Ухвала

від 14.02.2024 по справі 580/1503/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 лютого 2024 рокуСправа № 580/1503/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А. розглянувши у порядку письмового провадження заяву Руськополянської сільської ради про забезпечення позову у справі за позовом Руськополянської сільської ради до Черкаської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Руськополянської сільської ради (далі позивач) до Черкаської міської ради (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та нечинним рішення відповідача від 18.01.2024 №51-116 «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси».

Одночасно з позовом, позивач подав суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення Черкаської міської ради від 18.01.2024 №51-116.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що спірне рішення прийняте з суттєвими грубими порушеннями чинного законодавства України та прав територіальних громад, які межують з Черкаською міською територіальною громадою, оскільки розширення меж міста Черкаси відбулось за рахунок земель Руськополянської територіальної громади.

Крім того зазначено, що п.4 спірного рішення доручено подати до Верховної Ради України проект землеустрою для встановлення меж міста Черкаси. При цьому, після прийняття відповідного рішення Верховною Радою України відновлення порушеного права позивача буде неможливим.

Отже, на переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів позивача та користувачів земельних ділянок.

У зв`язку із цим, позивач просить застосувати вищевказані заходи забезпечення позову.

Відповідно до положень ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Тому суд вирішив розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись із заявою, оцінивши її доводи, суд встановив таке.

Рішенням Черкаської міської ради від 18.01.2024 №51-116 «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси» погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га, розроблений Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.

Пунктом 2 рішення погоджено межі та територію адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га (згідно з додатком до цього рішення), яка утворюється з: Ділянка 1 - відповідно Генерального плану міста Черкаси площа території становить 12112,7000 га.; Ділянка 2 «Оршанець» - відповідно постанови Президії Верховної Ради України від 15.06.92 №2437-ХІІ «Про присвоєння найменування новозбудованому населеному пункту Черкаської області» та згідно рішення Черкаської обласної Ради народних депутатів від 30.10.92 №12-21 «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області» площа території становить 1016,5617 га.

Пунктом 3 рішення передбачено відповідно до умов Договору про надання послуг №1-М від 14.07.2023, укладеного між Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради та Державним підприємством «Черкаський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», виконавцю договору направити проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси до відповідних суб`єктів, визначених ст.186 Земельного кодексу України, для його погодження.

Пунктом 4 рішення уповноважено директора департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради або особу, що виконує його обов`язки забезпечити вжиття організаційних заходів щодо подання до Верховної Ради України проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси для його розгляду та прийняття рішення про встановлення меж міста Черкаси, в порядку, визначеному чинним законодавством.

Оцінюючи наявність підстав для забезпечення позову, суд врахував таке.

Відповідно до частин 1-2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частинами 4-5 ст.154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин:

- очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

- доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як з`ясовано судом, фактично позивач аргументуючи підстави для вжиття заходів забезпечення позову посилається на очевидну протиправність спірного рішення, оскільки ним передбачено розширення меж міста Черкаси відбулось за рахунок земель Руськополянської територіальної громади.

Суд зазначає, що питання встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць врегульовано главою 29 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Таким чином, законом регламентований порядок встановлення та зміни меж населених пунктів, що здійснюється на підставі відповідних проектів землеустрою.

При цьому, на підставі ч.1 ст.174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 ч.3 ст.186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Отже, проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту в обов`язковому порядку погоджується органом місцевого самоврядування (державної влади), за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж.

Оскільки позивач стверджує, що спірним рішенням передбачено розширення меж міста Черкаси за рахунок земель Руськополянської територіальної громади, відповідний проект землеустрою має бути в обов`язковому порядку погоджений Руськополянською сільською радою (за рахунок земель якої планується розширення) та обласною радою, а тому твердження позивача, що спірне рішення безумовно порушує права територіальної громади, суд вважає необґрунтованим.

Крім того, як зазначено вище, рішення щодо зміни меж міста приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Воно одночасно є рішенням про затвердження відповідного проекту землеустрою.

Отже, рішенню Верховної Ради України про зміну меж міста передує визначена вищевказаними нормами Земельного кодексу України процедура, зокрема обов`язкове погодження проекту землеустрою уповноваженими суб`єктами, що у свою чергу знайшло відображення у п.3 спірного рішення.

Відтак, твердження позивача про можливість затвердження Верховною Радою України проекту землеустрою без попереднього його погодження (у т.ч. позивачем), суд вважає необґрунтованими.

Отже, не доведено неможливості подальшого захисту прав позивача чи докладання значних зусиль і витрат на їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, зупинення виконання спірного рішення, як того просить позивач, унеможливить виконання вимог п.3 рішення щодо дотримання процедури погодження проекту землеустрою на виконання ст.168 Земельного кодексу України, у т.ч. позивачем.

Суд також враховує, що згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Тому викладені у заяві доводи позивача щодо протиправності спірного рішення підлягають перевірці судом під час судового розгляду справи відповідно до вимог КАС України.

Крім того, суду не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або неможливість подальшого захисту прав чи докладання значних зусиль і витрат на їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 у справі №380/930/20 вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Очевидних ознак протиправності спірного рішення відповідача на час звернення із заявою судом не встановлено.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18.

З огляду на викладене, заява про забезпечення позову не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 150-154, 243, 248, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні заяви Руськополянської сільської ради від 09.02.2024 №371/02-17 (вх. від 12.02.2024 №7596/24) про забезпечення позову у справі №580/1503/24.

2. Копії ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ