Рішення

від 07.02.2024 по справі 909/977/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/977/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: EXIMCOMPANY OU, Estonia pst 5-309B, Kesklinna linnaosa, Harju maakond,Tallinn, 10143,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601 в особі філії "Надвірнянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Соборна, буд. 163, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400,

про стягнення заборгованості у розмірі 57040,54 доларів США, з яких 25312,21 доларів США борг, 30475,90 доларів США пеня, 1252,43 доларів США 3 % річних,

за участі:

від позивача: Бобик Юрій Ігорович;

від відповідача: не з`явилися

встановив: EXIMCOMPANY OU звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Надвірнянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення заборгованості у розмірі 57040,54 доларів США.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 28.11.2023 Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 19.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 07.02.2024 розгляд справи по суті завершено, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов контракту №21/08-20 від 21.08.2020 в частині поставки товару (пиломатеріалів) на суму 25312,21 доларів США, тому як зазначає позивач відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у нього виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк. За порушення виконання зобов`язання позивачем на підставі п. 5.2. контракту та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 30475,90 доларів США пені, 1252,43 доларів США 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст.165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

21.08.2020 між EXIMCOMPANY OU (як покупцем) та ДП "Надвірнянське лісове господарство" (як продавцем) укладено контракт 21/08-20.

Згідно п. 1.1. контракту, продавець продає, а покупець купує пиломатеріали обрізні хвойних порід.

Згідно п.1.2. контракту, номенклатура, розмір, ціна та кількість вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.4. контракту визначено, що загальна вартість контракту є сумою всіх специфікацій (інаойсів) в USD.

Згідно п. 3.4. даного контракту, постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець оплатити його.

Відповідно до п. 4.1. контракту, оплата покупцем кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування 100 % передоплати згідно специфікації (інвойса) після підписання контракту.

Згідно п.3.7. контракту, постачальник зобов`язується постачати оплачену партію товару покупцеві протягом 10 календарних днів з дати перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 5.2. контракту у разі затримки продавцем відвантаження оплаченої партії товару понад узгоджений сторонами період, він сплачує пеню в розмірі 0,2% від вартості оплаченого і не відвантаженого вчасно товару за кожен день прострочення.

Згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №923 "Про припинення Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення", припинено юридичну особу Державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 22189564), шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034).

Відповідно до інформації з ЄДРЮОФОПГФ, Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" утворено відокремлені підрозділи юридичної особи, серед яких є філія "Надвірнянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 45111957, місцезнаходження: 78400, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, м. Надвірна, вул. Соборна, буд. 163).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту позивачем здійснено передоплату в розмірі 270262,22 доларів США, проте ДП "Надвірнянське лісове господарство" виконало взяті на себе зобов`язання частково та здійснило поставку пиломатеріалів на суму 244950,01 доларів США.

Таким чином, відповідач свій обов`язок щодо поставки товару не виконав, товар на суму 25312,21 доларів США не поставив.

Між сторонами також підписано акт звірки від 26.06.2022, згідно якого за період з 02.09.2020 по 16.02.2022, ДП "Надвірнянське лісове господарство" за контрактом 21/08-20 від 21.08.2020 отримало від компанії EXIMCOMPANY OU 270262,22 доларів США та здійснило поставку товару в на суму 244950,01 доларів США.

11.08.2023 компанія EXIMCOMPANY OU звернулась до ДП "Ліси України" та філії "Надвірнянське лісове господарство" з письмовою претензією щодо виконання договірних зобов`язань з проханням сплати на користь EXIMCOMPANY OU заборгованість в розмірі 53772,85 доларів США, яка складається з боргу 25312,21$ долар США; 27337,19 доларів США - пеня; 1123,45 доларів США - 3% річних або запропонувати інші варіанти врегулювання даного спору.

29.08.2023 філія "Надвірнянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" направили відповідь на претензію в якій повідомила, що у філії відсутні фінансові можливості щодо сплати боргу.

У відповіді на претензію №768772-2023 від 18.09.2023 ДП "Ліси України" зазначило, що компанією EXIMCOMPANY OU на виконання умов контракту було здійснено передоплату в розмірі 270262,22 доларів США, а Державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство" здійснило поставку товару на суму 244950,01 доларів США. В зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство" не мало можливості виконати свої обов`язки за контрактом. Отримана передплата в сумі 25312,21 доларів США, що рахується в обліку філії "Надвірнянське лісове господарство" ДП "Ліси України" була отримана до 23.02.2022, тому її повернення нерезиденту не є можливим до внесення відповідних змін у валютне законодавство України, адже згідно п.14 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" іноземну валюту можна витратити виключно для здійснення операцій, перелічених у п. 14 даної постанови. А також запропоновано відвантажити продукцію, що є предметом контракту.

Відповідачем не здійснено повернення сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 25312,21 доларів США.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом про повернення суми попередньої оплати від продавця. За порушення виконання зобов`язання позивачем на підставі п. 5.2. контракту та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 30475,90 доларів США пені, 1252,43 доларів США 3 % річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач скористався правом, наданим йому частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, а саме: звернувся до відповідача із вимогою щодо повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем доказів повернення внесеної позивачем передоплати не надано, також не надано жодних заперечень щодо наявності боргу в сумі 25312,21 доларів США перед позивачем. Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо повернення передоплати в сумі 25312,21 доларів США, тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 26.05.2022 у справі №902/186/21 ).

Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних за період з 17.02.2022 по 11.10.2023 та встановлено вірність даного розрахунку.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення 1252,43 доларів США 3 % річних є обґрунтованими.

Пунктом 5.2. контракту сторони передбачили, що у разі затримки продавцем відвантаження оплаченої партії товару понад узгоджений сторонами період, він сплачує пеню в розмірі 0,2% від вартості оплаченого і не відвантаженого вчасно товару за кожен день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом також враховано висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 15.11.2019 у справі №904/1148/19, про те, що умову договору, якою передбачено нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язань, не можна визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі №911/634/19, від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.

За наведеного, суд дійшов до висновку про те, що сторонами не визначено інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як вбачається з розрахунку позивача, ним здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а саме за період з 17.02.2022 по 11.10.2023.

Судом здійснено перерахунок розміру штрафних санкцій (пені) з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 17.02.2022 по 17.08.2022. Згідно розрахунку суду, розмір пені за вказаний період становить 9213,64 доларів США.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (Постанова КГС ВС від 30.03.2018 у справі № 902/538/18 та від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, вирішення питання про зменшення пені та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

В постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №903/486/22 викладена правова позиція про те, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд врахував, що позивач доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не подав.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені на 80 відсотків, що становить 1842,73 доларів США. У зв`язку із зменшенням судом розміру в частині стягнення пені в розмірі 7370,91 доларів США слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків повернення попередньої оплати.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача боргу в сумі 25312,21 доларів США боргу, 1842,73 доларів США пені, 1252,43 доларів США 3 % річних. В решті слід відмовити.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 19341,74 грн слід покласти на відповідача, 11494,39 грн залишити за позивачем.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов EXIMCOMPANY OU до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Надвірнянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення заборгованості у розмірі 57040,54 доларів США - задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Надвірнянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Соборна, буд. 163, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400 (ідентифікаційний код 45111957) на користь EXIMCOMPANY OU, Estonia pst 5-309B, Kesklinna linnaosa, Harju maakond,Tallinn, 10143 (реєстраційний номер №14598509) 25312,21 доларів США боргу, 1842,73 доларів США пені, 1252,43 доларів США 3 % річних, 19341,74 грн судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 28633,17 доларів США пені відмовити.

Судовий збір в розмірі 11494,39 грн залишити за позивачем.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.02.2024

Суддя Неверовська Л. М.