Рішення

від 12.02.2024 по справі 910/18541/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2024Справа № 910/18541/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Приватного акціонерного товариства «Астра-Люкс»

про стягнення 22.176,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

04.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Приватного акціонерного товариства «Астра-Люкс» про стягнення 22.176,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 424/ВС від 30.06.2023 відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у термін, визначений договором, а саме до 01.07.2023. Відповідач прострочив поставку товару на 14 днів, що підтверджується видатковою накладною № 73 від 17.07.2023. Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строку поставки товару нараховується пеня у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення. Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 5/3/60/Ю від 13.09.2023 з вимогою сплатити пеню в розмірі 22.176,00 грн. 03.10.2023 позивач отримав відповідь відповідача, в якій останній вказав, що підстави для стягнення пені відсутні. У зв`язку з тим, що відповідачем порушені умови договору, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 22.176,00 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18541/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 11.12.2023 о 11:50 год., що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на викладене, відповідач мав подати відзив на позов у строк до 26.12.2023 включно.

29.12.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 26.12.2023), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідно до проведеної процедури закупівлі договір мав бути підписаний не пізніше 31.05.2023, проте в порушення усіх строків лише 30.06.2023 позивач підписав з відповідачем рамкову угоду № 424/ВС та договір № 424/ВС про закупівлю, тим самим скоротивши термін поставки до одного дня. Відповідач завчасно виог7товляти продукцію не міг, адже це потребує значного вкладення коштів та трудових ресурсів, а за відсутності підписаного договору не було остаточного погодження замовлення. Зважаючи на умови п. 5.3 договору підписання договору 30.06.2023 адже ставило відповідача в рамки неможливості його виконати, адже неможливо направити за 3 дні повідомлення про доставку товару із зазначенням номерів та марок автомобілів, список працівників постачальника для надання доступу до об`єкту поставки.

09.01.2024 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що питання дотримання законодавства про закупівлі та порядку проведення процедури замовником за результатами якої сторонами було укладено договір не є предметом розгляду у даній справі. Позивачем подано позов за наслідками неналежного виконання останнім зобов`язань за договором, який укладений на основі вільного волевиявлення сторін. Вважає, що відповідач укладаючи договір з позивачем добровільно погодився з його умовами (щодо строків поставки до 01.07.2023), як достатнього для належного виконання своїх зобов`язань за договором, усвідомлював їх зміст.

16.01.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 12.01.2024) в яких наголошує на тому, що останнім днем підписання договору мало бути 31.05.2023 що надавало відповідачу 30 днів на виготовлення та поставку продукції. Зазначає, що підписуючи договір відповідач намагався виконати вкрай важливе державне замовлення для забезпечення оборони нашої держави, а зволікання в укладенні договору було зі сторони позивача, у зв`язку з чим відповідач сподівався на застосування позивачем розумності строків поставки. Наголошує, що підписання договору 30.06.2023 уже ставило відповідача в рамки неможливості його виконати через зменшення строку поставки та неможливість виконання п. 5.3 договору не підписавши договір.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Мега Груп ЛТД» (постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю за державні кошти № 424/ВС (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку речового майна для військовослужбовців, а саме: рюкзак бойовий (далі - товар) відповідно до специфікації згідно з додатком 1 (далі - Специфікація), який є невід`ємною частиною договору, а замовник - прийняти та оплатити товар на умова, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування предмету закупівлі відповідно до ДК 021-2015:18930000-7 «Мішки та пакети» за КЕКВ 2210.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку товару у визначений строк не здійснив, у зв`язку з чим позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 22.176,00 грн пені за період з 03.07.2023 по 16.07.2023.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов`язань до 31.12.2023, а стосовно інших зобов`язань, взятих сторонами за цим договором до їх повного виконання.

Відповідно до п. 3.3 договору загальна ціна договору становить 1.584.000,00 грн без ПДВ. Платник є платником єдиного податку ІІІ групи, не платник ПДВ.

Згідно Специфікації, що є додатком № 1 до договору постачальник зобов`язався поставити замовнику рюкзак бойовий у кількості 600 шт., загальною вартістю 1.584.000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору термін поставки сторонами визначено до 01.07.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи наведені норми та встановлені договором умови відповідач мав поставити товар позивачу у строк до 03.07.2023 включно (01.07.2023 припав на вихідний - субота, а отже переноситься на понеділок).

Згідно з п. 5.4 договору прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткової накладної.

Пунктом 5.6 договору визначено, що датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив позивачу товар у загальній кількості 600 шт. вартістю 1.584.000,00 грн згідно видаткової накладної № 73 від 17.07.2023.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України пеня обчислюється за кожний день прострочення.

Отже, наведена норма свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки 17.07.2023 не включається до періоду часу, за який може здійснюватися поставка.

Відповідно до п. 6.3.6 договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання на 13 днів ( з 04.07.2023 по 16.07.2023 включно).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни договору за кожний день прострочення.

Оскільки мало місце прострочення строку поставки товару на 13 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 20.592,00 грн пені.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару з 03.07.2023.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач підписуючи 30.06.2023 договір, усвідомлював та розумів його умови щодо строку поставки товару - до 01.07.2023, а отже схвалив та прийняв їх.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Астра-Люкс» (03061, м. Київ, вул. Бориславська, 54, код ЄДРПОУ 33240845) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 20.592 (двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 00 коп. пені, 2.492 (дві тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова