Постанова

від 15.02.2024 по справі 700/1024/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Черкаси

Справа № 700/1024/23Провадження № 22-ц/821/337/24Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Полежака Володимир Федорович

відповідач: Фермерське господарство «Престиж АгроЛюкс»

треті особи: арбітражний керуючий Звєздічев Максим Олександрович, приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Побіянська Неллі Борисівна

розглянувши упорядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полежаки Володимира Федоровича на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2023 року (постановленув приміщенніЛисянського районногосуду Черкаськоїобласті підголовуванням суддіБесараб Н.В.)у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Престиж АгроЛюкс», треті особи: арбітражний керуючий Звєздічев Максим Олександрович, приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Побіянська Неллі Борисівна про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації,-

в с т а н о в и в :

25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ «Престиж АгроЛюкс», треті особи на стороні відповідача: Арбітражний керуючий Звєздічев М.О., приватний нотаріус Звенигородського районного округу Побіянська Н.Б. про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

10 листопада 2023 року від представника ФГ «Престиж АгроЛюкс» адвоката Слободянюка А.І. надійшла заява про передачу справи за підсудністю, в якій просить суд передати дану справу за встановленою підсудністю до Господарського суду Черкаської області в межах справи про банкрутство ФГ «Престиж Агролюкс».

В обгрунтування поданого клопотання зазначено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.09.2021 року у справі №925/1228/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ «Перстиж Агролюкс», введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича. До юрисдикції господарських судів відносяться справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПКУ, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПКУ.

Крім того, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог боржника.

У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

Отже, земельна ділянка щодо якої заявлено позовні вимоги є активом, яка становить ліквідаційну масу ФГ «Престиж Агролюкс». Таким чином, заявник вважає, що дану справу для розгляду по суті необхідно направити за підсудністю до суду, якому вказана справа предметно підсудна в силу вимог ст.8 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.12 ГПК України, оскільки Лисянський районний суд не є повноважним згідно закону на вирішення спору між сторонами в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2023 року цивільну справу №700/1024/23 за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Престиж АгроЛюкс», треті особи на стороні відповідача: Арбітражний керуючий Звєздічев М.О., приватний нотаріус Звенигородського районного округу Побіянська Н.Б. про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації передано за підсудністю до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа № 925/1228/21 про банкрутство Фермерського господарства «Престиж Агролюкс».

Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що оскільки відносно відповідача ФГ «Престиж Агролюкс» відкрито провадження у справі № 925/1228/21 про банкрутство, а позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані саме до ФГ «Престиж Агролюкс», то з огляду на положення законодавства України, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

В апеляційнійскарзі,поданій 28грудня 2023року, представник ОСОБА_1 адвокат Полежака В.Ф., вважаючи оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та при порушенні судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що оскільки земельна ділянка, щодо якої виник спір, належить ОСОБА_1 , на ній відсутнє будь-яке майно, що належить відповідачеві та яке можна вважати активом боржника, така земельна ділянка не входить до ліквідаційної маси, відповідно, результати розгляду даної справи жодним чином не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси боржника, тому дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, вказує, що позовна заява не містить вимог майнового характеру, а тому не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріалисправи, перевірившизаконність іобґрунтованість ухвалисуду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Полежаки В.Ф. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною третьою статті 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).

До того ж, системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) приводить до висновку, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20).

У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок за яким, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Цей висновок є обов`язковим для врахування судами при застосуванні статті 7 КУзПБ, а критерій впливу спору на розмір або склад ліквідаційної маси боржника є визначальним при вирішенні питання щодо розгляду в межах справи про банкрутство спорів, стороною в яких є боржник, незалежно від суб`єктного складу сторін такого спору.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

В ч. 9 ст. 95 КУзПБ, яка визначає особливості банкрутства фермерського господарства, передбачено, що у разівизнання господарськимсудом фермерськогогосподарства банкрутомі відкриттяліквідаційної процедуридо складуліквідаційної масифермерського господарствавключаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуте для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а такожправо орендиземельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

За змістом ч. 5 ст. 93 ЗК України право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Такі винятки визначені, зокрема ст. 8-1 Закону України «Про оренду землі» та стосуються земель державної або комунальної власності.

Таким чином, закон допускає у окремих випадках включення до ліквідаційної маси банкрута права оренди землі.

Як встановлено з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 заявлено вимоги про розірвання додаткової угоди від 21 травня 2019 року до договору оренди землі від 01 грудня 2012 року, скасування її державної реєстрації та повернення земельної ділянки ОСОБА_1 .

При цьому, предметом договору оренди землі від 01 грудня 2012 року є земельна ділянка площею 3,1722 га з кадастровим номером 7122886000:02:001:0182 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Рубаномостівської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме з відомостей про інше речове право вказана земельна ділянка перебуває в оренді ФГ «Престиж Агролюкс».

Таким чином, з огляду на ч. 9 ст. . 95 КУзПБ апеляційний суд приходить до висновку, що право оренди земельної ділянки, яке наразі фактично не визнається позивачем ОСОБА_1 входить до складу ліквідаційної маси та є активом ФГ «Престиж Агролюкс», відносно якого на сьогодні порушено справу про банкрутство, яка розглядається Господарським судом Черкаської області (справа №925/1228/21).

З урахуванням наведеного вище, такий спір в розумінні положень КУзПБ є майновим, оскільки за змістом позовних вимог, у разі їх задоволення, склад ліквідаційної маси ФГ «Престиж Агролюкс» може змінитися через включення до неї майнових прав з оренди землі за оспорюваним правочином.

Таким чином, доводи скаржника про те, що даний спір є немайновим, не знайшли свого об`єктивного підтвердження за наслідками перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені у цій справі вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду у межах справи про банкрутство відповідно до вимог статті 7 КУзПБ.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полежаки Володимира Федоровича залишити без задоволення.

Ухвалу Лисянськогорайонного судуЧеркаської областівід 18грудня 2023року залишити беззмін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко