Рішення
від 01.02.2024 по справі 346/3054/22
КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3054/22

Провадження № 2/346/98/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.,

з участю: секретаря Романчук Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Фрнанківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , співвідповідача ОСОБА_4 , третя особа: Перша Коломийська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся через свого представника, адвоката Пацалову Т.В., з позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком два місяці.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 15.02.1988 р. позивач перебував у шлюбі із ОСОБА_6 і після одруження оселився у будинку АДРЕСА_1 , який належав на праві власності батькові його дружини - ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько дружини - ОСОБА_5 помер, а після його смерті відкрилася спадщина.

Оскільки він не був родичем перших ступенів спорідненості, то він не вживав жодних заходів щодо прийняття спадщини після смерті свого колишнього тестя ОСОБА_5 .

Однак, згодом, у 2016 році позивач дізнався про наявність складеного спадкодавцем ОСОБА_5 на його ім`я заповіту, про що позивачу раніше не було відомо.

Оскільки позивачу нічого не було відомо про наявність складеного на його ім`я заповіту, вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини, встановлений законом із поважних та незалежних від його волі причин.

У зв`язку з цим, вважає, що пропущений ним строк для прийняття спадщини підлягає поновленню судом.

Відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, якого підтримав у судовому засіданні та пояснив, що заперечує проти задоволення позову. На його, відповідача,переконання, твердження позивача є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки після смерті своєї дружини з 2008 року позивач залишився проживати разом із її батьком - спадкодавцем ОСОБА_5 за однією адресою, тісно підтримував з ним зв`язки, тому не міг не знати позивач, що спадкодавець ОСОБА_5 склав на ім я позивача заповіт. Вказує, що позивачем факт його необізнаності про існування зазначеного заповіту не доведено.

Відповідачкою ОСОБА_4 також було подано відзив на позовну заяву, якого підтримала у судовому засіданні та пояснила, що заперечує щодо задоволення позову посилаючись на те, що фактичне тривале проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на одному подвір`ї та в приміщеннях, які розташовані поруч, перебування з ним у нормальних відносинах, ставить під сумнів той факт, що позивач не був обізнаний про існування заповіту на його ім`я, складеного ОСОБА_5 .

Представником позивача, адвокатом Гресько В.В. подано відповіді на відзиви, у яких підтримав позовні вимоги позивача та в судовому засіданіпояснив, що заперечення відповідачів проти позову, викладені у відзивах, є необґрунтовані. Стверджує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Позивачу дійсно не було відомо про наявність такого заповіту, оскільки заповіт по своїй суті є одностороннім правочином та не вимагав жодного волевиявлення його як спадкоємця на вчинення такого заповіту. Також вказав на те, що письмовими доказами по справі підтверджується той факт, що дублікат заповіту позивачем було отримано 10.06.2016 р., тобто вже після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини. На його переконання, нотаріусом в порушення вимог законодавства, після відкриття спадщини не було вжито заходів для повідомлення позивача як спадкоємця по заповіту про факт відкриття спадщини та наявність складеного на його ім`я заповіту.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також їхній представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, в попередніх судових засіданнях повністю заперечили проти задоволення позовних вимог. Представник неодноразово подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Відповідачі та треті особи, їх представники належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору за їх участі. Отже відповідачі і треті особи реалізували своє право на безпосередню участь в судовому засіданні. Також у відповідачів і третіх осіб було достатньо часу для подання до суду заяв і доказів. Подані до суду зустрічні позовні заяви учасники не відкликали, з огляду на соціальну важливість для сторін цього спору і особливості реалізації учасниками спору своїх прав даний спір підлягає розглядові по суті.

Відповідачі та їхній представник неодноразово подавали до суду заяви про відкладення судового розгляду, затягуючи його. Оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже надали суду пояснення, то у зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації принципу юридичної визначеності судом ухвалено вирішити спір.

Представник третьої особи, Першої Коломийської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак від третьої особи надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути справу без його участі. Проти задоволення позову не заперечили.

Судом було встановлено наступні фактичні обставини справи.

Паспортом громадянина України позивача ОСОБА_8 підтверджується, що з 15.02.1988 р. останній перебував у шлюбі із ОСОБА_6 1970 р.н., а починаючи з 21.09.1988 по 01.07.2019 місце його проживання було зареєстрованим у АДРЕСА_2 . Починаючи з 01.07.2019 року його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_2 (т.1 а.с.9-10).

22.06.1990 року ОСОБА_5 , який проживав в селі Малий Гвіздець, Коломийського району Івано-Франківської області складено заповіт, в якому він розпорядився на випадок своєї смерті, а саме: все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалось і взагалі все те, що за законом матиме право на день своєї смерті передати ОСОБА_2 . Даний заповіт посвідчено заступником голови ради державної нотаріальної контори Івасюк І.С. та зареєстровано за реєстром за № 12, що стверджується дублікатом даного заповіту (т.1 а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74 роки в с. Малий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 04.05.2012 року виконавчим комітетом Старогвіздецької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області складено відповідний актовий запис №9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.03.2019 р (т.1 а.с.12).

Довідкою виконкому Старогвіздецької сільської ради № 684 від 12.10.2012 р. підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_5 проживав в АДРЕСА_1 , з 1938 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, довідкою, виданою виконкомом Гвіздецької селищної ради від 12.09.2022 р. № 1031 підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_5 був зареєстрований в АДРЕСА_2 з 1984 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Довідкою Старогвіздецької сільської ради від 12.10.2012 р. № 207/02-22 підтверджується, що спадкодавцю ОСОБА_5 належить житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державних актів серія ІФ №110847, ІФ№110848 та ІФ №110849.

Тип двору колгоспника в якому станом на 01.07.1990 року проживали: спадкодавець ОСОБА_5 1938 р.н. голова сім`ї; ОСОБА_4 1942 р.н. його дружина; ОСОБА_9 1970 р.н. - дочка; ОСОБА_2 1964 р.н. - зять; ОСОБА_10 1988 р.н. - онука. На момент смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в даному господарстві проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 1942 р.н. - дружина. Заповіт від імені спадкодавця ОСОБА_5 виконавчим комітетом Старогвіздецької сільської ради Коломийського району не посвічувався (т.1 а.с.87).

Довідками Гвіздецької селищної ради від 08.03.2023 року № 199 та № 200 підтверджується, що станом на 01.01.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.01.2012 року зареєстрованих осіб не було. Однак, за адресою АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_4 1942 р.н. станом на 01.01.2012 року був зареєстрований її чоловік - ОСОБА_5 1938 р.н. (т.2 а.с.3).

Випискою із погосподарської книги, виданою Гвіздецькою селищною радою 23.08.2022 р. за № 1056 підтверджується, що згідно запису в по господарській книзі №10, особовий рахунок НОМЕР_2 за 1986 - 1990 р.р. в АДРЕСА_1 , житловий будинок побудований 1954 р., загальною площею 63 м.кв. В житловому будинку зареєстровані: спадкодавець ОСОБА_3 1962 р.н. - голова домогосподарства, 26.02.1990 р. вибув в м. Коломия; ОСОБА_11 1964 р.н. - дружина, 26.02.1990 р. вибула в м.Коломия; ОСОБА_12 1988 р.н. - син, 26.02.1990 р. вибув у м. Коломия.

За заявою про прийняття спадщини відповідача ОСОБА_4 від 22.10.2012 р., поданою до Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори, відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 529/2012. Дана заява надійшла до нотаріальної контори 22.10.2012 р. о 14:48 год. та зареєстрована за № 1220 (т.1 а.с.83).

Відповідач ОСОБА_4 1942 р.н. є дружиною спадкодавця ОСОБА_5 1938 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про їх одруження, а також паспортом громадянина України відповідача ОСОБА_4 (т.1 а.с.85,86).

14.12.2019 р. відповідачем ОСОБА_4 подано до Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, в якій вона просила видати їй свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, які знаходилися на території Старогвіздецької сільської ради площею 0,1370 га., 1,4575 га. та 0,2483 га (т.1 а.с.96).

Свідоцтвами про право на спадщину від 14.12.2019 року, що зареєстровані в реєстрі за № 2246, № 2248 та № 2250 підтверджується той факт, що спадкоємцем 1/6 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Старогвіздецької сільської ради, загальною площею 0,1370 га. із кадастровим номером 2623286700:03:004:0194; 1/6 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Старогвіздецької сільської ради, загальною площею 1,4575 га. із кадастровим номером 2623286700:03:004:0029; 1/6 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Старогвіздецької сільської ради, загальною площею 0,2483 га. із кадастровим номером 2623286700:02:002:0113 - є відповідачм ОСОБА_4 (т. 1 а.с.119-121).

Вказана інформація підтверджується також й відомостями, що наявні у Витягах про реєстрацією в Спадковому реєстрі від 14.12.2019 року № 58747669, від 14.12.2019 р. №58747657 та від 14.12.2019 р. № 58747664.

Листом Першої Коломийської державної нотаріальної контори від 12.07.2022 р. №317/02-14 позивачу ОСОБА_2 повідомлено, що спадкодавець ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишив на його ім`я заповіт, посвідчений Старогвіздецкою сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області від 22.06.1990 р. по реєстру № 12, а він є його спадкоємцем згідно вказаного заповіту.Позивач ОСОБА_2 не був зареєстрований разом із спадкодавцем на день смерті останнього, а тому він повинен був звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини до 03 листопада 2012 року. Оскільки він пропустив строк для прийняття спадщини, нотаріус не вправі прийняти від нього заяву про прийняття спадщини, а згідно статті 1272 ЦК України він має право звернутися до суду з позовом про надання нового (додаткового) строку для прийняття спадщини (т.1 а.с.15).

Дублікатом заповіту від 22.06.1990 року, складеного спадкодавцем ОСОБА_5 на ім`я позивача ОСОБА_2 , посвідченого Старогвіздецькою сільською радою за № 12, підтверджується, що дублікат цього ж заповіту замість втраченого видано 10.06.2016 р. позивачу ОСОБА_2 секретарем Старогвіздецької сільської ради Маланчук Г.Д. (т.1 а.с.14).

Листом Гвіздецької селищної ради від 29.03.2023 року № 395/02.2-21 повідомлено, що дійсно, дублікат заповіту, посвідченого Старогвіздецькою сільською радою 22.06.1990 р. по реєстру № 12 замість втраченого виданий позивачу ОСОБА_2 - 10.06.2016 р. Дублікат цього ж заповіту видавався одноразово та занесений в реєстр за № 64. Протягом періоду з 22.06.1990 р. по 10.06.2016 р. позивач ОСОБА_2 не отримував дублікатів чи копій заповіту складеного спадкодавцем ОСОБА_5 (т.1 а.с.173).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.06.2016 року № 44203081 підтверджується факт реєстрації дубліката заповіту в цьому ж реєстрі(т.1 а.с.174-175) .

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила суду, що з 1987 по 1990 роки вона проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 . Батько її чоловіка спадкодавець ОСОБА_5 підтримував тісний зв`язок із позивачем ОСОБА_2 , часто випивав разом із ним, інколи порушував спокій її сім`ї, знущався із матері її чоловіка ОСОБА_4 , ображав її та поводився із нею погано. Приблизно у 2021 році позивач ОСОБА_2 виявив намір примиритися із ОСОБА_4 та попросив надати йому свідоцтво про смерть ОСОБА_5 з метою вчинення певних юридичних дій. Про те, що позивач ОСОБА_2 міг знати про наявність заповіту вона робить висновок на основі його негативного ставлення до дружини спадкодавця - ОСОБА_4 . Про сам факт існування цього заповіту їй стало відомо із матеріалів позову, отриманих її чоловіком.

Проаналізувавши фактичні обставини по справі, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Приписами статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_5 підтверджується, що єдиним спадкоємцем, який наразі є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина відповідач ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому (ч. 1 ст. 1236 ЦК України).

Подібні за змістом законодавчі положення містилися й статті 534 ЦК УРСР (чинного на момент складення заповіту ОСОБА_5 ) за змістом яких кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Судом встановлено, що 22.06.1990 р. спадкодавець ОСОБА_5 розпорядився на випадок своєї смерті та заповів все своє майно з чого б воно не складалося і яке йому б належало на момент його смерті, позивачу ОСОБА_2 .

Матеріалами справи підтверджується, що на момент розгляду справи, даний заповіт є чинним, дійсним та не був скасований спадкодавцем із моменту його посвідчення до дня його смерті.

Отже, позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом всього майна померлого ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Водночас, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Приписи ч. 1 ст. 1272 ЦК України передбачають, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то будь-який його спадкоємець, який не проживав разом з ним та не належав до осіб, визначених у ч. 4 ст. 1268 ЦК України (як за заповітом, так і за законом), повинен був звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в строк до 04.11.2012 р.

Із згаданих досліджених матеріалів справи підтверджується, що позивач ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом, який не проживав разом із спадкодавцем на момент його смерті, до нотаріуса із такою заявою у визначений законом строк не звернувся.

Натомість, в межах визначеного законом строку із такою заявою до нотаріуса звернулася дружина померлого спадкодавця відповідач ОСОБА_4 як спадкоємець по закону першої черги.

Звертаючись до суду із цим позовом, сторона позивача стверджує, що позивач ОСОБА_2 пропустив визначений законом строк для прийняття спадщини із поважної причини, оскільки в межах цього строку йому нічого не було відомо про наявність складеного спадкодавцем заповіту на його ім`я.

Надаючи оцінку таким твердженням суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У відповідності до абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкодавця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З огляду на усталену практику Верховного Суду, зокрема висновок, викладений в Постанові ВС від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Аналогічна позиція міститься у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26.07.2021 року у справі № 405/7058/19.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Разом з тим, суд зазначає, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, яке в силу положень ст. 202 та ст. 1233 ЦК України слід трактувати як односторонній правочин.

Подібний підхід до застосування норм права міститься й в постанові Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі № 303/2983/19.

Заповіт є вольовим одностороннім актом фізичної особи щодо розпорядження своїми майновими правами власника на випадок смерті, вчиненим на користь однієї або кількох осіб у формі і порядку, встановленому законом. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача (подібний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі №756/4043/17 та від 30.08.2022 року у справі № 234/11122/18).

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки заповіт як односторонній правочин спадкодавця не потребує схвалення чи вчинення іншої вольової дії спадкоємця на його вчинення, то відсутні підстави вважати, що позивач ОСОБА_2 як спадкоємець достовірно знав про наявність складеного на його ім`я заповіту саме в момент його складення.

Окрім того, зібраними доказами по справі підтверджується, що дублікат заповіту, складеного ОСОБА_5 22.06.1990 року на ім`я позивача було отримано останнім - 10.06.2016 р. (тобто, майже через 26 років з моменту його складення та через 4 роки після смерті спадкодавця). Окрім того, жодних копій чи інших дублікатів даного заповіту у селищній раді раніше до 10.06.2016 року позивач не отримував.

Вказані докази підтверджують, що про наявність та зміст самого заповіту на його ім`я позивачу достовірно стало відомо 10.06.2016 року, тобто після спливу шестимісячного строку для прийняття ним спадщини.

Жодних доказів, які б свідчили про наявність оригіналу чи копії заповіту в позивача або ж отримання позивачем ОСОБА_2 дублікату даного заповіту до дня смерті спадкодавця в матеріали справи не надано.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що Першою Коломийською районною державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В цей же день, державний нотаріус дізнався про наявність складеного ОСОБА_5 22.06.1990 року заповіту, що був посвідчений у Старогвіздецькій сільській раді Коломийського району Івано-Франківської області та зареєстрований за № 12 шляхом формування відповідної довідки із Спадкового реєстру.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент відкриття спадкової справи) нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно із пунктами 2.2., 2.3. та 3.2. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент відкриття спадкової справи) при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 та Верховного Суду від 26.07.2021 року у справі № 405/7058/19.

За результатами дослідження спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 судом встановлено, що лише листом від 12.07.2022р. № 317/02-14 нотаріус повідомив позивача про наявність складеного заповіту.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем ОСОБА_2 було пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, встановлений ст. 1271 ЦК України із поважної, що не залежала від його волі причини, оскільки він не був обізнаним про наявність заповіту, складеного на його ім`я спадкодавцем ОСОБА_5 .

Факт необізнаності позивача про наявність такого заповіту в період часу для прийняття спадщини та до нього підтверджується зібраними по справі доказами.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що тісні та дружні стосунки між позивачем та спадкодавцем ОСОБА_5 , їхнє проживання за однією адресою певний час та зневажливе ставлення позивача до дружини померлого ставлять під сумнів його обізнаність про наявність заповіту, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях та жодним чином не свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_5 в будь-який момент часу свого життя та в будь-який спосіб повідомляв позивача про те, що він склав заповіт на його ім`я.

Також, стороною відповідача не було надано суду жодних доказів, які б достовірно підтверджували обставину обізнаності позивача ОСОБА_2 про наявність складеного на його ім`я спадкодавцем ОСОБА_5 заповіту, з моменту його складення і до моменту його смерті.

Допитані в судовому засіданні свідки так само не змогли підтвердити зазначену обставину. Показання свідків зводяться до суб`єктивних припущень про обізнаність позивача щодо заповіту з огляду на його поведінку в побуті по відношенню до відповідачів. Разом з тим, з допитаних в суді свідків не підтверджено суду, що бачив особисто текст цього заповіту чи чув про нього до моменту звернення позивача до суду із позовом в цій справі.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного ст. ст. 1220-1223,1268,1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Малий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, строком 2 (два) місяці із дня набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_5 .

Перша Коломийська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Коломия, вул. Шевченка, буд. 23, код ЄДРПОУ: 02891894.

Суддя Беркещук Б. Б.

СудКоломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Дата ухвалення рішення01.02.2024
Оприлюднено16.02.2024
Номер документу116995025
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом.

Судовий реєстр по справі —346/3054/22

Рішення від 01.02.2024

Цивільне

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Беркещук Б. Б.

Рішення від 01.02.2024

Цивільне

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Беркещук Б. Б.

Ухвала від 09.11.2022

Цивільне

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Беркещук Б. Б.

Ухвала від 03.08.2022

Цивільне

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Беркещук Б. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні