Рішення

від 30.01.2024 по справі 133/2702/22

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

права №133/2702/22

30.01.24 м.Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря судових засідань Штепи В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Виростка А.В. ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Козятині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про скасування обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить скасувати обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно: об`єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 4146161 від 30.11.2006, підстава обтяження повідомлення нотаріуса, б/н, 26.02.2003, приватний нотаріус Палагутіна В.О., зареєстровано Козятинською державною нотаріальною конторою.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ОСОБА_4 та члени ї сім`ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло видане Козятинською міською радою від 07.02.2000 № 12 є співвласниками квартири загальною площею 33,0 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку із вступом у шлюб ОСОБА_8 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». При реєстрації права власності на вказану нерухомість у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором повідомлено позивача про наявність відповідного обтяження: реєстраційний номер обтяження 4146161 від 30.11.2006, об"єкт обтяження квартира за адресою: АДРЕСА_1 , підстава обтяження - повідомлення нотаріуса, б/н, 26.02.2003, приватний нотаріус Палагутіна B.O. зареєстровано Козятинською державною нотаріальною конторою. При цьому, як вбачається з вказаної інформативної довідки, власником відповідної квартири зазначено ОСОБА_3 , шо не відповідає дійсності, оскільки співвласниками квартири, шо знаходиться адресою АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло видане Козятинською міською радою від 07.02.2000 № 12 є ОСОБА_1 та члени її сім`ї. Натомість ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться у даному будинку, що підтверджуються копією договору купівлі-продажу від 23.11.2002. посвідчений приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Палагутіною В.O Однак, наразі, приватний нотаріус Козятинського районного нотаріального округу Палагутіна В.О. нотаріальну діяльність у місті Козятині не здійснює, у єдиному реєстрі нотаріусів станом на дату звернення з позовом відомості про вказаного нотаріуса відсутні. Разом тим, у Козятинській державній нотаріальній конторі позивачу було пояснено про необхідність звернутися до суду з метою зняття відповідних заборон на вказаний об`єкт нерухомості. Позивач вважає очевидним порушення права власності, що полягає в перешкоді у здійсненні нею свого права володіння, користування та розпоряджатися своїм майном у зв`язку із наявним обтяженням на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому вона обмежена у можливості вчиняти будь-які дії, де вимагається пред`явлення витягу та/або інформаційної довідки з реєстру, а також здійснення права розпорядження майном, що зумовило звернутися до суду.

Ухвалою суду від 28.12.2022 відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.05..2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Виростко А.В. підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві.

Відповідач - Козятинська державна нотаріальна контора, в судове засідання не з`явилася, від завідувача нотаріальної контори на адресу суду надійшла письмова заява, в якій вона позов не визнає з посиланням на те, що не являється відповідачем у вказаній справі, оскільки не вчиняла оскаржуваних дій, а лише у 2022 році Козятинська державна нотаріальна контора вносила відповідні реєстраційні записи в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, так як згідно Положення, приватні нотаріуси на той час не мали тимчасово технічної можливості це робити; просить справу слухати без участі представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , не заперечувала щодо задоволення позовних вимог, та вказала, що вона дійсно є власницею квартири АДРЕСА_3 , та є сусідкою позивача. Чому арешт було накладено на квартиру сусідки їй не відомо.

Суд, вислухавши позиції сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 07 лютого 2000 року Козятинською міською радою, а також копію технічного паспорта на вказану квартиру, виданого на ім`я ОСОБА_8 .

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.06.2013, після реєстрації шлюбу 12 листопада 2005 року ОСОБА_8 змінила прізвище на " ОСОБА_8 ".

Як вбачається із копії договору купівлі-продажу, посвідченого 23 листопада 2002 року приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Палагутіною В.О., ОСОБА_3 на підставі вказаного договору на праві власності належить 12/25 частин секції квартири АДРЕСА_5 .

Із наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого являється ОСОБА_3 , застосовано тип обмеження - заборона на нерухоме майно.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Спірні правовідносини виникли з приводу того, що на підставі повідомлення нотаріуса приватного нотаріуса Палагутіної В.О., б/н від 26.02.2003, було накладено заборону на нерухоме майно ОСОБА_3 , яке на підставі свідоцтва про право власності на житло належить третій особі - позивачу ОСОБА_1 , що позбавляє її права на вільне володіння належним їй на праві власності майном.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Фактично, позивачем заявлені вимоги які мають на меті усунути позивачці перешкоди у здійсненні нею права власності на квартиру. У цій справі на підставі поданих доказів встановлено, що квартира під АДРЕСА_4 відповідно до свідоцтва про право власності належить позивачці, а відповідно до договору купівлі-продажу - її придбала (отже є власником) ОСОБА_3 .. Також право власності на таку квартиру, згідно відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано за ОСОБА_3 . Тобто існує питання щодо дійсного власника цієї квартири (спір про право), а також обтяження, яке накладено на таке нерухоме майно.

За змістом поданої позовної заяви вбачається, що позивач звертається з позовом до Козятинської державної нотаріальної контори. Однак належним відповідачем, виходячи з вищевикладеного, є ОСОБА_3 , яка до участі, у якості відповідача у справі, позивачем залучена не була.

Судом встановлено, що позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Отже, встановивши, що належним відповідачем за вимогами про скасування обтяження на квартиру є ОСОБА_3 , з урахуванням того, в позові остання зазначена як третя особа, а відповідачем є Козятинська державна нотаріальна контора, яка є лише виконавцем при реєстрації права та накладенні на квартиру обтяження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 656 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про скасування обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О. Пєтухова

30.01.24