Рішення

від 15.02.2024 по справі 160/12067/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 рокуСправа №160/12067/23

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Павлоградської державної адміністрації (вул.Ганни Світличної, 53А, м.Павлоград, 51400, код ЄДРПОУ 23360652) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Позивачка 01.06.2023 р. звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації про відмову у призначенні їй, як внутрішньо переміщеній особі, допомоги на проживання відповідно до «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 р.;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації здійснити призначення, нарахування та виплату їй щомісячну допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену «Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 р. з 28.10.2022 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона євнутрішньо переміщеною особою. На думку позивачки, вона підпадає під дію "Порядку надання допомогинапроживання внутрішньо переміщеним особам",затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід20.03.2022 №332, проте відповідачем протиправновідмовленоу виплаті вказаноїдопомоги, зважаючи на що вона була змушена звернутися до суду із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 р. розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 23.11.2023 р. о 16:30 год.

06 листопада 20203 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Згідно протоколу судового засідання від 23.11.2023р. в підготовче засідання сторони не з`явились, були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України. Суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 14.12.2023 року о 13:20 год.

11 грудня 2023 року від відповідача надійшли заперечення, у якому він просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що згідно з Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення переміщеним особам, які станом на 01 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Порядку № 505.Однак, позивачка не має права на призначення допомоги на проживання з 28 жовтня 2023 року, оскільки вона не є внутрішньо переміщеною особою, яка повторно перемістилася з тимчасово окупованих територій України.

13 грудня 2023 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Згідно протоколу судового засідання від 14.12.2023 року в підготовче засідання сторони не з`явились, були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України. Суд ухвалив призначити розгляд справи по суті на 18.01.2024 року о 15:20 год.

Згідно протоколу судового засідання від 18.01.2024 року в судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 124, 129 КАС України.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

У зв`язку з неявкою учасників справи, 18.01.2024 р. суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2022 р. у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) висловлено позицію, що у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, виходячи з такого.

Відповідно до довідки від 23.01.2015 р. № 1225000526 ОСОБА_1 євнутрішньо переміщеною особою, і перемістилась з тимчасово окупованої території (с. Фрунзе Словяносербського р-ну Луганської області) в АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки від 31.03.2022 р. № 2114-7000497337 ОСОБА_1 євнутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Згідно із довідкою від 28.10.2022 р. № 1225-7001597486 ОСОБА_1 євнутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 .

07 грудня 2023 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою провиплату допомогизгідно із положеннями Порядку надання допомогинапроживання внутрішньо переміщеним особам,затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід20.03.2022 № 332 (далі Порядок № 332).

04 січня 2023 р. Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надало ОСОБА_1 відповідь на її звернення, у якій повідомлено, що право на виплату допомоги немає. В обґрунтування вказаного відповідач послався на положення Порядку № 332, відповідно до яких допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території рф території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови внаданні допомогинапроживання внутрішньо переміщеним особам, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивачці, на підставі норм Порядку № 505, який на той час був чинним, припинено виплату допомоги з 11.12.2021 р. оскільки вона звільнилась з роботи та у подальшому не працевлаштувалась.

У подальшому, 20.03.2022 р. прийнято новий Порядок № 332 і підстав призначати позивачці допомогу немає, оскільки відповідно до п. 3 Порядку № 332, допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території рф території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Проте, ні у листі від 04.01.2023 р., ні у відзиві на позов Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради не конкретизує, яка саме фактична обставина, на його думку, свідчить про відсутність підстав для призначення допомоги з огляду на положення п. 3 Порядку № 332.

Суд виходить із того, що на думку відповідача, позивачка не має підстав для отримання з 28.10.2022 р. (дата взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_5 ) з огляду на те, що вона підпадає під передбачене п. 3 Порядку № 332 виключення, коли допомога не виплачується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону № 1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком № 505, пунктом 2 якого передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

У зв`язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою № 332, якою був затверджений Порядок № 332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова № 505.

Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території рф території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені впереліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території рф території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території рф території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією рф.

Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно доПоложення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2022 р. № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомогана проживання, а пункт 3 містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин.

За загальним правилом, закріпленим у пункті 2 Порядку № 332, внутрішньо переміщена особа має право на допомогуна проживання, визначену Порядком №332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: 1. Тимчасово окупована територія або територія адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії; 2. Ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204.

Відповідно до довідки від 23.01.2015 р. № 1225000526 ОСОБА_1 перемістилась з тимчасово окупованої території (с. Фрунзе Словяносербського р-ну Луганської області).

При цьому, відповідно до розпорядження КМУ від 06.03.2022 р. № 204-р Луганська область, з якої 23.01.2015 р. перемістилась ОСОБА_1 , включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Отже, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 належить до кола осіб, які згідно з пунктом 2 Порядку № 332 мають право на допомогуна проживання.

Суд наголошує на тому, що випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається (абз. 7 п. 3 Порядку № 332), нормотворець пов`язав з часовим критерієм внутрішнього переміщення особи, а саме: до 24.02.2022 р., за винятком: 1. Осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (відповідно до постанови № 505); 2. Осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території рф території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Таким чином, якщо внутрішньо переміщена особа: 1. Отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (відповідно до постанови № 505); або 2. Повторно перемістилися з тимчасово окупованої території рф території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року, вона має право на допомогу на проживання, навіть якщо вона внутрішньо переміщена до 24.02.2022 р.

При цьому, абз. 7 п. 3 Порядку № 332 не містить такої умови, що отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг мала саме станом на якусь певну дату.

Як встановлено, та сторонами не заперечується, позивачка отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 21.01.2015 р. по 10.12.2021 р.

Таким чином, позивачка, як внутрішньо переміщена особа, яка отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (відповідно до постанови № 505) не належить до передбаченого абз. 7 п. 3 Порядку № 332 виключення, коли допомога не надається.

Також суд звертає увагу на положення абз 6 п. 3 Порядку № 332, які свідчать про те, що у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332, призначається автоматично без подання додаткового звернення.

Таким чином, вказана норма регламентує випадки, коли допомога на проживання призначається автоматично, а не випадки, коли особа не має права на таку допомогу взагалі.

Отже, суд зазначає, що той факт, що внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 р. не отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, означає лише те, що допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332, не призначається автоматично без подання додаткового звернення. Тобто, для отримання допомоги необхідним є факт звернення із відповідною заявою.

Разом з цим факт не отримання станом на 01.03.2022 р. допомоги не свідчить про відсутність права на таку допомогу відповідно до Порядку № 332.

За таких обставин, оскільки позивачка перемістилась з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (тимчасово окупована територія та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), вона належить до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку №332. При цьому, оскільки вона не підпадає під виключення, за якого таким особам допомога на проживання не надається, відмова відповідача у наданні заявленої позивачкою допомоги не відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене, суд не може погодитись із доводами відповідача про правомірність такої відмови у наданні заявленої позивачкою допомоги.

Позовні вимоги є обґрунтованими.

Проте, суд зазначає, що лист відповідача від 04.01.2023 р. не є рішенням у розумінні КАС України, а тому немає підстав для визнання протиправним рішення Управління соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації про відмову у призначенні допомоги на проживання.

Натомість, вимоги позивача належить задовольнити сформулювавши спосіб захисту таким чином: визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеній особі, допомоги на проживання відповідно до «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 р. Крім того, для відновлення порушеного права суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначену «Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 р. з 28.10.2022 р.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульованіст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Павлоградської державної адміністрації (вул.Ганни Світличної, 53А, м.Павлоград, 51400, код ЄДРПОУ 23360652) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі, допомоги на проживання відповідно до «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 р.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, визначеної «Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 р. з 28.10.2022 р.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Павлоградської державної адміністрації (вул.Ганни Світличної, 53А, м.Павлоград, 51400, код ЄДРПОУ 23360652) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко