Рішення

від 21.12.2021 по справі 932/10410/20

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №932/10410/20

провадження №2/932/4442/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Ларіної К.А.,

представника позивача: Боровик Л.О.,

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

представника третьої особи: Орла В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Райська Тетяна Максимівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія В`ячеславівна про визнання договорів дарування недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

10.09.2020 позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати недійсним договір дарування 6/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір дарування частини земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:295:0004, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 30.09.2020 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 23.07.2021 зарито підготовче провадження.

Узагальнені доводи учасників справи.

Позов мотивований тим, що позивач перебував у шлюбі із ОСОБА_4 . У шлюбі народилося троє синів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Під час шлюбу позивачем куплено 6/10 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній частині будинку проживала його сім`я. Позивач приватизував земельну ділянку за вказаною адресою. 08.06.2015 він уклав із сином ОСОБА_1 договори довічного утримання щодо вказаного будинку та земельної ділянки. Фактично шлюбні відносини із ОСОБА_4 були припинені у 2015 році. У 2019 році він, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 домовилися переоформити в рівних частках вказані будинок та земельну ділянку на двох синів: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . На виконання вказаної домовленості, 03.09.2019 було розірвано договори довічного утримання та 16.09.2019 укладено оскаржувані договори дарування. Проте у вересні 2020 року ОСОБА_4 відмовилася надавати згоду на відчуження частини будинку та земельної ділянки в користь іншого сина ОСОБА_8 .

Позивач вказує про невідповідність оскаржуваних договорів його внутрішній волі щодо правової природи та змісту паровичну, адже недотримано умови про відчуження іншої половину садиби іншому синові.

Також позивач зазначає, що за три дні до укладення оскаржуваних договорів незаконно знято із реєстрації місця проживання у спірному житлі його онуку.

Згідно відзиву відповідача, ОСОБА_1 заперечує проти позову. Відповідач визнає факти укладення та розірвання договорів довічного утримання, а також оскаржуваних договорів дарування. Разом із тим відповідач вказує, що позивачу було відома природа оскаржуваних договорів, а договори породили наслідки яких бажали досягти обидві сторони.

Згідно пояснень третьої особи, приватний нотаріус Дніпровського міськогонотаріального округуРайська Т.М. вказує, що діяла у відповідності до закону.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні фабулі позову.

Відповідач та його представник надали пояснення, аналогічні фабулі відзиву.

Представник третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Райської Т.М. звертав увагу на відповідність дій нотаріуса вимогам закону.

Від третіх осіб ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. надійшли заяви про розгляду справи за їх відсутністю.

Обставини, встановлені судом.

Свідоцтвом про шлюб від 18.08.2020 підтверджується факт укладення 14.01.1978 шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_10 »).

Згідно паспорта громадянина України місце проживання ОСОБА_3 , із 03.10.1995 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Із відповіді КП «Дніпровське міське БТІ» від 14.02.2020 вбачається, що 6/10 частин вказаного будинку належало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.1983. Копія вказаного договору долучена до матеріалів справи.

Згідно державного акту на право власності на землю віл 10.06.1998 ОСОБА_3 належало право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:295:0004, яка розташована за вказаною вище адресою.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено два договори довічного утримання від 08.06.2015, предметом яких були вказані вище будинок та земельна ділянка.

Такі договори було розірвано за згодою сторін 03.09.2019.

Згідно договору дарування від 16.09.2019 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 6/20 частин вказаного будинку із господарськими будівлями.

Згідно договору дарування від 16.09.2019 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 1/2 частину спірної земельної ділянки.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.02.2020: земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:295:0004 належить на праві власності: частина ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на землю віл 10.06.1998; частина ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 16.09.2019.

Згідно вказаної інформації також вбачається, що право власності на житловий будинок із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 належить: 6/20 частин ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.1983, 6/20 частин ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 16.09.2019.

Згідно свідоцтва про смерть від 21.09.2020 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про народження від 18.08.2020 та будинкової книги вбачається, що місце проживання доньки ОСОБА_8 ОСОБА_11 було знято з реєстрації у спірному будинку 19.09.2014.

Підставою зняття Дарії із реєстрації місця проживання була заява її матері - ОСОБА_12 на якій міститься підпис ОСОБА_8 . До заяви долучено паспорти батьків ОСОБА_11 .

Допитана у якості свідка ОСОБА_12 вказала, що не зверталася до органів реєстрації щодо зняття доньки із реєстрації місця проживання, проте таке питання було погодженим із ОСОБА_8 , який і займався цим питанням. Щодо укладення оскаржуваних договорів їй нічого невідомо.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1861,60 грн.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

За вимогами статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із частиною першоюстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно достатті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Згідно зі статями 229-233ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на обман або помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати у спірному житловому будинку після укладення договору дарування.

Лише у разі встановлення цих обставин норми статей 203 та 717ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 16.03.2016 у справі №6-93цс16, від 27.04.2016 у справі № 6-372цс16, Верховним судом у постанові від 10.11.2021 у справі №456/2123/18.

Статтями 12 та 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Висновки суду.

Як на помилку при укладенні договорів дарування частини садиби позивач вказує на недотримання ОСОБА_4 домовленості про надання нею згоди на відчуження іншої частини в користь іншого сина ОСОБА_8 .

Разом із тим, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту описаної в позові домовленості із ОСОБА_4 .

Свідок, викликаний за заявою позивача, вказала що їй невідомі обставини укладення оскаржуваних договорів.

Окрім того,вказане мотивуванняпозову можесвідчити лишепро помилкущодо мотивівправочину,що зазагальним правиломне маєістотного значення(частинаперша статті 229 ЦК України).

Суд звертає увагу, що у позові позивач однозначно вказує, що розумів природу оскаржуваних правочинів як договорів дарування. У позові не вказано про помилку щодо прав та обов`язків сторін, властивостей предметів договорів, умов договору тощо.

Факт зняття із реєстрації місця проживання онуки позивача не може бути підставою визнання недійсними договорів дарування.

Окрім того мати онуки, допитана у якості свідка, вказала про бажання батьків зняти дочку з місця реєстрації у спірному будинку та що на її вимогу питання зняття її з реєстрації займався батько ОСОБА_8 .

З огляду на наведене вбачається безпідставність заявлених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню. Іншими учасниками судових витрат до стягнення не заявлялося.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,треті особи ОСОБА_4 ,приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуРайська ТетянаМаксимівна,приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуКокосадзе ЛіліяВ`ячеславівна провизнання договорівдарування недійсними відмовити.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 24.12.2021.

Суддя: В.І.Цитульський