Рішення

від 15.02.2024 по справі 274/8979/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №274/8979/23 Провадження №2/0274/438/24

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.24р.м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області КорбутВ.В. (далі Суд), за участю секретаря судового засідання ЖмуркоВ.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 ,доТовариства з обмеженою відповідальністю "Саніго",провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом, у якому просить визнати виконавчий напис від 17.05.2021р., вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований у реєстрі за №15229, про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саніго" (далі Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 21357,50грн., таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що, зокрема, цей виконавчий напис було вчинено з порушенням норм Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №296/5 (далі Порядок), та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 (далі Перелік).

Товариство своєї позиції щодо предмета спору у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України, не повідомило.

Судом з`ясовано, що 17.05.2021р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ГрисюкО.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №15229, про стягнення з ОСОБА_3 , яка є боржником за кредитним договором №202804200116 від 16.01.2020р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №24/03-21 від 24.03.2021р. є Товариство, заборгованості за кредитним договором №202804200116 від 16.01.2020р. за період з 24.03.2021р. по 26.03.2021р. у розмірі 21 357,50грн. (а.с.14).

Зі змісту позовної заяви та зазначеного виконавчого напису випливає, що кредитний договір №202804200116 від 16.01.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" та ОСОБА_3 , нотаріально не посвідчений.

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 18 Цивільного кодексу України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтями 87та 88Закону України"Пронотаріат"визначено,що длястягнення грошовихсум абовитребування відборжника майнанотаріуси вчиняютьвиконавчі написина документах,що встановлюютьзаборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів,встановлюється КабінетомМіністрів України.Нотаріус вчиняєвиконавчі написи,якщо поданідокументи підтверджуютьбезспірність заборгованостіабо іншоївідповідальності боржникаперед стягувачемта заумови,що здня виникненняправа вимогиминуло небільше трьохроків. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно зпідпунктами 1.1та 1.2пункту 1глави 16розділу IIПорядку,для стягненнягрошових сумабо витребуваннявід боржникамайна нотаріусивчиняють виконавчінаписи надокументах,що встановлюютьзаборгованість,або направочинах,що передбачаютьзвернення стягненняна майнона підставівиконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпунктів 2.1 та 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи;

номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

строк, за який має провадитися стягнення;

інформація щодосуми,яка підлягаєстягненню,або предметів,що підлягатимутьвитребуванню,включаючи пеню,штрафи,проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмовоївимоги проусунення порушеньіпотекодавцю таборжнику,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Підпунктами 3.1, 3.2 та 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі Постанова №622) Перелік доповнено розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" та до нього включений пункт 2 в редакції: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

В той же час, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі №826/20084/14, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняттяПостанову №622, зокрема в частині доповнення Переліку вищевказаним розділом.

Також зазначеною постановою зобов`язаноКабінет МіністрівУкраїни опублікуватирезолютивну частинупостанови судупро визнаннянезаконною танечинною Постанови №622 в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі №826/20084/14: "…оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16 та 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87 та 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87 та 88Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Наведене вище правове обґрунтування зроблено з врахуванням висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17, та висновків Верховного Суду, які містяться у постановах від 19.09.2018р. у справі № 207/1587/16, від 31.10.2018р. у справі №308/11193/16-ц та від 10.04.2019р. у справі №201/11696/16-ц.

Таким чином Перелік, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які не були нотаріально посвідченими, зокрема, до кредитного договору №202804200116 від 16.01.2020р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" та ОСОБА_3 , оскільки пункт 2 Переліку з 22.02.2017р. визнаний нечинним відповідно до постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі №826/20084/14.

Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 17.05.2021р., тобто в період часу, коли законодавством України не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідченим.

ОСОБА_3 17.07.2021р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом від 17.07.2021р. про шлюб (а.с.9).

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_1 просить стягнути на її користь з Товариства у якості відшкодування витрат на правничу допомогу грошові кошти у розмірі, зважаючи на розрахунок від 09.06.2023р. до договору про надання правової допомоги № 97 від 09.06.2023р., 5000,00грн. (а.с.19).

Частинами першою четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати,пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначеннярозміру витратна правничудопомогу зметою розподілусудових витратучасник справиподає детальнийопис робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137Цивільного процесуальногокодексу Українивстановлено,що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З розрахунку від 09.06.2023р. до договору про надання правової допомоги №97 від 09.06.2023р., вбачається, що адвокатом ГуменюковО.В. були надані (мали бути надані) ОСОБА_1 такі послуги: усна консультація з вивченням документів вартістю 1000,00грн., складання процесуальних документі вартістю 3000,00грн. та представництво інтересів у суді першої інстанції вартістю 1000,00грн. (а.с.19).

Визначаючи розмір витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, Суд враховує, що справа є типовою, а відтак має незначну складність, зважаючи на розмір грошових коштів, на стягнення яких було видано оспорваний виконавчий напис 21357,50грн.., справа має середню значимість для ОСОБА_1 , адвокатом було надано усну консультацію, складено позовну заяву та клопоатня про витребування доказів, що, враховуючи типовість справи, не потребувало значної кількості часу, адвокат не приймав участі у судових засіданнях, його представництво у суді звелось до складення та подання типової заяви про розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи до уваги наведене, Суд вважає, що розмір цих витрат має становити 3500,00грн.

На підставі статі 141 Цивільного процесуального кодексу України з Товариства на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 4573,60грн., з яких: 1073,60грн. судовий збір, сплачений за подання позовної заяви (а.с.4, 5), та 3500,00грн. витрати на правничу допомогу.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саніго" (м.Київ, вул.Пирогова, 10-Г, оф.14, код ЄДРПОУ 43604788), задовольнити.

2.Визнати виконавчий напис від 17.05.2021р., вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований у реєстрі за №15229, про стягнення з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""Саніго" грошових коштів у загальному розмірі 21357,50грн., таким, що не підлягає виконанню.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Саніго" на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 4573,60грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В.Корбут