Рішення

від 14.02.2024 по справі 320/4449/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року м. Київ№ 320/4449/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС ЛТД" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС ЛТД" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № 351368 від 07.02.2023, згідно якої постановлено стягнути штраф у розмірі 17500,00 грн та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 351369 від 07.02.2023, згідно якої постановлено стягнути штраф у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк, позивач не надає іншим особам послуги з перевезення вантажів, відповідний вид економічної діяльності відсутній. Товариство перевозить власну продукцію. Законодавець не визначив обов`язкової наявності картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа стосовно транспортних засобів, що використовуються суб`єктами господарювання, які не надають послуг з перевезення вантажів. Прийняттям оскаржуваної постанови, відповідач порушив вимоги п. 1.3, 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385, оскільки поширив її дію на позивача, який не надавав послуги з перевезення вантажів. Крім того, посадовими особами відповідача при фіксуванні факту перевищення вагового нормативного параметру транспортного засобу в жодному складеному документі взагалі не зазначено використовуване обладнання. Також, позивач вказує на те, що посадовими особами відповідача при фіксації факту перевищення вагового нормативного параметру дозволено подальший рух транспортного засобу, що суперечить пункту 21 Порядку № 879. Через це, відповідач оскаржуваними постановами застосував до позивача адміністративно-господарський штраф, який не мав бути застосований.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

06.04.2023 до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що оскаржувані постанови є законними, позаяк, у силу норм Закону № 2344-ІІІ, позивач є автомобільним перевізником та мав надати показники тахографа чи реєстраційний листок режиму праці та відпочинку. Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю, встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, при цьому, що документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення.

Таким чином, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz номерний знак НОМЕР_2 було встановлено, що загальна маса склала 47,65 т при нормативно допустимій 40 т, навантаження на одиночну віст склало 12,65 т, при допустимій 11,5 т, на строєну вісь - 27,4, при допустимій - 24 т. Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів до суду, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку. З огляду на аргументи позивача, з приводу того факту, що на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідких вантажів (сипучих), відсутня, відповідач наголошує, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу. Щодо твердження позивача про те, що зі змісту акту та довідки неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, відповідач зауважує, що з форми зазначених документів видно, що графи для зазначеної інформації відсутні, тому такі твердження позивача є необґрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2022 уповноваженими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 16.12.2022 № 042/В на рейдову перевірку, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Посадовими особами Укртрнасбезпеки було зупинено транспортний засіб марки Volvo, номерний знак НОМЕР_3 , який згідно товарно-транспортної накладної від 20.12.2022 № 00046 використовувався позивачем.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz номерний знак НОМЕР_2 було встановлено, що загальна маса склала 47,65 т при нормативно допустимій 40 т, навантаження на одиночну віст склало 12,65 т, при допустимій 11,5 т, на строєну вісь - 27,4, при допустимій - 24 т, з огляду на що, складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 21.12.2022 № 0057812.

На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Уктрансбезпеки, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0072579 від 21.12.2022.

Під час перевірки були виявлені порушення, зокрема, відсутня тахокарта в аналоговом тахографі водія ОСОБА_1 ; перевезення вантажу (пшениця) згідно ТТН № 00046 від 20.12.2022 з перевищенням вагових норм: загальна вага 47,65 т при нормі 40 т (на 19,12%), на одиночиу вісь 12,65 т при нормі 11,5 т (на 10%), на строєну вісь 27,4 т на 14%.

07.02.2023 постановами Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті було застосовано адміністративно-господарський штраф до позивача, а саме: постановою про застосування адмінісіративно-господарського штрафу № 351368 від 07.02.2023, за відсутність на момент проведення перевірки щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія, відповідальність за яке встановлена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн; постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 351369 від 07.02.2023 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10%. але не більше 20%, відповідальність за яке встановлена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.

Оскаржувані постанови складені на підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом № 347475 від 21.12.2022.

Позивач вважає вказані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III, встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з ч. 10 ст. 6 Закону № 2344-III, на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Змістом ч. 1 ст. 48 Закону № 2344-III, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із ч. 2 ст. 48 Закону № 2344-III, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до приписів ст. 48 Закону № 2344-III, при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів, при цьому, у розумінні визначень Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до абзацу 1 пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (надалі - Положення № 340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до абз. 4 п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 № 946/18241 (далі -Інструкція № 385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або уразі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994 016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Обов`язок позивача щодо дотримання вимог підзаконних нормативно-правових актів - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 передбачено чинним законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до змісту п. 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

У позовній заяві позивач заперечує факт надання саме ним послуг з перевезень вантажів. Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач виходить з того, що він не є перевізником, а лише здійснював доставку власного вантажу.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є питання правомірності застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, як особи, яку відповідач визнав перевізником, а також з`ясування того, хто є дійсним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, вирішальним при розгляді даної справи, є встановлення факту чи позивач є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.1. Правил № 363, встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З аналізу наявної в матеріалах справи товаро-транспортної накладної слідує, що позивач фактично виступає перевізником товару за власний кошт.

Отже, позивач в даному випадку, є автомобільним перевізником, який здійснював перевезення товару за власний кошт, що відповідає приписам статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Окрім того суд враховує, що відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 № 153, про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з частиною 3 статті 10 Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

У той же час, ведення тахографу чи індивідуальної контрольної книжки водія передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон.

Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Під час здійснення рейдової перевірки у позивача були відсутні оформлені картка праці та відпочинку водія та розрахунки до цифрового тахографу.

Суд вважає, що перевезення будь-якого вантажу, в тому числі й особистого, вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, не звільняє водія від обов`язку ведення індивідуальної контрольної книжки та необхідності мати товаро-транспортну накладну під час транспортування товару.

Відповідальність на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за відсутність документів при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Враховуючи, що водій позивача під час проведення перевірки не мав документів, визначений для водія статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, то допустив правопорушення, внаслідок якого прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, суд критично оцінює аргументи позивача, які зводяться до того, що він не надає послуг з перевезення (бо здійснює перевезення вантажів за власний кошт для власних потреб), а тому, під час здійснення внутрішніх перевезень у нього відсутній обов`язок використовувати тахограф чи індивідуальну книжку водія. Закон зобов`язує мати тахограф чи індивідуальну книжку водія у разі перевезення вантажу, а не надання послуг перевезення вантажів, про що вище суд вже зазначав.

Суд звертає увагу, що з 01.10.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03.06.2021 № 1534-ІХ, яким абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У попередній редакції передбачалось: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порівняльний аналіз наведених положень ст. 60 Закону № 2344-ІІІ (діючої та попередньо), дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відтак, штрафна санкція до товариства, як перевізника вантажу для власних потреб була застосована правомірно, тому оскаржувана постанова від 07.02.2023 № 351369 не підлягає скасуванню.

Також, за результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz номерний знак НОМЕР_2 , відповідачем було встановлено, що загальна маса склала 47,65 т при нормативно допустимій 40 т, навантаження на одиночну віст склало 12,65 т, при допустимій 11,5 т, на строєну вісь - 27,4, при допустимій - 24 т, з огляду на що, складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 21.12.2022 № 0057812.

На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Уктрансбезпеки, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0072579 від 21.12.2022.

Частинами 1, 4 статті 48 Закону № 2344-III, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Частиною 1 статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

Підпунктом 11 п. 2 Порядку № 879 наведено визначення поняття точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення.

Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412, відповідно яких, позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Суд звертає увагу на те, що результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, зафіксовано перевищення законодавчо визначених норм, при цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів до суду, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку.

З огляду на аргументи позивача, з приводу того факту, що на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідких вантажів (сипучих), відсутня, варто зазначити, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Також, переміщення вантажу під час руху не дозволяється, оскільки його переміщення спричиняє збільщення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Щодо твердження позивача про те, що зі змісту акту та довідки неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, суд зазначає, що з форми зазначених документів вбачається, що графи для зазначеної інформації відсутні, тому і вказані твердження позивача є безпідставними.

Відповідно до п. 23 Порядку № 879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами щляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно з п. 24 Порядку № 879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транепортний засіб може продовжити подальший рух.

Позивач не надав суду доказів чи пояснень того, що після встановлення перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водій або власник транспортного засобу привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.

Враховуючи те, що відповідно до акту проведення перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Колос ЛТД» виконувало вантажні перевезення з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні подільного вантажу, а саме, навантаження на одиночну вісь склало 12,35 т, при нормативно допустимій -11,5т, відповідно, начальником Відділу державного нагляду (контролю) м. Києві прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344, у розмірі 17000,00 грн.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що доводи та твердження позивача, не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.02.2023 № 351368, 351369 є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства України, а відтак, не підлягають скасуванню.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки доводи позовної заяви не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС ЛТД" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанов відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.