Постанова

від 14.02.2024 по справі 200/9657/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року справа №200/9657/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.,

секретар судового засідання - Кобець О.А.,

за участю: представника позивача - Краснопьорової О.С.,

представника відповідача 1 - Захарченка В.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року у справі № 200/9657/21 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», позивач) звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 1129326 грн. та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 1 174 836,38 грн.

Ухвалою суду від 16.11.2011 року заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено; визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено цей строк (т. 2 а.с. 14-16).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.12.2021 року позов задоволений: стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 1 129 326 грн. та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 1 174 836,38 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, через порушеня норм матеріального, процесуального права. Апелянт вважає, що відсутні підстави для бюджетного відшкодування спірної суми податку на додану вартість, враховуючи вимоги п. 200.15 ст. 200 ПК України, оскільки відповідач 1 подав касаційну скаргу у справі № 805/759/15-а та процедура судового оскарження не була завершена.

Крім того, відсутні технічні можливості здійснення процедур бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв.

Також, позивачу з квітня 2017 року, з моменту початку роботи Реєстру, стало відомо, що не він не зможе отримати суму бюджетного відшкодування через зміну порядку, але звернувся за захистом своїх прав після спливу позовної давності.

Крім того, судом проігноровано висновок Верховного суду від 14.03.2019 року у справі № 822/553/17 щодо строку давності вимог платників податків про стягнення пені. Позивач звернувся з такими вимогами за період з 23.06.2015 року по 28.07.2021 року, тобто за період, що перевищує 1095 днів. Невірно зазначена дата початку нарахування пені згідно п. 200.15 ст. 200 ПК України та дата завершення нарахування у зв`язку з неотриманням суми бюджетного відшкодування, тому вимоги про стягнення пені є передчасними.

Ухвалою апеляційного суду від 01.11.2022 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року у справі № 200/9657/21 - повернуто заявнику.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача 1, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», код ЄДРПОУ 00191129, зареєстровано як юридичну особу, перебуває на обліку у відповідача 1 (т. 1 а.с.75-77 зв.б.).

Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року із додатками від 22.09.2014 року № 9054545550 із сумою відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок підприємства (т. 1 а.с. 16-47).

Фахівцями Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку даних задекларованих ПАТ «ММК імені Ілліча» у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2014 року, про що складено акт №1215/28-10-37-10/00191129 від 22.10.2014 (т. 1 а.с.48-59).

За результатами камеральної перевірки Центральним офісом з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 форми «В1» №0000303710 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1031556 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 515778 грн (т. 1 а.с.60-61).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року у справі № 805/759/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року та постановою Верховного суду від 15.10.2019 року, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центральний офіс з обслуговування великих платників від 21.11.2014 за №0000303710, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1031556 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 515778 грн. (т. 1 а.с.63-68).

Таким чином, суми відшкодування ПДВ, заявлені позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2014 року є узгодженими в судовому порядку.

Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пп. 200.7.1 п. 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За пп. 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Згідно п. 200.12 статті 200 ПК України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

За п. 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Приписи статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

За п. 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач 30.06.2021 року звернувся з заявою № 33/100 до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з проханням здійснити відшкодування по декларації за серпень 2014 року (т. 1 а.с. 12-15).

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідачів на заяву позивача від 30.06.2021 року №33/100, відшкодування узгодженого судом ПДВ також відсутнє.

Крім того, заявлені позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2014 року суми бюджетного відшкодування не були відображені відповідачем 1 в жодному реєстрі, які ведуться чи велись за Порядками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26 та від 22.02.2016 року № 68, тобто ані в Тимчасовому реєстрі, ані в єдиному Реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгоджених судом цих сум відшкодування немає, що свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 12.02.2019 року у справі №826/7380/15, дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, є стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Крім того, бездіяльність органів державної влади щодо здійснення бюджетного відшкодування порушує, передбачене ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року право мирно володіти майном, при цьому «ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості».

Право платника ПДВ на повернення суми бюджетного відшкодування не може бути обмежено з підстав, які не встановлені законом, зокрема і з такої підстави, як відсутність правового регулювання щодо створення та порядку ведення Тимчасового реєстру заяв, запровадження якого передбачено пунктом 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК.

Таке застосування норм ПК України відповідає правовій позиції Верховного суду, в постановах від 03.12.2020 року у справі №1340/4394/18, від 16.04.2021 року у справі №360/3866/18.

Враховуючи протиправну бездіяльність контролюючого органу щодо неповернення, заявлених позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2014 року сум бюджетного відшкодування та наявності у позивача права на бюджетне відшкодування, яке встановлено судовим рішенням, а також стягнення пені, нарахованої на суму відповідної заборгованості, що передбачене п.200.23 ст.200 ПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Для обчислення розміру пені застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 7,5%, що діяла відповідно Постанови Національного банку України від 21.03.2012 за №102 станом на 13.12.2012.

Формули розрахунку пені зазначено Верховним судом в постанові від 06.05.2020 року у справі № 0870/9386/12: сума бюджетної заборгованості х кількість днів затримки : 100 % х облікова ставка НБУ на момент виникнення заборгованості х 1,2 (120 % облікової ставки НБУ) / кількість днів у календарному році.

Згідно п. 200.13 та 200.15 статті 200 ПК України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідач 1 в порушення вимог п. 200.13 та 200.15 статті 200 ПК України не подав до органів Державного казначейства висновку після набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2015 року у справі №805/759/15-а.

23.07.2015 року Вищим адміністративним судом України прийнято ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі №805/759/15-а, відтак, до вказаної дати контролюючий орган отримав копію ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 року, тому станом на 23.07.2015 року сума 1129326,00 грн вже набула статусу бюджетної заборгованості і контролюючий орган повинен був подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми в розмірі 1129326 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню ПАТ «ММК імені Ілліча» не пізніше 30.07.2015 року, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у свою чергу, не пізніше 06.08.2015 року здійснити бюджетне відшкодування, що не було здійснено відповідачами.

Отже, кількість днів прострочення за період з 07.08.2015 року (дата набуття суми невідшкодованого ПДВ статусу заборгованості) по 27.07.2021 року (дата звернення з позовною заявою до суду) складає 2184 днів.

Розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь ПАТ «ММК імені Ілліча» за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1129326 грн., з урахуванням змін облікової ставки НБУ складає 1174836,38 грн. (сума заборгованості) х (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120 %: 365 днів х (кількість днів прострочення).

Відповідачами не надано заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку суми пені за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування, у зв`язку з чим, суд першої інстанції взяв до уваги розрахунок пені позивача.

Щодо посилання апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 16.11.2011 року заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено; визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено цей строк (т. 2 а.с. 14-16).

Позивач посилався на те, що дізнався про порушення своїх прав у 2021 році, а правопорушення щодо невідшкодування ПДВ носить триваючий характер. Зазначив, що у червні 2021 року звернувся до відповідачів з заявою, в якій просив відповідача 1 відобразити інформацію в Реєстрі заяв про повернення бюджетного відшкодування про угоджену суму відшкодування в розмірі 1129326 грн. за серпень 2014 року та відповідача 2 забезпечити проведення вищевказаного відшкодування на поточний банківський рахунок ПрАТ «ММК імені Ілліча» у порядку та строки, передбачені ПК України, однак відповідей не отримав.

Відповідач 1 вважає, що позивачу з 01.04.2017 року, з моменту початку роботи Реєстру, стало відомо, що він не може отримати суму бюджетного відшкодування через зміну порядку, але позивач звернувся за захистом своїх прав після спливу позовної давності, адже це не є триваючим правопорушенням, воно закінчилося з початком роботи нового Реєстру.

За ч. 2 ст. ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За правовим висновком Верховного суду в постанові від 14.03.2018 року у справі №822/553/17 позовна вимога про стягнення пені та суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Суд звертає увагу сторін, що протягом наведеного періоду існували обставини, що перешкоджали зверненню до суду з цим позовом або створювали правову невизначеність щодо регулювання відповідної сфери правовідносин.

Насамперед, наявність усталеної правової позиції Верховного суду України щодо неможливості заявлення позову про стягнення бюджетного відшкодування (оскільки такі порушені права мали захищатися шляхом подання позовів про зобов`язання вчинити дії, як-то складення та подання до органів Казначейства висновків про бюджетне відшкодування ПДВ). Відповідна позиція висловлювалась в постановах від 16.09.2015 року у справі №21-881а15, від 17.11.2015 року у справі №21-4371а15, від 02.12.2015 року у справі №21-2650а15, від 20.04.2016 року у справі №21-452а16, від 07.03.2017 року у справі №820/19449/14.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 12.02.2019 року у справі №826/7380/15 відступила висновку Верховного суду України, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права ТОВ «Аскоп-Україна» на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ за податковими деклараціями за вересень - жовтень 2014 року, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку.

Крім того, неоднозначний підхід Верховного суду до питання строку звернення до суду з позовом про стягнення пені (щодо незастосування строку звернення до суду у подібних правовідносинах та щодо початку перебігу строку лише після фактичного відшкодування суми ПДВ від 14.03.2019 року у справі № 822/533/17, від 24.10.2019 року у справі № 810/1227/17 ).

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність суттєвих змін у регулюванні спірних відносин, починаючи з 01.01.2017 року, зокрема, введення інституту Тимчасового реєстру бюджетного відшкодування, який, тим не менш, досі не є діючим.

За п.56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Викладене призвело до ще більшої правової невизначеності, оскільки позивач обґрунтовано очікував внесення спірних сум до вказаного реєстру та був позбавлений можливості передбачити невиконання державою своїх зобов`язань щодо організації реєстру.

Суд зазначає, що позивач звертався до суду у строк, визначений законодавством, для захисту своїх прав, проте це не призвело до їх реального захисту.

Верховний Суд в постанові від 01.04.2021 року у справі № 280/4453/18 зазначив наступне: «Європейський суд з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Цneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Аналогічний висновок викладено в п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, а саме, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суди мають виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Також, за правовим висновком Верховного суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19 задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики».

Оскільки пропуск строку звернення до суду з цим позовом стався внаслідок неналежного урядування, правової невизначеності та невчасного виконання податковим органом своїх обов`язків, наявні підстави для його поновлення.

За ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення позивачу строку звернення до суду.

Щодо посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновку Верховного суду від 14.03.2019 року у справі № 822/553/17 щодо строку давності вимог платників податків про стягнення пені, то колегія суддів зазначає, що висновки у цій справі не протирічать висновкам Верховного суду у справі № 822/553/17.

Колегія суддів вважає за необхідне не застосовувати висновки Великої Палати Верховного суду в постанові від 19.01.2023 року с праві № 140/1770/19, в якій Велика Палата Верховного суду відступила від інших правових висновків стосовно строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість та висловився, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до суду, оскільки зазначена правова позиція на час прийняття спірного рішення судом першої інстанції ще не існувала, а зроблені судом першої інстанції висновки щодо строку звернення з позовом відповідали існуючим правовим висновкам Верховного суду та усталеній судовій практиці на час розгляду цієї справи.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстацнії погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 1 129 326 грн. та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 1 174 836,38 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2021 року у справі № 200/9657/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 14 лютого 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв