Рішення

від 15.02.2024 по справі 626/3925/23

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/3925/23

Провадження № 2/626/148/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14.02.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В.,

прокурора Лещенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді в порядку загального позовного провадження цивільну справу №626/3925/23 за позовною заявою керівника Красноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 третя особа: ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом їх конфіскації,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача.

Керівник Красноградської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_3 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом їх конфіскації, в якому просить:

- припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , право власності розміром частки на земельну ділянку з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118 площею 0,1588 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, яка знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2021 (номер відомостей про речове право 45736014, індексний номер рішення про державну реєстрацію 62371298 від 17.12.2021), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області;

- стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури (Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 2 684 грн. судового збору, сплаченого за пред`явлення позову.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході вивчення питання дотримання іноземцями вимог законодавства щодо відчуження протягом року набутих у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Красноградського району Харківської області, встановлено порушення, яке виражається у протиправному володінні та користуванні громадянином Російської Федерації землею вказаної категорії. Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.12.2021 року, виданого державним нотаріусом Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №66/2009 (спадкова справа №3-82), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка Російської Федерації, набула право власності розміром частки на земельну ділянку з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118, площею 0,1588 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_2 на території колишньої Петрівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району). На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності розміром частки 3/4 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення: з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118 (номер відомостей про речове право 45736014 від 17.12.2021, індексний номер рішення про державну реєстрацію 62371298 від 17.12.2021). Також встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.02.2022 року, виданого приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального оукругу Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №170 (спадкова справа №10/2021), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України, набув право власності розміром частки 1/4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118, площею 0,1588 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території колишньої Петрівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району). На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності розміром частки 1/4 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118 (номер відомостей про речове право 46482395 від 02.02.2022, індексний номер рішення про державну реєстрацію 63207821 від 02.02.2022). Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 (розмір частки 3/4) та ОСОБА_2 (розмір частки ). Згідно інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України (далі ДМС), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з питань набуття громадянства України, отримання тимчасової/постійної посвідки на проживання в Україні в установленому законом порядку до органів ДМС України не зверталась, тобто на момент набуття права власності на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом - не була громадянином України. Таким чином, Громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 у грудні 2021 року набула право власності у розмірі частки на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташованої на території Наталинської ОТГ, Красноградського району Харківської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила розмір частки зазначеної земельної ділянки, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність розміром частки 3/4 земельна ділянка сільськогосподарського призначення нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 17.12.2022), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом їх конфіскації за рішенням суду.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 25.12.2023 провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, ухвалою від 24.01.2024 року закрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Прокурор Красноградської окружної прокуратури Лещенко Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав на їх задоволенні наполягає з підстав викладених у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало клопотання в якому просить провести судове засідання за відсутності представника Головного управління, з урахування правової позиції, викладеної у поданих поясненнях третьої особи, відповідно до яких просять позов Красноградської окружної прокуратури Харківської області в їх інтересах задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки не повідомив суд.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частин 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, оскільки неявка учасників справи в даному випадку не перешкоджає розгляду справи, при цьому у справі достатньо наявних матеріалів для її розгляду та ухвалення рішення, не відкладаючи розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.12.2021 року, виданого державним нотаріусом Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №66/2009 (спадкова справа №3-82), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка російської федерації, набула право власності розміром частки на земельну ділянку з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118, площею 0,1588 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_2 на території колишньої Петрівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району).

На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності розміром частки 3/4 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення:

- з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118 (номер відомостей про речове право 45736014 від 17.12.2021, індексний номер рішення про державну реєстрацію 62371298 від 17.12.2021).

Також встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.02.2022 року, виданого приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального оукругу Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №170 (спадкова справа №10/2021), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України, набув право власності розміром частки 1/4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118, площею 0,1588 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території колишньої Петрівської сільської ради (на даний час Наталинська ОТГ Красноградського району).

На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності розміром частки 1/4 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення:

- з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118 (номер відомостей про речове право 46482395 від 02.02.2022, індексний номер рішення про державну реєстрацію 63207821 від 02.02.2022).

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 (розмір частки 3/4) та ОСОБА_2 (розмір частки ).

Згідно інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України (далі ДМС), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з питань набуття громадянства України, отримання тимчасової/постійної посвідки на проживання в Україні в установленому законом порядку до органів ДМС України не зверталась, тобто на момент набуття права власності на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом - не була громадянином України.

Таким чином, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 у грудні 2021 року набула право власності у розмірі частки на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташованої на території Наталинської ОТГ, Красноградського району Харківської області та протягом року не виконала покладений на неї у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужила розмір частки зазначеної земельної ділянки, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд вважає наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі ЗК України).

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Невиконання вказаної норми закону відповідно до ст. 140 ЗК України є підставою для припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації за рішенням суду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої у власність земельної ділянки розміром частки 3/4 сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118 підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 4 ст. 145 ЗК України).

Таким органом згідно чинного законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

У відповідності до п. в абз. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Таким чином, обраний Красноградською окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: припинення права власності розміром частки громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118, шляхом її конфіскації на користь держави в повній мірі відповідає вимогам законодавства.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність розміром частки 3/4 земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118 площею 0,1588 га, вартістю згідно довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості 532 957,39 грн., нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 17.12.2022), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом їх конфіскації за рішенням суду, а отже позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 76-82, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву керівника Красноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 третя особа: ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом їх конфіскації - задовольнити.

Припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності розміром частки на земельну ділянку з кадастровим номером 6323385001:00:001:0118 площею 0,1588 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2021 року (номер відомостей про речове право 45736014, індексний номер рішення про державну реєстрацію 62371298 від 17.12.2021 року), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути з громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь Харківської обласної прокуратури (Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA1782017203431600010000071, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.02.2024 року.

Суддя