Рішення

від 08.02.2024 по справі 926/5507/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

08 лютого 2024 року Справа № 926/5507/23

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 1, код 40121452)

до Чернівецької обласної організації ветеранів України (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Степана Бандери, 11, код 21414025)

про стягнення коштів у сумі 9 240,58 грн,

представники:

від позивача адвокат Міненко В.М.;

від відповідача не з`явився.

І. Стислий виклад позицій сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Чернівецької обласної організації ветеранів України 9 240,58 грн, з яких 7 269,36 грн основного боргу, 1 731,91 грн пені, 145,81 грн 3% річних та 93,50 грн інфляційних втрат, заборгованості за спожитий природній газ за період з 01.10.2022 по 31.03.2023, яке зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» у зв`язку із відсутністю відповідного договору постачання природного газу з жодним із постачальників.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині здійснення оплати вартості спожитого природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 7 269,36 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості спожитого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 145,81 грн, 145,81 грн 3% річних та 93,50 грн інфляційних втрат.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 26.12.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.01.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.

Ухвалою від 15.01.2024 підготовче судове засідання за участю представника позивача адвоката Міненка В.М. вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

За наслідками підготовчого засідання 18.01.2024 суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 08.02.2024.

Відповідач у судове засідання 08.02.2024 явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Судове засідання 08.02.2024 проводилось в режимі відеоконференції.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просила задовольнити, стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04 липня 2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

26 жовтня 2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2021 року №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 та від 09 грудня 2020 року №1236".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання Акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:

- інформацією щодо закріплення споживача в Реєстрі споживачів постачальників (надається у вигляді скріншоту з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС);

- листом оператора та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом;

- Реєстром пар споживачів ПОН портфель (надається у вигляді скріншоту з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС);

- інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача (надається у вигляді скріншоту з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС);

- інформацією від Оператора ГРМ/Оператора ГТС щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (Форма № 10);

- повідомленнями про споживачів в зоні ліцензійної діяльності Оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі, зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Відповідно пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30 вересня 2015 року (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, останній є типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (далі -постачальник).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до кодексу газотранспортної системи.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником «останньої надії» відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункти 4.1., 4.3., 4.4. Договору).

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.1. та підпункту 1 пункту 5.2. Договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктами 8.1.-8.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Згідно з пунктом 4.5. Договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

18 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" листом №ТОВВИХ-23-9683 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомило, зокрема, що споживач з EIC-кодом 56XS0000LBI0P00V (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (EIC-кодом 56X930000008780B) у періоди з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, з 02 грудня 2022 року по 30 січня 2023 року та з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року.

У матеріалах справи також містяться відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача за відповідним ЕІС-кодом та інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ.

На виконання вимог Договору позивач на адресу відповідача направляв акти приймання - передачі природного газу та рахунки на оплату (природний газ), а саме:

- акт приймання - передачі природного газу №13913 та рахунок на оплату (природний газ) №29009, за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, за обсяг природного газу 0,01 м3 на суму 0,36 грн;

- акт приймання - передачі природного газу №15606 та рахунок на оплату (природний газ) №32481, за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, за обсяг природного газу 0,01 м3 на суму 0,66 грн;

- акт приймання - передачі природного газу №17278 та рахунок на оплату (природний газ) №1201, за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, за обсяг природного газу 0,01 м3 на суму 0,82 грн;

- акт приймання - передачі природного газу №1743 та рахунок на оплату (природний газ) №5026, за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року, за обсяг природного газу 0,01 м3 на суму 0,41 грн;

- акт приймання - передачі природного газу №3493 та рахунок на оплату (природний газ) №8552, за період з 01 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року, за обсяг природного газу 202,65 м3 на суму 7 266,82 грн;

- акт приймання - передачі природного газу №5207 та рахунок на оплату (природний газ) №11944, за період з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року, за обсяг природного газу 0,01 м3 на суму 0,29 грн.

Факт направлення позивачем означених вище документів на адресу відповідача підтверджується долученими до матеріалів справи списками згрупованих відправлень АТ «Укрпошта» від 25 листопада 2022 року, від 15 грудня 2022 року, від 17 січня 2023 року, 13 лютого 2023 року, 14 березня 2023 року та 14.04.2023 з відповідними фіскальними чеками.

ІV. Мотиви суду та оцінка наданих учасниками справи доказів.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами, а саме: Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (пункт 26 частина 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Згідно частин 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК України та ГК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Відповідно пункту 3 Розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Положеннями статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Укладений між сторонами публічний типовий договір постачання природного газу є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до статей 173-175 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За нормами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Так, на виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 202,7 м3 на загальну суму 7 269,36 грн, що ним не заперечується.

Однак відповідач не виконав свій обов`язок по оплаті за спожитий природній газ, внаслідок чого заборгував позивачу кошти в сумі 7 269,36 грн основного боргу.

При цьому, у зв`язку із тим, що відповідач порушив свої зобов`язання в частині своєчасного здійснення оплати спожитого природного газу у строки, встановлені пунктом 4.4. Договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 731,91 грн, три проценти річних в розмірі 145,81 грн та інфляційні втрати в розмірі 93,50 грн.

Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 145,81 грн та інфляційні втрати у сумі 93,50 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, зазначає, що він є правильним.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 731,91 грн обґрунтовані й підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та зважаючи, що відповідач не розрахувався за отриманий протягом жовтня 2022 березня 2023 природній газ, наявну заборгованість в сумі 7 269,36 грн не спростував, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з Чернівецької обласної організації ветеранів України заборгованість в сумі 7 269,36 грн, 1 731,91 грн пені, 145,81 грн 3% річних та 93,50 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню.

V. Висновки суду.

За наслідками розгляду цієї справи суд прийшов до висновку, що позивач поставив відповідачу, а останній спожив природній газ за договором на постачання природного газу постачальником «останньої надії», проте останній неналежно виконав обов`язку щодо його оплати, внаслідок з нього підлягає 7 269,36 грн стягненню основного боргу, 1 731,91 грн пені, 145,81 грн 3% річних, та 93,50 грн інфляційних втрат.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 147,20 грн платіжною інструкцією №0000000076 від 09.11.2023.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Чернівецької обласної організації ветеранів України (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Степана Бандери, 11, код 21414025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 1, код 40121452) заборгованість за спожитий природній газ в сумі 7 269,36 грн, 1 731,91 грн пені, 145,81 грн 3% річних та 93,50 грн інфляційних втрат, а також та 2 147,20 грн відшкодування судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2024 року.

Суддя І.В. Марущак