Рішення

від 14.02.2024 по справі 420/34474/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/34474/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 12 грудня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , в якій позивач просив:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄРДПОУ - НОМЕР_3 ) щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років).

Зобов`язати Військову частину № НОМЕР_4 (код ЄРДПОУ - НОМЕР_3 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп.г п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років).

Ухвалою суду від 15 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 березня 2023 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 позивач був призваний до Збройних сил України у військову частину НОМЕР_2 .

16 жовтня 2023 року командиру військової частини НОМЕР_2 позивачем направлено рапорт, в якому він просив звільнити його з лав ЗСУ у зв`язку із сімейними обставинами згідно з абз.11 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», яка передбачає: звільнення військовослужбовця через сімейні обставини, якщо він самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років.

Позивач зазначив, що підставою для подачі рапорту про звільнення з військової служби стало призначення його на підставі розпорядження Кривоозерської селищної ради Миколаївської області №128-ОД від 12.07.2023 року опікуном над його неповнолітнім братом ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач також зазначив, що на підставі розпорядження Кривоозерської РДА Миколаївської області №193-р від 14.07.2014, він вважався дитиною - сиротою, проте його брат - ОСОБА_2 і на даний час має статус дитини - сироти, оскільки їх батьки померли.

Позивач звернув увагу, що наразі, окрім нього у його рідного брата немає більше ніяких родичів, в зв`язку з чим саме він був призначений опікуном над братом, який на даний час перебуває в комунальному закладі «Миколаївський центр соціально - психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради.

Водночас, виконувати свої обов`язки щодо виховання дитини - брата ОСОБА_2 він не взмозі, оскільки на даний час проходить військову службу у ЗСУ.

Позивач зазначив, що на своє звернення він отримав відповідь від 17.11.2023 за №350/305/7/2422пс, в якій йому повідомлено, що за результатами розгляду рапорту, клопотання про звільнення з військової служби залишено без задоволення.

Підставою прийняття такого рішення командуванням військової частини НОМЕР_2 стало те, що «...опікунство над дієздатною особою не зазначено серед підстав для звільнення з військової служби. Опікунство є тимчасовим заходом. При цьому, Ви не надали будь - яких документів на підтвердження того, що самостійно виховуєте дитину (дітей) віком до 18 років, а також не надали документів про усиновлення. Право на звільнення Закон пов`язує із самостійним вихованням дитини, тобто сина, доньки, а не брата, племінника чи будь - якої особи».

Позивач вважає прийняте командуванням військової частини рішення, яке викладено у відповіді про розгляд мого рапорту від 17.11.2023 за №350/305/7/2422пс протиправним та незаконним, оскільки згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Додатком 19 Інструкції N170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року N413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Позивач звертає увагу. що він є єдиною особою, яка виховує неповнолітню дитину - рідного брата. Інші особи відсутні, тому і змушений був звернутися з рапортом, у якому просив достроково звільнити його у запас за сімейними обставинами відповідно до ч.4 п.2 пп. «г» ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці які самостійно виховують дитину віком до 18 років).

Копія позовної заяви та копія ухвали про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_2 15 грудня 2023 року, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа від 18.12.2023 року.

Станом на дату розгляду справи до суду не надійшов відзив на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено паспортом громадянина України.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 Серія НОМЕР_5 від 03 вересня 2005 року, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суд встановив, що відповідно до розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 14.07.2014 року № 193-р «Про надання статусу дитини -сироти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » надати неповнолітньому ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_2 статус дитини -сироти.

Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 призваний до Збройних сил України у військову частину НОМЕР_2 , присвоєно військове звання солдат.

Суд встановив, що відповідно до розпорядження Кривоозерської селищної ради Миколаївської області №128-ОД від 12.07.2023 року «Про призначення опіки над дитиною - сиротою ОСОБА_2 » позивача призначено опікуном над дитиною -сиротою ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У розпорядженні зазначено, що мати - ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_6 , видане 01 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції у Миколаївській області). Відомості про батька записані за заявою матері згідно з ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Другим пунктом цього розпорядження покладено персональну відповідальність за життя, здоров`я, фізичний та розумовий розвиток - ОСОБА_2 на опікуна - ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу видано посвідчення № 11 від 16.10.2023 року про те, що він є опікуном ОСОБА_2 .

Судом досліджено свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , серія НОМЕР_6 , видане 01 липня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 30 років.

Також судом досліджено свідоцтво про смерть ОСОБА_3 Серія НОМЕР_7 від 22.12.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 44 років.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач подав командиру Військової частини НОМЕР_2 рапорт від 16.10.2023 року з проханням звільнити його з лав Збройних Сил України у зв`язку з сімейними обставинами, згідно з п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». До рапорту позивач додав: копіюю військового квитка; копію паспорт та РНОКПП; розпорядження Кривоозерської селищної ради Миколаївської області №128-ОД від 12.07.2023 року: свідоцтва про смерть матері ОСОБА_4 ; свідоцтва про смерть батька ОСОБА_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 14.07.2014 року № 193-р; довідку - характеристику.

У зв`язку з тим, що на рапорт позивач не отримав відповідь, 02 листопада 2023 року він подав до командира Військової частини НОМЕР_2 звернення з проханням надати письмове рішення про відмову чи задоволення його рапорту стосовно його звільнення з військової служби на підставі абз. 11 пп. Г п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

На вказане звернення позивач отримав лист Військової частини НОМЕР_2 від 17.11.2023 року № 350/305/7/2422пс, відповідно до якого позивача повідомлено, що командуванням військової частини розглянуто рапорт щодо звільнення з військової служби та встановлено, що відповідно до абз.12 пп. Г п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини - військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. До рапорту додано розпорядження про призначення опікунства, але опікунство є тимчасовим заходом. При цьому не надано будь-яких документів на підтвердження того, що самостійно виховуєте дитину віком до 18 років, а також не надано документів на усиновлення. Право на звільнення Закон пов`язує із самостійним вихованням дитини, тобто сина, доньки, а не брата, племінника чи будь-якої особи. Тому за результатами розгляду рапорту прийнято рішення залишити клопотання про звільнення без задоволення.

До цього листа додана доповідна записка помічника командира з правової роботи - начальника юридичної групи частини майора юстиції ОСОБА_5 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 .

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, та Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, Указом від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначені підстави для звільнення з військової служби.

Так, відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 цієї статті Закону під час дії воєнного стану: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Предметом цього позову є відмова військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення позивача за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років.

Підставою для відмови стало те, що до рапорту додано розпорядження про призначення опікунства, але опікунство є тимчасовим заходом, та не надано будь-яких документів на підтвердження того, що самостійно виховує дитину віком до 18 років, а також не надано документів на усиновлення. Право на звільнення Закон пов`язує із самостійним вихованням дитини, тобто сина, доньки, а не брата, племінника чи будь-якої особи.

Дослідивши надані позивачем докази та враховуючи нижче наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків, з огляду на таке.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 14.07.2014 року № 193-р «Про надання статусу дитини -сироти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 » надано неповнолітньому ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_2 статус дитини -сироти.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки; статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

У позовній заяві позивач зазначив, що на даний час його брат перебуває в комунальному закладі «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем було доведено факт відсутності інших осіб, які мали можливість виховувати ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо:

встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ч. 1,2, 3 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1,2,3 ст. 244 Сімейного кодексу України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа.

При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.

Суд встановив, що відповідно до розпорядження Кривоозерської селищної ради Миколаївської області №128-ОД від 12.07.2023 року «Про призначення опіки над дитиною - сиротою ОСОБА_2 » позивача призначено опікуном над дитиною -сиротою ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У розпорядженні зазначено, що мати - ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_6 , видане 01 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції у Миколаївській області). Відомості про батька записані за заявою матері згідно з ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Другим пунктом цього розпорядження покладено персональну відповідальність за життя, здоров`я, фізичний та розумовий розвиток - ОСОБА_2 на опікуна - ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 249 Сімейного кодексу України опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.

Системний аналіз наведених норм права доводить, що опікун має такі самі права та обов`язки перед дитиною, як батьки, передбачені Сімейним кодексом України.

Тому, посилання відповідача на те, що самостійне виховання дитини, тобто мається на увазі сина, доньки, а не брата, племінника чи будь-якої особи, є хибним.

Також є помилковим твердженням відповідача, що через тимчасовий захід опіки і піклування не доводиться самостійне виховання дитини, оскільки буквальний аналіз пп. «г» п. 2 ч. 4 цієї статті Закону № 2232-ХІІ в частині підстави звільнення з військової служби військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, доводить, що головне те, що військовослужбовець самостійно виховує дитину на час вирішення питання про звільнення.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач неправильно розтлумачив норму абзаца 12 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII шляхом істотного звуження її змісту.

Наслідком такого помилкового тлумачення відповідача є акт правозастосування (відмова у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби), що прямо суперечить закону та порушує права позивача.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, оскільки він самостійно виховує дитину до 18 років.

За таких встановлених судом обставин позовні вимоги є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років) та зобов`язати Військову частину № НОМЕР_4 (код ЄРДПОУ - НОМЕР_3 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп.г п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років) на підставі рапорту від 16 жовтня 2023 року.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому належать задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових витрат, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років).

Зобов`язати Військову частину № НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4) звільнити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з військової служби на підставі пп.г п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років) на підставі рапорту від 16 жовтня 2023 року.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України, з урахування п. 3 Розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко