Рішення

від 31.01.2023 по справі 320/7719/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року № 320/7719/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міні-Агро-Тех» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міні-Агро-Тех» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області № 3763218/41912349 від 04.02.2022 про відмову позивачу у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 376 від 21.09.2021;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену позивачем податкову накладну № 376 від 21.09.2021 датою того операційного дня, коли ця накладна була направлені засобами електронного зв`язку для реєстрації в ЄРПН.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 прийняте протиправне рішення, якими позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної по реальним господарським операціям, здійснення яких підтверджено документально. Натомість представник позивача наголосив, що спірні рішення відповідача 1 не містять чітко визначених підстав відмови в реєстрації податкової накладної, не мають конкретизованих посилань на виявлені порушення та посилань на первинні документи, які складені позивачем з порушенням законодавства. Окрім того, оскаржуване рішення відповідача 1, позивач вважає помилковим, прийнятим за відсутності об`єктивного розгляду наданих ним первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, зазначених у відповідних податкових накладних, чим порушено його права платника податків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача - 1 подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що спірні рішення є правомірними, оскільки прийняті відповідачем 1 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок не підтвердження у повному обсязі належними первинними документами реальності господарських операцій, відображених у відповідних податкових накладних. Водночас представник відповідачів зазначив, що позивач ні при подані пояснень до податкового органу, ні у позові, не посилався на те, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної для нього є незрозумілим, і, що правова невизначеність створює для нього перешкоду у досягненні мети реєстрації податкової накладної. Навпаки, на думку представника відповідачів, подання позивачем на пропозицію податкового органу пояснень та документів (без зауважень щодо безпідставності та незрозумілості вимог податкового органу) на підтвердження здійснення господарської операції, що передбачено Порядком № 1165, свідчать про те, що позивачу було зрозуміло як суть рішення про зупинення реєстрації, так і алгоритм дій для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної. Разом із тим позивачем не виконано відповідного алгоритму та не подано у повному обсязі первинних документів щодо підтвердження фінансово-господарської операції, зокрема відсутні первинні документи щодо придбання ТМЦ/послуг.

Представник відповідача -2 своїм правом на подачу відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 статті 159 КАС України, визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.02.2018, є платником податку на додану вартість та основним видом діяльності якого є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами та устаткуванням (код за КВЕД 46.61.).

Для здійснення господарської діяльності Товариство має достатні матеріально-технічні ресурси, а саме: на підставі договору від 01.07.2020 позивач орендує земельну ділянку, облаштовану під торгівельний майданчик; на підставі договору від 01.07.2020 орендує нежитлові (офісні та складські приміщення); відповідно до штатного розпису має штат працівників; має відкриті рахунки в банку.

21 вересня 2021 року між ТОВ «Міні-Агро-Тех» та ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 35683453) був укладений договір №0608-21/01. На підставі договору ТОВ «Міні-Агро-Тех» зобов?язується передати у власність ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» (за договором Покупець) мінітрактор Solis 26 4WD з газонними шинами (код УКТЗЕД 8701901100), обприскувач навісний польовий ОНП-300 (код УКТЗЕД8424), карданний вал 03B*700мм(Z6-26) трикутна труба (код УКТЗЕД 8483105090), кабіну до трактора Solis GT 26 (код УКТЗЕД 8707909000), загальною вартістю 332 755,00 грн., у т.ч. ПДВ - 55 462,50 грн.

Згідно із пунктом 2.2. Договору купівлі-продажу №0608-21/01 від 31.09.2021р., 26 вересня 2021 року ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія», шляхом оплати рахунку №2712 від 21.09.2021р., перерахувало ТОВ «Міні-Агро-Тех» вартість товару визначеного у специфікації в сумі 332 775,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4990 від 21.09.2021р.

30 вересня 2021 року ТОВ «Міні-Агро-Тех» передало, а ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» отримало мінітрактор Solis 26 4WD з газонними шинами (код УКТЗЕД 8701901100), обприскувач навісний польовий ОНП1-300 (код УКТЗЕ 8424), карданний вал 03 В* 700мм(26-Z6) трикутна труба (код УКТЗЕД 8483105090), кабіну до трактора Solis GT 26 (код УКТЗЕД 8707909000), що підтверджується Актом приймання-передачі від 30.09.2021р., видатковою накладною №3394 від 30.09.2021 р.

Вказаний вище договір та всі інші документи, що були складені на його виконання були підписані уповноваженими представниками сторін, та зареєстровані в належному порядку.

Мінітрактор Solis 26 4WD з газонними шинами (AMKSS838692G26) (код УКТЗЕД 8701901100), придбаний ТОВ «Міні-Агро-Тех» у ТОВ «ТМТ АГРО» (ЄДРПОУ 38679518), що підтверджується Договором поставки № 18-05/20 від 18.05.2020р., видатковою накладною №702 від 26.05.2020р., Актом приймання-передачі тракторів від 26.05.2020р. та митною декларацією №702 від 26.05.2020р., Актом приймання-передачі тракторів від 26.05.2020р., та митною декларацією №UA 125200/2019/621379 від 20.06.2019р.

Обприскувач навісний польовий ОНП-300 (код УКТЗЕД 8424), карданний вал 03В*700мм(Z6-Z6) трикутна труба (код УКТЗЕД 8483105090) придбані ТОВ «Міні-Агро-Тех» у Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , що підтверджується договором поставки №07/02-01-20 від 02.01.2020р., видатковими накладними №144 від 26.02.2021р., та №400 від 07.05.2020р оплата за придбаний товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученням №318 від 07.05.2020р., та №259 від 26.02.2021р.

Кабіна до трактора Solis GT 26 (код УКТЗЕД 8707909000) придбана ТОВ «Міні-Агро-Тех» у VERIM Kabin ve Narim Makina Sanayil SBRAHIM TOPLAR, що підтверджується Контрактом №VER28-04-2020 від 28.04.2020р., Додатком №l від 28.04.2020р. до Контракту №VER28-04-2020 від 28.04.2020р., міжнародною товарно-транспортною накладною №6526 від 20.06.2020р. та митною декларацією №UA100320/2020/621619 від 22.06.2020р.

Оплата за придбаний товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується SWIFT-повідомленням від 12.05.2020р.

На виконання вимог п. 201.1 ст. 201 ПІК України, на адресу Державної податкової служби України, засобами телекомунікаційного зв`язку, направлена на реєстрацію в ЄРПН податкова накладна №376.

15.10.2021р., Позивач отримав квитанцію відповідно до якої реєстрацію податкової накладної №376 зупинено у зв`язку з тим, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У зв`язку з наведеним, позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання рекомендацій податкового органу, керуючись п. 10 - 11 Порядку №1165, Позивач направив на адресу ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку пояснення та підтверджуючі документи стосовно вчинення господарських операцій, за результатами яких було складено оскаржувану ПН.

Натомість, рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.02.2021 № 3763218/41912349 позивачу відмовлено в реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 376 від 21.09.2021, з підстав ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, внаслідок чого, рішенням від 22.02.2022 року №10183/41912349/2, за результатами розгляду скарги щодо спірного рішення скарга позивача залишена без задоволення, а спірне рішення без змін.

Вважаючи рішення відповідача-1 від 04.02.2021 № 3763218/41912349 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту а) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) виключено; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 201.16 статті 201 ПК України).

Так, механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 визначено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації; критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1165, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі (пункт 4 Порядку).

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Разом із тим, відповідачами не надані суду належні та допустимі докази перевірки поданих позивачем на реєстрацію податкових накладних на відповідність ознакам безумовної реєстрації. З матеріалів справи і поданих відповідачами доказів взагалі не вбачається, що саме стало підставою для зупинення реєстрації податкових накладних і віднесення платника податків до ризикових підприємств (пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податків).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Разом із тим, відповідачами не надані суду належні та допустимі докази прийняття рішення про відповідність платника податку (позивача) критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Поряд з цим, пунктом 8 додатку № 1 Порядку № 1165 до Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість віднесено наступний критерій: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

З урахуванням наведених положень Порядку № 1165, суд вважає, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, контролюючий орган має зажадати від платника податку документи на спростування наявних у нього сумнівів, пов`язаних із легальністю діяльності юридичної особи (здійснених операцій), вказавши, які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях.

Поряд із цим, метою зупинення реєстрації податкових накладних з наведених підстав є перевірка ознак наявності ризиків можливого порушення платником норм податкового законодавства, що може бути спростовано шляхом надання додаткових пояснень та/або доказів.

При цьому, суд враховує правову позицію Верхового Суду, наведену у пункті 65 постанови від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Таким чином, наявна у контролюючих органів податкова інформація про ризиковість здійснення господарських операцій платника податків має ґрунтуватись на належних та допустимих доказах, зокрема, на підставі відповідного акта перевірки з відображеними у ньому фактами допущення порушень позивачем чинного податкового законодавства України.

Водночас відповідачами не надано суду відповідної податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених в поданих позивачем для реєстрації податкових накладних.

Окрім того, додатком 2 до Порядку № 1165 затверджено Перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку на додану вартість, а саме:

1. Обсяг постачання, зазначений платником податку на додану вартість (далі - платник податку) в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) у поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку.

2. Платник податку здійснює на постійній основі протягом будь-яких чотирьох звітних місяців з останніх шести місяців реєстрацію в Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування на постачання товарів/послуг за одним і тим самим кодом товару/послуги згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором продукції та послуг.

3. Залишкова вартість основних засобів для платників податку на прибуток підприємств на кінець звітного (податкового) періоду (звітний (податковий) період обирається відповідно до пунктів 137.4 і 137.5 статті 137 Податкового кодексу України для певної групи платників) становить більше 5 млн. гривень та відображена у звітності, за якою граничні строки її подання передують календарному дню розрахунку такого показника, за умови, що з початку попереднього року керівник та засновник не змінювалися.

4. Площа наявних у платника податку у власності (на праві власності/користування) орендованих земельних ділянок становить не менше 200 гектарів включно або орендованих земельних ділянок комунальної та/або державної власності - не менше 0,5 гектара (станом на 1 січня поточного року), що задекларовані до 20 лютого поточного року та за які сплачено суму податкового зобов`язання з плати за землю у строки, передбачені законодавством.

5. Сплачено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на одного працюючого, що перевищує суму такого єдиного внеску з мінімальної заробітної плати у 2 рази за останні 12 місяців, за умови, що з початку попереднього року керівник та/або засновник платника податку не змінювалися та середньомісячна чисельність працюючих за останні 12 місяців становить не менше п`яти осіб.

6. Загальна сума сплачених у попередньому звітному році сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, становить більше 10 млн. гривень.

Водночас, відповідачами не надані суду належні та допустимі докази перевірки позивача на наявність показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку на додану вартість.

У свою чергу, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі Порядок № 520).

Так, прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку № 520).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 6 Порядку № 520).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку № 520).

Виходячи з наведених норм суд вважає, що податковий орган мав запропонувати платнику податків надати документи та пояснення на спростування наявних у нього сумнівів щодо здійснених операцій по спірним податковим накладним, виходячи з наявною у нього податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених в поданих для реєстрації податкових накладених.

У свою чергу судом встановлено, що оскільки позивачу не було визначено конкретного переліку документів, необхідного для підтвердження операцій, здійснених за спірними податковими накладними, ним на власний розсуд подавалися податковому органу усі наявні у нього документи, для їх підтвердження, а також документи для підтвердження можливості здійснення позивачем господарської діяльності.

Також аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Натомість, у порушення наведених норм, спірні рішення містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення (додаток до Порядку № 520), проте підкреслення документів (як того вимагає форма рішення), які, на думку контролюючого органу позивачем не надано, не містить.

Аналогічно, у квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про їх реєстрацію в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Більше того, у квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не було зазначено, яка саме у відповідача 1 наявна податкова інформація, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених у поданих для реєстрації податкових накладних, та які документи необхідно надати позивачу для її спростування.

У цьому випадку суд вважає, що недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції, що призвело до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не зміг належним чином виконати свої обов`язки, мета яких - реєстрація податкових накладних.

Водночас, здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. У той же час, здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення належним чином квитанцій прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним.

Разом із тим, суд зазначає, що сам факт зупинення реєстрації податкових накладних у ЄРПН не спростовує самого факту здійснення платником податків господарських операцій, що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складаються податкові накладні.

Як вже зазначалось судом, позивачем подавались податковому органу пояснення з відповідними первинним документами по операціям, відображеним у податкових накладних щодо наявності підстав для їх реєстрації, які з незрозумілих суду причин не були враховані при прийнятті спірних рішень.

При цьому, всупереч принципу правової визначеності, спірні рішення містять лише загальні твердження про ненадання платником податку копій первинних документів. Тобто, викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача 1, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані при прийнятті спірних рішень. Також, у спірних рішеннях не наведено, які саме надані позивачем документи складені з порушенням законодавства, які саме вимоги законодавства порушено при складанні документів, та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Більш того відповідач 1 не вказав, чому наданих позивачем документів недостатньо для реєстрації податкових накладних, які документи були взяті ним до уваги, а які відхилені та причини їх неприйняття, чи містили документи дефекти та які саме, тощо. Отже, така позиція податкового органу не може бути визнана судом обґрунтованою.

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що відповідач 1, як при зупиненні реєстрації спірних податкових накладних, так і при прийнятті спірних рішення, обмежився лише загальними фразами та не вказав конкретно, які саме документи не подані, і, що вони мали б підтвердити або спростувати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 380/2365/21, в якій також зазначено, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Водночас суд наголошує, що саме прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

У свою чергу, суд зауважує, що за приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних деклараційна підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Разом із тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV), первинний документ визначається як документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, виходячи з наведених норм у сукупності вбачається, що обов`язковою ознакою господарської операції є реальні зміни майнового стану платника податків (зокрема, рух активів, зміна зобов`язань чи власного капіталу), що мають бути підтверджені складеними належним чином первинними документами та відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

Виходячи з наведених положень податкового законодавства у взаємозв`язку з наведеними обставинами справи, дослідивши, проаналізувавши та надавши оцінку наданим позивачем документам та поясненням щодо здійснених ним господарських операцій по спірним податковим накладеним, суд доходить висновку про їх достатність для підтвердження відсутності у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону № 996-XIV, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Також суд доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджені обставини, які стали підставою для оформлення та подання на реєстрацію в ЄРПН спірних податкових накладних.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи з наведених норм у взаємозв`язку з фактичними обставинами справи, суд доходить висновку, що відповідачами не наведено та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність спірних рішень. Натомість, суд уважає, що надані позивачем первинні документи в сукупності спростовують сумніви щодо реальності спірних господарських операцій позивача з контрагентами, по яким виписані податкові накладні.

При цьому, суд зазначає, що спірні рішення відповідача 1 про відмову в реєстрації податкових накладних є актами індивідуальної дії, отже невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватись на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірні рішення відповідача-1 прийняті без врахування всіх обставин та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частин першої, пункту 2 частини другої, частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Із системного аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Виходячи з наведеного суд вважає, що в цьому випадку, задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача 2 зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, - є дотриманням судом гарантій захисту порушених прав позивача на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 481, 00 грн, яка підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача -1.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області № 3763218/41912349 від 04.02.2022 про відмову позивачу у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 376 від 21.09.2021.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену позивачем податкову накладну № 376 від 21.09.2021 датою того операційного дня, коли ця накладна була направлені засобами електронного зв`язку для реєстрації в ЄРПН.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міні-Агро-Тех» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 2 482 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.