Постанова

від 12.02.2024 по справі 916/3590/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3590/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: В.Л. Козачков

від відповідачів:

1)Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ»: не з`явився

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс»: І.Д. Коваленко

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (вх.№238/24 від 22.01.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст рішення складено 26.07.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст рішення складено 02.08.2023)

у справі №916/3590/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс»

до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ»;

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

про стягнення 1130813,67 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», в якій просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 127400,00 грн, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» - майнову шкоду в розмірі 1003413,67 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» суму страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1911,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» суму майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 15012,20грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» 7750,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» 7750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на користь позивача суми майнової шкоди у розмірі 1000813,67 грн; скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача щодо стягнення судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс».

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 у справі №916/3590/22 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

22.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» надійшла заява (вх.№238/24 від 22.01.2024) про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» 96100,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із апеляційним розглядом справи №916/3590/22, з посиланням на їх доведеність та обґрунтованість.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.01.2024 для розгляду заяви сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: С.В. Таран, К.В. Богатиря.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 вирішено розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (вх.№238/24 від 22.01.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3590/22 у розумний строк. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (вх.№238/24 від 22.01.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3590/22 призначено на 12.02.2024 о 12:00 год. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» в строк до 05.02.2024 надати свої міркування або заперечення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (вх.№238/24 від 22.01.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3590/22.

06.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (вх.№415/24 від 06.02.2024), в якому відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась Товариству з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» за договором про надання правничої допомоги №23 від 12.07.2023 та додатковою угодою №1 від 07.09.2023 при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 та додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 до розміру 3000,00 грн, з посиланням на те, що адвокатські послуги, які надаються у даному регіоні, на сайтах адвокатських та юридичних компаній м. Одеси (https://lcg.org.ua/nashi-ceny/, http://advuslugi.od.ua/ceny.html, https://ocsp.com.ua/cost/, https://advokat_od.com/, https://b2bconsult.ua/ru/consultants/filter/region-odesa ) із цінами на аналогічні послуги значно менші у порівнянні із сумою, яку позивач просить стягнути з апелянта за надання професійної правничої допомоги у розмірі 96100,00 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» зазначило, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано жодного підтверджуючого документу, який свідчить про повний або частковий розрахунок за надані правничі послуги з Адвокатським бюро «Козачкова Віталія»: ані платіжного доручення, ані банківської виписки, ані квитанції про сплату коштів, які передбачені актом приймання-передачі наданих послуг від 17.01.2024. У пункті 3 додатковій угоді №1 від 07.09.2023 до договору про надання правничої допомоги №23 від 12.07.2023 вказано, що клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду, передбачену в пункті 2 даного додатку до договору, шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на розрахунковий рахунок адвокатського бюро протягом 1 (одного) року з дня набрання постановою (рішенням) Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/3590/22 законної сили. Відповідач вважає, що даний пункт договору щодо розрахунку між сторонами свідчить лише про те, що реальний розрахунок може і не відбутись, так як відстежити подальше виконання договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» не матиме змоги з об`єктивних причин.

Також відповідач звернув увагу суду на те, що законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (вх.№238/24 від 22.01.2024) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2628/23/Д1 від 28.09.2023) Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» заявлено попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції у сумі 96100,00грн. Крім того, зазначено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані у встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки.

У судовому засіданні 16.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» ще раз повідомило суд про надання доказів понесення витрат у зв`язку з апеляційним переглядом справи у встановлений процесуальним законом строк.

При цьому заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» витрат на правову (правничу) допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, з доказами понесення таких витрат, подана заявником 22.01.2024, тобто в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 16.01.2024 (з урахуванням того, що останній день строку припадає на 21.01.2024 неділю, а наступним за ним робочим днем є 22.01.2024 - понеділок).

Отже, позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Щодо обставин надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги

Із наданих заявником документів вбачається, що 12.07.2023 між Адвокатським бюро «Козачкова Віталія» (надалі адвокатське бюро) в особі керуючого бюро Козачкова Віталія Леонідовича та Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (надалі клієнт) укладено договір №23 про надання правничої допомоги (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу по усіх цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах, під час досудового та судового слідства в кримінальних провадженнях, а також у справах про адміністративні правопорушення, в порядку та на умовах, передбаченими даним договором.

Вартість послуг та порядок оплати сторони визначили у розділі 3 договору. Так, за виконання послуг, передбачених пунктом 1.1. даного договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро кошти в сумі, визначеній додатком до даного договору (пункт 3.1. договору). Оплата здійснюється напротязі трьох календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на поточний рахунок адвокатського бюро (пункт 3.2. договору). Послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.3. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 6.1. договору).

07.09.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №23 від 12.07.2023, якою сторони доповнили вказаний договір додатком №1.

У пункті 1 додатку №1 сторони погодили, що адвокатське бюро надає клієнту правничу (правову) допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі у справі №916/3590/22 під час апеляційного розгляду справи в Південно-західному апеляційному господарському суді, що включає, зокрема, але не виключно: аналіз апеляційної скарги; підготовку та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та необхідних процесуальних документів; участь в судових засіданнях; вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту правничої (правової) допомоги, у межах повноважень, визначених договором.

Згідно із пунктом 2 додатку №1 розмір винагороди адвокатського бюро за надання правничої (правової) допомоги, обсяг якої визначено в пункті 1 даного додатку до договору, становить 96100,00 грн, без ПДВ.

Пунктом 3 додатку №1 передбачено, що клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду, передбачену в пункті 2 даного додатку до договору, шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на розрахунковий рахунок адвокатського бюро протягом 1 (одного) року з дня набрання постановою (рішенням) Південно-західного апеляційного господарського суду по справі №916/3590/22 законної сили.

17.04.2024 сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг про те, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №23 від 12.07.2023 та укладеної до нього додаткової угоди №1 від 07.09.2023 клієнту було надано послуги в повному об`ємі. Загальна вартість послуг складає 96100,00 грн, без ПДВ. Претензій по наданню правничої (правової) допомоги від клієнта немає.

Як вбачається із детального опису та розрахунку витрат на правничу допомогу від 17.01.2024, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №23 від 12.07.2023 та додаткової угоди №1 від 07.09.2023 до нього під час апеляційного перегляду справи №916/3590/22 адвокатське бюро надало наступні послуги з надання правничої (правової) допомоги: 1)аналіз апеляційної скарги 4,5 години; 2)підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу 6,5 години; 3)підготовка до судових засідань 4,0 години; 4)участь у судових засіданнях 3,0 години. Всього: 18 годин.

Інтереси позивача у межах справи №916/3590/22 в суді апеляційної інстанції представляли адвокати Тарасюк Андрій Васильович та Козачков Віталій Леонідович.

Адвокатським бюро «КОЗАЧКОВА ВІТАЛІЯ», з яким у Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» укладено договір №23 про надання правничої допомоги, адвокату Козачкову Віталію Леонідовичу видано ордер серії АІ №1466060 від 25.09.2023 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Адвокат Тарасюк Андрій Васильович представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» у Південно-західному апеляційному господарському суді на підставі ордеру серії АІ №1503349, виданого адвокатом 30.11.2023 відповідно до договору про надання правової допомоги №335 від 30.11.2023, витрати на оплату послуг за яким позивачем не заявлялися.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Як зазначалося, у пункті 2 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №23 від 12.07.2023 сторони погодили фіксовану вартість послуг за надання такої допомоги у розмірі 96100,00 грн.

Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатом у договорі про надання правничої допомоги №23 від 12.07.2023, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатським бюро в договорі №23 від 12.07.2023 у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Щодо критеріїв оцінки розміру витрат на надання послуг правничої допомоги

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин та норм права, з огляду на умови договору про надання правової допомоги та надані позивачем докази в обґрунтування понесених ним судових витрат у Південно-західному апеляційному господарському суді, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є пов`язаними з даною справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» про те, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності з цінами за аналогічні роботи, які існують на ринку юридичних послуг, судом апеляційної інстанції відхиляються з підстав їх необґрунтованості, оскільки на підтвердження вказаних доводів відповідачем не надано належних у розумінні процесуального закону доказів, натомість зазначені твердження фактично ґрунтуються на припущеннях відповідача. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», посилаючись на вартість юридичних послуг, яка зазначена на веб-сайтах окремих фахівців в галузі права, безпідставно не враховує неможливість встановлення єдиних ставок на юридичні послуги, адже ціна на роботи (послуги) об`єктивно залежить від складності кожної справи та специфіки спірних правовідносин, завантаженості адвоката, потреби в оперативності надання правової допомоги, її обсягу, тривалості юридичного супроводу та низки інших істотних обставин, які не можуть бути уніфіковані в єдині (однакові для всіх випадків) ставки гонорару.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» стосовно ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» жодного підтверджуючого документу, який свідчить про повний або частковий розрахунок за надані правничі послуги з Адвокатським бюро «Козачкова Віталія», колегія суддів не бере до уваги, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України), про що зазначалось вище по тексту цієї постанови.

Водночас колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат із складністю справи, зазначає, що справа не є складною та не містить складних юридичних конструкцій.

Південно-західний апеляційний господарський суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями. При цьому, окрім адвоката А.В. Тарасюка, адвокат В.Л. Козачков також надавав правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» у цих інстанціях, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

Участь адвоката В.Л. Козачкова при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Виходячи із матеріалів справи, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс», законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» обґрунтовувало свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.

Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що результат вирішення спору відбувся на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс», а також з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу та за наявності клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» про зменшення таких витрат, судова колегія вважає, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн є обґрунтованими, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, є співрозмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню на користь відповідача за рахунок позивача у наведеній сумі.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі 96100,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості. В той же час, зменшення витрат до запропонованих відповідачем 3000,00 грн порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право позивача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» слід задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00грн, у задоволенні решти заяви відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (вх.№238/24 від 22.01.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3590/22 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-Сервіс» 10000 /десять тисяч/ грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи №916/3590/22 в суді апеляційної інстанції.

3.У задоволені решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг Автолюкс» (вх.№238/24 від 22.01.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3590/22 відмовити.

4.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.02.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран