Рішення

від 11.01.2024 по справі 950/3045/23

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/3045/23

2/950/88/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

11 січня 2024 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представяє - адвокат Василець Сергій Олексійович до Лебединської міської ради Сумської області про визнання права власності в порядку спадкування;

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулисядо судуз вищевказанимпозовом довідповідача,просять суд ухвалити рішення яким визнати за ними: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Василівка Лебединського району Сумської області (по частині за кожним) на земельні ділянки площею 3,4194га з кадастровим номером 5922981600:05:001:0042 та площею 0,5905 га з кадастровим номером 5922981600:05:001:0122 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Лебединської міської територіальної громади.

В судове засідання позивачі, представник позивачів не з`явилися, надали заяви, кожен зокрема про розгляд справи у їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, надав заяву в якій просить провести розгляд справи у його відсутності проти позовних вимог не заперечує.

В судовому засіданні встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 26 березня 2013р. по справі №580/512/13-ц було задоволено заяву Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області, заінтересована особа Управління Держземагенства у Лебединському районі Сумської області про визнання спадщини ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельної частки (паю) площею 4,03 га вартістю 90532 грн. відумерлою та передано її у власність територіальної громади Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області.

Ухвалою від 06 червня 2014р. було роз`яснено рішення Лебединського районного суду Сумської області від 26 березня 2013р. по справі №580/512/13-ц, а саме зазначено, що земельна ділянка, що належала померлому ОСОБА_3 , право власності на яку визнано за територіальною громадою Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області має розмір 4,03га, з них 3,4194га ріллі кадастровий номер 5922981600:05:001:0042; 0,5905га сіножаті кадастровий номер 5922981600:05:001:0122.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 12 вересня 2023р. було задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Васильця Сергія Олексійовичапро перегляд рішення судуза нововиявленими обставинами, а саме: рішення Лебединського районного суду Сумської області від 26 березня 2013р. по справі №580/512/13-ц, яким було задоволено заяву Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області, заінтересована особа - Управління Держземагенства у Лебединському районі Сумської області про визнання спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельної частки (паю) площею 4,03 га вартістю 90 53 2грн., відумерлою та передачу її у власність територіальної громади Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області та ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 06 червня 2014р., якою було роз`яснено рішення Лебединського районного суду Сумської області від 26 березня 2013р. по справі №580/512/13-ц, а саме зазначено, що земельна ділянка, що належала померлому ОСОБА_3 , право власності на яку визнано за територіальною громадою Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області має розмір 4,03га, з них 3,4194гаріллі кадастровий номер 5922981600:05:001:0042; 0,5905га сіножаті кадастровий номер 5922981600:05:001:0122 було скасовано; ухвалено нове рішення, по справі №580/512/13-ц, яким було відмовлено у задоволенні позовної заяви Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області, заінтересована особа Управління Держземагенства у Лебединському районі Сумської області про визнання спадщини спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має розмір 4,03га, з них 3,4194гаріллі кадастровий номер 5922981600:05:001:0042; 0,5905га сіножаті кадастровий номер 5922981600:05:001:0122 відумерлою та передачу її у власність територіальної громади Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Лебедині Сумської області, а його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 12 листопада 1987р.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Лебедині Сумської області, а його батьками являються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 13 жовтня 1979р. та свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 09 лютого 2011р.

Мати позивачів ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області, а її батьками являються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 31 липня 1962р. та свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 від 14 жовтня 1978р.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 від 27 березня 2018р.

Баба позивачів ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Іваниця Недригайлівського району Сумської області, а її батьками являються ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_7 від 05 травня 1950р. та свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_8 від 10 серпня 1981р.

Померла ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_9 від 28 грудня 1994р.

Рідним братом баби позивачів ОСОБА_8 являється ОСОБА_3 , який народися ІНФОРМАЦІЯ_8 , а його батьками являються ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00016960304 від 05 серпня 2016р.

На підставі розпорядження голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області №166 від 14 червня 2001р. на ім`я ОСОБА_3 був виданий сертифікат серія СМ №0278696 від 10 серпня 2001р. на земельну частку (пай) в розмірі 4,51 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходилася в колективній власності ВАТ «Племзавод «Василівка», що підтверджується довідкою Відділу у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 15 серпня 2017р. вих. №440/106-17.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в с.Василівка Лебединського району Сумської області, що підтверджується виданим Василівським сільвиконкомом Лебединського району Сумської області свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_10 від 01 червня 2001р.

На день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав один в АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_3 Василівською сільською радою Лебединського району Сумської області не посвідчувався, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Василівської сільської ради Лебединського району Сумської від 04 листопада 2016р. вих. №334-02-02.

Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай), яка належала йому на підставі сертифікату серія СМ №0278696 від 10 серпня 2001р.

П.4. розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що положення цього Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

П.5. розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Як було встановлено в процесі розгляду справи №580/512/13-ц спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ніхто не приймав, а тому мають в даному випадку застосовуватися положення книги шостої Цивільного кодексу України.

Ст.1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 Цивільного кодексу України).

За ст.1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації .

Згідно ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У жовтні 2023р. позивачі, кожен зокрема, звернулися до Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області з заявами про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але отримали відмову в усній формі, мотивовану тим, що в них відсутній оригінал сертифікату серія СМ №0278696 від 10 серпня 2001р. на земельну частку (пай), виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області №166 від 14 червня 2001р.

Враховуючи, що земельним ділянкам, які були передані у приватну власність ОСОБА_3 були присвоєні кадастрові номери, нотаріус порадила звернутися Позивачам з позовною заявою до Лебединського районного суду Сумської області про визнання за ними права власності на такі земельні ділянки в порядку спадкування (по частині таких земельних ділянок за кожним).

Згідно витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,4194га з кадастровим номером 5922981600:05:001:0042 становить 128445,85грн., а нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,5905га кадастровий номер 5922981600:05:001:0122 становить 5848,48грн., а їх загальна вартість становить 134294,33грн., що є ціною даного позову.

Так, ст.328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право в т.ч. продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно ст.131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

П.5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995р. №720/95 визначено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно п.17сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно п.24постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р., член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай)

Пленум Верховного Суду України у п.11 своєї постанови "Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008р. роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно з п.17Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001р. сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

За правиламиУказу Президента України від 08 серпня 1995р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Згідност.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994р. №666/94, право на земельну частку (пай) може бути об`єктом спадщини.

Відповідно до ч.1ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003р. №435-IV цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

П.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Ст.1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 Цивільного кодексу України).

Ст.1220 Цивільного кодексу України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Ст.1221 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно ч.1 ст.1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.1236 Цивільного кодексу України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ч.1 ст.1265 Цивільного кодексу України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Згідно ч.1 ст.1266 Цивільного кодексу України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч.4. ст.1268 Цивільного кодексу України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу.

Ст.392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що на момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вік ОСОБА_1 становив 13 років (він був малолітньою особою), ні він, ні його батьки, як законні представники не подавали від імені ОСОБА_1 заяву про відмову від прийняття спадщини, то вважається, що він прийняв спадщину в порядку ч.4. ст.1268 Цивільного кодексу України після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто згоди про включення останньої до числа спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , згідно положень ч.2 ст.1272 Цивільного кодексу України направила відповідну заяву про прийняття спадщини на адресу Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна.(ч.2 ст.1299 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення Цивільного кодексу Українистосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності дост.9 Конституції Україниє частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Веллі Девелопментс ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті6та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ст.328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Ст.316 Цивільного кодексу Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідност. 321 Цивільного кодексу Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У відповідності зі ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі. Суд вважає за необхідне визнати права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , на земельні ділянки (по частині за кожним) площею 3,4194га з кадастровим номером 5922981600:05:001:0042 та площею 0,5905 га з кадастровим номером 5922981600:05:001:0122 і розташовані на території Лебединської міської територіальної громади.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України; ст.ст.15, 16, 181, 316, 317, 321, 328, 392, 1216 1218, 1220, 1221, 1225, 1236, 1261, 1265, 1268, 1277, 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст.90, 131 Земельного кодексу України; ст.ст. 1 - 5, 11, 23, 27, 28, 30, 76-81, 83, 95, 133, 136, 175 177, 274, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 ) та за ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_12 ) право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Василівка Лебединського району Сумської області (по частині за кожним) на земельні ділянки площею 3,4194га з кадастровим номером 5922981600:05:001:0042 та площею 0,5905га з кадастровим номером 5922981600:05:001:0122 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташовані на території Лебединської міської територіальної громади.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Лебединський районний суд Сумської області.

Суддя Роман БАКЛАНОВ