Рішення

від 15.02.2024 по справі 910/17402/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2024Справа № 910/17402/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Національного комплексу "ЕКСПОЦЕНТР УКРАЇНИ" (03127, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Т.Ф СТУДІЯ" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63) про стягнення 168 383,09 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.11.2023 року в системі «Електронний суд» Національним комплексом "ЕКСПОЦЕНТР УКРАЇНИ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Т.Ф СТУДІЯ" про стягнення 168 383,09 грн та 14.11.2023 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 січня 2020 року між Національним комплексом «Експоцентр України» (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.Т.Ф Студія» (надалі - Відповідач) було укладено Договір № 66-2 (надалі - Договір), предметом якого є надання Позивачем комплексу послуг (робіт), необхідних Відповідачу для забезпечення проведення на постійній основі навчання та змагань зі спортивних бальних танців (надалі - «заходи») у павільйоні № 20 на території НК «Експоцентр України» за адресою: 03127, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1.

Позивач вказує, що виставляв Відповідачу рахунки на оплату, однак відповідачем послуги були оплачені частково у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.Т.Ф СТУДІЯ" обліковується заборгованість у розмірі 168 383,09 грн з яких: 127 455,66 грн. - сума основного боргу, 6 678,72 грн. - три проценти річних та 34 248,71 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини четвертої статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 20.11.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600063292840) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному держаному реєстрі.

Однак, конверт з ухвалою суду від 20.11.2023, яка направлялась на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Т.Ф СТУДІЯ" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63) була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 в чинній редакції (далі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштових конвертів з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.11.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог також не надано.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

20.01.2020 року між Національним комплексом «Експоцентр України» (надалі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.Т.Ф Студія» (надалі - Замовник) було укладено Договір № 66-2 (надалі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого предметом якого є надання Виконавцем комплексу послуг (робіт), необхідних Замовнику для забезпечення проведення на постійній основі навчання та змагань зі спортивних бальних танців (надалі - «заходи») у павільйоні № 20 на території НК «Експоцентр України» за адресою: 03127, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1.

Згідно пункту 1.2 договору загальний період проведення заходів з 11.05.2020 по 31.01.2023.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов`язується надати консультаційно-інформаційні послуги: з питань організації та проведення заходів у павільйоні № 20; з координації роботи всіх структурних підрозділів Виконавця; з питань технічної безпеки та раціонального розміщення учасників на обраній локації проведення заходів; з питань узгодження план-схеми облаштування виставкової площі для проведення заходів з Управлінням з організації пожежно-профілактичної діяльності у державних установах державної служби України з надзвичайних ситуацій; з питань тактичних та стратегічних заходів організації аудиторії відвідувачів; у вирішенні питань організації кейтерінгу та проведення фуршетів, прокату та монтажу/демонтажу спеціального обладнання, клінінгу та інших послуг з підрядними організаціями Виконавця на спеціальних умовах.

Забезпечити рекламно-інформаційну підтримку проведення заходів: розміщення інформації про захід на сайті Виконавця; просування заходів на власних сторінках у соціальних мережах; рекламу на радіо ВДНГ; використання товарного знаку ВДНГ у рекламних матеріалах Замовника щодо проведення цих заходів (афішах, запрошеннях, каталогах та путівниках); безкоштовне Wi-Fi покриття центральної частини території Виконавця; роботу системи електронної реєстрації відвідувачів та відеоспостереження.

Забезпечити належні умови для підготовки та проведення заходів: благоустрій та озеленення загальної території; підтримка належного технічного стану комунікацій та обладнання, будівель та споруд, пішохідно-транспортних об`єктів; надання комунальних послуг загального призначення; надання послуг чергового обслуговуючого персоналу; підтримка загального санітарно-гігієнічного стану території; вивезення сміття із спеціально відведених місць; загальну охорону території - цілодобово.

Забезпечити організацію охоронно-технічного нагляду: систему пропускного режиму (контрольно-пропускних пунктів), безпечних умов заїзду/виїзду та перебування автотранспорту на території Виконавця; безкоштовний заїзд на територію Національного комплексу «Експоцентр України» технологічного автотранспорту Замовника та всіх виставкових автомобілів учасників під час монтажу/демонтажу за паролем, наданим Виконавцем. Заїзд на територію автотранспорту учасників заходу оплачується відповідно до діючих тарифів на в`їзд та перебування автотранспорту на території НК «Експоцентр України»; контроль за виконанням Замовником умов Договору, в т.ч. правил з техніки безпеки, пожежної безпеки, громадського порядку та норм санітарії.

Відповідно до підпункту 2.2.15 пункту 2.2 договору замовник зобов`язується, зокрема, прийняти та оплатити послуги Виконавця в повному обсязі та на умовах цього Договору.

Пунктами 3.1 та 3.4 договору сторони встановили, що вартість послуг щодо організації, забезпечення підготовки та проведення Заходів визначається у Орієнтовному Регламенті; при цьому окремо, додатково до такої вартості включається сума компенсації (відшкодувань) спожитих Замовником комунальних послуг, зокрема, електро-, водопостачання, водовідведення, а також вартість послуг за обслуговування мереж.

Замовник здійснює оплату послуг за цим Договором на підставі рахунків Виконавця щомісяця до 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

Згідно пункту 3.6 договору витрати електроенергії і води Замовник компенсує на підставі рахунків Виконавця впродовж 3-х банківських днів відповідно до актів показників електролічильників та лічильника витрат води (водоміру). Крім того Замовник сплачує додатково до спожитої електроенергії та води плату за обслуговування електромереж, системи водопостачання та водовідведення у розмірі 40,3%.

У разі не підписання Замовником Акту наданих послуг та не надання ним впродовж семи днів, від дати надання такого Акта, вмотивованої відмови від підписання Акта, Акт вважається підписаним, а послуги наданими (роботи виконаними) в повному обсязі (пункт 3.9 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору, винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 4.20 та 4.21 договору сторони домовилися про те, що будуть здійснювати електронний документообіг для підтвердження господарських операцій, що виникають під час виконання цього Договору, з використанням системи «M.E.Doc». Підтвердження цих господарських операцій здійснюється з використанням наступних документів, складених у електронній формі: рахунків, актів наданих послуг.

Рахунки, акти наданих послуг, оформлені в електронному вигляді, являють собою електронні документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних. Рахунки, акти наданих послуг містять всі реквізити аналогічних паперових документів, а також деякі інші реквізити, передбачені даною додатковою угодою.

Згідно з п. 4.25 договору, замовник зобов`язаний підписати акт наданих послуг впродовж п`яти календарних днів з дати її направлення Виконавцем шляхом накладання електронного підпису уповноваженої особи з використанням системи «M.E.Doc». Дата підписання акту наданих послуг Замовником не є датою його складання, або датою надання послуг. Підпис Замовника на акті наданих послуг означає підтвердження участі Замовника в оформленні первинного документа.

У відповідності до п. 4.26 договору, отриманий з використанням системи «M.E.Doc» Замовником від Виконавця електронний рахунок та або акт вважається прийнятим Замовником і набирає чинності, у разі якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів від його отримання або Іншого, передбаченого договором строку, Замовник не надіслав Виконавцю мотивованої відповіді від даного електронного документу. Мотивована відповідь від електронних документів надсилається Замовником через механізм відхилення електронного документа з обов`язковим наданням коментарів про обгрунтування причини такого відхилення.

Відповідно до пункту 5.1 договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що зміни і доповнення до Договору оформляються у письмовій формі відповідними угодами, підписуються Сторонами й є невід`ємною частиною Договору.

Додатком №1/1 до Договору № 66-2 сторони погодили кошторис, відповідно до якого договірна сума складає 1 469 025,05 грн з ПДВ.

Додатком №2/1 до Договору № 66-2 сторони погодили орієнтовний регламент за яким загальна вартість послуг виконавця в період з 10.05.2020 по 31.01.2023 складає 1 847 880,85 грн в т.ч. ПДВ - 307 980,14 грн.

17.05.2021 року сторонами було укладено Додаткову угоду №3, якою сторони виклали п. 3.1 Договору виклали у наступній редакції:

«Розрахунок вартості послуг (робіт) за Договором за проведення заходів за весь період наведено у Кошторисах (Додаток №1 та Додаток №1/1) та Орієнтовному Регламенті (Додаток №2/1).»

2.1. Додаток №1 «Кошторис» вважати недійсним з 01.06.2021 року та прийняти Додаток №1/1 «Кошторис» (додається).

2.2. Додаток №2 «Орієнтовний регламент» вважати недійсними та прийняти Додаток №2/1 «Орієнтовний регламент» (додається).

28.04.2022 року сторонами було укладено Додаткову угоду №5, якою сторони виклали п. 3.1 Договору виклали у наступній редакції:

« 3.1. Розрахунок вартості послуг (робіт) за Договором про надання послуг з організації та/або проведення заходів наведено у Кошторисах (Додаток №1, Додаток № 1/1, Додаток 1/2) та Орієнтовних регламентах (Додаток № 2, Додаток № 2/1, Додаток № 2/2) до даного Договору; при цьому окремо, додатково до такої вартості включається сума компенсації (відшкодувань) спожитих Замовником комунальних послуг, зокрема, електро-, водопостачання, водовідведення, а також вартість послуг за обслуговування мереж.»

2. З 24.02.2022 року вважати таким, що втратив чинність Кошторис (Додаток № 1) та прийняти і використовувати Кошторис (Додаток № 1/1) та Орієнтовний регламент (Додаток № 2), додаються.

3. Ця Додаткова угода набирає чинності з дати підписання її Сторонами, але розповсюджує свою дію на відносини з 24.02.2022 року.

Додатком №1/2 до договору №66-2 від 20.01.2020 (далі - додаток №1/2) сторонами було досягнуто згоди про розмір договірної ціни на комплекс послуг (робіт) з організації та проведення замовником на території НК Експоцентр України заходу: «проведення на постійній основі навчань та змагань зі спортивних бальних танців» на загальну суму 16 238,83 грн у тому числі ПДВ.

Додатком №2/2 до договору №66-2 від 20.01.2020 (далі - додаток №2/2) сторони погодили «Орієнтовний регламент», за умовами пункту 1 якого проведення заходів на період з 24.02.2022 по 02.05.2022 року та вартість послуг виконавця за вказаний період складає 16 238,83 грн у тому числі ПДВ.

На виконання умов договору, позивач вказує, що відповідачу за допомогою системи «M.E.Doc» було направлено рахунки на оплату: № 1929 від 30 квітня 2021 року на загальну суму 4 200,00 грн. у тому числі ПДВ; № 6738 від 30 листопада 2021 року на загальну суму 11 970,00 грн. у тому числі ПДВ; № 863 від 23 лютого 2022 року на загальну суму 59 571,52 грн. у тому числі ПДВ; № 990 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 11 220,00 грн. у тому числі ПДВ, № 1930 від 24 лютого 2022 року на загальну суму 60 334,96 грн. у тому числі ПДВ, № 1356 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 7 345,13 грн. у тому числі ПДВ; № 1173 від 01 березня 2022 року на загальну суму 1 311,63 грн. у тому числі ПДВ; № 1016 від 31 березня 2022 року на загальну суму 5 267,57 грн. у тому числі ПДВ; № 1900 від 01 квітня 2022 року на загальну суму 236,94 грн. у тому числі ПДВ; № 1589 від 30 квітня 2022 року на загальну суму 3 301,40 грн. у тому числі ПДВ; № 1943 від 31 травня 2022 року на загальну суму 1 340,86 грн. у тому числі ПДВ.

Поряд з цим, позивач вказує, що останнім було також направлено відповідачу за допомогою системи «M.E.Doc» акти здачі-приймання (надання послуг) № 1430 від 30 квітня 2021 року на загальну суму 4 200,00 грн. у тому числі ПДВ; № 5358 від 30 листопада 2021 року на загальну суму 11 970,00 грн. у тому числі ПДВ; № 335 від 23 лютого 2022 року на загальну суму 119 906,48 грн. у тому числі ПДВ; № 666 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 11 220,00 грн. у тому числі ПДВ, № 816 від 01 березня 2022 року на загальну суму 1 311,63 грн. у тому числі ПДВ, № 986 від 31 березня 2022 року на загальну суму 12612,70 грн. у тому числі ПДВ, № 1196 від 30 квітня 2022 року на загальну суму 10 646,53 грн. у тому числі ПДВ, № 1657 від 01 травня 2022 року на загальну суму 236,94 грн. у тому числі ПДВ, № 1682 від 31 травня 2022 року на загальну суму 1340,86 грн. у тому числі ПДВ.

Позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки з АТ «Універсал Банк», АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «МТБ Банк» відповідно до яких відповідачем сплачувалися кошти за послуги, надані Позивачем.

31 серпня 2023 року зі сторони Позивача на адресу Відповідача направлялася досудова претензія про сплату боргу за надані послуги № 11/23796/3 від 30 серпня 2023 року із вимогою погасити вищезазначену заборгованість, що підтверджується накладною № 0312719993844 від 31 серпня 2023 року та фіскальним чеком № 0312719993844 від 31 серпня 2023 року.

Позивач зазначає, що Відповідачем не було надано відповідь на вищевказану досудову претензію, а також не було погашено заборгованість.

З огляду на те, що відповідачем свої зобов`язання за договором не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 1 та 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Замовник здійснює оплату послуг за цим Договором на підставі рахунків Виконавця щомісяця до 20 числа поточного місяця за наступний місяць (пункт 3.4 договору).

Позивач в обґрунтування позовних вимог стверджує, що останнім на виконання умов договору за допомогою системи «M.E.Doc» було направлено відповідачу рахунки на оплату: № 1929 від 30 квітня 2021 року на загальну суму 4 200,00 грн. у тому числі ПДВ; № 6738 від 30 листопада 2021 року на загальну суму 11 970,00 грн. у тому числі ПДВ; № 863 від 23 лютого 2022 року на загальну суму 59 571,52 грн. у тому числі ПДВ; № 990 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 11 220,00 грн. у тому числі ПДВ, № 1930 від 24 лютого 2022 року на загальну суму 60 334,96 грн. у тому числі ПДВ, № 1356 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 7 345,13 грн. у тому числі ПДВ; № 1173 від 01 березня 2022 року на загальну суму 1 311,63 грн. у тому числі ПДВ; № 1016 від 31 березня 2022 року на загальну суму 5 267,57 грн. у тому числі ПДВ; № 1900 від 01 квітня 2022 року на загальну суму 236,94 грн. у тому числі ПДВ; № 1589 від 30 квітня 2022 року на загальну суму 3 301,40 грн. у тому числі ПДВ; № 1943 від 31 травня 2022 року на загальну суму 1 340,86 грн. у тому числі ПДВ, а також акти здачі-приймання (надання послуг) № 1430 від 30 квітня 2021 року на загальну суму 4 200,00 грн. у тому числі ПДВ; № 5358 від 30 листопада 2021 року на загальну суму 11 970,00 грн. у тому числі ПДВ; № 335 від 23 лютого 2022 року на загальну суму 119 906,48 грн. у тому числі ПДВ; № 666 від 28 лютого 2022 року на загальну суму 11 220,00 грн. у тому числі ПДВ, № 816 від 01 березня 2022 року на загальну суму 1 311,63 грн. у тому числі ПДВ, № 986 від 31 березня 2022 року на загальну суму 12612,70 грн. у тому числі ПДВ, № 1196 від 30 квітня 2022 року на загальну суму 10 646,53 грн. у тому числі ПДВ, № 1657 від 01 травня 2022 року на загальну суму 236,94 грн. у тому числі ПДВ, № 1682 від 31 травня 2022 року на загальну суму 1340,86 грн. у тому числі ПДВ.

Разом з тим суд наголошує, що ані вищевказані рахунки, ані акти здачі-приймання (надання послуг) не містять жодних відміток про надіслання вищевказаних документів через систему «M.E.Doc».

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті https://medoc.ua/ в розділі створення, підписання та відправка первинних документів є порядок та результат (відомості), які підтверджують відправлення та доставку документу, зокрема відмітка «Документ прийнято контрагентом», «Повідомлення про доставку документу адресату».

Однак рахунки та акти здачі-приймання (надання послуг) не містять таких відміток, а лише містять накладення ЕЦП.

Поміж тим, 31 серпня 2023 року зі сторони Позивача на адресу Відповідача направлялася досудова претензія про сплату боргу за надані послуги № 11/23796/3 від 30 серпня 2023 року із вимогою погасити вищезазначену заборгованість, що підтверджується накладною № 0312719993844 від 31 серпня 2023 року та фіскальним чеком № 0312719993844 від 31 серпня 2023 року.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 127 455,66 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманні послуги, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 6 678,72 грн. - 3% річних та 34 248,71 грн. - інфляційні втрати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, у визначені періоди, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цих частинах, оскільки позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення.

Як було зазначено вище матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачеві рахунків та актів здачі-приймання (надання послуг) через систему «M.E.Doc», а відтак застосувати п. 3.4 договору відповідно до якого замовник здійснює оплату послуг за цим Договором на підставі рахунків Виконавця щомісяця до 20 числа поточного місяця за наступний місяць, суд не може застосувати.

Позивачем було надіслано відповідачу досудову претензія № 11/23796/3 від 30 серпня 2023 року про сплату боргу за надані послуги, що підтверджується накладною № 0312719993844 від 31 серпня 2023 року та фіскальним чеком № 0312719993844 від 31 серпня 2023 року, проте неотримана останнім (За закінченням встановленого терміну зберігання: 15.09.2023).

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2017 року у справі № 910/2326/17.

Враховуючи вищевикладене у відповідача виник обов`язок здійснити оплату 23.09.2023, а відтак позивачем невірно обрано період нарахування 3% річних та інфляційних витрат, оскільки взято початкову дату з 01.05.2021 - 10.11.2023.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України, суд встановив, що початок заборгованості по виставлених позивачем рахунках, не зважаючи на завчасне їх виставлення, настає лише з 6 числа місця наступного за місяцем у якому відповідні послуги були надані, відтак, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 513,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 1019,65 грн в інших частинах цих позовних вимог позивачу належить відмовити.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 127 455,66 грн, 3% річних у розмірі 513,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 1019,65 грн в задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Т.Ф СТУДІЯ" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, код ЄДРПОУ 43595372) на користь Національного комплексу "ЕКСПОЦЕНТР УКРАЇНИ" (03127, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 1, код ЄДРПОУ 21710384) 127 455 (сто двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 66 коп. - сума основного боргу, 513 (п`ятсот тринадцять) грн. 31 коп. - 3% річних, 1019 (одна тисяча дев`ятнадцять) грн. 65 коп - інфляційні втрати та судовий збір в розмірі 2056 (дві тисячі п`ятдесят шість) грн. 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ