Постанова

від 13.02.2024 по справі 580/8195/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/8195/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» Корсунь-Шевченківської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водоканал» Корсунь-Шевченківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Водоканал» Коршунь-Шевченківської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства "Водоканал" Корсунь-Шевченківської міської ради, як розпорядника інформації, яка виявилась у не наданні ОСОБА_1 інформації на п. 1 запиту на інформацію від 11.07.2023, зокрема, копій документів про заробітну плату працівників комунального підприємства "Водоканал" Корсунь-Шевченківської міської ради адміністративно-управлінського персоналу (в розрізі складових заробітної плати) за 2022 та 2023 роки;

- зобов`язати комунальне підприємство "Водоканал" Корсунь-Шевченківської міської ради, як розпорядника інформації, надати ОСОБА_1 інформації на п.1 запиту на інформацію від 11.07.2023, зокрема, копії документів про заробітну плату працівників комунального підприємства "Водоканал" Корсунь-Шевченківської міської ради адміністративно-управлінського персоналу (в розрізі складових заробітної плати) за 2022 та 2023 роки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Комунальне підприємство «Водоканал» Коршунь-Шевченківської міської ради, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

25 грудня 2023 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2023 ОСОБА_1 направив електронною поштою запит про надання публічної інформації до комунального підприємства "Водоканал" Корсунь-Шевченківської міської ради, в п. 1 якого просив надати копії документів, розпорядником яких є КП "Водоканал" Корсунь-Шевченківської міської ради, зокрема, про заробітну плату працівників КП "Водоканал" Корсунь-Шевченківської міської ради адміністративно-управлінського персоналу (в розрізі складових заробітної плати) за 2022 та 2023 роки.

Листом №316 від 17.07.2023 відповідач повідомив, що в частині інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага, згідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", комунальне підприємство вважається належним розпорядником переліченої інформації лише щодо керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради - а не щодо всіх без виключення працівників КП "Водоканал" (адміністративно-управлінського персоналу).

Також зазначено, внаслідок відсутності особистого (власноручно, вчиненого автором) підпису фізичної особи-запитувача на направленому письмовому запиті від 11 липня 2023 року (вих, № 1-11/07/2023), враховуючи норми п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", комунальне підприємство "Водоканал" доходить висновку стосовно наявності законодавчо обґрунтованої підстави для відмови в задоволенні поданого запиту на отримання публічної інформації.

Одночасно в листі №316 від 17.07.2023 зазначено, що інформація про складові заробітної плати працівників підприємства, в т.ч. адміністративно-управлінського персоналу, відноситься до службової інформації, а отже це інформація з можливо обмеженим доступом.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні документів за запитом про надання публічної інформації, позивач звернувсь до суду з даним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Частиною першою статті 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частинами першою та другою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).

Частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Зі змісту Статуту комунального підприємства "Водоканал" Корсунь-Шевченківської міської ради, вбачається, що це підприємство створене органом місцевого самоврядування - Корсунь-Шевченківською міською радою на основі комунального майна, яке належить Корсунь-Шевченківській територіальній громаді, та здійснює свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які воно отримує, є власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном),

Отже, використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати працівникам відповідача відноситься до публічної інформації, а відповідач є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, тому зобов`язаний надавати відповідь на інформаційний запит, в тому числі копії документів по заробітній платі працівників КП "Водоканал" Корсунь-Шевченківської міської ради адміністративно-управлінського персоналу (в розрізі складових заробітної плати) за 2022 та 2023 роки.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/1216/16.

Щодо посилання відповідача у відповіді на запит про відсутність власноручного підпису позивача на запиті, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень ч. 3 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, Факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

В свою чергу п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" чітко вказує, що запит на інформацію має містити підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Тобто, наявність власноручного підпису особи на запиті про надання публічної інформації, який поданий електронною поштою, не є обов`язковим.

Крім того, позивач подав відповідачу запит на інформацію електронною поштою, підписавши його електронним цифровим підписом, який прирівнюється до власноручного в силу вимог згідно ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З огляду на викладене вище вбачається, що відмова в наданні інформації з даної підстави є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Разом з цим, відповідач у відповіді на запит позивача про надання публічної інформації не вказав, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право позивача отримати цю інформацію.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 17.10.2018 у справі №815/623/16.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з п. 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону № 2657-XII).

Таким чином, оскільки, обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог п.п. 1-3 ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI, то відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Велика Палата ЄСПЛ у рішенні від 08.11.2016 у справі Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (параграф 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (параграфи 158-170):

- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;

- характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам «трискладового тесту», тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;

- особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;

- готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.

Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет відповідності зазначеним чотирьом критеріям.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» Коршунь-Шевченківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.