Рішення

від 19.01.2024 по справі 300/2412/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2024 р. справа №300/2412/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Щерб`як Д.І.,

представника позивача Тепак Л.П.,

представників відповідача Шмігеля В.П., Голинської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2023 №002831/0701,-

ВСТАНОВИВ:

03.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2023 №002831/0701.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними фактичними обставинами та нормами матеріального права.

У період з 02 по 08 березня 2023 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, яке становить більше ста тисяч гривень, за грудень 2022 року, з урахуванням попередніх періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. За результатами перевірки складено акт від 15.03.2022 №1566/09-19-07-01/41350425. Перевіркою, на думку контролюючого органу, встановлені наступні порушення податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, в податковій декларації за грудень 2022 року: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14; підпункту г пункту 198.5 статті 198; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198; пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку (рядок 20.2 Декларації) на загальну суму 431150 грн. На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 №002831/0701 відповідно до якого встановлено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на 413150 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107787 грн.

За результатами розгляду поданих Товариством заперечень на акт перевірки, листом від 11.04.2023 за №5583/6/09-19-07-01-06 ГУ ДПС в Івано-Франківській області висновки, викладені в акті перевірки, про нібито порушення позивачем норм податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за грудень 2022 року залишені без змін.

Позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №821/1235/17, вважає, що податкова перевірка призначена та проведена з порушеннями статей 78, 81, 200 Податкового кодексу України, оскільки межі контрольного заходу поширені не тільки на грудень 2022 року, а й на попередні звітні податкові періоди з декларування ПДВ. Тому, з урахуванням постанов Верховного Суду: від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21 та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 доводи про неправомірність дій контролюючого органу, у тому числі невиконання вимог Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її результатами.

Також, у ході податкової перевірки відповідач порушив вимоги законодавства при оформленні запитів про надання для перевірки документів та призначення інвентаризації, які не були завірені печатками податкового органу, тому, як наслідок діяв протиправно.

Позивач вважає, що відповідно до норм статей 14, 200, 200-1 Податкового кодексу України Товариство мало право на бюджетне відшкодування з ПДВ. Так, право позивача на податковий кредит в сумі 281078,82 грн. підтверджений первинними бухгалтерськими документами та не суперечить нормам податкового законодавства. Безпідставними є доводи відповідача щодо правомірності нарахування компенсуючих податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на суми 95043,61 грн. та 55028,15 грн. за грудень 2022 року, оскільки, наявність кваліфікованого персоналу, виробничих потужностей, основних засобів, обладнання та механізмів, а також залишків товарно-матеріальних цінностей на суму 275140,77 грн., відповідно підтверджені документально.

Позивач наполягає, що ним не порушені жодні норми податкового законодавства, тому просить визнати протиправними дії відповідача при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 за №002831/0701, а позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 148-149).

Ухвалою суду від 28.06.2023 задоволено клопотання представниці позивача про розгляд адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін і призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін (226-227).

26.05.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає, що документальна позапланова виїзна перевірка дотримання ТОВ ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2022 року проведена правомірно, відповідно до норм податкового законодавства. Так, уході перевірки були встановлені наступні порушення податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, в податковій декларації за грудень 2022 року: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14; підпункту г пункту 198.5 статті 198; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198; пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку (рядок 20.2 Декларації) на загальну суму 431150 грн. За результатами перевірки складений акт від 15.03.2022 №1566/09-19-07-01/41350425, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 №002831/0701 про завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на 413150 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107787 грн. У зв`язку з вказаним просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

26.06.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими, тому просить задовольнити їх у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві та з урахуванням доданих письмових доказів (а.с. 177-222).

В судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, відповіді а відзив та додаткових письмових поясненнях. Просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали адміністративної справи відповідно до вимог статті 262 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, заслухавши їх усні пояснення, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд установив наступне.

ТОВ ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД 23.05.2017 зареєстроване як суб`єкт господарювання юридична особа, код в ЄДРПОУ 41350425 (а.с. 13, 109-110, 111-144 т.1).

У період з 02 по 08 березня 2023 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, яке становить більше ста тисяч гривень, за грудень 2022 року, з урахуванням попередніх періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. За результатами перевірки складено акт від 15.03.2022 №1566/09-19-07-01/41350425 (а.с. 12-49 т.1).

Відповідно до вказаного акта, перевіркою, на думку контролюючого органу, встановлені наступні порушення податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, в податковій декларації за грудень 2022 року: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14; підпункту г пункту 198.5 статті 198; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198; пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у банку (рядок 20.2 Декларації) на загальну суму 431150 грн. (а.с. 41 т.1).

Перевірка проведена відповідно до наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 15.02.2023 за №286-п зі змінами, внесеними наказом від 22.02.2023 за №326-п, при цьому, в наказах вказано, що перевірка стосується періоду грудень 2022 року, у якому сформовано до відшкодування ПДВ, а також інших періодів, протягом яких формувалася заявлена до відшкодування сума ПДВ (а.с. 162, 163 т.1).

На підставі вказаних наказів та відповідно до норм податкового законодавства контролюючим органом видано направлення на перевірку від 02.03.2023 №637 (а.с. 164 т.1).

29.03.2023 Товариством на адресу відповідача направлені заперечення на акт перевірки, відповідно до яких посилаючись на фактичні обставини та норми податкового законодавства позивач просить переглянути акт перевірки та з урахуванням доданих документів не приймати за її результатами податкові повідомлення-рішення (а.с. 50-56 т.1).

Разом з тим, листом від 11.04.2023 за №5583/6/09-19-07-01-06 ГУ ДПС в Івано-Франківській області висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем норм податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за грудень 2022 року залишені без змін, а заперечення відповідача на акт перевірки відхилені (а.с. 57-60 т.1).

За результатами перевірки 12.04.2023 ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийняте податкове повідомлення-рішення №002831/0701 відповідно до якого встановлено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на 413150 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107787 грн. (а.с. 63-64 т.1).

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначений статтею 67 Конституції України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податковий кодекс України (далі ПК України, Кодекс), який прийнятий Законом №2755-VI від 02.12.2010, зі змінами, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 14 ПК України визначені основні поняття, що застосовуються у ньому. Зокрема, наступні:

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (п.п. 14.1.18).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36).

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п. 14.1.39).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181).

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191).

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202).

Обов`язки платника податків, визначені статтею 16 ПК України. Зокрема, серед іншого, платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом; забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни) , за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Пунктом 189.17 статті 189 Кодексу встановлено, що базою оподаткування для операцій з вивезення товарів за межі митної території України є договірна (контрактна) вартість таких товарів, зазначена в митній декларації, оформленій відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно пункту 198.2 цієї ж статті Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 названої статті Кодексу платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Кодексу при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункт 201.7).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (пункт 201.10).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно договору від 16.12.2021 за №1216 ТОВ ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД придбало у ТОВ ЮЕЙ ТРЕЙД меблі за індивідуальним замовленням, кількість, ціна та характеристика яких визначені у Специфікації та/або Рахунку (а.с. 91-97 т.1).

Реальність цієї господарської операції з придбання комплектів меблів підтверджується дослідженими судом видатковими накладними, актами надання послуг на пакування та доставки товарів (а.с. 66-90 т.1).

Також, проведення господарської операції підтверджується дослідженими судом копіями платіжних документів про оплату постачальникам за придбані меблі та надані послуги, а також складеними відповідно до вказаних вище норм ПК України та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними: №1 від 14.01.2022, №2 від 15.01.2022, №№3, 4 та 5 від 18.01.2022, №№7, 8 від 02.02.2022 (а.с. 181-199, 200-206 т.1).

Вказані господарські операції відображені у податкових деклараціях Товариства за вересень 2021 року та лютий 2022 року (а.с. 207-210 т. 1).

У подальшому, комплекти меблів були реалізовані позивачем за межі митної території України, що підтверджується належним чином оформленими митними деклараціями форми МД-2 (а.с. 211-222 т.1).

На підставі наказу директора ТОВ ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД від 07.03.2023 за №1 призначено проведення інвентаризації оборотних і необоротних активів Товариства, за результатами якої складені інвентаризаційні відомості, згідно котрих підтверджено наявність товарно-матеріальних цінностей на складі №1 на загальну суму 275140,77 грн., а також наявність у Товариства основних засобів вартістю 45446,60 грн. (а.с. 98, 99-101 т.1).

Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи та норми матеріального права суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість у податкових деклараціях за вересень 2021 року, лютий та грудень 2022 року, всього в розмірі 641181 грн. (а.с. 207-210, 102-103 т. 1).

Тому, Товариством обґрунтовано зазначено в рядку 20.2 податкової декларації за грудень 2022 року суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 641181 грн. (а.с. 103 т.1).

В судовому засіданні відповідачем не надано доказів щодо непідтвердження позивачем наявності кваліфікованого персоналу, виробничих потужностей, основних засобів, обладнання та механізмів та, як наслідок, нарахування компенсуючих податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 ПК України в сумі 95043,61 грн.

Безпідставним є нарахування позивачу податкових зобов`язань в сумі 55028,15 грн., оскільки Товариством проведена інвентаризація та документально підтверджені залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2021 та 31.12.2022 на суму 275140,77 грн. Суд встановив, що інвентаризація проведена відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке затверджене наказом від 02.09.2014 №879 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1365/26142) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704).

Господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ ЮЕЙ ТРЕЙД та подальша реалізація продукції за межі митної території України підтверджена дослідженими судом бухгалтерськими документами, тому позивач правомірно нарахував податковий кредит за цими операціями на суму 281078,82 грн.

Товарно-матеріальні цінності на суму 475218,03 грн., частина яких, зокрема, використана в господарській діяльності позивача, а залишки зберігалися на складі правомірно відображені в даних його бухгалтерського обліку.

Суд проаналізував інші дані, вказані в акті перевірки відповідача від 15.03.2022 №1566/09-19-07-01/41350425. Разом з тим, вони, у підсумку, суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та дослідженим в судовому засіданні доказам та не підтверджують протиправність дій позивача. З цих підстав, суд відкидає достовірність висновків контролюючого органу.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту у даній справі, суд керується наступним.

Так, рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003 від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної справи, підтверджені дослідженими судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами з урахуванням норм матеріального права, котрі регулюють спірні правовідносини, на переконання суду, належним способом захисту позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.04.2023 №002831/0701.

Щодо позовної вимоги Товариства про визнання дій відповідача протиправними при організації і проведенні документальної позапланової виїзної перевірки та оформленні результатів такої перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, серед іншого, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Окрім вказаного, контролюючі органи мають право:

- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6);

- отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді (підпункт 20.1.7);

вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю (підпункт 20.1.9).

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до пункту 82.2 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Пунктом 69.2 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ справі Перехідні положення ПК України тимчасово, до 1 серпня 2023 року, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених, серед іншого, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Враховуючи зазначені вище норми статті 20 ПК України, безпідставними є посилання позивача на те, що запити про витребування документів, надання пояснень та вимога про проведення інвентаризації у ході податкової перевірки є протиправними. Оскільки законодавство не встановлює будь-яких особливих вимог щодо оформлення таких дій.

Вказане повністю узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах: від 19.02.2021 у справі №821/1235/17; від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а; від 12.10.2022 у справі №160/24072/21 та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17.

Враховуючи наведені норми матеріального права, а також зазначені вище фактичні обставини щодо призначення документальної позапланової перевірки ТОВ ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД відповідно до наказів від 15.02.2023 №286-п та від 22.02.2023 №326-п, організації і порядку її проведення, а також оформлення за результатами перевірки акта від 15.03.2022 №1566/09-19-07-01/41350425, суд вважає дії ГУ ДПС в Івано-Франківській області правомірними. При цьому, як зазначено судом вище, в наказах вказано, що перевірка стосується періоду грудень 2022 року, у якому сформовано суму до відшкодування ПДВ, а також інших періодів, протягом яких формувалася заявлена до відшкодування сума ПДВ, у тому числі з вересня 2021 року, що додатково підтверджує правомірність дій податкового органу. Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково.

Висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, зокрема, щодо відмови у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій при організації та проведенні податкової перевірки, поряд із задоволенням вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не суперечать один одному. Оскільки судом встановлено, що перевірка проведена правомірно, разом з тим її висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства не підтверджені фактичними обставинами, зокрема, первинними бухгалтерськими документами та суперечать нормам матеріального права, з підстав вказаних судом вище.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132).

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134).

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 5 цієї статі розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134).

Враховуючи вказане, суд вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн. будуть співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), а також обсягом наданих послуг і виконаної роботи, зокрема, при підготовці позову та участі в судових засіданнях, ціною позову тощо.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД 8084,06 грн. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 25, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.04.2023 №002831/0701.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД 8084 (вісім тисяч вісімдесят чотири) гривні 06 копійок сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕЙЕМ ЕКСПОРТС ЛТД, код ЄДРПОУ 41350425, вул. Галицька, 43Б, офіс 302, м. Івано-Франківськ, 76008;

відповідач: Головне управління ДПС України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 43142559, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Бобров Ю.О.

Рішення в повному обсязіскладене 24 січня 2024 р.