Рішення

від 05.02.2024 по справі 580/10562/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року справа № 580/10562/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., за участю:

секретаря судового засідання Міщенко Д.А.,

представників позивача Озеран К.О., Постригань Т.В., (згідно з довіреностями), Шпирки Р.А. (за посадою),

представника відповідача Кузьмишина О.О. (в порядку самопредставництва),

розглянувши правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Споживчого товариства ВІТОЛ до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

08.11.2023 Споживче товариство ВІТОЛ (19632, Черкаська обл., с.Степанки, 8-й кілометр Смілянського шосе; код ЄДРПОУ 32532824) (далі позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі відповідач), в якому просив:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) від 26.07.2023 №6887/23000901 та №6888/23000901;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь судовий збір в сумі 15000,00грн та 2684,00грн, а також витрати, які підлягають відшкодуванню або сплаті відповідно до положень КАС України, і про розмір яких додатково заявить у порядку ч.7 ст.139 зазначеного Кодексу.

Обґрунтовуючи зазначив, що технічні розбіжності у даних щодо відомостей акцизного складу, зокрема, технічна описка в частині номеру будівлі замість 43/А, не становить складу правопорушення, передбаченого пунктом 128-1.2 ст.128-1 Податкового кодексу України.

13 листопада 2023 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у адміністративній справі. Справу вирішив розглянути правилами загального позовного провадження.

30.11.2023 на адресу суду надійшов відзив з проханням у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Стверджує, що фактичною податковою перевіркою встановлені податкові порушення позивача щодо зберігання в двох ємностях та продажу пального (газу вуглеводневого скрапленого марки ПБА в кількості 1503,5л) без реєстрації акцизного складу та 2-х рівнемірів-лічильників.

13.12.2023 від позивача суду надійшла відповідь з проханням позовні вимоги задовольнити, оскільки зазначені факти склалися з обставин неточності адресі зареєстрованого акцизного складу щодо продажу пального відповідно до отриманої ліцензії. Просив урахувати відомості довідки форми 20-ОПП, відсутність зареєстрованих за ним об`єктів нерухомості за адресою, вказаною відповідачем як місцем зберігання та продажу підакцизного товару (пального), та факти реєстрації довідок про зведені підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального. Стверджує, що ці дії вчинені за умов належної реєстрації акцизного складу та витратомірів-лічильників.

У підготовчому провадженні суд задовольнив усі клопотання сторін про долучення доказів, прийняв до розгляду клопотання про стягнення витрат позивача на правову допомогу та заперечення відповідача на нього.

21.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду у відкритих судових засіданнях. Під час розгляду по суті поновив позивачу строк на подання клопотань щодо засобів доказування та відмовив у їх задоволенні (вх.від 26.01.2024 щодо допиту в якості свідка оператора автомобільного газозаправного пункту ОСОБА_1 та витребування доказів).

У відкритих засіданнях представники підтримали правові позиції, вказані в письмових заявах по суті позовних вимог та просили їх задовольнити. Під час виступу у судових дебатах представник позивача Озеран К.О. просила повернутися до стадії з`ясування обставин справи та витребувати нові докази. Суд відмовив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відомостями ЄДРПОУ підтверджується реєстрація позивача юридичною особою з 14.08.2003. Перебуває на податковому обліку відповідача. Основний вид економічної діяльності « 41.10 Організація будівництва будівель», інші: « 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.», « 43.11 Знесення», « 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику», « 43.13 Розвідувальне буріння», « 43.21 Електромонтажні роботи», « 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування», « 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи», « 43.31 Штукатурні роботи», « 43.32 Установлення столярних виробів», « 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін», « 43.34 Малярні роботи та скління», « 43.91 Покрівельні роботи», « 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.», « 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», « 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель», « 42.21 Будівництво трубопроводів», « 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій», « 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», « 47.30 Роздрібна торгівля пальним».

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії АВ №218953 від 23.11.2010 підтверджується перебування у повній приватній власності нежитлової будівлі та автомобільного газозаправочного пункту за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою позивач має укладений з Буцькою селищною радою договір оренди землі від 18.05.2012 на 0,2040га терміном дії до 01.01.2027.

Крім того Актом Державної приймальної комісії на бланку серії АП №000095 підтверджується прийняття в експлуатацію за цією адресою автомобільного газозаправного пункту, проектна документація для будівництва якого затверджена позивачем.

14.02.2023 позивач подав відповідачу заяву форми 20-ОПП про об`єкт оподаткування АГЗП (ідентифікатор 700002, реєстраційний номер 4016) за адресою: : АДРЕСА_2 .

Позивач отримав у відповідача ліцензії на право роздрібної торгівлі пального:

№23190314201900290 від 07.11.2019 до 07.11.2024 на адресу місця торгівлі: 19632, Черкаська обл. Маньківський р-н смт.Буки, вул.Пушкіна, буд.43. Згідно з додатком фіскальний номер РРО 3000743295. Є результатом розгляду його заяви від 12.12.2019, в якій позивач вказав щодо об`єкт за вказаною адресою належить йому на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності від 23.11.2010 №716963, термін закінчення дії договору оренди 23.10.2059, тип об`єкта автогаззаправка, ідентифікатор 700002. Щодо вказаного РРО відповідач повідомив листом від 21.11.2022 №15471/6/23-00-69-07 позивача про кінцевий термін його дії 22.12.2022;

№23190314202300009 від 22.05.2023 до 22.05.2028 на адресу місця торгівлі: 19632, Черкаська обл. Маньківський р-н смт.Буки, вул.Пушкіна, буд.43/А, АГЗП. Згідно з додатком фіскальний номер РРО 3001041974. Є результатом розгляду його заяви від 19.06.2023, в якій позивач вказав щодо об`єкт за вказаною адресою належить йому на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності від 23.11.2010 №716963, термін закінчення дії договору оренди 23.10.2059, тип об`єкта автогаззаправка, ідентифікатор 700002.

06.06.2023 відповідач видав наказ про проведення його фактичної податкової перевірки з 07 червня 2023 року тривалістю 10діб за період діяльності 10.09.2021-16.06.2023 за адресами фактичного здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

07.06.2023 оператору-заправнику позивача вручено письмовий запит про надання до 15.06.2023 документів щодо обліку та продажу підакцизних товарів. Позивач надав відповідачу документи супровідним листом від 14.06.2023 №14.

У результаті відповідач склав акт від 19.06.2023 №6153/23-00-09-01-16/32535824 про результати фактичної перевірки позивача (далі Акт перевірки). У ньому констатовано виявлене порушення позивача вимог підп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України (далі ПК України), відповідальність за що передбачена п.1281.1 ст.1281, п.1281.2 ст.1281 ПК України.

Зокрема, встановлено 07.06.2023 о 15 годині 17 хвилині за адресою: Черкаська область Уманський район смт. Буки, вулиця Пушкіна, буд. 43/А, - де провадить господарську діяльність позивач, факт продажу газу вуглеводневого скрапленого марки ПБА в кількості ЗО літрів за ціною 20,60 грн за літр на загальну суму 618,60 грн. Оператор АГЗП отримав кошти та провів розрахункову операцію через зареєстрований РРО фіскальний номер 3001041974 та видав фіскальний чек №694159132 від 07.06.2023. Цього ж дня посадові особи відповідача з відповідальною особою - оператором позивача провели зняття залишків товарно - матеріальних цінностей та встановлено, що станом на 07.06.2023 за адресою: Черкаська область, Уманський район, смт. Буки, вулиця Пушкіна, буд. 43/А - зберігає газ скраплений в двох ємностях об`ємом 6,0 м. куб. та 4,85 м, куб в кількості 1503,5 л. на загальну суму 30972,1 грн., що підтверджено Актом ТМЦ від 07.06.2023 та Х-звітом від 07.06.2023, надлишків або нестачі не виявлено. Під час візуального огляду АГЗП працівники відповідача установили наявність двох резервуарів для зберігання скрапленого газу, два рівнеміра-лічильника рівня пального у резервуарі та дві паливо-роздавальні колонки для відпуску пального. Відповідно до баз даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового встановлено відсутність реєстрації акцизного складу за адресою: Черкаська область Уманський район смт. Буки, вулиця Пушкіна, буд. 43/А,- та відсутність реєстрації 2-х витратомірів-лічильників в реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Тому відповідач виніс спірні ППР від 26.07.2023:

№6887/23000901 про донарахування штрафу у розмірі 1000000,00грн за відсутність реєстрації акцизного складу;

№6888/23000901 про донарахування штрафу 40000,00грн (20000,00грн*2резервуари) за відсутність реєстрації двох рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Не погодившись позивач звернувся в суд вказаною вище позовною заявою.

Вирішуючи спір суд урахував, що факти продажу пального, про які зазначено в Акті перевірки, позивач не заперечує. Водночас наполягає на тому, що помилка в адресі (не зазначення букви А до номеру будинку) не давала підстав відповідачу вважати незареєстрованим акцизний склад та наявні на ньому резервуари з пальним.

Згідно з підп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України (за порушення якого позивача притягнуто спірними рішеннями до відповідальності) акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

За порушення вказаних норм передбачена відповідальність.

Зокрема, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, відповідно до п.1281.1 ст.1281 ПК України тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу згідно з п.1281.2 ст.1281 ПК України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Тобто, відсутність реєстрації як акцизного складу, так і відсутність реєстрації та/або обчислювального обладнання на місці відпуску пального є податковими порушеннями, за які передбачені штрафні санкції, розмір застосування відповідачем у спірних рішеннях відповідає вказаним вимогам закону.

Пунктом 6 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №408 (далі Порядок № 408), встановлено, що реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі Заява), форма якої затверджується Міністерством фінансів України.

На підставі Заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

У разі введення в експлуатацію нових акцизних складів після реєстрації особи як платника акцизного податку платник акцизного податку - розпорядник акцизного складу подає Заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу.

Заява складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків з використанням засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені в експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад. Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об`єкта оподаткування, про який надіслано повідомлення відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПКУ.

Пунктом 11 Порядку № 408 визначено, що для реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, анулювання реєстрації акцизних складів, усунення розбіжностей або помилок у записах реєстру платників щодо акцизних складів платник акцизного податку подає заяву про внесення відповідних змін. Заява надсилається контролюючому органу та приймається у порядку, встановленому для реєстрації.

Форма заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729.

Як суд з`ясував із зібраних та досліджених доказів, витратоміри-лічильники, як обчислювальне пальне обладнання, так і місце торгівлі пальним, як акцизний склад, у позивача зареєстровані за вказаною вище адресою із зазначенням номера будинку 43, а не 43а, що підтверджується його довідками про розпорядника акцизного складу та розташованих на них витратомірів-лічильників, долученими до матеріалів судової справи. З цього приводу суд урахував відсутність доказів реєстрації за вказаною адресою будинку 43 об`єкта нерухомості за позивачем, у т.ч. відсутність довідок 20-ОПП з такою адресою та факт вказівки саме такої адреси виключно позивачем. Як свідчить вказане вище свідоцтво про право власності та вказані у згаданих вище заявах позивача до відповідача ідентифікатори об`єктів (АГЗП), обладнання для відпуску пального стосується однієї адреси, номер будинку якої 43а. Помилку, внаслідок якої реєстрація акцизного складу та витратомірів-лічильників відбулася за неточною адресою, відбулася саме з вини позивача, який саме таку адресу зазначив у відповідній заяві на реєстрацію акцизного складу та витратомірів-лічильників.

Поняття акцизного складу законодавець України вказав у підп.14.1.6. п.14.1 ст.14 ПК України. Зокрема, це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території, розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Місце оптової торгівлі пальним згідно зі ст.1 Закону України 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - ЗУ №481/95-ВР) це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 540/4291/20 (адміністративне провадження № К/9901/34873/21) зауважив, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, обов`язок реєстрації акцизного складу та витратомірів-лічильників стосується не загально адреси, а саме відповідних об`єктів торгівлі пальним з їх реальним місцем перебування. Встановлені обставини свідчать про зміну відомостей ліцензії на роздрібну торгівлю пальним в частині уточнення адреси шляхом отримання нової.

Норми про санкції за невиконання вказаного обов`язку відповідно до ст.1281 ПК України не встановлюють складом податкового порушення реєстрацію акцизного складу у системі електронного адміністрування та витратомірів-лічильників з помилковими упущеннями в точності адрес. Суд врахував відсутність дій відповідача під час отримання заяви щодо такої реєстрації від позивача з зазначенням об`єкту, який позивачем не декларувався заявою 20-ОПП. Не зважаючи на вказівку в наказі про призначення перевірки двох адрес торгівлі позивача, відсутні докази перевірки під час її проведення та підтвердження наявності саме двох адрес (будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ), на яких би позивач здійснював торгівлю пальним. При цьому номери ідентифікаторів об`єктів паливо-роздавальних колонок та відомості про свідоцтво права власності на об`єкт нерухомого майна щодо обох адрес є ідентичними. Відповідач не пропонував позивачу усунути недоліки в цій частині під час прийняття та розгляду заяви щодо реєстрації у згаданому Реєстрі акцизного складу та витратомірів-лічильників.

Згідно з п.56.21.ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи, що податковою перевіркою за вказаними в наказі на її призначення двома адресами (буд.43 і буд.43 а) відповідачі встановили лише одне дійсне місце роздрібної торгівлі пальним відповідно до наявних у позивача ліцензій, суд дійшов висновку про необґрунтованість кваліфікації відповідачем вказаних вище фактів без урахування упущення платника в номері будинку відповідної реалізації. Оскільки за дійсною адресою акцизний склад та відповідне обладнання зареєстроване, податкові порушення, за які прийняті спірні ППР протиправні та підлягають скасуванню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу, 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені платіжною інструкцією №1676 від 06.11.2023, у сумі 15000,00 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно до ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував, що відповідач подав суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Витрати професійної правничої допомоги відшкодуванню не підлягають, оскільки не підтверджені сукупністю належних і допустимих доказів. Зокрема, присутня в засіданнях представниця позивача Озеран К.О. відповідно до відомостей офіційного сайту Національної асоціації адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/74663) з 24.12.2019 на підставі заяви адвокатську діяльність призупинила.

Наданий позивачем Договір консалтингових послуг №5 від 26.07.2023 укладений позивачем з ТОВ «АВТОГАЗЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 14211982), основний зареєстрований в ЄДРПОУ вид діяльності якого « 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», акт і платіжний документ до нього не є належним доказом надання позивачу в цій справі професійних правничих послуг. Професійний адвокат з чинним свідоцтвом участі в цій справі не брав і процесуальних документів суду не подавав.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Консалтинг це діяльність з консультування керівників, управлінців з широкого кола питань у сфері фінансової, комерційної, юридичної, технологічної, технічної, експертної діяльності. Тому вказаний вид послуг не свідчить про отримання позивачем професійної правничої допомоги та понесення саме в зв`язку з таким видом витрат та відсутні підстави для стягнення витрат, понесених позивачем на оплату консалтингових послуг ТОВ «АВТОГАЗЦЕНТР».

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Споживчого товариства ВІТОЛ (19632, Черкаська обл., с.Степанки, 8-й кілометр Смілянського шосе; код ЄДРПОУ 32532824) задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) щодо Споживчого товариства ВІТОЛ податкові повідомлення-рішення від 26.07.2023 №6887/23000901 та №6888/23000901.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) на користь Споживчого товариства ВІТОЛ (19632, Черкаська обл., с.Степанки, 8-й кілометр Смілянського шосе; код ЄДРПОУ 32532824) судові витрати зі сплати судового збору за звернення до окружного адміністративного суду позовною заявою в розмірі 17684,00грн (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок). У задоволенні витрат на правову допомогу відмовити повністю.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 15.02.2024.