача про те, що тахограф на авто недіючий/відсутній, а індивідуальна контрольна книжка водія була у водія в наявності та надана для перевірки, суд вважає недоведеними та суб`єктивними, позаяк, акт перевірки у графі пояснення водія не містить вказаного, з огляду на що, твердження позивача у позовній заяві не підтверджують факту порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, а постанова від 21.02.2023 №356708 про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак, не підлягає скасуванню.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при проведенні рейдової перевірки та прийнятті оскаржуваної постанови, доводи позивача щодо неправомірності застосування штрафних санкцій є недоведеними.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція плюс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.