Ухвала

від 14.02.2024 по справі 463/456/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/456/24

Провадження №1-кс/463/796/24

У Х В А Л А

14 лютого 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія-М» на бездіяльність слідчого щодо не повернення майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія-М», звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова із скаргою на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні за № 42023000000001384 від 23.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 365-3 КК України щодо не повернення майна вилученого під час обшуку.

В обґрунтування заявленої скарги покликається на те, що Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 42023000000001384 від 23.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 365-3 КК України. Так 12.01.2024 слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова № 463/37/24 від 03.01.2024 проведено обшук приміщення за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 98, в ході якого, крім іншого, відшукано та вилучено наступні речі та документи зокрема зазначенні та перераховані в Описі №1 відповідно до протоколу обшуку від 12.01.2024, яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Студія-М».

Однак, представник власника майна вважає, що ухвалою слідчого судді не надавався дозвіл на вилучення вищевказаного майна, а тому воно підлягає поверненню оскільки воно не є речовим доказом у кримінальному провадженні, арешт на вищевказане майно накладено не було.

АдвокатОСОБА_3 в судоввому засіданні подану скаргу підтримав, просив таку задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, попередньо на адресу суду скерував заперечення та заяву про слухання справи у його відсутнсті.

Враховуючи положення ч.3 ст.306 КПК України слідчий суддя вважає за можливим розглянути скаргу за відсутності слідчого, прокурора.

Приписами ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 303 КПК України містить вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені слідчому судді під час досудового розслідування.

Зокрема, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, а також у нездійсненні процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Слідчим суддею встановлено, що 12.01.2024 на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 03.01.2024 у справі № 463/37/24 проведено обшук за місцем знаходження офісних приміщень, які використовуються «4bill», «SETTLEPAY» за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 98, в ході якого зокрема вилучено документи щодо діяльності останніх.

Статтею 131 КПК України передбачено вичерпний перелік видів заходів забезпечення кримінального провадження, серед яких є арешт майна.

Відповідно ч. 7 ст. 236 КПК України встановлено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст.ст.7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Разом з тим, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що зазначено у ст.26 КПК України.

Так у провадженні слідчих першого та другого відділів Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 42023000000001384 від 23.08.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 365-3 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадяни України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші особи, маючи на меті продемонструвати лояльність російській федерації, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення та сприяння окупаційним органам влади Автономної республіки Крим в період збройного конфлікту перейшли на бік ворога.

Разом із цим, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 03.01.2024 у справі № 463/37/24 слідчим суддею прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення документів щодо діяльності інтернет-обмінника віртуальних активів «EXBASE.IO», сервісу платежів в мережі Інтернет «SETTLEPAY», у том числі щодо взаємовідносин із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , «ООО «ПЭЙБЭРРИ» (ІПН рф: 9204000245), «ООО «ПЭЙБЭРРИ ГЛОБАЛ» (ІПН рф:1192375063429), ТОВ «ПЕЙБЕРРІ-Україна» (код ЄДРПОУ 39080738), а також щодо участі «EXBASE.IO» та «SETTLEPAY» у діяльності «PARIMATCH», «Buddy.bet», «PariWin», зокрема щодо забезпечення здійснення фінансових операцій на користь останніх, у зв`язку із чим до зазначених документів не застосовуються положення ч. 1 ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України.

Відповідно ч. 7 ст. 236 КПК України встановлено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Окрім цього суд, враховує надані письмові заперечення, відповідно до яких слідує, що документи та речі вилучені 12.01.2024 за місцем знаходження офісних приміщень, які використовуються «4bill», «SETTLEPAY» за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 98, не вважаються тимчасово вилученим майном, у зв`язку із чим до зазначених документів та речей не застосовуються положення ч. 1 ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України.

Як вбачається з наданих письмових заперечень, на адресу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань надходило клопотання представника ТОВ «Студія-М». адвоката ОСОБА_4 про повернення тимчасово вилученого майна (вх. ДБР № 1953-24 від 18.01.2024). Слідчим за результатом розгляду вищезазначеного клопотання винесено постанову від 22.01.2024 про відмову в задоволенні останнього, про що супровідним листом № 1953-24/10-2-01-01-824/24 від 23.01.2024 повідомлено адвоката Шевцова О.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що у скарзі адвоката ОСОБА_4 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія-М» на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42023000000001384 від 23.08.2023 слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8, 22, 26, 167-69, 171, 303, 306, 307, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

в задоволенні скарги - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1