Рішення

від 13.02.2024 по справі 686/23459/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/23459/23

Провадження № 2-др/686/9/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 лютого 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

за участю секретаря Цибульської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому заяву представника позивача ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Яцишин Анатолій Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Зеніт-Сервіс плюс» про стягнення попередньої оплати, -

встановив:

08 грудня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, в заяві про ухвалення додаткового рішення зазначив, що просить проводити розгляд вказаної заяви без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до вимог ч. 2ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог заяви з наступних підстав.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.12.2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фірма Зеніт-Сервіс плюс» на користь ОСОБА_2 попередню оплату в розмірі 28774 грн. 79 коп., інфляційні втрати в розмірі 281 грн. 21 коп. та 3 % річних в розмірі 428 грн. 07 коп. за період з 09.03.2023 року по 05.09.2023 року, а всього 29484 грн. 07 коп. Стягнуто з ТОВ «Фірма Зеніт-Сервіс плюс» в дохід держави судовий збір в сумі 1035 грн. 50 коп. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно положень ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, на професійну правничу допомогу.

Так, судом встановлено, що в позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача судові витрати та вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу становитиме 10000 грн. та подав заяву про ухвалення додаткового рішення у строки, передбачені законодавством України.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивача долучив копію договору про надання правової допомоги від 21.07.2023 року, копію акту про надання правової допомоги від 07.12.2023 року та копію рахунку.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями частини першої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення по справах «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 року; «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Судом встановлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат поданий представником позивача вчасно, їх розмір підтверджено відповідними документами, а тому, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що відповідно до розміру задоволених судом позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 7 716 грн. (8000 грн.*96,45 %).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.121, 133, 137, 141, 247, 270 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Постановити у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Яцишин Анатолій Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Зеніт-Сервіс плюс» про стягнення попередньої оплати - додаткове рішення.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Зеніт-Сервіс плюс» (код ЄДРПОУ 36440841) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 716 грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Учасник справи, якому повне заочне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного додаткового рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Хмельницького апеляційного суду.

Повний текст додаткового рішення суду складено 13 лютого 2024 року.

Суддя: О.М. Палінчак