Рішення

від 13.02.2024 по справі 600/5992/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/5992/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Бошкової П.М., позивача ОСОБА_1 , його представника Чабан А.В., представника відповідача Швець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 04 серпня 2023 року №47-К/ДСК, згідно якого звільнено зі служби в Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області та із займаної посади, за підпунктом 8 пункту 72 (за угодою сторін) положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого Постановою КМУ від 29 листопада 2022 року №1333, лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 , старшого детектива Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області 04 серпня 2023 року;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області на посаді старшого детектива;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області га користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 63165,90 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу в Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області на посаді старшого детектива. Однак наказом від 04 серпня 2023 року №47-К/ДСК «Про звільнення» його звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі рапорту від 04 серпня 2023 року.

Вказане звільнення позивач вважає незаконним, оскільки рапорт на звільнення ним було написано під примусом та психологічним тиском керівника Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області у зв`язку із проведенням обшуку у його робочому місці.

При цьому вказано, що позивач не мав намір звільнятися зі служби, адже напередодні звільнення 27 липня 2023 року ним було подано рапорт керівнику Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області про надання щорічної оплачуваної відпустки на 14 календарних днів, починаючи з 07 серпня 2023 року, і наказом №5-в/ДСК таку надано.

Крім цього, позивачем зазначено, що 04 серпня 2023 року, тобто в день звільнення, він перебував на лікарняному у зв`язку із погіршенням самопочуття, що підтверджується інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров`я, та з`явився на роботу на вимогу керівника у зв`язку із проведенням обшуку.

Також у позові вказувалося про порушення процедури звільнення, оскільки усупереч вимог статей 47 та 116 Кодексу законів про працю України розрахунок в день звільнення відповідачем не був проведений та позивачу не було надано довідку про належні суми при звільненні.

Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У ході підготовки справи до судового розгляду по суті судом: з`ясовано зміст заявлених вимог та позицію відповідача; отримано від сторін заяви по суті справи та докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; вирішено заяви про виклик свідків; вчинено інші дії, передбачені частиною другою статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у поданому відзиві відповідач вказував про законність оскаржуваного звільнення, проведеного за угодою сторін на підставі поданого позивачем рапорту від 04 серпня 2023 року. При цьому вказувалося як про безпідставність та необґрунтованість доводів позову про здійснення психологічного тиску на позивача при написанні ним рапорту про звільнення, так і про необґрунтованість доводів про перебування позивача 04 серпня 2023 року на лікарняному, адже станом на день звільнення у відповідача не було інформації від позивача чи з електронної системи охорони здоров`я про його непрацездатність. Зазначалося відповідачем і про безпідставність тверджень у позові щодо порушення процедури звільнення та про проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15 листопада 2023 року клопотання сторін про зупинення провадження у цій справі задоволено. Зупинено провадження у адміністративній справі за №600/5992/23-а до 27 листопада 2023 року.

Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року строк зупинення провадження у адміністративній справі №600/5992/22-а продовжено.

Ухвалою суду від 15 грудня 2023 року клопотання представника позивача про поновлення провадження у цій справі задоволено. Поновлено провадження у справі та призначено розгляд даної справи по суті у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

У ході судового розгляду справи по суті судом досліджено наявні у справі письмові докази, подані сторонами, а також оригінали документів, надані відповідачем, необхідні копії з яких долучено до матеріалів справи.

Також судом допитано як свідків: позивача ОСОБА_1 , завідувача Сектору персоналу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області ОСОБА_2 та керівника Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області Борисенка Олега Володимировича.

Так, позивач ОСОБА_1 , допитаний судом за його згодою, вказав, що він проходив службу в Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області на посаді старшого детектива. 04 серпня 2023 року він перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Вранці того дня він разом із сім`єю знаходився на території Івано-Франківської області. Йому зателефонував керівник Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_3 і викликав його на робоче місце у зв`язку із проведенням обшуку працівниками слідчого відділу ТУ ДБР. Свідок ОСОБА_1 вказав, що, повертаючись до м. Чернівці, йому стало погано і він зателефонував сімейному лікарю. Після того як він заїхав до себе додому, де також проводився обшук, він поїхав на роботу. Приїхавши до Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області він зайшов до відділу кадрів, а потім разом із завідувачем Сектору персоналу ОСОБА_2 він зайшов до кабінету керівника Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Борисенка О.В., який почав на нього кричати та ображати, що пов`язано із проведенням обшуку в Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області. ОСОБА_1 повідомив, що керівником у грубій формі було сказано про необхідність написання ним рапорту про звільнення, відносно чого він заперечував. В подальшому ОСОБА_3 надав йому зразок рапорту на звільнення. Свідок вказав, що під погрозами та образами з боку керівника ним 04 серпня 2023 року було написано рапорт про звільнення, копія якого і міститься у матеріалах справи. Після написання рапорту, як повідомив ОСОБА_1 , він вийшов з кабінету керівника Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області, здав завідувачу Сектору персоналу Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_2 своє службове посвідчення, ключі від робочого кабінету, підписав обхідний лист та в подальшому ознайомився із наказом про звільнення.

Допитана судом свідок завідувача Сектору персоналу Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_2 повідомила, що 04 серпня 2023 року вона перебувала на своєму робочому місці. В цей день в Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області проходили обшуки. ОСОБА_2 вказала, що близько обіду на роботу прийшов ОСОБА_1 , який 04 серпня 2023 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати. ОСОБА_1 пішов до кабінету керівника Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Борисенка О.В. Згодом її було також викликано до кабінету керівника, де ОСОБА_3 вручив їй рапорт ОСОБА_1 від 04 серпня 2023 року про звільнення зі служби, отримавши який, вона його прочитала, а потім пішла готувати наказ про звільнення. При цьому свідок ОСОБА_2 повідомила суду, що вона не бачила як ОСОБА_1 писав рапорт на звільнення, розмову між ним та ОСОБА_3 , що передувала написанню рапорту, вона не чула, а розмову між ними під час її перебування у кабінеті керівника вона не пам`ятає, оскільки в цей час читала рапорт ОСОБА_1 . Крім цього, ОСОБА_2 вказала, що при підготовці наказу про звільнення ОСОБА_1 від 04 серпня 2023 року, нею було з`ясована обставина щодо не перебування останнього на лікарняному, а також в той день вона отримала від ОСОБА_1 його службове посвідчення, ключі від його кабінету, вручила йому обхідний лист. Зазначила, що ОСОБА_1 з наказом про звільнення ознайомлено 04 серпня 2023 року.

Допитаний судом свідок керівник Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_3 повідомив, що 04 серпня 2023 року за місцем його роботи проводилися обшуки працівниками слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань. В цей день він зателефонував ОСОБА_1 , який перебував у відпустці без збереження заробітної плати, повідомив його про такі обставини та попросив приїхати на роботу. Зайшовши до його кабінету, ОСОБА_1 подав йому рапорт на звільнення. Ознайомившись з таким, він попросив останнього не звільнятися зі служби, однак ОСОБА_1 наполягав на звільненні. Після цього він погодив рапорт, запросив до кабінету завідувача Сектору персоналу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області ОСОБА_2 , віддав їй рапорт для ознайомлення та наказав підготувати відповідний наказ. При цьому свідок ОСОБА_3 повідомив суд, що ОСОБА_1 до рапорту від 04 серпня 2023 року неодноразово вже звертався до нього з заявами про звільнення зі служби, проте йому вдавалося переконувати ОСОБА_1 не звільнятися. Однак того разу ОСОБА_1 наполягав на звільненні зі служби і він його погодив.

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року у задоволенні заяви представника позивача про одночасний допит свідків у цій справі відмовлено.

Заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області на посаді старшого детектива відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області.

На підставі рапорту Друцула В.В. від 01 серпня 2023 року, погодженого керівником Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Борисенком О.В. 01 серпня 2023 року, наказом Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 01 серпня 2023 року №18-в/ДСК позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати з 02 серпня 2023 року по 04 серпня 2023 року.

На підставі рапорту Друцула В.В. від 27 липня 2023 року, погодженого керівником Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Борисенком О.В. 02 серпня 2023 року, наказом Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 02 серпня 2023 року №5-в/ДСК позивачу надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки з 07 серпня 2023 року по 20 серпня 2023 року.

На підставі рапорту ОСОБА_1 від 04 серпня 2023 року, погодженого керівником Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Борисенком О.В. 04 серпня 2023 року, наказом Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 04 серпня 2023 року №47-К/ДСК «Про звільнення» ОСОБА_1 , лейтенанта Бюро економічної безпеки України, старшого детектива відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області (код посади 3225), з 04 серпня 2023 року звільнено зі служби в Територіальному управлінні БЕБ Чернівецькій області та із займаної посади за підпунктом 8 пункту 72 (за угодою сторін) Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1333.

Крім цього, пунктом 2 наказу від 04 серпня 2023 року №47-К/ДСК «Про звільнення» скасовано наказ Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 02 серпня 2023 року №5-в/ДСК «Про надання відпустки».

Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 04 серпня 2023 року, про що свідчить його підпис у наказі та визнавалося позивачем у судовому засіданні.

Також судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2023 року в службовому кабінеті №305 у приміщенні Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області, де здійснює свою діяльність ОСОБА_1 , 04 серпня 2023 року проводилися обшуки слідчими п`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернівцях) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, про що складено протокол обшуку від 04 серпня 2023 року.

За таких обставин, не погодившись із звільненням зі служби, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28 січня 2021 року №1150-ІХ (далі-Закон №1150-ІХ).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №1150-ІХ до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

Згідно частини четвертої статті 19 Закону №1150-ІХ трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Частиною п`ятою статті 19 Закону №1150-ІХ передбачено, що порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1333 (далі Положення №1333), особа, яка має спеціальне звання БЕБ, звільняється із служби: 1) за станом здоров`я - на підставі висновку медичної комісії про непридатність або обмежену придатність до служби; 2) у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням посад або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи, які мають спеціальні звання БЕБ, попереджаються за два місяці, та за умови неможливості або відсутності згоди особи на переведення на іншу посаду; 3) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання її активів або активів, набутих за її дорученням іншими особами, або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 4) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів у порядку, визначеному Законом України Про запобігання корупції; 5) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших державних органів (організацій); 6) у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції; 7) за власним бажанням; 8) за угодою сторін; 9) у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 10) у зв`язку з набуттям громадянства іноземної держави; 11) у випадку встановлення невідповідності займаній посаді під час випробувального строку; 12) у зв`язку з призовом (прийняттям) на військову службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до законодавства про працю.

Згідно пункту 74 Положення №1333 звільнення осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, із служби здійснюється Директором БЕБ та керівниками територіальних управлінь БЕБ відповідно до повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що однією з підстав для звільнення зі служби у Бюро економічної безпеки України особи, яка має спеціальне звання БЕБ, є угода сторін, тобто домовленість між такою особою та її керівником, яким і здійснюється звільнення шляхом підписання відповідного наказу.

Вирішуючи цей адміністративний спір, суд звертає увагу на те, що аналогічна підстава для звільнення з роботи (за угодою сторін) передбачена і Кодексом законів про працю України.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №461/4315/18, у випадку коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП застосовується у разі взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення. Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін до припинення договору за угодою сторін; і чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного Суду у справах з подібних відносин (постанови від 29 жовтня 2020 року у справі №826/3388/18, від 16 лютого 2022 року у справі №591/4938/18, від 05 грудня 2019 року у справі №804/4564/17, від 27 березня 2019 року у справі №524/3490/17-ц, від 25 березня 2019 року у справі №806/475/17).

Як вбачається зі встановлених судом обставин цієї справи, лейтенант Бюро економічної безпеки України, старший детектив відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Друцул В.В. 04 серпня 2023 року написав рапорт про звільнення його зі служби в Територіальному управлінні БЕБ Чернівецькій області та із займаної посади 04 серпня 2023 року за підпунктом 8 пункту 72 (за угодою сторін) Положення №1333.

У ході судового розгляду справи позивач як свідок підтвердив, що вказаний рапорт було написано ним власноручно.

З рапорту Друцула В.В. від 04 серпня 2023 року вбачається та підтверджено допитаним судом свідком керівником Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Борисенком О.В. те, що того ж дня рапорт було ним погоджено.

Наведене свідчить про те, що сторони домовилися щодо звільнення позивача зі служби, визначивши дату 04 серпня 2023 року.

Будь-які наміри щодо анулювання вказаної домовленості сторонами не надані.

При цьому допитані судом свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомили, що позивач із рапортом про відкликання рапорту про звільнення ані 04 серпня 2023 року, ані в подальшому не звертався.

За таких обставин суд приходить до висновку про законність оскаржуваного позивачем звільнення зі служби за угодою сторін згідно підпункту 8 пункту 72 Положення №1333.

Щодо доводів позову про те, що рапорт на звільнення написано ОСОБА_1 під примусом та психологічним тиском керівника Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Борисенка О.В., то такі є необґрунтованими.

Так, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 75 та 76 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак у ході судового розгляду справи позивачем на підтвердження указаних вище доводів позову не було надано суду належних, достовірних та достатніх доказів.

Покази позивача як свідка про те, що 04 серпня 2023 року, перебуваючи у кабінеті керівника Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області ОСОБА_3 , останній під психологічним тиском, з образами та погрозами змусив його написати рапорт на звільнення зі служби, не узгоджуються із показами допитаного судом свідка керівника Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області ОСОБА_3 , який, у свою чергу, повідомив, що 04 серпня 2023 року ОСОБА_1 зайшов до його кабінету вже з написаним рапортом про звільнення, і такий, після спроби переконати ОСОБА_1 не звільнятися зі служби, було погоджено та передано керівнику Сектору персоналу Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Карпушиній А.Д. для перевірки та підготовки відповідного наказу.

При цьому допитана судом свідок ОСОБА_2 повідомила суду, що вона не бачила як ОСОБА_1 писав рапорт про звільнення, розмову між ним та ОСОБА_3 , що передувала написанню рапорту, вона не чула, а розмову між ними під час її перебування у кабінеті керівника вона не пам`ятає, оскільки в цей час читала наданий їй керівником на ознайомлення рапорт ОСОБА_1 .

Отже, покази позивача як свідка та покази свідка керівника Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Борисенка О.В. щодо обставин написання позивачем 04 серпня 2023 року рапорту про звільнення зі служби є суперечливими, водночас згідно показів свідка ОСОБА_2 їй не відомо обставин написання ОСОБА_1 рапорту про звільнення.

У ході судового розгляду цієї справи її сторонами повідомлено про відсутність інших осіб, окрім тих, які були допитані судом як свідки, які могли б повідомити суду обставини написання позивачем рапорту про звільнення та його погодження керівником.

Поряд з цим судом на підставі показів свідків та досліджених матеріалів справи встановлено і те, що ОСОБА_1 із рапортом щодо відкликання свого рапорту про звільнення не звертався, як і не звертався до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації чи до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення на підтвердження доводів позову про образи, приниження та погрози з боку керівника Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області Борисенка О.В. 04 серпня 2023 року під час розмови у його службовому кабінеті, що, за твердженнями позивача, передувала написанню ним рапорту про звільнення.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем доводів позову про те, що рапорт на звільнення ним було написано під примусом та психологічним тиском керівника Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області.

Щодо тверджень позивача про відсутність у нього наміру звільнятися зі служби, адже напередодні звільнення 27 липня 2023 року ним подано рапорт керівнику Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області про надання щорічної оплачуваної відпустки на 14 календарних днів, починаючи з 07 серпня 2023 року, і наказом від 02 серпня 2023 року №5-в/ДСК таку було надано, то такі самі по собі не свідчать про незаконність звільнення позивача зі служби в Територіальному управлінні БЕБ Чернівецькій області та із займаної посади за угодою сторін, яка, як встановлено судом, мала місце 04 серпня 2023 року і виразилася у написанні позивачем рапорту про звільнення з 04 серпня 2023 року, погодженого керівником Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області. До того ж, пунктом 2 наказу від 04 серпня 2023 року №47-К/ДСК «Про звільнення» скасовано наказ Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 02 серпня 2023 року №5-в/ДСК «Про надання відпустки», тобто такий фактично не було реалізовано.

Стосовно доводів позову про незаконність звільнення, оскільки позивач 04 серпня 2023 року перебував на лікарняному, то такі суд відхиляє, адже вони не підтверджені належними та достовірними доказами.

Посилання позивача на інформаційну довідку з електронної системи охорони здоров`я є безпідставними, адже з указаної вбачається, що така, як і додана до позову довідка КНП «Міська поліклініка №2», видані 06 серпня 2023 року, тобто вже після звільнення позивача зі служби в Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області. Крім того, в інформаційній довідці з електронної системи охорони здоров`я зазначено, що така інформаційна довідка не є документом.

Поряд з цим судом на підставі показів свідків встановлено, що позивач фактично 04 серпня 2023 року з`явився до Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області та власноручно написав рапорт про звільнення з 04 серпня 2023 року, при цьому про перебування на лікарняному не повідомляв.

Водночас, в контексті таких доводів позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року N 6-р (II)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Згідно статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Частиною п`ятою статті 88 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що рішення чи висновок Суду є остаточним і не може бути оскарженим.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі №389/2004/16-ц (провадження №61-3903св20) міститься висновок щодо застосування частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Судом касаційної інстанції зазначено, що наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.

Аналогічний за змістом висновок висловлений також у постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №460/2829/22, від 16 лютого 2022 року у справі №591/4938/18, від 13 листопада 2019 року у справі №545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №522/3410/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі №750/8456/17.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18 (провадження №14-670цс19) відступила від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі №6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі №6-127цс12, а також від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 16 березня 2020 року у справі №640/10761/14-ц.

Зокрема, зазначила, що гарантія частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Враховуючи викладене, саме по собі перебування позивача на лікарняному 04 серпня 2023 року, про що ним указувалося в обґрунтування позову, як і перебування позивача 04 серпня 2023 року у відпустці, що визнавалося сторонами справи, не може слугувати правовою підставою для визнання оскаржуваного звільнення незаконним.

Так, судом на підставі письмових доказів та показів свідків встановлено, що 04 серпня 2023 року позивач дійсно перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

За таких обставин та зважаючи на наведені вище норми, рішення Конституційного Суду України та правову позицію суду касаційної інстанції, суд приходить до висновку про помилковість звільнення відповідачем позивача саме 04 серпня 2023 року, тобто під час перебування його у відпустці.

Оскільки першим робочим днем позивача по закінченню відпустки, наданої наказом від 01 серпня 2023 року №18-в/ДСК, мало бути 07 серпня 2023 року (05 та 06 серпня 2023 року субота та неділя, тобто вихідні дні), враховуючи при цьому, що наказ від 02 серпня 2023 року №5-в/ДСК про надання позивачу частини щорічної основної оплачуваної відпустки з 07 серпня 2023 року по 20 серпня 2023 року не був фактично реалізований, адже скасований пунктом 2 наказу від 04 серпня 2023 року №47-К/ДСК «Про звільнення», то позивач названим наказом мав бути звільнений зі служби та із займаної посади за угодою сторін на підставі погодженого керівником рапорту від 04 серпня 2023 року саме 07 серпня 2023 року.

Повноваження адміністративного суду при вирішенні справи наведені у статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої цієї статті при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно пунктів 2 та 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 04 серпня 2023 року №47-К/ДСК Про звільнення лише в частині дати звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з одночасним зобов`язанням відповідача внести зміни до указаного наказу щодо дати звільнення, а саме: з 04 серпня 2023 року на 07 серпня 2023 року. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо доводів позовної заяви про порушення процедури звільнення, оскільки усупереч вимог статей 47 та 116 Кодексу законів про працю України розрахунок в день звільнення відповідачем не був проведений та позивачу не було надано довідку про належні суми при звільненні, та доводів відзиву про дотримання указаних норм та проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем, то такі доводи сторін оцінці судом не підлягають тому, що не мають значення для правильного вирішення даного позову, предметом якого є лише звільнення позивача зі служби в Територіальному управлінні БЕБ у Чернівецькій області. Позивачем, згідно змісту прохальної частини позову, не пред`являлося вимог щодо не проведення чи не повного проведення з ним розрахунку при звільненні, ним не оспорюється правильність нарахування і виплати відповідних сум.

З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 04 серпня 2023 року №47-К/ДСК Про звільнення в частині дати звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області внести зміни до наказу Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області від 04 серпня 2023 року №47-К/ДСК Про звільнення щодо дати звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а саме: з 04 серпня 2023 року на 07 серпня 2023 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 лютого 2024 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), відповідач - Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, буд. 200-А, м. Чернівці, ЄДРПОУ 44724919).

Суддя О.П. Лелюк