Рішення

від 30.01.2024 по справі 510/2189/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2189/23

Провадження № 510/592/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2024 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошкова І.Д.

за участю: секретаря Березенко С.П.

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні вм.Рені цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання прававласності наспадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Відповідач просила розглянути справу у її відсутності, не заперечувала проти задоволення позовних вимог, про що надала письмову заяву.

Позивач на задоволенні позовних вимогах наполягав, просив розглянути справу без його участі, про що надав відповідну заяву.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ухвалою від 18.01.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 30.01.2024 року о 10:00 годині, про що було повідомлено сторін у справі.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . За життя їй належало: земельна ділянка площею, 0,2292 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 464924 , земельна ділянка площею 2,17 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 060091.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіт не залишив. Єдиними спадкоємцями першої черги за законом були є сторони по справі: син ОСОБА_1 та дружина відповідач ОСОБА_2 . У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , позивач та відповідач звернулись до нотаріальної контори із завами про прийняття спадщини. За зверненням сторін нотаріусом було заведено спадкову справу № 172/2023. Відповідач на час розгляду справи на спадщину не претендує не заперечує щоб позивач оформив її на своє ім`я. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що 05.10.2023р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого батька та вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч.1ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом. Він у передбачений законом строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається таким що її прийняв. Інші спадкоємці відповідач (дружина спадкодавця) на спадщину не претендує, про що надала суду відповідну заяву. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину в порядку ч.1ст.1269 ЦК України, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч.1ст.1269 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, у зв`язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1ст.1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст.12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:

земельну ділянку площею 0,2292 га. кадастровий номер 5124183600:02:002:0260, розташована по АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

земельну ділянку загальною площею 2,17 га, (площею 1,6489 га та 0,5177 га, кадастрові номери: 5124183600:01:001:0177, 5124183600:01:005:0194) розташована на території Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (колишня територія Орлівської сільської ради Ренійського району), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков