Постанова

від 13.02.2024 по справі 640/15527/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15527/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Партс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімпл Партс», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 17.06.2020 №100050/2020/000002/2.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Київською митницею як правонаступником Київської митниці Держмитслужби подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує, що судом було залишено поза увагою, що встановлені розбіжності та ненадання позивачем у повному обсязі всіх запитуваних відповідачем додаткових документів унеможливлювало визначити митну вартість товару за першим методом.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпмл Партс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, а також справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.05.2019 між ТОВ «Сіпмл Партс» (дилер) та компанією JSC «Transporto logistica, tranzitas» (Латвія) (постачальник) було укладено дилерський контракт №S-05/19 (з умовами та доповненнями згідно додаткових угод), за умовами якого постачальник зобов`язується продати дилеру для продажу на території України, а дилер зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно умов даного контракту (а.с. 6-10).

З метою митного оформлення поставленого за умовами контракту товарів позивачем разом з електронною митною декларацією № 100050/2020/219160 (а.с. 138-142) подано до Київської митниці Держмитслужби документи на підтвердження митної вартості товару, визначеної за першим методом, передбачені ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме: дилерський контракт № 8-05/19 від 10.05.2019 разом із додатковими угодами, інвойс від 01.06.2020 № ТLТ05041 (а.с. 11-13), специфікацію (а.с. 107), СМR від 08.06.2020 (а.с. 104), книжку МДП (ТІR саrnet), пакувальний лист №РL05041 від 01.06.2020 (а.с. 99-103), декларації про походження товару (а.с. 105-106).

Після ознайомлення із вищезазначеними документами відповідачем було надіслано електронне повідомлення з проханням надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару за ЕМД № 100050/2020/219160 від 11.06.2020 (а.с. 143-144).

У відповідь на цей запит позивачем було направлено лист № 16/06/1 від 16.06.2020 (а.с. 24), разом з яким додатково надано копії: заявок №3003 від 30.03.2020, №3103 від 31.03.2020 на поставку товарів (а.с. 48-67); СМR б/н від 08.06.2020 (а.с. 71); TIR VX 83519680 - основний перевізний документ (а.с. 70); прайс-лист JSC «Transporto logistica, tranzitas» від 27.03.2020 (а.с. 41-45); декларацію країни експорту №20LTLR10001737F3030 від 08.06.2020 (а.с. 32-33); сертифікату про походження товару №165704 та копію сертифікату про походження товару №165790 (а.с. 105-106); копію дилерського контракту від 07.01.2020 з виробником товару (а.с. 46-47).

За результатами розгляду вищезазначених документів митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100050/2020/000002/2 від 17.06.2020 (а.с. 29-30), яким вартість товару було визначено за резервним методом, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100050/2020/00123, якою відмовлено ТОВ «Сімпл Партс» у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 31).

Позивач, вважаючи рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100050/2020/000002/2 від 17.06.2020 протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що висновок митного органу про відсутність всіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, є необґрунтованим та не відповідає всім фактичним обставинам справи, подання додаткових документів необхідне лише у випадку неможливості достовірного визначення складових митної вартості товару, а визначення такої вартості за резервним методом з посиланням на попередньо прийняті щодо позивача рішення про коригування митної вартості є безпідставним, оскільки такі рішення оскаржувалися у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення ч. 1 ст. 53 МК України закріплюють, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Київської митниці Держмитслужби про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- на момент митного оформлення декларантом не надано всіх відомостей щодо ціни товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті (документ, передбачений ч 2 ст. 53 МК України);

- згідно п. 3.2. контракту час доставки кожної партії товару складає не більше 120 днів з дати отримання постачальником заявки від дилера на поставку товару, заявка до митного оформлення не надана;

- в наданій копії декларації країни відправлення заявлена сума 51 126,92 у валюті Євро, тоді як сума інвойсу та специфікація виробника товару 56 024,87 у доларах США. З чого не можливо підтвердити заявлену митну вартість товару;

- в наданій специфікації виробника товару не зазначені умові поставки товару;

- в наданій копії декларацій країни відправлення відправником товару зазначений UАВ «ТLSС» by order TLT «Тranspoet», однак декларантом подано до митного оформлення та заявлено в ЕМД зовнішньоекономічний контракт, який укладено з литовським підприємством JSC «Transporto logistica, tranzitas» та відправником товару в графі 2 митної декларації є також JSC «Transporto logistica, tranzitas» (Литва).

У зв`язку із розбіжностями та відповідно до положень ч. ч. 2-3 ст. 53 та ч. 5 ст. 54 МК України декларанту надіслано повідомлення щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Водночас, декларантом на запит митного органу надані додаткові документи не у повному обсязі, а надані документи не спростовують вимогу митного органу, а саме:

- наданий прайс-лист не містить інформації щодо умов поставки та терміну дії;

- відповідно до наданого коносаменту та сертифікату про походження зовнішньоекономічна операція відбувалася між виробником товару та отримувачем. Підставою для здійснення операції надано дилерський контракт між постачальником (Литва) та ТОВ «ТЛ Груп». Таким чином відсутній зв`язок між постачальником та виробником товару. З урахуванням вищевикладеного документи, які регулюють взаємовідносини між виробником та постачальником в даній зовнішньоекономічній операції, до митного оформлення не надано. Також проведено перерахунок суми товару, що зазначена в експортній митній декларації і виявлено невідповідність. Згідно даних Національного банку Литви кроскурс Євро/долар США дорівнював 1,1294. Таким чином сума товару складала 51 126,92 Євро х 1,1294 = 57 742,74 долари США, у зв`язку з чим неможливо підтвердити митну вартість товару.

Також у графі 33 спірного рішення зазначено, що через неможливість застосування основного методу з декларантом проведено процедуру консультації. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи (2а і 2б) неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи 2в і 2г не застосовувалися у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного (2ґ) - резервного методу. Джерело інформації - МД від 24.03.2020 №UA500060/2020/200915 та МД від 17.01.2020 № UA100020/2020/11164.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо зауважень про те, що на момент митного оформлення декларантом не надано всіх відомостей щодо ціни товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті (документ, передбачений ч. 2 ст. 53 МК України), колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, у чому саме полягає неможливість визначення ціни товару з огляду на надані позивачем документи та які саме складові унеможливлюють її визначення. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що у наданих ТОВ «Сімпл Партс» документах зазначено чіткий перелік імпортованих товарів, їх кількість та ціну, яка визначена без будь-яких умов та є фіксованою.

Відмінність суми заявленої у копії декларації відправлення стосовно суми інвойсу та специфікації виробника товару, як правильно зауважено судом першої інстанції, спричинена курсовою різницею валюти Євро по відношенню до долара США по курсу на дату складання декларації. До того ж відповідачем не наведено, станом на яку дату ним обрано кроскурс при обчисленні ціни товару у доларах США по відношенню до Євро.

Доводи відповідача про те, що згідно п. 3.2 контракту час доставки кожної партії товару складає не більше 120 днів з дати отримання постачальником заявки від дилера, проте заявки не подані, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як свідчать матеріали справи, позивачем на вимогу відповідача було надано та долучено до матеріалів справи копії заявок.

З приводу аргументів відповідача про відсутність у наданій специфікації виробника товару умов його поставки, колегія суддів зазначає, що умови поставки визначені розділом 3 контракту та в інвойсі, копії яких були надані органу доходів і зборів під час митного оформлення товарів. Крім того, апелянтом не обґрунтовано з посиланням на відповідну норму права необхідність зазначення умов поставки товару саме у специфікації.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується з твердженням митного органу про те, що в наданій копії декларацій країни відправлення відправником товару зазначений UАВ «ТLSС» by order TLT «Тranspoet», однак декларантом подано до митного оформлення та заявлено в ЕМД зовнішньоекономічний контракт, який укладено з литовським підприємством JSC «Transporto logistica, tranzitas» та відправником товару в графі 2 митної декларації є також JSC «Transporto logistica, tranzitas» (Литва).

Як зазначено позивачем у наданих відповідачу поясненнях, за умовами контракту відправником товару є JSC Transporto logistica tranzitas, про що зазначено в графі 2 митної декларації та в CMR, а компанія UAB TLSC здійснювала завантаження та митне декларування товару по замовленню JSC Transporto logistica tranzitas.

У листі UAB TLSC від 16.06.2020 №16/06 зазначено, що через обмежене місце у стовпці «Експортер» назва експортера повністю не вказана (а.с. 25-26).

Щодо посилання відповідача на окремі недоліки прайс-листа судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, а також висновків щодо цінової пропозиції. Крім того, ч. 2 ст. 53 МК України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.

Твердження митного органу про те, що документи, які регулюють взаємовідносини між виробником та постачальником в даній зовнішньоекономічній операції, до митного оформлення не надано, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше, будь-якого відношення постачальника (Литва) з ТОВ «ТЛ Груп» відповідачем не доведено, по-друге, згідно дилерського контракту від 07.01.2020 №Е-070120 вбачається зв`язок постачальника JSC «Transporo logistika, tranzitas» (Литва) з виробником JNBK Corporation PTE LTD (Сінгапур), по-третє, згідно пояснень позивача товар було відправлено безпосередньо на адресу ТОВ «Сімпл Партс» без вивантаження у порту Клайпеди, у зв`язку з цим у коносаменті одразу зазначено кінцевого отримувача.

За таких обставин суд першої інстанції правильно зазначив, що вказані обставини свідчать про безпідставність наведених вище висновків відповідача, адже заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару. Інших зауважень до документів декларанта щодо товару, оскаржуване рішення не містить.

Доводи апелянта про те, що підставою для проведеного коригування також стало те, що позивач у відповідь на запит митного органу не надав додаткового запитуваних документів у повному обсязі, колегія суддів вважає помилковим, адже обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Перелік витрат (складові митної вартості), що додаються до митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, окреслено у ч. 10 ст. 58 МК України.

Вищевказані Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що ТОВ «Сімпл Партс» надало достатні документи, на підставі яких можливо визначити митну вартість за ціною договору. Разом з тим, за результатами опрацювання поданих позивачем документів відповідачем зроблено висновок про неможливість застосування методу іншого, ніж резервний.

До того ж, суд апеляційної інстанції зауважує, що на підтвердження правильності обчислення митної вартості товару саме за резервним методом відповідачем не було надано будь-яких обґрунтувань, у тому числі митних декларацій від 24.03.2020 №UA500060/2020/200915 та МД від 17.01.2020 № UA100020/2020/11164.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, вказаної в постановах від 29.05.2012 у справі №21-91а12, від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 у справі № 814/283/14, за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ «Сімпл Партс» товару за першим методом - за ціною договору.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпл Партс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма