Рішення

від 08.02.2024 по справі 523/21758/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/21758/23

Провадження №2/523/1797/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"08" лютого 2024 р.

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Кисельова В.К.,

за участю секретаря судових засідань Дзюба Г.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду №21 в м. Одесі цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради (надалі КНП «ООДКЛ`ООР), від імені та в інтнересах якого діє адвокат Кузьменко В.В., звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а саме просив стягнути 49786,70 грн. В якості відшкодування витрат на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення. В обгрунтування заявлених вимог позивач вказував на те, що вироком Київського районного суду м.Одеси від 24.07.2023р. по справі №947/21573/23 ОСОБА_1 визнанго винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.201 КК України. В результаті вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження та в період з 29.08.2021р. по 10.11.2011р.проходив лікування в КНП «ООДКЛ» ООР та витрати на його лікування склали 49786,70 грн. Оскільки у добровільному порядку відповідач не відшкодував витрати на лікування, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

11.12.2023 року відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача адвокат Кузьменко В.В. у судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи є заява, в якій зазначено, що позовні вимоги позивач підтримує, просить суд їх задовольнити, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення по справі, та розглянути справу у відсутності представника позивача.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України,учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації. Згідно поштових повідомлень, судову повістку вручити адресату не вдалось з підстав «за закінченням терміну зберігання». Відповідач про причини не явки суду не повідомив, не подав відзиву або заперечень щодо заявлених позовних вимог, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи вимогист. 223 ЦПК Українита ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає можливим, розглянути справу у порядку заочного провадження, відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини, а також відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 29.08.2021 року, приблизно о 19:25 год., у світлий час доби, при ясній погоді, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним мопедом марки «Yamaha Gear» білого кольору без р.н.з., рухався по сухому асфальтованому покриттю по вул.Костанді зі сторони вул.Люстдорфська дор в напрямку вул. Фонтанська дор. В цей же час у зустрічному напрямку , керуючи технічно справним мопедом марки «Honda Tact AF-24» без д.н.з., рухався воді й ОСОБА_3 з пасажиром ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під`їжджаючи до буд. АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_1 перед початком маневру повороту ліворуч, для виїзду на прибудинкову територію, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, та виконуючи маневр повороту ліворуч з виїздом на зустрічну смугу не надав перевагу мопеду, який рухався у зустрічному напрямку, почав здійснювати маневр та допустив зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.1.5 п.п.б) п.2.3;п.10.4 «Правил дорожнього руху України»(введені в дію 01.01.2002р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р.). Внаслідок дорожньо-транспортної пригод, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, потерпілому ОСОБА_2 спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: відкритий перелом лівої великогомілкової та малогомілкової кісток в середній третині зі зміщенням уламків, забійна рана лівої гомілки в середній третиніі наслідки тривалістю не більше 6-ти діб.

Як зазначено у Вироку Київського районного суду м.Одеси від 25.07.2023р. по справі №947/21573/23, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, у вчиненому розкаялася та підтвердила всі обставини щодо вчинення даного злочину.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Застосовано ст.75 КК України до ОСОБА_1 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обовязки.

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В силу частин 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Частиною першо ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Всилу положеньч.3ст.1166ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Частиною 2 ст.16ЦК Українивстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.8, 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року по справі № 461/8496/15.

Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовано ст.1206 ЦК України, Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993р.

Відповідно до ч.1ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно положень ч.3 ст.1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ст.89 Бюджетного Кодексу України, видатки на фінансування лікарні широкого профілю здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому не сплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави у зв`язку з неотриманням коштів для фінансування закладів охорони здоров`я.

Згідно Таблиці №1 «Витрати на лікування в хірургічному ортопедо-травматологічному відділенні» складають 48553,03 грн., згідно Таблиці №2 «Список медикаментів та витратних матеріалів, витрачених за рахунок бюджету КНП «ООДКЛ`ООР витрачено на лікування ОСОБА_2 12330,65 грн, а всього витрачено на лікування потерпілого ОСОБА_2 49786,70 грн.

Відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07. 1995 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 ( У0012700- 97 ) від 03.12.97 ) «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину та судових витрат», питання про відшкодування лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що обставини, викладенікомунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної радив обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в даному випадку наявні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 завданих матеріальних збитків, який їх не відшкодував у добровільному порядку, у зв`язку з чим комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 6ст. 141 ЦПК Українипередбачає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим що, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволено, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь держави в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,258-259,263,265,268,273,279,280-281, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням -задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради (код за ЄДРПОУ:01998532, місцезнаходження: вул.Ак.Воробйовав. буд.3, м.Одеса) матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням у виді відшкодування витрат на лікування особи, потерпілої від злочину, у розмірі 49786,70 грн..

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 )на користь держави судовий збір у розмірі 2684,00 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Складено та підписано 13.02.2024 р.

Суддя: