Рішення

від 14.02.2024 по справі 480/13272/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року Справа № 480/13272/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13272/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумського апеляційного суду, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського апеляційного суду (далі - відповідач), в якій просила:

- визнати протиправною відмову Сумського апеляційного суду, викладену у листі №03-06/88/2023 від 01.12.2023, у видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021, 2022, 2023 роки, із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2021 року - у розмірі 2270 грн., на 01 січня 2022 року- у розмірі 2481 грн., на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн.;

- зобов`язати Сумський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021, 2022, 2023 роки, із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2021 року - у розмірі 2270 грн., на 01 січня 2022 року- у розмірі 2481 грн., на 01 січня 2023року - у розмірі 2684 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з грудня 2016 року є суддею у відставці, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримую щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Позивач зазначає, що 16.11.2023 звернулася із заявою про отримання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді: з 01 січня 2021 року - виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, з 01 січня 2022 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень та з 01 січня 2023 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, однак відповідач листом від 01.12.2023 № 03-06/88/2023 року відмовив у видачі довідок, зазначивши, що нарахування та виплата суддівської винагороди здійснюється виходячи із спеціального розміру прожиткового мінімуму, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, який складає 2102,00 грн.

Вважаючи вказану відмову протиправною, а свої права - порушеними, позивач звернулася до суду.

Ухвалою суду від 20.12.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/13272/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, який становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, представник вказав, що норма ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це, на переконання представника, необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді, зокрема Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно до приписів яких вбачається, що розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Також, представник відповідача стверджує, що всі працюючі судді Сумського апеляційного суду отримують суддівську винагороду виходячи з розрахункової величини 2102,00 грн. (прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) і ця розрахункова величина для працюючих суддів є сталою починаючи з 2021 року.

Таким чином, на переконання представника, дії щодо відмови позивачу у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку: 01.01.2021 - у розмірі 2270 грн; 01.01.2022 - у розмірі 2481 грн; 01.01.2023 - у розмірі 2684 грн, є правомірними і такими, що відповідають вимогам ч. 3, 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Інші заяви по суті справи та додаткові докази до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Сумського апеляційного суду та отримує довічне грошове утримання відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з грудня 2016 року, яке виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці був визначений на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03 березня 2020 року № 48, виданої Сумським апеляційним судом (а.с. 16).

При обрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем було взято за основу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, визначеного абзацом 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" - 2102 грн.

16.11.2023 позивачка звернулася до Сумського апеляційного суду з письмовою заявою про видачу довідок про суддівську винагороду за 2021, 2022, 2023 роки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в яких просила визначити розмір суддівської винагороди з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.07.2023 у справі № 1140/5481/22, щодо обчислення посадового окладу з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2021 року - у розмірі 2270 грн., на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн., на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн. (а.с. 11).

Листом від 01.12.2023 року № 03-06/88/2023 Сумський апеляційний суд повідомив позивача про відсутність підстав для видачі довідок про суддівську винагороду, з застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - у розмірі 2270 грн., на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн., на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, оскільки для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (а.с. 12-14).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

На підставі ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4-5 ст. 142 Закону № 1402-VI встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Так, розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Також, 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року в розмірі 2102 грн.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Необхідно також вказати, що у пункті 62 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII).

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції. Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

За приписами статті 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Разом з тим, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року № 5-рп(II)/2020 визначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, закони про Державний бюджет на 2021, 2022 та 2023 роки фактично містять змінену складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Втім, Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за наведеного правового підходу, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII, а положення законів про Державний бюджет на 2021, 2022 та 2023 роки вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, посилання відповідача на необхідність застосування для розрахунку посадового окладу судді, іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом, є безпідставними.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), а на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.) на 1 січня 2023 року (2684,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є неправомірною.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на зміну розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2021 складає 2270,00 грн., на 01.01.2022 - 2 481,00 грн , на 01.01.2023 - 2684,00 грн.

Відтак, відмова Сумського апеляційного суду у видачі позивачу вказаних довідок не відповідає критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, з метою ефективного та повного захисту прав позивача, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України, керуючись ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Сумського апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021, 2022, 2023 роки із зазначенням посадовогоокладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2021 року - у розмірі 2270 грн., на 01 січня 2022 року- у розмірі 2481 грн., на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн. та зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу судді розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року - 2270 грн., на 01 січня 2022 року - 2481 грн., на 01 січня 2023 року - 2684 грн.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського апеляційного суду, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Сумського апеляційного суду щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021, 2022, 2023 роки із зазначенням посадовогоокладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня 2021 року - у розмірі 2270 грн., на 01 січня 2022 року- у розмірі 2481 грн., на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн.

Зобов`язати Сумський апеляційний суд (вул. Герасима Кондратьєва , буд. 28, м. Суми, Сумська область, 400014, код ЄДРПОУ 42267878) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року - 2270 грн., на 01 січня 2022 року - 2481 грн., на 01 січня 2023 року - 2684 грн. відповідно.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко