Рішення

від 15.02.2024 по справі 440/10127/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10127/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військова частина НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава у якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання, не направлення цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 вчинити дії, передбачені пунктами 3-7 розділу VII «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 № 380, а саме: видати наказ про надання військовослужбовцю ОСОБА_1 житлового приміщення, квартири в якій він проживає, для постійного проживання, направити цей наказ разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава;

- визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава щодо відмови у підготовці списку надання житлової площі для постійного проживання - квартири в якій проживає ОСОБА_1 та направлення указаного списку, підписаного начальником КЕВ м. Полтава, з обліковою справою цього військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_3 на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава вчинити дії, передбачені пунктами 3-7 розділу VII «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 № 380, а саме: підготувати список надання житлової площі для постійного проживання - квартири в якій проживає ОСОБА_1 , та направити указаний список, підписаний начальником КЕВ м. Полтава, з обліковою справою цього військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання та копією протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача щодо зміни статусу зі службового житлового приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 - на постійне житло є незаконної та протиправною, оскільки рішення заступника Міністра оборони України від 25.05.2022 за № 2551/3/1 не є нормативно-правовим актом, який би перешкоджав або міг би перешкоджати забезпеченню житлом військовослужбовця, який має вислугу більше 20 років, шляхом виключення житла із числа службового.

Ухвалою суду від 24.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

28.07.2023 представник позивача надав до суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава не володіє владно управлінськими функціями, та не здійснює делеговані повноваження органів державної влади, відтак, не є суб`єктом владних повноважень, Зазначає, що Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями в особі Міністерства оборони України власним рішенням, яке є обов`язковим для виконання, відповідно до п. 5 Розділу VII Інструкції №380, визначила обов`язковим до виконання рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/з/5. Вказує, що попереду позивача на квартирному обліку перебувають інші особи, які мають рівнозначні пільги або ж інші пільги визначені відповідно до вищевказаного рішення заступника міністра оборони України, тому надати позивачу житло (шляхом виключення його з числа службових) раніше них немає законних підстав. Окрім цього, вказує, що заявлені позовні вимоги повинні рощглядатись у порядку цивільного судочинства, тому що за своєю суттю даний спір має цивільно-правовий характер.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що твердження відповідача про непідсудність цієї справи суду адміністративної юрисдикції не грунтується на вимогах Закону. Вказував на те, що рішення заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 №2551/з/5 не є нормативним актом та суперечить вимогам п. 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, пп. 2,3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081.

Відповідач військова частина своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач перебуває на квартирному обліку військовослужбовців ЗСУ, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до спеціального ордеру №38, виданого 06.04.2015 КЕВ м. Полтава, у зв`язку з переобладнанням гуртожитку у житловий будинок, що належить до фонду Міністерства оборони України, ОСОБА_1 та членам сім`ї зі складом: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_4 - син, надано службове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

04.05.2023 позивач звернувся до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо вирішення питання реалізації права на забезпечення житлом для постійного проживання шляхом виключення займаної ним разом з сім`єю квартири зі списку службового житла.

Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 , вирішила:

Вважати доцільним виключити з числа службових 2-х кімнатну квартиру жилою площею 23,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 та надати її для постійного проживання сім`ї штаб-сержанта ОСОБА_5 , складом 4 особи, з виключенням військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку. Вислуга на військовій службі 23 років.

Матеріали (документи) для виключення з числа службових 2-х кімнатної квартири жилою площею 23,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 та надання її для постійного проживання надіслати до КЕВ м. Полтава, після зняття обмежень визначених в рішенні заступника Міністра оборони України №12551/з/5 від 04.11.2022, листі КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022 та протоколі засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16.11.2022.

Надіслати лист військовослужбовцю з рекомендаціями про особисте звернення до начальника КЕВ м. Полтави, щодо порушення питання зняття обмежень, визначених у рішенні заступника Міністра оборони України №12551/з/5 від 04.11.2022, листі КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022 та протоколі засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16.11.2022.

Вказаний протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6 затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_6 18.05.2023.

19.05.2023 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що відповідно до протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6 розглянуто документи облікової справи та прийнято рішення про зміну статусу службової 2-х кімнатної квартири жилою площею 23.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , виключення її з числа службових та надання її в якості постійного житла для сім`ї ОСОБА_1 , з виключенням всієї сім`ї з квартирного обліку.

Поруч із цим повідомлено про те, що відповідно до рішення заступника Міністра оборони України №12551/з/5 від 04.11.2022, листі КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022, листа КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022, протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16.11.2022, документи з питань забезпечення постійним житлом шляхом зняття статусу службового та розгляд Комісії з контролю надаються винятково на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти.

Запропоновано ОСОБА_1 звернутися з особистим зверненням до КЕВ м. Полтави для подальшого розблокування розгляду його документів.

12.06.2023 позивач звернувся до КЕВ м. Полтави із проханням підготувати відповідне клопотання та вжити заходів для виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом.

У листі КЕВ м. Полтави зазначено, що на теперішній час відпрацю вання документів для виключення житлових приміщень із складу службового фонду Мініс терства оборони України не здійснюється. Основною причиною цього є те, що 17.11.2022 (вхідний № 2666) до квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава для керівництва в роботі пов`язаної з виключенням житла із числа службового надійшло повідомлення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення (далі - ЦУІІЗ) Ко мандування Сил логістики ЗС України від 16.11.2022 № 370/2/8835, в якому доводилось рі шення заступника Міністра оборони від 04.11.2022 № 12551/з/5 та Комісії з контролю за за безпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими примі щеннями (далі - Комісія з контролю) від 16.11.2022 № 142. В рішенні заступника Міністра оборони України та Комісії з контролю зазначено порядок надання на розгляд Комісії з кон тролю пропозицій щодо виключення житла із складу службового фонду Міністерства оборо ни України, а саме: матеріали з питання забезпечення постійним житлом шляхом зняття ста тусу службового на розгляд Комісією з контролю надавати тільки на членів сімей військово службовців. які загинули (померли) або пропали безвісті, як виняток у зв`язку із неможливіс тю надання іншого житла. ля решти категорій осіб надання на розгляд Комісії з контролю документів щодо ви ключення житла із складу службового фонду Міністерства оборони України буде здійснюва тися у разі, коли до КЕВ м. Полтава надійде відміна рішення заступника Міністра оборони від 04.11.2022 № 12551/з/5.

Не погоджуючись з діями військової частини щодо не видання наказу про надання військовослужбовцю ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання, не направлення цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, а також відмовою КЕВ м. Полтава у підготовці списку надання житлової площі для постійного проживання - квартири в якій проживає ОСОБА_1 , та направлення указаного списку, підписаного начальником КЕВ м. Полтава, з обліковою справою цього військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.12 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Статтею 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 8 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, відповідно до п. 1 якою визначено, що Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Пунктом 1 розділу VІІ Інструкції визначено, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до п.3 розділу VІІ Інструкції для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Згідно з п. 4 розділу VІІ Інструкції на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Пунктом 5 розділу VІІ Інструкції визначено, що для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

Згідно з п. 6 розділу VІІ Інструкції ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Відповідно до п. 7 розділу VІІ Інструкції затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Відповідно до п.10 розділу VІІ Інструкції військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Суд звертає увагу, що з аналізу наведених норм судом встановлено, що для виключення квартири з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, мають бути виконані умові, а саме:

- військовослужбовець має мати вислугу на військовій службі 20 років і більше, це правило стосується, також осіб, звільнених з військової служби за станом здоров`я,;

- особа має перебувати на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

- не приймати участь в приватизації;

- не мати у власності іншого нерухомого майна.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та має вислугу років 23 роки, перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не має у власності іншого нерухомого майна.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для зміни статусу отриманого житла зі службового на постійне.

Як зазначалося судом вищезгідно витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 , вирішила вважати доцільним виключити з числа службових 2-х кімнатну квартиру жилою площею 23,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 та надати її для постійного проживання сім`ї штаб-сержанта ОСОБА_1 , складом 4 особи, з виключенням військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку. Вислуга на військовій службі 23 роки.

Вказаний протокол житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6 затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_6 18.05.2023.

Отже, командир військової частини, у відповідності до п. 3 розділу VII Інструкції №380, повинен був видати наказ про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання та надіслати затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини разом з обліковою справою та витягом із наказу командира військової частини про надання ОСОБА_1 жилого приміщення для постійного проживання до КЕВ м. Полтави.

Доводів та доказів, які б вказували на те, що відповідачем видано наказ про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання суду не надано та судом не встановлено.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого наказу про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання чи відмову у його наданні, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

Суд критично відноситься до посилань відповідача, викладені у протоколі житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 №6 та у листі від 19.05.2023 №601/1173, на рішення заступника Міністра оборони України №2551/з/5 від 04.11.2022, яке є, на їх думку, підставою для ненаправлення протоколу засідання житлової комісії військової частини разом з обліковою справою та витягом із наказу командира військової частини про надання ОСОБА_1 жилого приміщення для постійного проживання до КЕВ м. Полтави.

Зазначене рішення заступника Міністра оборони України за своєю суттю є листом (відповіддю на лист № 503/7632 від 25.10.2022 Начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України), має рекомендаційний характер та за змістом цього листа лише пропонується подавати до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозиції щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення з числа службових членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті, як виняток у зв`язку із неможливістю надання іншого житла.

Вказаний лист не містить будь-яких заборон щодо розгляду пропозицій щодо надання житла військовослужбовцям та членам їх сімей для постійного проживання шляхом виключення з числа службових.

Більш того, лист заступника Міністра оборони від 04.11.2022 №2551/з/5 не суперечить рішенню Міністра оборони України від 26.09.2022 №20241/з/3 щодо продовження встановленим порядком, відповідно до чинного законодавства, розгляд пропозицій із забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання шляхом виключення його зі службового фонду Міністерства оборони України, яке є чинним та підлягає виконанню.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Лист заступника міністра не є наказом міністра, який обов`язковий до виконання. Крім того, його зміст жодним чином не забороняє відповідачам виконати вимоги Інструкції №380, розглянувши та прийнявши рішення щодо направлення облікової справи позивача на розгляд Комісії контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України для виключення наданого житла з числа службового в постійне проживання зі зняттям з квартирного обліку.

Відтак, суд приходить до висновку, що ненаправлення облікової справи позивача разом з протоколом засідання житлової комісії військової частини та витягом із наказу командира військової частини про надання ОСОБА_1 жилого приміщення для постійного проживання на розгляд до КЕВ м. Полтави, відповідачі діяв не у спосіб, встановлений законом, а з порушенням вимог Інструкції №380, чим порушив права позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту позивача буде саме визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо не видання наказу командира військової частини про надання ОСОБА_7 житлового приміщення для постійного проживання, не направлення цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава; зобов`язання відповідача видати наказ про надання ОСОБА_1 житлового приміщення, квартири в якій він проживає, для постійного проживання та направити цей наказ разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

Щодо відмови Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава у підготовці списку надання житлової площі для постійного проживання - квартири в якій проживає ОСОБА_1 , та направлення указаного списку, підписаного начальником КЕВ м. Полтава, з обліковою справою цього військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_3 на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерства оборони України, суд зазначає наступне.

Інструкція №380 від 31.07.2018 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України.

Інструкцією передбачено певний алгоритм-послідовність дій комісій та посадових осіб, які повинні вирішити питання позивача для забезпечення його житлом для постійного проживання шляхом виключення займаної ним разом з сім`єю квартири зі списку службового житла.

Зокрема, п.4 передбачено, що КЕВ м. Полтави на підставі отриманих документів від житлової комісії військової частини готує Список надання постійного житла з певним переліком документів до ГКЕУ, правонаступником якого є Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Потім Комісія з контролю приймає рішення стосовно кожного військовослужбовця та в разі погодження надання постійного житла приймає рішення, яке оформлюється протоколом.

ГКЕУ на підставі рішення Комісії готує Список надання постійного житла у ЗСУ, що подається на затвердження заступнику Міністра Оборони України.

І тільки потім затверджений заступником Міністра Оборони України Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

В матеріалах справи міститься лист військової частини від 19.05.2023 №601/1173, яким повідомлено, що відповідно до рішення заступника Міністра оборони України №12551/з/5 від 04.11.2022, листі КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022, листа КЕВ м. Полтава №542/1628 від 18.11.2022, протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №142 від 16.11.2022, документи з питань забезпечення постійним житлом шляхом зняття статусу службового та розгляд Комісії з контролю надаються винятково на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, військовою частиною не видано наказу про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання, не направлено цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

Таким чином, у відповідача КЕВ м. Полтави не виникло обов`язків, які на нього покладено п.4 розділу 7 Інструкції № 380, щодо підготовки списку надання житлової площі ОСОБА_1 для постійного проживання та надіслання документів для розгляду ГКЕУ, правонаступником якого є Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України, для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Питання правомірності/неправомірності дій КЕВ м. Полтави щодо не підготовки клопотання про виключення квартири з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей в цій справі не розглядається, оскільки дії КЕВ м. Полтави в цій частині позивачем не оскаржуються.

Таким чином, відповідач виконав всі обов`язки, які на нього покладені Інструкцією. Дії, які позивач вважає протиправним відповідач КЕВ м. Полтави не здійснював, тому позивач обрав не належний спосіб захисту та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Із огляду на викладене до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Наведене відповідає сталій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справах №368/561/19 та №712/5476/19 від 29.09.2020, №640/22013/18 від 13.10.2020, №175/1571/15 від 23.11.2021.

При цьому слід ураховувати, що для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №712/5476/19.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першоїстатті 4 КАС Україниу чинній редакції).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Отже, військова служба є різновидом служби публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач, мотивував позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції № 380.

При цьому, передбачена пунктами 3-7 Інструкції №380 соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу.

Таким чином, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08.06.2022 у справі №362/643/21 дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставинах у справі, яка розглядається, зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (вул. Сінна, буд. 36,м. Полтава, Полтавська область, 36000),

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу командира військової частини про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання, не направлення цього наказу разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про надання ОСОБА_1 житлового приміщення для постійного проживання та направити цей наказ разом із затвердженим командиром військової частини протоколом засідання житлової комісії військової частини від 18.05.2023 № 6 та обліковою справою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко