Рішення

від 10.02.2024 по справі 160/32901/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2024 року Справа № 160/32901/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.06.2023р. №8 про результати розгляду заяви про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, яким відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи ОСОБА_1 з 11.08.1997р. по 17.12.2004р., з 20.12.2004р. по 18.05.2012р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.10.2023р. №20443/03-16 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, прийняте на підставі її заяви від 13.10.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 період її роботи з 11.08.1997р. по 17.12.2004р., з 20.12.2004р. по 18.05.2012р., з 21.05.2012р. по 14.08.2016р., з 15.08.2016р. по 06.09.2021р., а також зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 02.03.1987 року по 01.03.1998 року, з 28.03.1988 року по 11.08.1997 року відповідно до записів її трудової книжки НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 13.10.2023 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що після досягнення 54 років вона звернулась для підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових у мовах, із заявою до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, проте, 09.06.2023 року Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №8, яким відмовлено в зарахуванні періоду роботи позивача з 11.08.1997р. по 17.12.2004р. та з 20.12.2004р. по 18.05.2012р. В подальшому, позивач звернулась з заявою та відповідними документами до відповідача 1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Згідно з вказаним рішенням, відповідачем 2 не зараховано до пільгового стажу позивача період її роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 : 11.08.1997р. по 17.12.2004р., з 20.12.2004р. по 18.05.2012р., з 21.05.2012р. по 14.08.2016р., з 15.08.2016р. по 06.09.2021р., а також не зараховано до її страхового стажу періоди роботи з 02.03.1987 року по 01.03.1998 року, з 28.03.1988 року по 11.08.1997 року. Позивач вважає рішення відповідачів протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

19.01.2024 року від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення від 09.06.2023 року №8 щодо не підтвердження даних періодів для зарахування до пільгового стажу за Списком №2. Комісією було, зокрема, встановлено, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Завод Дніпропрес»: з 11.08.1997 по 17.12.2004 - контролер ковальсько-пресових робіт технологічного контролю, у ЗАТ "Елста"; з 20.12.2004 по 01.04.2007 - контролер ковальсько-пресових робіт відділу технічного контролю; з 02.04.2007 по 18.05.2012 - старшим контролером ковальсько-пресових робіт відділу технічного контролю. В трудову книжку запису про проведення атестації робочих місць не внесено. В довідках архівного управління Дніпровської міської ради від 30.03.2023 №4/5-310, 4/5-314 зазначено, що в архівних фондах ВАТ "Завод "Дніпропрес" ЗАТ "Елста" є відомості про роботу ОСОБА_1 : з 11.08.1997 (наказ від 11.08.1997 № 168) переведена у відділ технічного контролю контролером ковальсько-пресових робіт; з 17.12.2004 (наказ від 28.09.2004 № 927-к) звільнена; з 20.12.2004 (наказ від 20.12.2004 № 128-лс) прийнята контролером ковальсько-пресових робіт відділу технічного контролю; з 02.04.2007 (наказ від 02.04.2007 № 218-к) переведена на посаду старшого контролера ковальсько-пресових робіт відділу технічного контролю; з 18.05.2012 (наказ від 18.05.2012 № 135-к) звільнена. У розрахункових відомостях із нарахування заробітної плати працівникам ВТК заявниця значиться з серпня 1997 по травень 2012, заробітна плата нараховувалась, посада не вказана. Відповідно до наказу від 15.03.2002 № 131/а про результати атестації робочих місць ВАТ "Завод "Дніпропрес" контролери ковальсько-пресових робіт атестовані за Списком №2. Відповідно до наказів ЗАТ "Елста" від 14.12.2004 № 50, від 17.11.2009 № 637 про результати атестації робочих місць контролери ковальсько-пресових робіт, старші контролери ковальсько-пресових робіт атестовані за Списком № 2. Проте, первинними документами (трудова книжка, особова картка форми П-2, накази про переведення) не підтверджено, що заявниця працювала саме на гарячих дільницях робіт, що дає право на пільгову пенсію.

Відповідачем 1 зауважено, що оскільки рішення Комісії не оскаржене, відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, під час розгляду заяви про призначення пенсії від 13.10.2023, врахував висновки Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.06.2023 № 8.

Отже, відповідач 1 вважає, що прийняті оскаржувані позивачем рішення є законними та обґрунтованими, складеними відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідач 2 заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав, про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі в електронний кабінет відповідача 15.12.2023 року.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 для підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, звернулась із заявою до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області..

09.06.2023 року Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №8, яким відмовлено в зарахуванні періоду роботи позивача з 11.08.1997р. по 17.12.2004р. та з 20.12.2004р. по 18.05.2012р.

Так, у вищевказаному рішенні Комісії вказано наступне: «…В трудову книжку записи про проведення атестації робочих місць не внесені.

В трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про те, що заявниця працювала на умовах передбачених Списками повний робочий день.

Відповідно до наказу від 15.03.2002 № 131/а, про результати атестації робочих місць ВАТ «Завод «Дніпропрес» контролери ковальсько-пресових робіт атестовані за Списком № 2.

Відповідно до наказів ЗАТ «Елста» від 14.12.2004 № 50. від 17.1 1.2009 № 637 про результати атестації робочих місць контролери ковальсько-пресових робіт, старші контролери ковальсько-пресових робіт атестовані за Списком № 2.

Первинними документами (трудова книжка, особова картка форми П-2, накази про переведення) не підтверджено що заявниця працювала саме на гарячих дільницях робіт, що дає право на пільгову пенсію.

За таких обставин комісією прийнято рішення, що для підтвердження періодів роботи з 11.08.1997 по 17.12.2004, з 20.12.2004 по 18.05.2012, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 немає підстав.»

В подальшому, ОСОБА_2 звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №045650017199 від 20.10.2023 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з наступних підстав: «…Страховий стаж особи - 27 років 5 місяців 26 днів. Пільговий стаж по списку № 2 - відсутній.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зарахований період роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 08.09.1986 з 1986 по 31.12.1997, оскільки в зазначених документах відсутня сканована копія трудової книжки (запис 3-6). Страховий стаж зарахований по індивідуальним відомостям про застраховану особу з 01.01.1998 року. Відповідно до наданих документів до пільгового стажу не зараховані:

- періоди роботи з 11.08.1997 по 17.12.2004, з 20.12.2004 по 18.05.2012, оскільки Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення щодо не зарахування даного періоду до пільгового стажу.

- періоди роботи по довідці №10 від 07.04.2023 з 21.05.2012 по 14.08.2016 та по довідці №20 від 07.04.2023 з 15.08.2016 по 06.09.2021, оскільки довідки не відповідають формі додатку № 5 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме посада, зазначена в довідках не відповідає посаді зазначеній в Постанові КМУ від 12.08.1993 №637, невірне посилання підрозділу, неповна інформація про проведення атестації робочих місць.

Додатковий коментар: За наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058 оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи…»

Позивач з рішеннями відповідачів щодо відмови в зарахуванні вищезазначених періодів до страхового та пільгового стажу, а також щодо відмови в призначенні пенсії не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

При цьому, ст.13 Закону №1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті б для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення статтю 13 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції, пунктом б якої, зокрема, передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, у Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті „б- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Крім того, п. б ст.13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких, зокрема, припадали на період з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року, набували право на пенсію по досягненню 53 років 6 місяців.

Таким чином, статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу. Закон України від 02.03.2015р. №213-VIII набув чинності з 01.04.2015р.

При цьому з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058- IV), який відповідно до його Преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (до 11.10.2017р.), яким текст Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966

року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967

року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня

1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969

року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.

Відтак, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п.б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788- XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Таким чином, відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 53 роки за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Це відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. У вказаному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11- 1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788- ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Таким чином, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Разом з тим, враховуючи вищенаведене, у позивача наявний необхідний пенсійний вік на момент її звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а саме, ОСОБА_1 досягла 54 річного віку.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів до пільгового стажу позивача за Списком №2 відповідачем не зараховано фактично відпрацьований ОСОБА_1 час за період роботи періоди роботи з 11.08.1997 по 17.12.2004, з 20.12.2004 по 18.05.2012, оскільки Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення щодо не зарахування даного періоду до пільгового стажу, а також періоди роботи, зазначені у довідці №10 від 07.04.2023 з 21.05.2012 по 14.08.2016 та у довідці №20 від 07.04.2023 з 15.08.2016 по 06.09.2021, оскільки довідки не відповідають формі додатку № 5 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме, посада, зазначена в довідках не відповідає посаді, зазначеній в Постанові КМУ від 12.08.1993 №637, невірне посилання підрозділу, неповна інформація про проведення атестації робочих місць.

Суд зазначає, що процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, визначає Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (далі Порядок №18-1).

Пунктом 1 Порядку №18-1 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема й для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Дія Порядку №18-1 поширюється на осіб, які працювали: на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи.

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи (пункт 6 Порядку №18-1).

Із заявою про підтвердження стажу роботи заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу (пункт 11 Порядку №18-1).

В абзаці другому пункту 11 Порядку №18-1 визначено, що для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються:

документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

трудова книжка;

документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату;

копії документів про проведення атестації робочих місць;

копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Згідно з пунктом 10 Порядку №18-1 рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою Комісії або його заступником та набуває чинності з дня його прийняття.

Відповідно до пункту 15 Порядку №18-1 рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Разом з тим, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , зокрема, працювала на наступних посадах:

- з 11.08.1997р. по 17.12.2004р. - контролер ковальсько-пресових робіт 4 розряду відділу технічного контролю у ВАТ «Дніпропрес»(наказ про переведення №168 від 11.08.1997р. та наказ про звільнення №1196-к від 14.12.2004р.);

- з 20.12.2004р. по 01.04.2007р. - контролер ковальсько-пресових робіт 5 розряду відділу технічного контролю у ЗАТ Елста (наказ про прийняття на роботу №128-п/с від 20.12.2004р. та наказ про переведення №218-к від 02.04.2007р.);

- з 02.04.2007р. по 18.05.2012р. - старшим контролером ковальсько-пресових робіт 5 розряду відділу технічного контролю у ЗАТ Елста (наказ про переведення №218-к від 02.04.2007р. та наказ про звільнення №135-к від 18.05.2012р.);

- з 21.05.2012р. по 14.08.2016р. - контролер ковальсько-пресових робіт 5 розряду дільниці контролю ковальсько-термічного цеху відділу технічного контролю у ПрАТ «ТД Завод Дніпропересс» (наказ про прийняття на роботу №25/к/ТД/12 від 21.05.2012р. та наказ про звільнення №262/к/16 від 10.08.2016р.);

- з 15.08.2016р. по 06.09.2021р. - контролер ковальсько-пресових робіт 5 розряду дільниці технічного контролю ковальсько-термічного цеху відділу технічного контролю служби директора з якості у ТОВ «Днепропресс сталь» (наказ про прийняття на роботу №153к від 11.08.2016р та наказ про звільнення №336-к від 03.09.2021р).

Вказані записи трудової книжки позивача виконано розбірливо та вони є чіткими, виправлень не містять, а також завірені відбитками печатки відповідного роботодавця та підписами його відповідальних осіб, що відповідачами не заперечується.

Правильність та/чи достовірність вказаних записів у трудовій книжці позивачем та відповідачами не оспорюється та не спростовується, при цьому відповідачами фактично не заперечується сам факт роботи позивача у спірних періодах з 11.08.1997р. по 17.12.2004р., з 20.12.2004р. по 18.05.2012р. на посаді контролера ковальсько-пресових робіт, натомість, пенсійними органами у даному випадку поставлено під сумнів саме факт зайнятості позивача на таких роботах повний робочий день під землею.

При цьому, згідно п.2 розділів XIV «Металообробка», «Оброблення металу» затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461, що діяли на час роботи позивача на відповідних посадах, право на пільгову пенсію мають контролери ковальсько-пресових робіт, зайняті на гарячих ділянках робіт.

Також суд звертає увагу на те, що оскаржувані періоди роботи з 11.08.1997р. по 17.12.2004р., з 20.12.2004р. по 18.05.2012р. було частково зараховано пенсійним органом лише до загального страхового стажу позивача, а саме: з 01.01.1998 по 31.01.2004, з 20.02.2004 по 29.02.2004, з 26.03.2004 по 30.04.2004, з 14.05.2004 по 17.12.2004, з 20.12.2004 по 18.05.2004.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі Реєстр) (форма ОК-5), долучених до матеріалів справ, вбачається, що у спірні періоди, зокрема, з 1999 по 2004 позивач працювала у роботодавця за кодом ЄДРПОУ 05748772, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає ВАТ ЗАВОД «ДНІПРОПЕРС», з 2005 по 2012 працювала у роботодавця за кодом ЄДРПОУ 32835699, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає ЗАТ «ЕЛСТА».

З Реєстру встановлено, що у вказані періоди ОСОБА_1 мала безпосередньо спеціальний стаж на підприємстві за кодами підстави обліку спецстажу - ЗП3013Б1.

Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, код за №ЗП3013Б1 застосовується для застрахованих осіб, які є працівниками, безпосередньо зайнятими повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Крім того, з вищевказаного Реєстру вбачається, що вказаними роботодавцями сплачувались страхові внески за кодом підстави обліку спецстажу.

Водночас, відповідно до довідки, виданої ЗАТ «ЕЛСТА» від 47-к від 18.05.2012, яка уточнює особливий характер або умови праці, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах, ОСОБА_1 повний робочий день працювала в ЗАТ «ЕЛСТА», на виробництві «Оброблення металу», ковальсько-пресове виробництво, в ковальсько-термічному цеху у якості контролера ковальсько-пресових робіт, зайнятого на гарячих ділянках робіт, що передбачено Списком №2 Розділ XIV пункт 2а-14.2а Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 за період з 20.12.2004р. по 18.05.2012р.

Отже, суд вважає, що така довідка безпідставна не була взята до уваги при дослідженні документів Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Щодо доводів відповідача-1 про не зарахування періодів роботи позивача з 11.08.1997р. по 17.12.2004р., з 20.12.2004р. по 18.05.2012р. через відсутність записів про проведення атестації робочих місць у трудовій книжці позивача, суд зазначає наступне.

На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації (в тому числі чергової) робочих місць за умовами праці.

Обов`язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств.

Також за необхідне зауважити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робоч их місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі

- Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Матеріалами справи підтверджено та підтверджується відповідачем-1 в оскаржуваному рішенні Комісії, що відповідно до наказу від 15.03.2002 № 131/а, про результати атестації робочих місць ВАТ «Завод «Дніпропрес» контролери ковальсько- пресових робіт були атестовані за Списком № 2, а відповідно до наказів ЗАТ «Елста» від 14.12.2004 № 50 та від 17.11.2009 № 637 про результати атестації робочих місць контролери ковальсько-пресових робіт, старші контролери ковальсько-пресових робіт також були атестовані за Списком № 2.

Разом з тим, несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Таким чином, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.

За таких обставин, є безпідставним не зарахування відповідачем-2 до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду роботи ОСОБА_1 з 11.08.1997 по 17.12.2004, з 20.12.2004 по 18.05.2012 з причини відсутності відомостей про проведення атестації її робочого місця в цей період, а також з через не зазначення про те, що позивач працювала на умовах, передбачених Списками повний робочий день у вказані періоди роботи.

Щодо оскаржуваного періоду роботи позивача з 21.05.2012 по 14.08.2016, з 15.08.2016 по 06.09.2021 та посилань відповідача-2 на невідповідність уточнюючих довідок №10 від 07.04.2023р. та №20 від 07.04.2023р., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до довідки №10 від 07.04.2023р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ПАТ «НПО ДНІПРОПРЕС», ОСОБА_1 працювала повний робочий день на (в) ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НПО ДНІПРОПРЕС" і за період з 21.05.2012р. по 14.08.2016р. виконувала роботу контролера ковальсько-пресових робіт, зайнятого на гарячих ділянках робіт за професією, посадою Контролер ковальсько- пресових робіт 5 розряду дільниця технічного контролю ковальско-термічного цеху, що передбачена Списком 2 розділ XIV підрозділ 2 код КП підстава 7221.2 підстава Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року, Постанова Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 року і за період з 21.05.2012р. по 14.08.2016р. її пільговий стаж становить 4 роки 2 місяці 24 дні. Додатково у довідці вказано, що довідка складена на підставі штатного розпису, особовової картонки П-2. Додаткові відомості: розрахункові відомості, наказ про атестацію № 49, від 26.11.2014р. узгоджений з головним експертом О.І. Просандєєвим, лист вих. №114-01/12 від 08.06.2012р. (що підтверджує поширення наказу про атестацію № 637, від 17.11.2009 р.).

Згідно з довідкою №20 від 07.04.2023р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ», ОСОБА_1 працювала повний робочий день на (в) ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ» і за період з 15.08.2016р. по 06.09.2021р. виконувала роботу контролера ковальсько-пресових робіт зайнятого на гарячих ділянках робіт за професією, посадою Контролер ковальсько-пресових робіт 5 розряду дільниця технічного контролю ковальско-термічного цеху служби директора з якості, що передбачена Списком 2 розділ XIV підрозділ 2 код КП підстава 7221 підстава Постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року і за період з 15.08.2016р. по 06.09.2021р. її пільговий стаж становить 5 років 22 дні. Додатково у довідці вказано, що довідка складена на підставі штатного розпису, особовової картонки П-2. Додаткові відомості: розрахункові відомості, наказ про атестацію № 49, від 26.11.2014р. узгоджений з головним експертом О.І. Просандєєвим, атестація повторна, наказ про атестацію № 23-2, від 25.11.2019р. лист вих. № 114 від 13.07.16.

Суд зазначає, що зміст наданих довідок надає змогу встановити період та характер виконуваної позивачем роботи, зокрема, віднесення посади позивача «контролер ковальсько-пресових робіт» до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року, Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 року.

Крім того, відповідачем-2 у даному випадку не спростовано факт зайнятості позивача на посаді, що передбачена Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, а лише вказано на певні недоліки в заповнені уточнюючих довідок, що не мають вплив на визначення періодів роботи позивача на такій посаді, та інших відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2.

Суд зазначає, що, приймаючи оскаржуване рішення, відповідачем-2 не врахував, що не усі недоліки у складанні довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів (підписів) у таких документах.

Вказані довідки містять всю інформацію, що визначена Порядком № 637, а певні недоліки заповнення довідок про підтвердження пільгового стажу не можуть позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення.

Відтак, під час судового розгляду відповідач-2 не підтверджено того факту, що надані позивачем уточнюючі довідки містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних у довідках періодів роботи позивача до її пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Крім того, з матеріалів справи, а саме, з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі Реєстр) (форма ОК-5) вбачається, що у спірні періоди, зокрема, з 21.05.2012 по 14.08.2016 позивач працювала у роботодавця за кодом ЄДРПОУ 24991515, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає ПАТ «НПО ДНІПРОПРЕС» та з 15.08.2016 по 06.09.2021 працювала у роботодавця за кодом ЄДРПОУ 30922208, що відповідно до відомостей про страхувальника відповідає ТОВ «ДНЕПРОПРЕСС СТАЛЬ».

Також, з вищевказаного Реєстру слідує, що у вказані періоди ОСОБА_1 мала безпосередньо спеціальний стаж на підприємстві за кодами підстави обліку спецстажу - ЗП3013Б1.

Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, код за №ЗП3013Б1 застосовується для застрахованих осіб, які є працівниками, безпосередньо зайнятими повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Крім того, з вищевказаного Реєстру слідує, що вказаними роботодавцями сплачувались страхові внески за кодом підстави обліку спецстажу.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що наявні в пенсійній справі позивача документи містять належні та достатні відомості щодо вказаного періоду і характеру виконуваної нею роботи, що є підставою для його зарахування до стажу роботи останньої, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а відтак, відмова відповідача 2 у незарахуванні до пільгового стажу позивача періоду роботи з 21.05.2012 по 14.08.2016, з 15.08.2016 по 06.09.2021 є протиправною, оскільки не ґрунтується на приписах діючого законодавства.

Щодо оскаржуваного періоду роботи позивача з 02.03.1987 по 01.03.1998, з 28.03.1988 по 11.08.1997, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, відповідач, у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб`єкт владних повноважень не скористався.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Згідно з п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис.

Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Отже, з аналізу вищевказаних пунктів слідує, що витребування та перевірка первинних документів є також обов`язком пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей, тощо, на позивача є неприйнятним. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Таким чином, у спірному випадку позивач не може бути позбавлений права та соціальних гарантій, наданих державою, через те, що відповідач не отримав (не витребовував) та не перевірив наявність у нього усіх сторінок трудової книжки ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що ані відповідачем-1, ані відповідачем-2 у спірному випадку не було вжито всіх передбачених законодавством заходів за для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача та її документів.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено, що позивач працювала за професією, що передбачена, зокрема, Постановами Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, №36 від 16.01.2003, від 24.06.2016 №461, №36 від 16.01.2003 року, №461 від 24.06.2016 року, а також, зважаючи на наявні відповідні записи в трудовій книжці НОМЕР_1 позивача, суд приходить до висновку, що відповідач-2 неправомірно не зарахував ОСОБА_1 до її пільгового стажу роботи за Списком №2 період її роботи з 11.08.1997 по 17.12.2004, з 20.12.2004 по 18.05.2012, з 21.05.2012 по 14.08.2016, з 15.08.2016 по 06.09.2021, а також не зарахував до її страхового стажу періоди роботи з 02.03.1987 по 01.03.1998, з 28.03.1988 по 11.08.1997.

Враховуючи наведене, відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, приймаючи спірні рішення, використали повноваження не з метою, з якою ці повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, відтак, спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, а також дискреції пенсійного органу в питанні обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, та, власне, в питанні призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 період її роботи з 11.08.1997 по 17.12.2004, з 20.12.2004 по 18.05.2012, з 21.05.2012 по 14.08.2016, з 15.08.2016 по 06.09.2021, до страхового стажу - періоди роботи з 02.03.1987 по 01.03.1998, з 28.03.1988 по 11.08.1997 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 858,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.06.2023 року №8.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.10.2023 року №045650017199.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 період її роботи з 11.08.1997 по 17.12.2004, з 20.12.2004 по 18.05.2012, з 21.05.2012 по 14.08.2016, з 15.08.2016 по 06.09.2021, а також зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.03.1987 по 01.03.1998, з 28.03.1988 по 11.08.1997 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком за пільгових умовах, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви, у розмірі 429,44 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви, у розмірі 429,44 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник