Рішення

від 14.02.2024 по справі 910/16608/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2024Справа № 910/16608/23За позовом Фізичної особи-підприємця Куценко Валерії Геннадіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак"

про стягнення 25 311,64 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Куценко Валерія Геннадіївна (далі також - позивач, ФОП Куценко В.Г.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джон Мак» (далі також - відповідач, ТОВ «Джон Мак») про стягнення заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 22/07 від 22.07.2022 в розмірі 17 500,00 грн, неустойки в розмірі 7 811,64 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/16608/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду про відкриття була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання (07.12.2023), вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2023.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джон Мак» (як замовником) та Фізичною особою-підприємцем Куценко Валерією Геннадіївною (як виконавцем) укладено договір № 22/07 про надання інформаційно-консультаційних послуг (далі також - договір), за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання у порядку та на умовах, передбачених цим договором, надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги з організації та виконання послуг з пошуку приміщення для подальшої оренди (купівлі) у відповідності до технічних вимог замовника (технічного завдання). Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, технічне завдання - це документ, який містить в собі узгоджені між замовником та виконавцем технічні характеристики приміщення (площа, розташування, етажність, місцезнаходження об`єкта нерухомості, цільове призначення, особливості вхідної напруги електропостачання, водопостачання, опалення, каналізація, вентиляція, наявність окремого входу та таке інше).

Згідно з п. п. 4.1., 4.2. договору, за послуги виконавця, відповідно до розділу 2 цього договору, замовник виплачує виконавцю вартість послуг, яка складається із передоплати за створене та погоджене технічне завдання (в передплату входить у тому числі накладні витрати виконавця), та суми, яка складає різницю між передплатою та загальною вартістю послуг, яка визначена у п. 4.2. договору. Загальна вартість послуг складає 22 500,00 грн.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що факт приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг фіксується у відповідному акті, який складається і підписується сторонами протягом одного дня, після дня завершення надання послуг.

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 01.09.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Як стверджує позивач, він як виконавець надав відповідачу як замовнику передбачені договором послуги, про що було складено відповідний акт від 25.08.2022.

Крім того, 25.08.2022 позивачем виставлено та вручено відповідачу рахунок-фактуру № 35-КС від 25.08.2022 на суму 22 500,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач лише частково розрахувався за надані за договором послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позові доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На доведення факту надання послуг за договором, позивачем до позовної заяви долучено належним чином завірену копію Акту приймання-передачі консультаційних послуг згідно договору № 22/07 від 22.07.2022, від 25.08.2022 на суму 22 500,00 грн. Акт підписаний сторонами без зауважень.

Крім того, з наданої копії платіжної інструкції № 18 від 11.02.2022 вбачається, що відповідач оплатив надані послуги згідно з рахунком № 35-КС від 25.08.2022 на суму 5 000,00 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 17 500,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 7 811,64 грн за загальний період з 30.08.2022 по 30.06.2023.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4.4. договору, вартість послуг сплачується замовником на підставі рахунку-фактури виконавця протягом двох банківських днів після дня надходження до замовника рахунку-фактури будь-яким способом, тобто шляхом особистого вручення під розписку, поштовим зв`язком, або ж за допомогою інтернет-месенджера за номером телефону, погодженого у п. 2.4. договору.

У п. 5.2. договору встановлено, що у випадку просточення обумовленої п. 4.5. договору дати виплати виконавцю вартості наданих послуг, замовник на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити йому штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний прострочений день платежу.

З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що передбачена п. 5.2. договору неустойка фактично за своєю правовою природою є пенею.

Зважаючи на те, що рахунок-фактуру № 35-КС на суму 22 500,00 грн виставлено 25.08.2022, то відповідач був зобов`язаний оплатити надані послуги до 30.08.2022.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк обов`язку за договором щодо оплати товару не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання (або за весь період прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення неустойки, який наданий позивачем та встановлено, що правильним періодом нарахування є з 30.08.2022 по 02.03.2023, а позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 4 910,96 грн: а саме:

- за період з 30.08.2022 по 10.11.2022 на суму боргу 22 500,00 грн пеня складає 2 250,00 грн;

- за період з 12.11.2022 по 02.03.2023 на суму боргу 17 500,00 грн пеня складає 2 660,96 грн.

В решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з покладенням витрат зі сплати судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Куценко Валерії Геннадіївни задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джон Мак" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 19; код ЄДРПОУ 41625001) на користь Фізичної особи-підприємця Куценко Валерії Геннадіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 17 500,00 грн, неустойку в розмірі 4 910,96 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 376,41 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.02.2024.

Суддя Ю.О. Підченко