Рішення

від 07.02.2024 по справі 914/2840/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024 Справа № 914/2840/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Бернацької Л. В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України (далі Держводагенство, Позивач),до відповідача:Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (далі БУВР річок Західного Бугу та Сяну, Відповідач),про:визнання права власності.У судовому засіданні взяли участь представники:

прокурора:Рогожнікова Н. Б.,позивача:ОСОБА_1 ,відповідача:Фарйон Т. С.I.ПРОЦЕДУРИ.

1.Прокурор в інтересах держави в особі Держводагентства звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до БУВР річок Західного Бугу та Сяну про визнання права власності.

2.Ухвалою від 26.09.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

3.Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

4.Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 20.12.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.01.2024.

5.В судовому засіданні 07.02.2024 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.

II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція Прокурора.

6.Держводагенство є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління об`єктами державної власності. БУВР річок Західного Бугу та Сяну є правонаступником Сокальського управління водного господарства (далі Сокальське УВГ) та підпорядковане Держводагенству. Майно БУВР річок Західного Бугу та Сяну є державною власністю та закріплене за ними на праві оперативного управління.

7.В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (надалі ДРРП) за БУВР річок Західного Бугу та Сяну зареєстровано право державної власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Сокальському районі Львівської області в місті Великі Мости по вулиці Хмельницького, 157:

7.1.Контора, поз. А-1, площею 111,6 м2.

7.2.Гаражі, поз. 2, Б, площею 198,9 м2.

7.3.Матеріально-технічний склад, поз. 3, Г, площею 52,3 м2.

7.4.Склад ПММ, поз. 4, В, площею 47,6 м2.

7.5.Склад ПММ, поз. 5, Д, площею 12,5 м2.

7.6.Вбиральня, поз. 6, Ж, площею 2,4 м2.

8.Однак спірне нерухоме майно є державним, управління ним здійснює Держводагенство як власник, а БУВР Західного Бугу та Сяну має лише право оперативного управління.

9.Предметом позову є визнання за Держводагенством права державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: контора, поз. 1, А-1, загальна площа 111,6 м2; гаражі, поз. 2, Б, загальна площа 198,9 м2; матеріально-технічний склад, поз. 3, Г, загальна площа 52,3 м2; склад ПММ, поз. 4, В, загальна площа 47,6 м2; склад ПММ, поз. 5, Д, загальна площа 12,5 м2; вбиральня, поз. 6, Ж, загальна площа 2,4 м2 (далі Нерухоме майно) з одночасним припиненням права власності БУВР річок Західного Бугу та Сяну.

10.Підставою позову є визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України).

11.Позивач зазначив у позові, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складається з 10'741,28 грн витрат на оплату судового збору.

Позиція Відповідача.

12.Відповідач визнав позовні вимоги.

13.Право власності на спірне нерухоме майно було неправомірно зареєстроване за Сокальським УВГ, а згодом й за БУВР річок Західного Бугу та Сяну.

III.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Фактичні обставини справи.

14.Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.12.2009 Сокальське УВГ на праві державної власності володіло спірним нерухомим майном (а. с. 102). Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" 04.03.2010 зареєструвало право державної власності на це майно за Сокальським УВГ (а. с. 103). 04.11.2019 право державної власності Сокальського УВГ на нерухоме майно зареєстровано у ДРРП (а. с. 104).

15.Положенням про Сокальське УВГ, затвердженим Львівським обласним виробничим управлінням водного господарства від 28.03.2012 № 154 (а. с. 65-77), передбачено, що Сокальське УВГ належить до сфери управління Держводагенства. Пунктом 4.2 цього положення встановлено, що майно управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління. Наказом Держводагенства від 08.07.2020 № 641 "Про реорганізацію Сокальського УВГ" (а. с. 78-80) Сокальське УВГ реорганізовано шляхом приєднання до БУВР річок Західного Бугу та Сяну. Останнє є правонаступником Сокальського УВГ.

16.Згідно з положенням про БУВР річок Західного Бугу та Сяну, затвердженого наказом Держводагенства від 26.06.2020 № 602 (а. с. 43-56) Відповідач є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів Держводагенства. Пунктом 13 цього положення встановлено, що майно БУВР річок Західного Бугу та Сяну складається з майна, переданого йому Держводагенством на праві оперативного управління…

17.БУВР річок Західного Бугу та Сяну 16.07.2021 зареєструвало право державної власності на Нерухоме майно, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 105-108). Крім того, БУВР річок Західного Бугу та Сяну фактично володіє цим майном.

Право.

18.Проаналізувавши матеріали справи та позиції сторін цієї справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на два основні аргументи, кожен з яких є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог: фактично позов заявлено в інтересах держави та спрямований проти держави; прокурор обрав не правильний спосіб захисту.

Позов держави до держави.

19.Частинами 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи…, державні органи… мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

20.Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-160гс18, пункти 6.21, 6.22; від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження №12-245гс18, пункти 4.19, 4.20).

21.Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що і в судовому процесі (зокрема цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35). Аналогічний висновок застосовується і до господарського процесу (див. пункт 6.3 постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 914/84/22).

22.Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 6.4 постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 914/84/22).

23.Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

24.Частинами 1, 3-4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

25.Отже, за змістом вказаних норм, один і той самий суб`єкт не може бути одночасно позивачем і відповідачем. Тому за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17 (пункт 35); позов, пред`явлений прокурором до державного органу, фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі державного органу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.6).

26.У цій справі прокурор, діючи в інтересах держави в особі уповноваженого органу державної влади (Держводагенство), просить визнати за Держводагенством (держава) право державної власності на нерухоме майно, припинивши право державної власності, зареєстроване за БУВР річок Західного Бугу та Сяну (держава). Тобто прокурор спрямовує позовні вимоги держави проти неї самої в особі іншого органу.

27.Цей спір за своєю правовою природою є спором між двома державними органами щодо того, хто з них має право розпоряджатися спірним нерухомим майном та/або кому таке майно належить, за ким зареєстроване.

28.У пункті 35 постанови від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу державної влади, бо це означатиме позов держави до неї самої.

29.Зазначене унеможливлює задоволення позову.

Щодо способу захисту.

30.Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно Господарський процесуальний кодекс України у частині 2 статті 4 визначає право на звернення до господарського суду за захистом саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (див. пункт 18 цього рішення).

31.Частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

32.Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

33.Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 907/742/16 зазначив таке:

"Зі змісту 392 вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності. Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин".

34.З цього приводу суд звертає увагу, що право державної власності на нерухоме майно не оспорюється іншою особою.

35.Прокурор звернувся до суду для захисту права власності держави на нерухоме майно. Однак таке майно перебувало та продовжує перебувати у власності держави. Таким чином, права та законні інтереси держави визнані, не порушені та не оспорені.

36.Крім того, звертає на себе увагу принцип "реєстраційного підтвердження володіння", який використовує Верховний Суд (див. напр., п. 124 постанови ВП ВС від 01.03.23 у справі 522/22473/15-ц). Він означає, що володіння майном підтверджують відомості ДРРП. Зважаючи на встановлені судом обставини цієї справи, БУВР річок Західного Бугу та Сяну володіє спірним майно. Як відомо, належним та ефективним способом захисту права власності власника, позбавленого володіння, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

37.На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими.

IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.

Розподіл витрат на оплату судового збору.

38.На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за прокурором.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2024.

Суддя Рим Т.Я.