Рішення

від 15.02.2024 по справі 120/13188/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

15.02.2024 р. справа №120/13188/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації, Центр)провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -встановив:

Заявник 28.08.2023р. звернувся з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогами про: 1) визнання протиправними дій Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2020 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020; 2) зобов`язання Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якій на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020; 3) визнання протиправними дій Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023; 4) зобов`язання Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якій на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що відповідач протиправно відмовив у видачі оновлених довідок про складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2023р. адміністративну справу №120/13188/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023р. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано докази.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що відсутні правові для використання під час обчислення грошового забезпечення будь-якого іншого показника арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатної особи окрім - "1.762грн.", адже саме така величина затверджена Урядом України, включена до кошторису суб`єкта владних повноважень та значиться у штатному розписі суб`єкта владних повноважень.

Суд, дослідивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник отримує від ГУ ПФУ у Харківські області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Оскільки заявник є пенсіонером по лінії Міністерства оборони України, то довідку про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця за тією ж самою посадою у штаті, котру обіймав заявник до звільнення зі служби у відставку чи прирівняною посадою у цілях перерахунку (обчислення нового розміру) раніше вже призначеної пенсії видає Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Заявник за власною ініціативою звернувся до відповідача з приводу надання до ГУ ПФУ в Харківській області оновлених довідок про розмір власного ж грошового забезпечення, зокрема, станом на 01.01.2020р. та станом на 01.01.2023р. із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавок, доплат, премій, для перерахунку пенсії.

За цим зверненням відповідачем була вчинена відмова, оформлена листом від 31.07.2023 р. №ФХ-2001012595/7278/с.

Не погодившись із відповідністю закону владного управлінського волевиявлення Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу відмови у складанні довідок про грошове забезпечення військовослужбовця станом на 01.01.2020 та станом на 01.01.2023, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У силу дії бланкетної норми ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон №2262-ХІІ).

Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону №2262-XII.

Водночас із цим, оскільки за приписами ч.1 ст.11 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів, то суд вважає, що застосування положень Закону №2262-ХІІ не повинно порушувати окреслених у ст.7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Суд відмічає, положеннями Закону №2262-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 Закону №2262-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону №2262-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

При цьому, ст.43 Закону №2262-ХІІ визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані саме особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).

Натомість, ст.63 Закону №2262-ХІІ визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).

У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.

З огляду на викладені вище міркування, суд не знаходить жодних підстав для одночасного поєднання цих процедур (обчислення розміру пенсії під час призначення вперше та обчислення розміру пенсії під час перерахунку у зв"язку із зростанням поточного грошового забезпечення) за будь-якими компонентами, адже збереження структури та розмірів власного грошового забезпечення, котре майбутній пенсіонер отримував під час служби та приєднання до цієї величини оплати праці (служби) нових виплат, проведених на користь третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця, котрий обіймає ту ж саму або аналогічну штатну посаду, із невідворотною неминучістю призводить до обчислення пенсії із використанням "віртуального" (тобто взагалі не існуючого в умовах фактичної дійсності) арифметичного показника оплати праці (служби), що є порушенням запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права в частині таких невід"ємних складових як справедливість та юридична визначеність.

Суд вважає, що слушність саме такого тлумачення змісту ст.63 Закону №2262-ХІІ в частині правової природи перерахунку пенсії є відсутність як у нормах Закону №2262-ХІІ, так і у нормах суміжного законодавства правових підстав для обчислення пенсії з суми "умовно" підвищеного грошового забезпечення, котра фактично не отримується діючим публічним службовцем.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Положеннями цієї статті передбачено виплату грошового забезпечення саме військовослужбовцю.

Станом на 01.01.2020р. та станом на 01.01.2023р. заявник не мав правового статусу військовослужбовця, суб`єктивного права на отримання грошового забезпечення станом на указані календарні дати не існувало, грошового забезпечення у якості військовослужбовця заявника не отримував.

Тому відсутні правові підстави для складання довідок про структуру та розміри складових власного грошового забезпечення заявника станом на ті календарні дати, котрі припадають на період часу після звільнення заявника з військової служби.

Суд зазначає, що відносини з приводу виплати грошового забезпечення військовослужбовцям були деталізовані нормами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (01.01.2008р.-28.02.2018р.) та постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (01.03.2018р.-до теперішнього часу) і приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерство оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).

Згідно з ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і урегульовано у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).

При цьому, за змістом ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ правовою підставою для перерахунку пенсії є подія підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (зростання розміру виду грошового забезпечення чи введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За правилом ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд повторює, що з 01.01.2008р. розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.

30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців КМУ було прийнято постанову №704 (далі за текстом постанова КМУ №704).

Згідно з п.10 постанови КМУ №704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018р.

Пунктом 4 постанови КМУ №704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою КМУ від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018р. а 01.01.2019р.

Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ від 30.08.2017р. №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.

Отже, станом на 01.01.2018р. подія підвищення грошового забезпечення військовослужбовців не настала.

Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018р.

Отже, подія підвищення грошового забезпечення військовослужбовців настала - 01.03.2018р.

При цьому, п.4 Постанови КМУ №704 у редакції п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018р. Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р.

Пункт 4 Постанови КМУ №704 у редакції п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р.), тобто до 29.01.2020р.

З 29.01.2020р. була відновлені юридична дія п.4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти запроваджене за рішенням КМУ правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При цьому, дане правило містило бланкетну норму і не визначало конкретної величини прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.03.2018р., бо ця величина мала лише одне арифметичне значення.

Згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Разом із тим суд зауважує, що з 29.01.2020р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.).

Звідси слідує, що 29.01.2020р. настала подія "умовного" підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020р., а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.

Суд зважає, що згідно з ст.7 Закону України від 07.12.2017р. №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01.01.2018р. було запроваджено прожитковий мінімум для працездатних осіб у - "1.762,00грн.".

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018р. №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Відповідно до ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020р. також було запроваджено єдину величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2.102,00грн.

Отже, станом на 29.01.2020р. діяла єдина величина прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. - "2.102,00грн".

Окремо суд відзначає, що у положеннях усіх без виключення згаданих актів права військовослужбовці відносяться законодавцем саме до правової категорії - "працівник державного органу".

Згідно з ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021р. було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.270,00грн." та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

Оскільки за викладеними вище міркуваннями військовослужбовці були віднесені законодавцем до правової категорії - "працівник державного органу", то відсутні правові підстави для використання під час обчислення грошового забезпечення військовослужбовця з 01.01.2020р. будь-якої величини прожиткового мінімуму для працездатної особи, відмінної від - "2.102,00грн., бо окремого рішення про протилежне КМУ не приймалось, а норми п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції до внесення змін п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 не містять положень, які б давали підстав для висновку про необхідність використання при оплаті праці військовослужбовця саме величини прожиткового мінімуму для працездатної особи, а не величини прожиткового мінімуму для працездатної особи, конкретно призначеної для обчислення грошового забезпечення працівника державного органу.

Тому положення ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021р. в частині запровадження величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.270,00грн." слід кваліфікувати у я кості загальної норми права, а положення ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021р. в частині запровадження величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб та спеціальну величину у розмірі - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, слід кваліфікувати у якості спеціальної норми права.

Оскільки оплата праці військовослужбовців регулюється спеціальним законом - ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та у розумінні норми постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 військовослужбовці належать до правової категорії - "працівник державного органу", то для обчислення розміру посадового окладу військовослужбовця станом на 01.01.2021р. не може використовуватись інший показник значення прожиткового мінімуму для працездатної особи, окрім - "2.102,00грн.".

Таке тлумачення змісту належних норм матеріального права цілком корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21 та постанови Верховного Суду від 31.08.2022р. по справі №120/8603/21-а, позаяк норми п.4 постанови КМУ №704 за характером приписів (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) були бланкетними нормами права, а тому повинні однаково тлумачитись та застосовуватись як відносно випадку обчислення окладу за посадою діючого військовослужбовця (та окладу за званням діючого військовослужбовця) із використанням арифметичного значення показника 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, так і відносно випадку обчислення окладу за посадою діючого військовослужбовця (та окладу за званням діючого військовослужбовця) із використанням арифметичного значення показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

До того саме таке тлумачення відповідає дійсному змісту норм постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, де усі суб"єкти владних повноважень пойменовані законодавцем у якості державних органів.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022р. було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі 2.481,00грн. та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі 2.102,00грн. для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

При цьому, у силу спеціального правила п.8 Прикінцевих положень Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" було установлено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція здійснення досудового розслідування корупційних та пов`язаних з корупцією кримінальних правопорушень.

Отже, на відносини з оплати праці інших працівників державних органів поширюється дія абз.6 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", унаслідок чого підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн.".

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023р. було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі 2.684,00грн. та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі 2.102,00грн. для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.

При цьому, у силу спеціального правила п.7 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було установлено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція із здійснення досудового розслідування корупційних та пов`язаних з корупцією кримінальних правопорушень.

Отже, на відносини з оплати праці інших працівників державних органів поширюється дія абз.6 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", унаслідок чого підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн.".

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що під час регламентування правових відносин з приводу оплати праці публічних службовців з 01.01.2020р. законодавець незмінно та послідовно застосовує сталий підхід, за яким підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн.", за виключенням спеціально обумовлених застережень, зокрема стосовно випадків оплати праці працівників Національного агентства з питань запобігання корупції та працівників Національного антикорупційного бюро України.

Оскільки станом на 29.01.2020р. та станом на 01.01.2023р. діючий публічний атестований військовим званням службовець не набув права на підвищення розміру окладу за посадою, то відповідно і заявник не має права на перерахунок розміру раніше вже призначеної пенсії за цією подією.

У спірних правовідносинах заявник прагне до отримання довідок про підвищене грошове забезпечення діючого військовослужбовця станом на 29.01.2020р. та станом на 01.01.2023р., обчислене із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року.

Проте суд зважає, що згідно з п.5 Порядку №45 до внесення змін п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та після втрати п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 (29.01.2020р. як з моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18) для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об`єктах "С", у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром "Байконур", якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

Отже, у силу спеціального застереження п.5 Порядку №45 і розмір окладу за посадою, і розмір окладу за військовим (спеціальним) званням, і розмір відсоткової надбавки за вислугу років підлягають визначенню або за рішенням Кабінету Міністрів України, або за рішенням керівника державного органу (тобто кошторисами державного органу чи штатним розписом державного органу).

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів існування саме рішень КМУ або рішень керівника державного органу (у формі штатного розпису державного органу або кошторису державного органу) про обчислення окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років із використанням будь-якого показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, відмінного від значення « 1.762,00грн.».

Відтак, за відсутності прямого застереження про протилежне суд доходить до переконання про те, що станом на 29.01.2020р. та станом на 01.01.2023р. діючий публічний атестований військовим званням військовослужбовець Збройних Сил України як працівник державного органу, оплата праці якого регулюються спеціальним законом, не набув права на підвищення розміру окладу за посадою та окладу за званням із розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн" та "2.684,00грн.".

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови з приводу обчислення підвищеного грошового забезпечення військовослужбовця станом на 01.01.2020 р. та станом на 01.01.2023р. із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "2.102,00грн" та "2.684,00 грн".

Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

Обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на субєкта владних повноважень ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення.

Водночас із цим, за змістом правових позицій постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Суд зважає, що процедури призначення, обчислення, нарахування та виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошового забезпечення деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерство оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).

Відповідно до п.8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.

Між тим, до матеріалів справи учасниками спору не подано доказів включення у спірних правовідносинах до кошторису субєкта владних повноважень або до штатного розпису субєкта владних повноважень видатків на виплати за грошовим забезпеченням військовослужбовця, обчисленого із розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." (станом на 30.01.2020р.), "2.270,00грн." (станом на 01.01.2021р.), "2.481,00грн." (станом на 01.01.2022р.), "2.684,00грн." (станом на 01.01.2023р.).

У якості окремої самостійної та беззаперечної підстави необґрунтованості заявлених позивачем вимог суд сприймає зміст п.2 постанови КМУ від 12.05.2023р. №481, яким установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відтак, п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 підтверджений факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - "1.762,00грн.".

Наведена обставина неспростовно засвідчує, що у спірних правовідносинах відсутня подія прийняття Урядом України як єдиним компетентним субєктом права з даного питання у період часу з 29.01.2020р. - календарна дата звернення заявника до суду постанови КМУ з приводу збільшення розмірів посадових окладів та окладів за званнями у порядку ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Тому у силу дії відповідного рішення Уряду України нормативного характеру усі субєкти владних повноважень були зобовязані призначати, обчислювати, нараховувати та виплачувати реальне (фактичне) грошове забезпечення діючих публічних службовців за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму працездатної особи у "1.762грн.".

Окрім того, у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 та у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022р. №1-р(ІІ)/2022 констатовано, що 20.02.2014р. була розпочата агресія Російської Федерації проти України, яка набула повномасштабного характеру з 24.02.2022р.

Суд вважає, що подія фактичного підвищення поточної винагороди за службу діючого публічного службовця, котра за приписами ст.63 Закону України №2662-ХІІ та п.5 Порядку №45 визначена у якості підстави для проведення перерахунку (обчислення нового розміру) раніше вже призначених пенсій охоплює виключно випадки аналогічних (ідентичних) або принаймні хоча б розумно співставних умов виконання роботи (завдань служби) пенсіонером як колишнім публічним службовцем та діючим публічним службовцем.

Між тим, у спірних правовідносинах заявник прагне до примусового спонукання суб`єктів владних повноважень обчислити розмір власної пенсії, зокрема за 2023 рік, із грошового забезпечення діючого військовослужбовця Збройних Сил України, котрий з 24.02.2022р. особисто безпосередньо та безперервно під час дії правового режиму воєнного стану виконує обов`язок за ст.ст.17 і 65 Конституції України із захисту суверенітету України та збереження територіальної цілісності України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що заявник у минулому проходив публічну службу під час дії правового режиму воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях із протидії збройній агресії ворога проти держави Україна, то суд не знаходить підстав для визнання наявним у заявника права (легітимного інтересу) у перерахунку, зокрема з 01.02.2023р., розміру раніше призначеної пенсії із використанням структури та розмірів грошового забезпечення діючого військовослужбовця Збройних Сил України.

Окремо суд зважає, що у силу застереження п.5 Порядку №45 у редакції до внесення змін п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 і розмір окладу за посадою, і розмір окладу за військовим (спеціальним) званням, і розмір відсоткової надбавки за вислугу років підлягають визначенню або за рішенням Кабінету Міністрів України, або за рішенням керівника державного органу (тобто кошторисами державного органу чи штатним розписом державного органу).

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів існування саме рішень КМУ або рішень керівника державного органу (у формі штатного розпису державного органу або кошторису державного органу) про обчислення окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років із використанням будь-якого показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, відмінного від значення "1.762,00грн.".

Також суд зважає, що відповідно до ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.

Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023р. №423/6682 підтверджені обставини виділення Міністерству оборони України асигнувань на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям протягом 2021-2023р.р. в частині таких видів грошового забезпечення як оклад за посадою та оклад за званням із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн.".

Отже, іншої величини згаданого показника у законах України з питань державного бюджету України не застосовувалось.

З наведеної норми закону слідує, що «умовне підвищення» заробітної плати (грошового забезпечення) усіх категорій робітників, оплата праці яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, шляхом застосування актуального показника прожиткового мінімуму станом на 01 січня кожного календарного року, а не того показника прожиткового мінімуму, який був визначений рішенням Кабінету Міністрів України (у даному випадку 1.762,00грн. за п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704) суперечить ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Отже, положення спеціальної норми права, а саме - ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» виключають існування у заявника порушеного права на перерахунок пенсії у 2023р. на підставі "умовного" підвищення поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця, позаяк за юридичною силою є вищими від норм будь-яких підзаконних актів, а за сферою правового регламентування та часом прийняття мають пріоритет у застосуванні перед іншими нормами суміжних законів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд констатує, що владним суб`єктом не було порушено прав та інтересів заявника у даному конкретному випадку у зв`язку із відсутністю правових підстав для використання під час обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовця Збройних сил України прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "2.102,00грн." станом на 30.01.2020р., "2.684,00грн." станом на 01.01.2023р., адже положення ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» виключають перерахунок пенсії за "умовним підвищенням" поточного грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на 01.01.2023р. через відсутність відповідних призначень у державному бюджеті; загальновідомими є обставини перманентного обчислення суб"єктами владних повноважень грошового забезпечення та такими видами як оклад за посадою та оклад за військовим (спеціальним) званням згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням прожиткового мінімум для працездатної особи - "1.762,00грн."; постановою КМУ від 12.05.2023р. №481 підтверджений факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - "1.762,00грн." за п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

Указане є підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Решта правових висновків Верховного Суду з питання правил обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 31.08.2017р. №704 із використанням актуального станом на 01.01.2020р., станом на 01.01.2023р. прожиткового мінімуму для працездатної особи з огляду на застосовані окружним судом у даному спорі спеціальні норми законів з питань державного бюджету та п.5 Порядку №45 у редакції до внесення змін п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 є нерелевантними.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко