Постанова

від 15.02.2024 по справі 400/2303/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2303/20

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 04.10.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В..

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теодора» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ТОВ «Теодора» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 25.05.2020 року №00020335004 в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення №000020345004 в частині суми 12113,43 грн..

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач погоджується зі штрафною санкцією на суму 47,70 грн., яка нарахована спірним рішенням 25.05.2020 року №00020335004 за несвоєчасну сплату заборгованості з ПДВ на суму 477,00 грн., а решту сум штрафних санкцій, нарахованих спірними рішеннями, позивач вважає неправомірними, оскільки податковий орган не здійснив своєчасне погашення грошових зобов`язань позивача з ПДВ шляхом списання з рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ необхідних сум, які обліковувались на такому рахунку позивача у достатньому розмірі в якості авансових платежів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року позовні вимоги задоволено шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, оскільки суд першої інстанції розглянув та задовольнив позовні вимоги в частині податкового повідомлення-рішення від 25.05.2020 року №000020345004, які позивачем не заявлялись.

Зокрема, загальна сума грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №000020345004 складає 12161,13 грн., а позивач в позовній заяві просив визнати протиправним та скасувати це рішення частково на суму 12113,43 грн., погодившись з правомірністю нарахування цим рішенням штрафної санкції на суму 47,70 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з ПДВ на суму 477 грн..

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення №000020345004 в повному обсязі, суд першої інстанції не обґрунтував вихід за межі позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами проведеної податковим органом камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість за квітень, серпень 2017 року, вересень 2019 року, січень, лютий 2020 року, за результатами якої складено акт перевірки №2335/14-29-50-04-25/39452247 від 30.04.2020 року (далі - Акт перевірки).

З висновків Акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення п.57.1, п.57.3 та п.203.2 ст.203 ПК України, яке полягає в порушенні термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2017 року, січень 2020 року, та донараховані контролюючим органом грошові зобов`язання, узгоджені у вересні 2019 року, лютому 2020 року.

Зокрема, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем строку сплати податку на додану вартість за квітень 2017 року, січень 2020 року, а також по донарахованим податковим органом грошових зобов`язань у вересні 2019 року, лютому 2020 року наступними податковими повідомленнями-рішеннями та деклараціям:

- від 24.07.2017 року №001699120/39452247, яким позивачу було нараховане грошове зобов`язання в сумі 59800,00 грн., граничний термін сплати якого 03.02.2020 року, а сплачено в повному обсязі 24.02.20 року, кількість днів затримки - 21;

- від 12.09.2019 року №00001975005, яким позивачу було нараховане грошове зобов`язання в сумі 1020,00 грн., граничний термін якого 26.09.2019 року, а сплачено в повному обсязі 24.02.2020 року, кількість днів затримки - 151;

- декларація №9090443217 від 15.05.2017 року на суму до сплати в бюджет 121717,00 грн., граничний термін сплати - 30.05.2017 року, сплачено на суму 477,00 грн. 27.06.2017 року, кількість днів затримки 28;

- декларація №9026413910 від 14.02.2020 року на суму до сплати в бюджет 218779,00 грн., граничний термін сплати - 01.03.2020 року, сплачено на суму 61334,30 грн. 23.03.2020 року, кількість днів затримки 22.

Відповідно, за затримку сплати на 151 календарний день грошового зобов`язання на суму 1 020 грн. позивачу була нарахована штрафна санкція у розмірі 20% в сумі 204,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішення від 25.05.2020 року №00020335004.

За затримку сплати на 21 день грошового зобов`язання на суму 59800,00 грн., на 28 днів грошового зобов`язання на суму 477,00 грн. та на 22 дні грошового зобов`язання на суму 61334,30 грн. позивачу була нарахована штрафна санкція в розмірі 10% в сумі 12161,13 грн. спірним податковим повідомленням-рішення від 25.05.2020 року №000020345004.

Як вже зазначено вище, позивач не заперечує проти факту відображеного в Акті перевірки факту несвоєчасного погашення ним грошового зобов`язання з ПДВ на суму 477,00 грн. та визнає правомірність нарахованої за це порушення штрафної санкції на суму 47,70 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням №000020345004.

Щодо решти відображених в Акті перевірки сум несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань, позивач зазначив наступне.

Грошове зобов`язання на суму 1020,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2019 року №00001975005 не було своєчасно погашене саме з вини відповідача, так як станом на 26.09.2019 року на рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ обліковувалось сума 11105,00 грн., за рахунок якої відповідач повинен був погасити заборгованість на суму 1020,00 грн..

Грошове зобов`язання на суму 59800,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2017 року №001699120/39452247, яке повинно було бути погашено до 03.02.2020 року, також було несвоєчасно погашено саме з вини відповідача 24.02.2020 року, бо ще 24.01.2020 року позивачем було здійснено перерахування додаткової переплати з ПДВ на суму 207700,00 грн., і станом на 03.02.2020 року на рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ обліковувалось сума 218805,00 грн., якої було більш ніж достатньо для своєчасного погашення заборгованості в сумі 59800,00 грн..

Грошове зобов`язання на суму 61334,30 грн. згідно декларації №9026413910, яке мало бути сплачено до 01.03.2020 року з вини відповідача було списане не своєчасно 23.03.2020 року, тоді як на рахунку позивача була наявна переплата в сумі 130600,00 грн, яка була перерахована позивачем ще 24.02.2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням наявності на рахунках позивача переплат було порушено строк сплати зобов`язань не з вини платника податків, а через несвоєчасне списання їх податковим органом.

З аналізу наявних у справі заяв відповідача по суті спору вбачається, що позиція податкового органу полягає в тому, що списання коштів з електронного рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ здійснюється лише на погашення грошових зобов`язань задекларованих платником в податковій звітності за результатами діяльності у відповідному періоді і відповідач не має права самостійно списувати з такого рахунку кошти платника на погашення грошових зобов`язань, які нараховані контролюючим органом. Такі грошові зобов`язання платник податків повинен своєчасно сплачувати самостійно зі свого поточного рахунку платника до відповідного бюджету згідно реквізитів бюджетного рахунку, зазначеного в податковому повідомлені-рішенні. Відповідно, при надходженні з електронного рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ коштів на погашення самостійно визначених позивачем грошових зобов`язань, то враховуючи наявність у позивача непогашеного податкового боргу за податковими повідомленнями-рішення, ці кошти на виконання вимог п.87.9 ст.87 ПК України в автоматичному порядку направлялись на погашення наявного податково боргу згідно з черговістю його виникнення.

З урахуванням позицій сторін, ключове питання для вирішення даного спору полягає в тому, чи повинен був відповідач в автоматичному порядку здійснювати погашення нарахованих позивачу грошових зобов`язань з ПДВ податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2019 року №00001975005 на суму 1020,00 грн. та від 24.07.2017 року №001699120/39452247 на суму 59800,00 грн. у строки, які визначені ПК України для погашення таких зобов`язань, за рахунок тих сум, які обліковувались на електронному рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ?

Надаючи відповідь на це питання, колегія суддів виходить з наступного.

Механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням електронних рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ визначений Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 (далі - Порядок №569), який підлягає застосуванню в редакції станом на час виникнення до спірних відносин.

У відповідності до п.19 Порядку - за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 Кодексу.

Відповідно до п.20 Порядку для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДПС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються, зокрема найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Згідно п.25 Порядку сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до пп.пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України, та сплата передбачених ПК України штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.

Наведені положення Порядку підтверджують правильність позиції податкового органу, що з рахунку СЕА ПДВ в бюджет списуються суми виключно в межах, зазначених у деклараціях платника податку.

Погоджуючись з позивачем, що відповідач повинен був самостійно погасити грошові зобов`язання з ПДВ за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2019 року №00001975005 на суму 1020,00 грн. та від 24.07.2017 року №001699120/39452247 на суму 59800,00 грн. у строки, які визначені ПК України для погашення таких зобов`язань, за рахунок тих сум, які обліковувались на електронному рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ, суд першої інстанції послався на абзац третій п.87.1 ст.87 ПК України, згідно якого сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Колегія суддів не може погодитися з таким обґрунтуванням, враховуючи визначені Податковим кодексом України строки сплати грошових зобов`язань, які нараховані контролюючим органом та особливості узгодження платником податків таких зобов`язань.

Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Підпунктом 56.15 ст.56 ПК України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно п.56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Виходячи з наведених положень статей 57 та 56 ПК України, колегія суддів вважає, що враховуючи право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку або в суд, контролюючий орган не має права згідно п.87.1 ст. 87 ПК України самостійно здійснювати списання коштів з рахунків платника на погашення грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, до того моменту, коли таке грошове зобов`язання не набуде статусу узгодженого податкового боргу.

Враховуючи такий висновок, колегія суддів зазначає, що сам лише факт наявності на електронному рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ сум, достатніх для погашення грошових зобов`язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2019 року №00001975005 та від 24.07.2017 року №001699120/39452247, не зобов`язував відповідача здійснювати самостійне погашення таких зобов`язань за рахунок цих коштів на підставі п.87.1 ст.87 ПК України.

Відповідно, після того, як грошові зобов`язання з ПДВ за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2019 року №00001975005 на суму 1020,00 грн. та від 24.07.2017 року №001699120/39452247 на суму 59800,00 грн. не були самостійно сплачені позивачем у строки, які визначені ст.57 ПК України, ці суми набули статусу податково боргу, і їх погашення відбулось з дотриманням вимог п.87.9 ст.87 ПК України, відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, погашення грошових зобов`язань з ПДВ за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2019 року №00001975005 на суму 1020,00 грн. та від 24.07.2017 року №001699120/39452247 на суму 59800,00 грн. відбулось у відповідності до вимог п.87.9 ст.87 ПК України під час зарахування до бюджету з електронного рахунку позивача 24.02.2020 року сум ПДВ за платіжним дорученням №25499103 на суму у розмірі 218779,00 грн., які були сплачені позивачем в якості погашення самостійно визначених позивачем зобов`язань з ПДВ по декларації з ПДВ №9026413910 за січень 2020 року на суму 218779,00 грн., яка була подана 14.02.2020 року.

Саме внаслідок такого зарахуванням, визначена Актом перевірки сума ПДВ в розмірі 61334,30 грн. по декларації з ПДВ №9026413910 за січень 2020 залишилась несплаченою своєчасно, та була погашена лише 23.03.2020 року, тобто із затримкою на 22 дні.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки Акту перевірки про несвоєчасність погашення позивачем своїх грошових зобов`язань з ПДВ є обґрунтованими, що, в свою чергу, доводить правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність визначених ст.317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Теодора» до Головного управління ДПС у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька