Рішення

від 14.02.2024 по справі 902/1493/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2024 р.Cправа № 902/1493/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (Комплекс будівель і споруд №7, с. Якушинці, Вінницький р-н, 23222)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (вул. Привокзальна, буд.3Б, м. Вінниця, 21000)

про визнання пункту договору недійсним та стягнення 11540,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" про визнання пункту договору недійсним та стягнення 11540,19 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.12.2023 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 11.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків: 10 днів з дня отримання даної ухвали.

20.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій останнім уточнено реквізити власної адреси та до якої долучено докази сплати судового збору в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 22.12.2023 відкрито провадження у справі №902/1493/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2024.

На визначену судом дату в судове засідання з`явилась представник позивача.

Суд повідомив представника позивача, що ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача отримана останнім 28.12.2023, однак на день розгляду справи від відповідача відзиву на позовну заяву, пояснень чи будь яких заперечень до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що всі докази подані до суду, а тому просив закрити підготовче провадження та призначити справу для розгляду по суті.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 14.02.2024 о 11:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 30.01.2024 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 14.02.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та в установленому законом прядку, а саме у відповідності до вимог частини 3 статті 120, частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, в електронній формі шляхом надсилання до зареєстрованих електронних кабінетів в підсистемі ЄСІТС.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки їх представників в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З метою не порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд вирішив здійснити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами за відсутності представників сторін, в межах встановлених ГПК України строків.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.02.2024 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без проголошення, в зв`язку з неявкою представників сторін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.

16.08.2022 року між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (позивач, в договорі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (відповідач, в договорі Постачальник) укладено Договір про закупівлю товарі за державні кошти № 143 (далі Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити Замовникові товар: Бензин автомобільний підвищеної якості А-95 ЄВРО (ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти) зазначений в пункті 1.2 Договору, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах договору, який закуповується за кошти державного бюджету.

Найменування та кількість товару (Бензин А-95 ЄВРО у кількості 3 600 літрів) перелічені в Специфікації (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).

Ціна цього Договору становить 176 400,00 грн у тому числі ПДВ 11 540,19 грн (ціна Договору визначена з урахуванням вимог Податкового Кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану") (п. 3.1. Договору).

Ціна за одиницю товару зазначена в Специфікації до цього Договору (п. 3.2 Договору).

Постачальник зобов`язаний в строк до 23.08.2022 року передати Замовнику однією партією Товар в асортименті та кількості, вказаних в пункті 1.2 Договору. Загальний обсяг Товару, що поставляється за цим Договором відповідно до поданих Замовником заявок повинен відповідати пункту 1.2 цього Договору (п. 4.1 Договору).

Розрахунки проводяться шляхом: оплати, після отримання Замовником Товару зі складу Постачальника при наявності видаткової накладної та/або акту приймання передачі талонів (пального наливом). Форма розрахунків: безготівкова (платіжне доручення). Розрахунки за товар можуть здійснюватися з відстрочкою платежу протягом 7 (семи) банківських днів (п. 4.2.-4.4. Договору).

Згідно п. 5.1 Договору умови поставки товару викладені Сторонами у цьому Договорі відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2020" на умовах DDP з урахуванням положень цього договору.

Строк поставки товарів: товар поставляється з дати підписання договору сторонами не пізніше ніж до 23.08.2022 року, а саме на період дії воєнного стану в Україні (п. 5.2 Договору).

Місце отримання товарів: товар в талонах - на АЗС Постачальника, наливом - Вінницька область в межах 100 км від міста Вінниця (п. 5.3 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання, але не пізніше ніж до: 31.12.2022 року, однак строк поставки товару за цим договором не пізніше ніж до 23.08.2022 року, а саме на період дії воєнного стану в Україні (п. 10.1. Договору).

Також, до договору між сторонами підписано Додаток № 1 "Специфікація", за умовами якої сторонами погоджено найменування, кількість та ціну товару, який поставляється, а саме: Бензин А-95, кількістю 3 600 л., загальною вартістю без ПДВ 164 859,81 грн., ПДВ 11 540,19 грн, загальна вартість з ПДВ 176 400,00 грн.

На виконання умов договору відповідач на підставі видаткової накладної №0001/0006768 від 17.08.2022 поставив, а позивач на підставі довіреності №21 від 17.08.2022 отримав Бензин А-95, кількістю 3 600 л., загальною вартістю без ПДВ 164 859,81 грн., ПДВ 11 540,19 грн, загальна вартість з ПДВ 176 400,00 грн.

За отриманий товар позивач здійснив оплату в сумі 176 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №625 від 18.08.2022 року на суму 176 400,00 грн, з призначенням платежу: за бензин А-95-3600л, дог №143 від 16.08.22, накл. 6768 від 17.08.22, ПДВ 11540,19 грн.

Разом з тим, за твердженнями позивача, ним безпідставно сплачено ПДВ на суму 11 540,19 грн, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 року Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

На підставі даної постанови Кабінету Міністрів України позивач звернувся до відповідача листом від 30.06.2023 №47-70-01-246/47-70-65 з пропозицією повернути суму податку на додану вартість, однак відповідачем кошти повернуті не були.

З огляду на це позивач вернувся до відповідача з претензією №47-70-01-544/47-70 від 06.10.2023 з вимогою повернення суми податку на додану вартість. Дану претензію відповідач отримав 12.10.2023, однак вимоги претензії не виконав, кошти не повернув, відповіді на претензію не надав.

Не повернення відповідачем суми податку на додану вартість стало підставою звернення позивача до суду з вимогами про визнання недійсним п. 3.1 Договору № 143 від 16.08.2022 року в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, та стягнення 11 540,19 грн безпідставно отриманих коштів.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-яких заяв, пояснень чи заперечень по суті справи, в яких було б викладено процесуальну позицію відповідача з приводу заявленого позову.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки № 143 від 16.08.2022, наявність / відсутність підстав для включення до договірної ціни податку на додану вартість, наявність / відсутність підстав для визнання недійсним пункту 3.1 договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність / відсутність підстав для стягнення сплаченої суми податку на додану вартість, включену до ціни товару.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У даних правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Положення Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області є підрозділом територіального підпорядкування зі статусом державної аварійно-рятувальної служби, належить до сфери управління ДСНС України та безпосередньо підпорядковується Головному управлінню ДСНС України у Вінницькій області.

За таких обставин, недотримання при укладенні договору поставки № 143 від 16.08.2022 року вимог податкового законодавства, зумовлює наявність підстав для визнання такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та, відповідно, підстав для визнання недійсним пункту 3.1 договору № 143 від 16.08.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач отримав від позивача суму 11 540,19 грн. сплаченого податку на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи що відповідний товар не підлягав оподаткуванню, суд погоджується з доводами позивача про необхідність повернення даної суми в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов`язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 3.1 Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 143 від 16.08.2022 року в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 11 540,19 грн, укладеного між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області ("Комплекс будівель та споруд №7", с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код ЄДРПОУ 35346311) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (вул. Привокзальна, буд.3Б, м. Вінниця, 21000; вул. Мандриківська, буд. 47, офіс. 503, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 41449359).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (вул. Привокзальна, буд.3Б, м. Вінниця, 21000; вул. Мандриківська, буд. 47, офіс. 503, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області ("Комплекс будівель та споруд №7", с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код ЄДРПОУ 35346311) 11 540,19 грн. - безпідставно отриманих коштів та 5 368,00 грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 15 лютого 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи