Рішення

від 14.02.2024 по справі 640/1041/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року Київ № 640/1041/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі відповідач), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1691 «Про призначення позапланової безвиїзної перевірки ТОВ «ТРК «Нові Комунікації» м. Львів (НР №00293-м від 23.08.2018, на вид мовлення: багатоканальне ТБ, логотип «ZZIK» від 23.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваним рішенням внесено зміни до рішення № 1206 від 15.10.2020, яке було прийнято до набрання чинності новою редакцією Інструкції про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 №115, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 за №313/20626. На думку позивача внесення змін оскаржуваним рішенням до рішення №1206 від 15.10.2020не відповідає нормам статті 58 Конституції України. Крім того, позивач наголошує, що на засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення акти моніторингу не досліджувались, відеозаписи передач позивача не переглядались, результати моніторингу до оскаржуваного рішення долучені не були, отже відповідачем без дослідження належних доказів ознак порушень внаслідок упередженого ставлення до позивача прийнято оскаржуване рішення. Крім того, позивач наголошує, що відповідач не наводить, яке саме висловлювання або фраза містить ознаки порушення та якого саме порушення.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Відповідно до ухвали від 13.06.2023 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов відповідач наголошує, що виявлення відповідачем під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії є окремо підставою для призначення позапланових перевірок. Крім того, відповідач у відзиві на позов вказує, що нормативно-правові акти можуть регулювати правовідносини, які почались у минулому проте тривали (не вичерпали своєї дії) на момент прийняття відповідних рішень. Отже внесення відповідачем змін до рішення, яке було прийнято до набрання чинності новою редакцією Інструкції про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 №115, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 за №313/20626, проте станом на час набрання чинності новою редакції згадуваної Інструкції не було реалізовано, тобто не вичерпало своєї дії не є порушенням статті 58 Конституції України.

У відповіді на відзив позивач наголошує на незаконності реалізації відповідачем повноважень щодо внесення оскаржуваним рішенням змін до рішення від 15.10.2020 №1206. Крім того, позивач наполягає відсутності актів моніторингу та жодних інших результатів моніторингу у додатках як до рішення від 15.10.2020 №1206 так і до оскаржуваного рішення.

У запереченнях відповідач наголошує, станом на день прийняття оскаржуваного рішення позапланова виїзна перевірка призначена рішенням від 15.10.2020 №1206 проведена не була, отже внесення змін до згадуваного рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 15.10.2020 №1206 (протокол №28) призначено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія (Нові комунікації», м. Львів (ліцензія НР №00293-м від 23.08.2018) з метою перевірки дотримання вимог Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 №538/97-ВР: абзацу дев`ятого частини другої статті 6, пунктів «а» та «в» частини першої статті 59.

В подальшому, рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 23.12.2020 № 1691 (протокол №33) (тут і далі оскаржуване рішення) внесено зміни до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 15.10.2020 № 1206, виклавши його в новій редакції:

1)Призначити позапланову безвиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», м. Львів (ліцензія НР №00293-м від 23.08.2018) з метою перевірки дотримання вимог Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 №538/97-ВР: абзацу дев`ятого частини другої статті 6, пунктів «а» та «в» частини першої статті 59.

2)Встановити строк проведення перевірки з 14.01.2021 по 28.01.2021 включно.

3)Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», м. Львів у термін до 18.01.2021 надати Національній раді шляхом надсилання документи та матеріали, необхідні для проведення перевірки згідно з переліком.

Актом про відмову у проведенні перевірки телерадіоорганізації від 28.01.2021 уповноважені особи відповідача зафіксували факт ненадання ліцензіатом у повному обсязі запитуваних документів, необхідних для здійснення перевірки.

Незгода позивача з оскаржуваним рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 №538/97-ВР (далі - Закон №538/97-ВР) Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Керуючись статтею 13 Закону № 538/97-ВР Національна рада, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм.

За приписами частини першої статті 23 Закону № 538/97-ВР порядок організації та внутрішньої роботи Національної ради, що не врегульований цим Законом, визначається Регламентом Національної ради, який за поданням голови або не менше трьох членів Національної ради затверджується Національною радою більшістю від її складу.

Частина перша статті 24 Закону № 538/97-ВР визначає, що засідання Національної ради скликаються головою Національної ради відповідно до Регламенту Національної ради за власною ініціативою або на вимогу не менше трьох членів Національної ради.

Порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, організації та проведення перевірок, оформлення результатів перевірок ліцензіатів уповноваженими особами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада), а також порядок складання та подання органам, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення, протоколів та матеріалів про адміністративні правопорушення визначено Інструкцією про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 №115, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 за № 313/20626 (далі - Інструкція №115).

Згідно приписів пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 115 Національна рада здійснює наглядові повноваження, зокрема шляхом здійснення моніторингу телерадіопрограм, а також проведення перевірок (планових або позапланових, виїзних або безвиїзних).

Пункт 3 розділу ІІ Інструкції № 115, визначає підстави для призначення позапланової перевірки, зокрема: виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для призначення позапланової виїзної перевірки стали результати моніторингу мовлення позивача, оформлені актом моніторингу програмного наповнення за 06-07.10.2020.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ІІ Інструкції №115, об`єктами моніторингу є телерадіопрограми, які транслюються (ретранслюються) на території України, та телерадіопрограми, що надаються у складі програмної послуги.

Уповноваженими особами, які здійснюють моніторинг, є: представники Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, працівники секретаріатів представників Національної ради, а також працівники відповідних структурних підрозділів Національної ради, до посадових обов`язків яких належить здійснення моніторингу.

Пункт 2 розділу І Інструкції № 115 визначає, що моніторинг - комплекс заходів, спрямованих на фіксацію і аналіз мовлення або програмної послуги, який здійснюється шляхом запису, перегляду (прослуховування) телерадіопрограм, що розповсюджуються ліцензіатами; акт моніторингу - службовий документ, складений уповноваженою особою Національної ради, в якому відображаються результати моніторингу.

Згідно із пунктом 4 розділу ІІ Інструкції №115 моніторинг телерадіопрограм телерадіоорганізацій передбачає: запис та збереження телерадіопрограм спеціалізованим технологічним обладнанням для приймання, запису і зберігання телерадіопрограм; перегляд (прослуховування) записаних телерадіопрограм; аналіз отриманих результатів і складання акта моніторингу; зберігання записів телерадіопрограм (за необхідності).

Згідно пункту 7 розділу ІІ Інструкції №115 в акті моніторингу телерадіопрограм телерадіоорганізації зазначають: найменування телерадіоорганізації; номер ліцензії; технічні параметри мовлення; вихідні дані (логотип, позивні); дату мовлення ліцензіата, що є предметом моніторингу; час початку програм (передач) (за необхідності); елементи програмного наповнення (за необхідності); назву програм (передач) (за необхідності); мову програм (передач) (за необхідності); жанр (тип) програм (передач) (за необхідності); програми (передачі) власного виробництва (за необхідності); національний/іноземний аудіовізуальний продукт (за необхідності); хронометраж програм (передач) (за необхідності); посаду, прізвище та ініціали уповноваженої особи, яка здійснила моніторинг; дату складання акта моніторингу; іншу інформацію залежно від предмета та виду моніторингу.

За приписами пункту 9 розділу ІІ Інструкції №115 інформація, отримана під час моніторингу, може бути використана для: повідомлення ліцензіатів про порушення ними законодавства та/або умов ліцензій; підготовки аналітичних та інформаційних матеріалів про стан телерадіомовлення в Україні та підготовки рішень Національної ради; розгляду питань про факти порушень законодавства у сфері телебачення і радіомовлення; проведення перевірок ліцензіатів.

Отже, виявлення відповідачем під час проведення моніторингу телерадіопрограм, а також програм, що надаються у складі програмної послуги, ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії є окремо підставою для призначення позапланових перевірок.

Як вбачається із змісту наявної у матеріалах справи копії акту моніторингу програмного наповнення за 06-07.10.2020 останній цілком відповідає приписам Інструкції №115. З акта чітко вбачається, що моніторинг здійснено т.в.о. начальника відділу моніторингу Ложечніковим А.В. (докази щодо підтвердження повноважень якого містяться в матеріалах справи) вид мовлення багатоканальне ТБ, технічні параметри мовлення: багатоканальна телемережа МХ-3 у стандарті DVB-Т2 (МПЕG-4), логотип ZZIK.

Суд наголошує, що будь-яких доказів того, що зафіксовані результати моніторингу не відповідають дійсності позивачем надано не було.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №538/97-ВР Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону №538/97-ВР кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані: посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії; обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин.

Згідно пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №115 планові та позапланові перевірки проводяться на підставі рішення Національної ради. У рішенні Національної ради про призначення позапланової перевірки зазначають найменування або прізвище, ім`я, по батькові ліцензіата, щодо якого буде проводитися перевірка, підстава для призначення перевірки та предмет перевірки.

Як вказано вище, рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 15.10.2020 №1206 (протокол №28) призначено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія (Нові комунікації», м. Львів (ліцензія НР №00293-м від 23.08.2018) з метою перевірки дотримання вимог Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 №538/97-ВР:

- абзацу дев`ятого частини другої статті 6 (не допускається використання телерадіоорганізацій для: трансляцій телепередач виготовлених після 01 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України «Про кінематографію»);

- пунктів «а» та «в» частини першої статті 59 (телерадіоорганізація зобов`язана дотримуватись законодавства України та вимог ліцензії; поширювати об`єктивну інформацію.

Матеріалами справи підтверджено, що в оскаржуваному рішенні дійсно, відсутнє посилання Національної ради безпосередньо на акт моніторингу позивача, однак міститься посилання на моніторинг мовлення позивача за 06 та 07 жовтня 2020 року як на підтвердження наявності ознак порушення позивачем вимог законодавства, та відповідно настання обставин виникнення у відповідача повноважень для прийняття оскаржуваного рішення. Також в цьому рішенні відсутня вказівка на те, що додатком до нього є вказаний акт моніторингу чи інший доказ щодо наявності ознак порушення позивачем вимог законодавства, про які вказує відповідач.

Однак, на думку суду, такий недолік оформлення рішення про призначення перевірки позивача як неповнота посилання на конкретний доказ, що слугував підставою для його прийняття, не повинні розглядатися як підстава для визнання цього рішення протиправним, якщо зі змісту такого рішення видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством підставу для призначення відповідної перевірки.

Так, приписами частини другої статті 6 Закону №538/97-ВР передбачено, що не допускається трансляції телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Для цілей застосування цієї норми використовуються визначення та критерії, встановлені Законом України «Про кінематографію» (абзац 9).

Відповідно до підпунктів «а» та «в» частини першої статті 59 Закону № 538/97-ВР серед обов`язків телерадіоорганізацій визначають: дотримання законодавства України та вимог ліцензії; поширення об`єктивної інформації.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що акт моніторингу, який містить лише ознаки порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії, сам по собі є підставою для призначення позапланової перевірки.

При цьому, слід зазначити, що під час призначення позапланової перевірки на підставі моніторингу телерадіопрограм відповідачем встановлюються лише ознаки порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії, а не сам факт порушення, що встановлюються лише за результатами проведеної перевірки. Як наслідок, твердження представника позивача про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, чинному законодавству, є передчасними, оскільки факту порушення відповідачем оскаржуваним рішенням не встановлено, а встановлення такого порушення можливо лише за результатами проведення перевірки, які не є предметом розгляду у межах даної справи, а тому окремій оцінці судом не підлягають.

Розділом 3 Регламенту Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, затвердженим Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 29.04.2015 №581 (далі - Регламент) визначено процедуру підготовки проектів рішень та матеріалів до них на засіданні Національної ради.

За приписами пункту 3.3.1 Регламенту проект рішення, підготовлений структурним підрозділом апарату Національної ради та завізований членом Національної ради, реєструється відділом протокольно-організаційної роботи.

Згідно пункту 3.3.4 Регламенту підготовлений проект рішення повинен бути погоджений та завізований начальником відповідного структурного підрозділу апарату Національної ради, начальниками структурних підрозділів апарату Національної ради, які брали участь у його підготовці, начальником юридичного управління, керівником апарату Національної ради.

Відповідно до пункту 3.3.6 Регламенту начальник управління організаційного та документального забезпечення надає відповідальному секретарю не пізніше ніж за шість календарних днів до засідання проект порядку денного. Порядок денний підписується головою Національної ради та відповідальним секретарем Національної ради. Після підписання порядку денного відповідальний секретар Національної ради або керівник апарату Національної ради, або особа, що виконує його посадові обов`язки, підписує листи-запрошення суб`єктам господарювання, питання яких планується розглянути на засіданні Національної ради. Матеріали до проектів рішень повинні містити інформацію, достатню для всебічного та повноцінного розгляду питання на засіданні Національної ради.

Згідно із пунктом 3.3.11 Регламенту підготовлені для розгляду на засіданні Національної ради проекти рішень та матеріали до них мають бути надані для ознайомлення Голові Національної ради, членам Національної ради не пізніше ніж за три робочих дні до дати проведення засідання. У виняткових випадках проекти рішень можуть надаватися безпосередньо на засіданні Національної ради.

Так, матеріалами справи підтверджено, що в мотивувальній частині як оскаржуваного рішення так і рішення №1206 від 15.10.2020 відображено зміст акта моніторингу позивача в частині зафіксованих під час трансляції висловлювань, які мають ознаки порушень.

Суд зауважує, що висновок відповідача в оскаржуваному рішенні про наявність ознак порушень ліцензіатом вимог законодавства не є тотожним його, відповідача, висновку про порушення позивачем вимог законодавства.

Щодо доводів позивача про порушенням відповідачем при прийнятті рішення статті 58 Конституції України, суд зазначає таке.

Так, відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції №115, в редакції, яка набрала чинності 30.10.2020 у разі запровадження у державі карантинних та інших обмежувальних заходів, або інших обставин, що унеможливлюють проведення Національною радою виїзної перевірки, Національна рада може прийняти рішення про призначення безвиїзної перевірки та/або внести зміни до раніше прийнятих рішень про призначення виїзної перевірки у разі такої потреби.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп і від 05.04.2001 №3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац 3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 №3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац 6 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28.09.2004, заява № 44912/98).

Як зазначено вище, оскаржуваним рішенням викладено в новій редакції рішення Національної ради від 15.10.2020 № 1206, зокрема, щодо призначення позапланової безвиїзної (замість призначеної рішенням від 15.10.2020 № 1206 виїзної) перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія (Нові комунікації», м. Львів, тобто фактично змінено вид перевірки з виїзної на безвиїзну.

Дійсно рішення від 15.10.2020 № 1206 прийнято відповідачем до набрання чинності пунктом 10 розділу VII Інструкції № 115, у редакції, яка набрала чинності 30.10.2020. Проте позапланова виїзна перевірка на виконання рішення від 15.10.2020 № 1206 станом на час набрання чинності пунктом 10 розділу VII Інструкції № 115 та, як наслідок, прийняття оскаржуваного рішення відповідачем проведена не була, тобто рішення від 15.10.2020 № 1206 не вичерпало своєї дії.

Отже, внесення змін до рішення від 15.10.2020 № 1206, на виконання пункту 10 розділу VII Інструкції № 115, в редакції, яка набрала чинності 30.10.2020, на думку суду є передбачуваним, з огляду на наявність на час прийняття спірного рішення карантинних обмежень, та не є свавільним втручанням державних органів у гарантовані права.

Крім того, оскаржуваним рішенням, фактично змінено вид перевірки з виїзної на безвиїзну, а не призначено нову перевірку позивача, тобто оскаржуючи виключно рішення від 23.12.2020 № 1691 позивач фактично не погоджується з призначенням відповідачем саме безвиїзної перевірки, при цьому погоджуючись з наявність підстав для проведення виїзної перевірки призначеної рішенням від 15.10.2020 № 1206.

У даному випадку вказані функції та повноваження реалізовані відповідачем шляхом прийняття спірного рішення про зміну виду призначеної перевірки, яке у повній мірі мотивовано. Реалізація цих функцій та повноважень не може і не порушує прав позивача, оскільки прийняття рішення про призначення перевірки, в тому числі рішення про зміну виду перевірки з виїзної на безвиїзну, не свідчить про встановлення фактів порушень, а лише свідчить про призначення перевірки за ознаками порушень - саме для з`ясування фактичних обставин, які можуть бути підставою для застосування тих чи інших санкцій з боку Держави. Власне таке рішення не є санкцією щодо позивача. Як вже зазначалося, правові наслідки, санкції, приписи може створювати лише рішення, прийняте за результатами перевірки.

Слід додати, що обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з мотивів, наведених вище, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові Комунікації» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.