Постанова

від 13.02.2024 по справі зп/620/6/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № ЗП/620/6/23 Суддя (судді) першої інстанції: Поліщук Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекс Реал" на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекс Реал" до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інекс Реал" подало заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить зупинити дію наказу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці "Про анулювання дозволу ТОВ "Інекс Реал" №818/Ц від 16.11.2023, до набрання законної сили рішенням суду.

Заява мотивована тим, що 24 листопада 2023 року ТОВ "Інекс Реал" отримало від Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці лист про анулювання дозволу №Д3-154/Ц-2-23-А від 16.11.2023, з якого вбачається, що відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про охорону праці" наказом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №818/Ц від 16.11.2023 у зв`язку з недодержанням вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки, анульовано дозвіл №Д3-1059/Ц/1-23 від 20.03.2023 на виконання робіт підвищеної небезпеки, який видано ТОВ "Інекс Реал".

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інекс Реал" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2023 року ТОВ «Інекс Реал» отримало від Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці лист про анулювання дозволу №Д3- 154/Ц-2-23-А від 16.11.2023, з якого вбачається, що відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про охорону праці» наказом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №818/Ц від 16.11.2023 у зв`язку з недодержанням вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки, анульовано дозвіл №Д3-1059/Ц/1-23 від 20.03.2023 на виконання робіт підвищеної небезпеки, який видано ТОВ «Інекс Реал».

При цьому, заявник звертає увагу, що до вказаного листа не було додано наказ Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №818/Ц від 16.11.2023, на підставі якого заявнику було анульовано вищевказаний дозвіл.

В зв`язку з цим, 27 листопада 2023 року представником ТОВ «Інекс Реал» адвокатом Матвійчук А.С. було надіслано Центральному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці адвокатський запит №27/11/23 з проханням надати копію вищевказаного наказу.

01 грудня 2023 року адвокатом Матвійчук А.С. було отримано відповідь на зазначений вище адвокатський запит разом з наказом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №818/Ц від 16.11.2023 (лист №Ц/1/35930-23 від 29.11.2023).

Так, відповідно до Наказу Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, керуючись ст.21 Закону України «Про охорону праці» та протоколу засідання постійно діючої комісії з питань анулювання дозволів Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 15.11.2023 №СП-Ц/3.1/5350-23, у зв`язку з недодержанням вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл від 20.03.2023 №1059/Ц/1-23 прийняло рішення - анулювати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки від 20.03.2023 №ДЗ-1059/Ц/1-23, виданий ТОВ «Інекс Реал» ЄДРПОУ - 41310760.

Частиною третьою ст. 21 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно- технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначено Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 (надалі - Порядок).

Відповідно до п.17 Порядку Дозвіл може бути анульований у випадках, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці". Рішення про анулювання дозволу приймається органом, що його видав.

Згідно з ч.12-14 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» підставою для анулювання дозволу є:

заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу;

припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

Перелік підстав для анулювання дозволу, наведений у частині дванадцятій цієї статті, є вичерпним.

Про анулювання дозволу роботодавець повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав щодо анулювання цього дозволу протягом п`яти днів з дня прийняття рішення органом, який видав дозвіл.

Як вбачається з листа-повідомлення про анулювання дозволу №Д3-154/Ц-2-23-А від 16.11.2023 та Наказу №818/ Ц від 16.11.2023, підставою прийняття Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці рішення про анулювання дозволу ТОВ «Інекс Реал» є недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт з підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл, однак чинне законодавство України у сфері охорони праці не передбачає такої підстави анулювання раніше виданого дозволу.

Згідно з п. 18 Порядку роботодавець, виробник або постачальник повинен протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення про анулювання дозволу подати оригінал такого дозволу або його дублікат до органу, що видав дозвіл, особисто чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення.

Зазначений орган робить на оригіналі дозволу або його дублікаті позначку про анулювання дозволу, вносить відповідну інформацію до реєстру дозволів та повертає протягом трьох робочих днів оригінал дозволу або його дублікат роботодавцеві, виробникові або постачальникові.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів звертає увагу, що наслідком прийняття Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці наказу про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, є виникнення у ТОВ «Інекс Реал» обов`язку подати оригінал дозволу відповідачу для проставлення позначки щодо його анулювання та припинення дії цього дозволу, у зв`язку з чим Заявник втратить право здійснювати певні види робіт підвищеної небезпеки.

При цьому, законодавство з питань охорони праці встановлює процедуру отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, їх переоформлення та анулювання, а також закріплює право особи повторно отримати дозвіл у разі його анулювання і, в той же час, не передбачає можливості й процедури поновлення дії анульованого дозволу у разі визнання протиправним та скасування рішення відповідного органу про його анулювання.

У зв`язку з прийняттям Наказу дія дозволу в безумовному випадку має припинитись через десять робочих днів з дня отримання повідомлення, проставлення на оригіналі дозволу позначки про його анулювання та внесення відповідної інформації до реєстру дозволів, у зв`язку з чим апелянт втратить право здійснювати обумовлені дозволом роботи.

В той же час, у разі задоволення позовних вимог та скасування вказаного Наказу, апелянт буде вимушений докладати певних зусиль для відновлення дії дозволу при тому, що така процедура не передбачена законодавством про охорону праці і, в будь-якому випадку, матиме можливість відновити своє право на здійснення обумовлених дозволом робіт, про захист якого поданий позов, лише з моменту відновлення дії цього дозволу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Аналогічну правову позицію містить постанова Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №160/1140/23

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Апелянтом було мотивовано заяву тим, що задоволення позовних вимог, може значно ускладнити виконання рішення суду або взагалі унеможливити його виконання, оскільки законодавство з питань охорони праці не передбачає можливості й процедури поновлення дії анульованого дозволу, у разі визнання протиправним та скасування рішення відповідного органу про його анулювання.

Крім того, значно ускладненим, а в певному обсязі й неможливим, стане також і відновлення прав заявника, зокрема права на виконання обумовлених дозволом робіт, про захист яких буде поданий позов. Застосування саме такого виду забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного наказу є співмірним із заявленими вимогами, а сам захід забезпечення є рівноцінним цим вимогам.

Крім того, невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, зокрема, капітальний ремонт будинків, споруд, що є основним видом діяльності товариства, можлива лише за наявності відповідного дозволу, а тому його анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі неминучі наслідки як:

зупинення будівництва захисної споруди цивільного захисту - споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття для потреб Добрянського ліцею Добрянської селищної ради за адресою: вул. Преображенська, 7, смт Добрянка, Чернігівського району Чернігівської області за договором підряду №80 від 03.10.2023, укладеного між ТОВ «Інекс Реал» та Добрянською селищної радою;

зупинення реконструкція будівлі №1 Талалаївського ліцею Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області за договором підряду №4-Б від 03.10.2023, укладеного між ТОВ «Інекс Реал» та Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації;

накладення значних штрафних санкцій за не своєчасне виконання, укладених товариством договорів підряду тощо.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У свою чергу, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ вказав, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції під час прийняття ухвали у справі про відмову у забезпеченні позову було неповно з`ясовано обставини, що мають значення, порушено норми процесуального права, а тому така ухвала підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову задоволенню.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекс Реал" - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року скасувати.

Заяву про забезпечення позову задовольнити шляхом зупинення дії наказу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці «Про анулювання дозволу ТОВ «Інекс Реал» №818/Ц від 16.11.2023, до набрання законної сили рішенням суду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено - 14 лютого 2024 року.