Рішення

від 14.02.2024 по справі 552/880/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 552/880/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення коштів та моральної шкоди, у якому просив: за протиправне, рецидивне, тривале у часі невиконанням грошового зобов`язання (заборгованості по пенсії), що саме і виникло за остаточним рішенням національного суду від 21 січня 2019 року у справі № 440/828/19, стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, за період із 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2021 року інфляційні збитки у розмірі 27493,01 грн, а також 3% річних за період із 01 листопада 2019 року по 28 лютого 2021 рок у розмірі 15669,00 грн та моральну шкоду у розмірі 33000,00 грн, а всього 76162,01 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 березня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про стягнення інфляційних збитків, матеріальної та моральної шкоди, які пов`язані із невиконанням грошового зобов`язання.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2019 року до 31 січня 2021 року у розмірі 27493,01 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01 листопада 2019 року до 28 лютого 2021 року 15669,00 грн, моральну шкоду 5000,00 грн, а всього 48 162,01 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, залишеною без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України з одночасним відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення коштів та моральної шкоди в частині позовних вимог щодо стягнення із Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 33000,00 грн моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 552/880/21 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасовано; справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа Державна казначейська служба України, про стягнення коштів та моральної шкоди направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

27.12.2023 матеріали судової справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передані судді Петровій Л.М.

Ухвалою суду від 01.01.2024 адміністративну справу №552/880/21 в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди прийнято до провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 08.01.2024 виправлено описку в ухвалі суду від 01.01.2024 у справі № 552/880/21 шляхом зазначення у вступній та резолютивній частинах ухвали від 01.01.2024 після слів «Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області» - «третя особа - Державна казначейська служба України».

15.01.2024 до суду від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позов в якому зазначено, що підстави для задоволення позову відсутні.

Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, що відповідачем не заперечується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури.

У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04.12.2018 № 18-607/вих.18 про заробітну плату.

Рішенням Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 25 від 29 січня 2019 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії.

Позивач не погодився з таким рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі №440/828/19, що набрало законної сили 05.06.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29 січня 2019 року № 25 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06 вересня 2017 року на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04 грудня 2018 року № 18-607/вих.18 без обмеження її максимального розміру. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями розпорядження №130303 від 29.07.2019 та рішення № 916020130303 від 16.07.2020 про перерахунок пенсії.

Сума заборгованості за період з 06.09.2017 по 04.06.2019 у розмірі 393070,93 грн зафіксована у виплатних документах та виплачена позивачу на його рахунок за окремою бюджетною програмою з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 у квітні 2021 року, що підтверджено відповідачем та не заперечувалось позивачем.

Вважаючи свої права порушеними в частині прострочення відповідної виплати перерахованої суми пенсії та бажаючи поновити такі права шляхом стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та неустойки (пені) та вважаючи, що наявні підстави для стягнення моральної шкоди, позивач звернувся до суду з позовом.

Як вище зазначено, постановою Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 552/880/21 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасовано; справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа Державна казначейська служба України, про стягнення коштів та моральної шкоди направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 01.01.2024 адміністративну справу №552/880/21 в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди прийнято до провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що систематичним, тривалими та протиправними діями відповідача порушено нормальний соціально-побутовий ритм життя. Зазначено, що позивач позбавлений можливості придбати в повному обсязі ліки та пройти необхідне стаціонарне лікування. Сума боргу по пенсійним виплатах значно знецінилась від інфляції. Як наслідок, нервове перенапруження значно відображається на стані здоров`я позивача. Крім того, позивач зазначив, що в заявах постійно та завчасно попереджав органи системи ПФ про те, що є учасником бойових дій, про недопустимість порушення його соціальних прав. У відповідача та в матеріалах пенсійної справи знаходиться копія безстрокової комісійної довідки із Полтавського обласного госпіталя для ветеранів, інвалідів війни про стан здоров`я, відповідно до якої позивачу протипоказані нервові навантаження. Однак, відповідач дані факти та докази взагалі проігнорував. Зокрема, за станом здоров`я ОСОБА_1 протипоказані нервові перенапруження та він потребує постійного диспансерного обліку та періодичного стаціонарного лікування. Позивач стверджує, що про цей беззаперечний факт та доказ свідчать безстрокова медична комісійні довідка яка 03.07.2015 за №543 видана за підписом трьох керівників та посадових осіб обласного клінічного госпіталю для ветеранів війни.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.

Розглянувши матеріали цієї справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів заподіяння йому моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову у даній справі.

Водночас, сам по собі факт тривалого не виконання рішення суду від 23.04.2019 у справі №440/828/19 не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди в сумі 33000,00 грн необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛ.М. Петрова