Рішення

від 15.02.2024 по справі 914/3715/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024 Справа № 914/3715/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали справи за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Самбірське лісове господарство», м. Старий Самбір, Самбірський район, Львівська обл.;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпаття інвест», м. Старий Самбір, Самбірський район, Львівська обл.;

про стягнення коштів. Ціна позову 14909,82 грн.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Самбірське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпаття інвест» про стягнення заборгованості в розмірі 14909,82 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.

Відповідач письмового відзиву не подав. Причин не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, за адресою зазначеною у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і договорі та оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 26.12.2023р. надіслано відповідачу поштовою рекомендованою кореспонденцією та повернуто на адресу суду 04.01.2024р. та 05.02.2024р. із довідками про причини повернення/досилання ф.20 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також, ухвали суду у справі № 914/3715/23 було оприлюднено в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду, щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.01.2021р. між державним підприємством «Старосамбірське лісомисливське господарство» (Продавець), правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпаття інвест» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу лісоматеріалів №09-ліс/01 від 15.01.2021 року, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця на умовах франко-склад покупця дров`яну деревину для непромислового використання твердолистяних порід (Товар) в кількості 150м.куб. по ціні 1050,00 грн з ПДВ за 1м.куб, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 64762,56 грн. з ПДВ.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав не в повному обсязі, відтак заборгованість станом на дату звернення до суду становить 14909,82 грн.

З огляду на викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу лісоматеріалів №09-ліс/01 від 15.01.2021 року в розмірі 14909,82 грн.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

15.01.2021р. державним підприємством «Старосамбірське лісомисливське господарство» (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпаття інвест» (Покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу лісоматеріалів №09-ліс/01 (Договір).

Згідно з п. 1.1. договору, продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується належно прийняти і оплатити наступний товар: дров`яна деревина для непромислового використання твердолистяних порід в кількості 150м.куб. за ціною 1050,00 грн з ПДВ за 1м.куб., загальною вартістю 157500,00грн.

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна вартість товару складає 157500,00грн. з ПДВ.

За приписами пункту 2.1. договору, продаж товару здійснюється на умовах франко-склад покупця.

За умовами п. 2.2 договору оплата за товар, що підлягає поставці, проводиться на умовах попередньої 100% оплати, в українській національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі.

Згідно із п. 2.3 договору, якість товару визначається згідно ТУ У 16.1-00994207-005:2018 «Деревина дров`яна. Класифікація, обмір, технічні вимоги».

Відповідно до п. 2.4 договору об`єм товару визначається згідно ДСТУ 4020-2-2001.

За умовами п. 6.2 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 року.

Договір купівлі-продажу лісоматеріалів №09-ліс/01 від 15.01.2021р. підписано сторонами, скріплено їх печатками та копія договору долучена до матеріалів справи.

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв товар, зокрема за товарно-транспортною накладною ЛВБ №162937 від 11.02.2021р. на суму 9070,96грн. та за товарно транспортною накладною ЛВБ № 163012 від 19.03.2021р. на суму 6491,70грн.

Копії товарно транспортних накладних, підписані представниками сторін та скріплені їх печатками долучені позивачем до позовної заяви.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 20.10.2021 №660, державне підприємство «Старосамбірське лісомисливське господарство» було припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднання до державного підприємства «Самбірське лісове господарство».

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року №968 «Про припинення державного підприємства «Самбірське лісове господарство» державне підприємство «Самбірське лісове господарство» було припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 23.01.2023 року №172, було затверджено передавальний акт від 23.01.2023р., відповідно до якого проведено безоплатну передачу активів та пасивів державного підприємства «Самбірське лісове господарство» на баланс Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (філія «Самбірське лісове господарство»).

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 23 січня 2023 року №335 «Про закріплення майна за філією «Самбірське лісове господарство» за філією «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» було закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 23.01.2023 року №172 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Самбірське лісове господарство».

Таким чином, правонаступником прав та обов`язків державного підприємства «Самбірське лісове господарство» після реорганізації, є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договору в частині оплати товару, позивач скерував відповідачу претензію № 1-19-9/957-23 від 10.10.2023р. із проханням протягом семи днів з моменту отримання вказаної претензії перерахувати на рахунок філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» кошти в сумі 14909,823 грн. До претензії також було додано акт звірки взаємних розрахунків.

Докази надіслання вказаної претензії, а саме копія опису вкладення у лист з описом та копія фіскального чеку № 4000436090 від 10.10.2023р. долучені до позовної заяви. Як зазначає позивач, претензію із додатками включаючи акт звірки взаєморозрахунків було поштовою службою повернуто з причини «Адресат відсутній за вказаною адресою».

З огляду на вищевикладене, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпаття інвест» перед Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» за поставлений товар згідно накладних, враховуючи суми коштів, сплачені у результаті взаємозаліку, як стверджує позивач, становить 14909,82 грн.

Позиція суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар зокрема за товарно-транспортною накладною ЛВБ №162937 від 11.02.2021р. на суму 9070,96грн. та за товарно транспортною накладною ЛВБ № 163012 від 19.03.2021р. на суму 6491,70грн., які підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 14909,82 грн.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14909,82 грн. основного боргу є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпаття інвест» (82000, Львівська обл., Старосамбірський р-н, місто Старий Самбір, вулиця Лева Галицького, будинок 42, офіс 22, ідентифікаційний код 36765683) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034, р/р філії «Самбірське лісове господарство», IBAN НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", МФО 325796) 14909,82 грн. основного боргу та судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 15.02.2024р.

Суддя Іванчук С.В.