Рішення

від 13.02.2024 по справі 380/21084/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 рокусправа № 380/21084/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 43317547), в якому із урахуванням заяви від 26.09.2023 про уточнення позовних вимог просить суд:

-поновити термін на подання скарги на бездіяльність та надання неналежної інформації від 22.08.2023 за №22348-22779/В-52/8-130С отриманого 30.08.2023 ГУ ПФУ у Львівській області, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та здійснення судового контролю виконанням рішення ЛОАС від 23.11.2021 по справі №380/14001/21 у зв`язку з сімейними обставинами та хворобою;

-зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Захід міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винести постанову про накладання на боржника Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу згідно з ч. 1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з тривалим невиконанням рішення ЛОАС від 23.11.2021 по справі №380/14001/21 та неналежним виконанням своїх посадових обов`язків щодо вжиття заходів виконання для виконання рішення;

-визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській об Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо невжиття всіх заходів згідно ст.10. ч.4, 5 ст.18, ч.2 ст.36. п.2 ч.2, 5 ст.37, ч.8 ст.48, ч.5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», які не вжили всіх заходів для виконання рішення ЛОАС від 23.11.2021по справі №380/14001/21;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.12.2019 по 28.02.2022 з урахуванням виплачених сум, що становить 243042 (двісті сорок три тисячі сорок дві) грі копійок;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 року по 28.02.2022 перерахунок та виплату пенсії, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щ забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VIII від 23.12.2015, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» та наданої довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських в повному обсязі до червня 2 року;

-стягнути моральну шкоду з відповідачів по справі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 копійок за бездіяльність та тривале невиконання рішень Національних судів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/14001/21, яке набрало законної сили 10.01.2022, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки МВС України ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», за №505 від 20.05.2021, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Однак, зазначив, що станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою таке не виконане відповідачами. Посилаючись на приписи ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», вказав, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, однак у спірному випадку вказані вимоги не дотримані державним виконавцем. Враховуючи тривале невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/14001/21 та неналежне виконання державним виконавцем своїх посадових обов`язків, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 12.09.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

На виконання вимог вказаної ухвали від 12.09.2023 на адресу суду 26.09.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з викладом у ній власного бачення щодо усунення недоліків.

Втім, перевіряючи повноту усунення позивачем виявлених недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 12.09.2023, суд встановив, що такі недоліки не є усунутими, оскільки позивач сплатив судовий збір лише за дві вимоги немайнового характеру, тоді як ним заявлено три таких вимоги.

Ухвалою від 28.09.2023 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви позивача, встановлений ухвалою від 12.09.2023. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 18.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/14001/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду' України в Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки МВС України ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», за №505 від 20.05.2021, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/14001/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 505 від 20.05.2021, виданої ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» та обчислено пенсію позивача з 01.12.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2022 становить 19340,00 грн. Доплата пенсії з 01.12.2019 по 28.02.2022 становить 243042,68 грн. Щодо виплати даних коштів зазначив, що відповідно до ст. 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій за цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно із ст. 23, п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав.

Позивач подав заперечення, у яких вказав, що відзив не підлягає долученню до матеріалів справи за невиконання рішення суду, а розгляд справи розглядати згідно з його позовними вимогами.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини 7 статті 262 КАС України від учасників справи не надходило.

З огляду на ці обставини суд на підставі частини 5 статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).

20.05.2021 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» підготовлено довідку №505 про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

06.07.2021 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.12.2019 на підставі вищевказаної довідки.

Відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення з 01.12.2019 перерахунку пенсії на підставі довідки №505 від 20.05.2021, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області».

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.12.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у новій (оновленій) довідці № 505 від 20.05.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року, виготовленої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області», позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/14001/21 адміністративний позов задоволено частково.Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки МВС України ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», за № 505 від 20.05.2021 року, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду' України в Львівській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки МВС України ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», за №505 від 20.05.2021, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 10.01.2022.

10.01.2022 Львівським окружним судом видано виконавчий лист №380/14001/21 про зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з діями Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо тривалого невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/14001/21 та неналежним виконанням своїх посадових обов`язків щодо вжиття заходів виконання даного рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Щодо вимог про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання його вчинити певні дії, суд враховує таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 16, 22 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст.75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є, серед іншого, наявність виконавчого провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/14001/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки МВС України ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», за № 505 від 20.05.2021, про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/14001/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №505 від 20.05.2021, виданої ДУ «ТМО МВС України по Львівській області». Розмір пенсійної виплати з 01.03.2022 становить 19340,00 грн. Доплата пенсії з 01.12.2019 по 28.02.2022 становить 243042,68 грн.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за заявою про примусове виконання виконавчого листа №380/14001/21 відкрито виконавче провадження №68185649 та направлено постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику добровільно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, від 09.02.2022 за вих.№1300-5308-8/14693 повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про часткове виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №380/14001/21 в частині здійснення перерахунку пенсії. Доплата пенсії відповідно до вказангого рішення в сумі 243042,68грн. буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України.

Постановою від 30.06.2022 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернено виконавчий документ стягувачу.

Отже, фактичне та у повному обсязі виконання рішення суду можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України, про що зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 24.01.2018 у справ №405/3663/13-а.

Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремо керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях боржника в такому виконавчому провадженні відсутні однаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення.

З огляду на вказане, суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

З аналізу наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що завданням державного виконавця у сфері виконання рішень судів та інших органів, що підлягають примусовому виконанню, є не лише дотримання формальностей процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод, та інтересів інших осіб. Зокрема, у випадку накладення штрафу, державний виконавець повинен системно застосувати положення законодавства, в тому числі із врахуванням конкретних обставин справи.

Накладення штрафу у такому разі жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Окрім того, державний виконавець з огляду на свій правовий статус не може під час примусового виконання судового рішення давати правову оцінку змісту (суті) рішень суб`єкта владних повноважень, які прийняті на виконання рішення суду, як критерію/умови належного виконання боржником судового рішення (щодо якого відкрито виконавче провадження).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вжито всіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 380/14001/21 в межах покладених судом зобов`язань та відповідно до вимог чинного на момент виконання судового рішення законодавства. Відтак, відсутні підстави щодо винесення постанови про накладення штрафу у зв`язку із «тривалим невиконанням на думку позивача» рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 380/14001/21.

Таким чином, з наведеного слідує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що визначений позивачем відповідач у справі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не порушував його прав, свобод та інтересів, відповідно позов у цій частині задоволенню не підлягає.

При цьому, суд не надає оцінки діям Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.12.2019 пенсії на підставі довідки від 20.05.2021 №505, оскільки такий спір уже був предметом розгляду в адміністративній справі №380/14001/21, рішення у якій набрало законної сили.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд враховує таке.

Положеннями ст.23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд враховує, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом. Втім, оскільки судом під час розгляду справи не встановлено протиправності дій, рішень та бездіяльності відповідачів (у межах заявлених позовних вимог), то суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

До аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 28.11.2023 у справі № 380/7475/23.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідачі виконали покладений на них ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довели правомірність своїх дій та рішень, чим спростували твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 43317547)про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.