Постанова

від 14.02.2024 по справі 160/15383/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа №160/15383/23

провадження № К/990/33264/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року (суддя Горбалінський В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року (головуючий суддя Малиш Н.І., судді Баранник Н.П., Бишевська Н.А.)

у справі №160/15383/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Про.Спект"

до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради,

третя особа - Комунальне підприємство "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Про.Спект" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради, у якому просило:

- визнати протиправною відмову та скасувати рішення Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про відмову продовження позивачеві строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1910/1, 1910/2, 1910/3, 1910/4, 1910/5, 1910/6, 1910/8, 1910/9, 1910/11, 1910/13, 1910/14, 1910/15, 1910/16, 1910/17, 1910/18, 1910/19, 1910/20, 1910/21, 1910/23, 1910/24, 1910/25;

- зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради і Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№1910/1, 1910/2, 1910/3, 1910/4, 1910/5, 1910/6, 1910/8, 1910/9, 1910/11, 1910/13, 1910/14, 1910/15, 1910/16, 1910/17, 1910/18, 1910/19, 1910/20, 1910/21, 1910/23, 1910/24, 1910/25 на строк до 30.06.2027 та повернути продовжені на строк до 30 червня 2027 року дозволи позивачеві.

2. 05 липня 2023 року позивачем було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просив:

- зупинити дію рішення Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 01 серпня 2022 року про відмову у продовженні дії дозволів у частині зобов`язання позивача здійснити демонтаж рекламних засобів за дозволами №№1910/1, 1910/2, 1910/3, 1910/4, 1910/5, 1910/6, 1910/8, 1910/9, 1910/11, 1910/13, 1910/14, 1910/15, 1910/16, 1910/17, 1910/18, 1910/19, 1910/20, 1910/21, 1910/23, 1910/24, 1910/25 до набрання рішення суду у цій справі законної сили;

- заборонити до набрання рішення суду законної сили Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради та/або будь-якому структурному підрозділу Дніпровської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Дніпровської міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж зовнішньої реклами/рекламних засобів (рекламних конструкцій) позивача, за наступними дозволами та адресами:

1910/1 просп. Мануйлівський - вул. Каруни;

1910/2 вул. Космічна;

1910/3 вул. Набережна Перемоги - пл. Перемоги;

1910/4 просп. Гагаріна, 30;

1910/5 вул. Набережна Заводська - Кайдакський міст;

1910/6 вул. Набережна Перемоги, 58;

1910/8 вул. Набережна Заводська (у p-ні Річпорту);

1910/9 вул. Набережна Заводська (зупинка Меблевий комбінат);

1910/11 просп. П. Орлика, 15;

1910/13 вул. Архітектора Олега Петрова - вул. Гоголя;

1910/14 вул. Набережна Заводська - вул. Академіка Павлова;

1910/15 вул. Набережна Заводська - парк "Новокодацький";

1910/16 вул. Святослава Хороброго - вул. Михайла Грушевського;

1910/17 просп. Б. Хмельницького, 12;

1910/18 вул. Титова, 25;

1910/19 просп. О. Поля - вул. В. Антоновича;

1910/20 вул. Запоріжське Шосе - АЗС "Укртатнафта";

1910/21 вул. Калинова - вул. Образцова;

1910/23 вул. Запоріжське Шосе - квіти Дніпра;

1910/24 просп. Мануйлівський - вул. Каруни;

1910/25 просп. О. Поля, 129.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року, заяву про забезпечення позову задоволено.

4. Не погодившись з такими ухвалою та постановою, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради оскаржив їх у касаційному порядку та просив скасувати вжиті заходи забезпечення позову.

5. Відзивів на касаційну скаргу не надходило. Копія ухвали Верховного Суду 31 жовтня 2023 року про відкриття касаційного провадження вручена позивачу 21 листопада 2023 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Інші учасники справи отримали копії ухвали про відкриття касаційного провадження за допомогою сервісу "Електронний суд".

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про відмову в продовженні дії дозволів в частині зобов`язання товариству здійснити демонтаж рекламних засобів за вказаними дозволами до набрання рішення суду у цій справі законної сили та заборонити до набрання рішення суду законної сили Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради та/або будь-якому структурному підрозділу Дніпровської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Дніпровської міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж зовнішньої реклами/рекламних засобів (рекламних конструкцій) за визначеними дозволами та адресами є правомірним. Також задоволення заяви у вказаний позивачем спосіб є співмірним заявленим позовним вимогам.

7. Суд першої інстанції констатував те, що погоджується з доводами позивача щодо реальності примусового демонтажу його рекламних конструкцій й вчинення таких дій суд оцінює як вірогідне, та викладені позивачем обставини вказують на небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат. З огляду на характер діяльності позивача, важливим є не стільки збереження рекламних щитів як майна, а також місця їх розташування до часу вирішення питання щодо закінчення/продовження строку дії дозволів.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок про існування очевидної небезпеки заподіянню шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, проаналізувавши зазначені факти, суд зауважив про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову. Суди керувалися лише тим, що відповідачем можуть вчинятися дії щодо демонтажу, тобто фактично зроблено припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій.

9. На думку скаржника, ухвала суду першої інстанції не містить належних та переконливих мотивів застосування заходів забезпечення позову.

10. Щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії листа Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 01 серпня 2022 року № 3/2-418 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Про.Спект» здійснити демонтаж рекламних засобів, скаржник вважає його застосування недоцільним з огляду на те, що зазначений лист не є правовим актом суб`єкта владних повноважень, а також стверджує, що зазначений захід не відповідає меті інституту забезпечення позову, адже, обов`язок товариства провести демонтаж рекламних засобів після закінчення строку дії дозволу є діючим договірним зобов`язанням.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

12. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

13. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

14. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

15. За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

16. Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

17. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

18. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

19. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

20. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

21. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

22. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

23. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

24. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. Підстави та обставини для вжиття заходів забезпечення позову є індивідуальними в кожній справі.

25. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що необхідність забезпечення позову була обґрунтована тим, що позивачу на підставі рішень виконавчого комітету міської ради були видані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. На звернення товариства про подовження строку дії дозволів, листом від 01 серпня 2022 року № 3/2-418 Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Про.Спект» про неможливість продовження строку дії відповідних дозволів на розміщення зовнішньої реклами, оскільки подальше розташування рекламних засобів за адресами у зазначених дозволах не відповідає містобудівним принципам розміщення зовнішньої реклами та вимогам до зовнішньої реклами. Також у листі було зазначено, що згідно з пунктом 3.1.10 Договору від 01 червня 2021 року №1910 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, укладеного між Комунальним підприємством «Дніпровські активи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Про.Спект», останньому необхідно протягом 5-ти днів після строку дії дозволу провести демонтаж рекламних засобів за актом демонтажу та відновити пошкоджені елементи благоустрою.

Підприємство звернулось до суду із позовом про визнання протиправною відмову у подовженні строку дії дозволів та зобов`язання оформити подовження строку дії дозволів, оскільки вважає, що відмова не ґрунтується на приписах законодавства, а також рішення прийнято з порушенням строків.

26. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що оскільки предметом позовних вимог є законність/правомірність відмови Департаментом у подовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, дія яких нерозривно пов`язана з укладеними договорами про тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, є очевидним і демонтаж рекламних засобів/конструкцій, за адресами вказаних у дозволах та відмові Департаменту, а отже виконання судового рішення та поновлення прав позивача стане неможливим. Зокрема позивач може втратити можливість використання місць розміщення рекламних засобів. З огляду на характер діяльності позивача, важливим є місця розташування рекламних конструкції і як слідство, збереження рекламних конструкції як майна, до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

27. Висновки судів попередніх інстанцій, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені оцінкою судами будь-яких доказів. Так само суди не зазначили, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

28. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично є вирішенням спору по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

29. У постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №260/1168/19 при розгляді справи, яка стосувалась безпосередньо демонтажу рекламних засобів, зроблено, зокрема, такі висновки:

« 27. Таким чином, демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, однак є правом органу місцевого самоврядування, здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрозу самому майну.

28. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі №580/332/19, від 17 жовтня 2019 року у справі №640/7285/19 та від 18 лютого 2021 року у справі №640/3755/20.

…

30. Слід також зазначити, що у цій справі предметом оскарження є скасування наказів відповідача: від 05 квітня 2019 року № 471 "Про демонтаж рекламних засобів" в частині п. 138 додатку 1 до наказу; від 13 серпня 2019 року № 1136 "Про демонтаж рекламних засобів" в частині п. п. 1-4 додатку 1 до наказу; від 13 серпня 2019 року № 1137 "Про демонтаж рекламних засобів" в частині п. п. 1-6 додатку 1 до наказу; від 12 грудня 2018 року № 1394 "Про демонтаж рекламних засобів" в частині п. 94 додатку 1 до наказу.

31. Забезпечення позову шляхом зупинення дії вищезазначених наказів є, фактично, вирішенням справи по суті заявлених позовних вимог».

30. Можливий демонтаж рекламних конструкцій не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, і у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути повернутим на попереднє місце розташування.

31. Посилання суду першої інстанції на те, що вказані місця розміщення рекламних засобів можуть бути надані іншим особам, учасникам ринку розміщення рекламних засобів у м. Дніпрі ґрунтується на припущенні.

32. Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18 та від 30 вересня 2021 року у справі №160/7358/21 дійшов таких висновків:

«Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».

33. Враховуючи викладене, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що, у цьому випадку, відсутні передбачені процесуальним законом підстави для забезпечення позову.

34. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

35. Колегія суддів вважає, що ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року слід скасувати, а касаційну скаргу задовольнити.

36. При цьому, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції від 15 листопада 2023 року та набрало законної сили, позов задоволено. Тобто, на момент розгляду цієї касаційної скарги заходи забезпечення позову припинили свою дію через набрання чинності рішення у цій справі.

37. З огляду на викладене та на вичерпання дії цим забезпеченням внаслідок набрання законної сили рішенням у справі, немає необхідності у відмові у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі №160/15383/23 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб