Постанова

від 15.02.2024 по справі 140/11524/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/11524/23 пров. № А/857/23044/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (головуючий суддя Денисюк Р.С., м. Луцьк) у справі №140/11524/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Промлит» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

24.05.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.12.2022 № UA 205100/2022/000030/2.

Позов обґрунтовує тим, що 05.05.2020 між ТзОВ Завод Промлит та компанією Surplex GmbH (Дюссельдорф, Німеччина) укладено контракт №1 на купівлю промислового обладнання, асортимент, кількість та ціни товару вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту. На виконання умов вказаного контракту ТзОВ Завод Промлит придбало у вказаної іноземної компанії товар, зазначений у специфікації №4 від 15.11.2022. Вказує, що 16.11.2022 компанією Surplex виписано рахунок-фактуру №V5298-067 від 16.11.2022 на суму 81 634 євро та 22.11.2022 здійснено оплату за придбане промислове обладнання, що підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті № 40. Разом з тим, 19.12.2022 декларантом подало митну декларацію (МД) № 22UA205100010485U7, в якій визначило митну вартість товару 1 «Вироби з чорних металів: відрізки залізничних рейок (10*12000 мм), що використовувалися, за першим методом в сумі 3837 євро та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару разом з витратами на доставку в сумі 236520,25 грн, що згідно курсу валюти, зазначеній у графі 23 декларації становить 6089,96 євро. Позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 21.12.2022 № UA 205100/2022/000030/2 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларант на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення, разом з митною декларацією надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Крім того, зазначив, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування; формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товариством транспортного засобу від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу її визначення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.12.2022 № UA 205100/2022/000030/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Промлит понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 4756,98 грн (чотири тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень 98 копійок) та витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД від 19.12.2022 № 22UA205100010484U7 документів було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в рахунку-фактурі від 16.11.2022 №V5298-067 зазначена вартість товару (лот 810) 7674 Євро та вага товару 20000 кг, а декларантом в МД зазначена фактурна вартість 3837 Євро та вага 22000 кг; в рахунку-проформі від 08.12.2022 №P1000507.002 зазначена вага 20000 кг; в гр. 4 автотранспортної накладної від 17.11.2022 №б/н зазначено місце завантаження GOSSELIES BELGIUM, а згідно рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 12.12.2022 №414 зазначено місце завантаження Charleroi. Апелянт вказує, що місце завантаження впливає на маршрут перевезення, його протяжність, а отже і на розмір транспортних витрат, що є однією із складових митної вартості. Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, проте декларант на вимогу митниці додаткові документи на підтвердження митної вартості не надав. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості № UA205100/2022/000030/2 від 21.12.2022, згідно якого митну вартість визначено на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби відповідно до МД № UA403030/2022/23788 від 02.11.2022 1,81 дол. США/кг. Таким чином, декларант вказаний товар оформив у вільний обіг 21.12.2022 згідно МД №22UA205100010549U1 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України. З огляду на викладене, апелянт вважає, що він мав аргументовані підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, яке є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

15.01.2024 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

05.05.2020 між ТзОВ Завод Промлит та компанією Surplex GmbH (Дюссельдорф, Німеччина) укладено контракт №1 на купівлю промислового обладнання, асортимент, кількість та ціни товару вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 3.1 контракту встановлено, що ціна товару встановлюється в євро і вказана в специфікації.

На виконання умов контракту, сторонами 15.11.2022 погоджено специфікацію №4 на такий товар: 1) Лот № 803 (779777) ABUS ZLK-CK Кран мостовий двохбалочний 10 т., що був у використанні - 1 шт., загальною вартістю 7 274,00 євро; 2) Лот № 805 (779779) DEMAG ZKKE Кран мостовий двохбалочний 20 т., що був у використанні - 1 шт., загальною вартістю 23 758,00 євро; 3) Лот № 806 (779780) DEMAG ZKKE Кран мостовий двохбалочний 20 т., що був у використанні - 1 шт., загальною вартістю 19 130,00 євро; 4) Лот № 809 (779781) DEMAG Кран мостовий 7,5 т., що був у використанні - 1 шт., загальною вартістю 11 758,00 євро; 5) Лот № 809 (779783) ABUS ZLK-CK Кран мостовий двохбалочний 16 т., що був у використанні -1 шт., загальною вартістю 12 040,00 євро; 6) Лот № 810 (779784) ABUS ZLK-CK Рельси, що були у використанні - 1 шт., загальною вартістю 7 674,00 євро.

Загальна вартість товару відповідно до специфікації становить 81 634,00 євро; умови поставки: FCA Шарлеруа, Бельгія (Інкотермс-2010); строк поставки: 50 календарних днів з моменту оплати; умови оплати: безготівковий рахунок, 100% передоплата.

16.11.2022 компанією Surplex GmbH виписано рахунок-фактуру (інвойс) №V5298-067 на вищевказане промислове обладнання б/у.

22.11.2022 ТзОВ Завод Промлит» здійснило проплату за придбане промислове обладнання згідно контракту № 1 від 05.03.2020 та рахунку-фактури №V5298-067 від 16.11.2022 в сумі 81 634,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 40 від 22.11.2022.

Враховуючи габарити купленого промислового обладнання, товар поставлявся на територію України в розібраному вигляді окремими партіями та різними за вантажопідйомністю та габаритами транспортними засобами.

19.12.2022 декларантом позивача подано до Волинської митниці митну декларацію № 22UA205100010484U7, відповідно до якої митну вартість визначено за першим основним методом визначення митної вартості за ціною договору. Зокрема, відповідно до митної декларації задекларовано наступний товар 1: Вироби з чорних металів: відрізки залізничних рейок (10 х 12000 мм), що були у використанні, використовуються як шлях для переміщення мостових кранів, наявні сліди корозії, подряпини, ціна товару згідно графи 42 МД 3 837,00 євро, митна вартість визначена на рівні 6089,96 євро з врахуванням витрат на доставку, що еквівалентно 236 520 грн.

До митної декларації для підтвердження митної вартості за першим методом її визначення додано такі документи: рахунок-проформа (Proforma invoice) №P1000507.001 від 08.12.2022, рахунок-фактуру (Invoice) №V5298-067 від 16.11.2022, автотранспортна накладна (CMR) б/н від 17.11.2022, специфікація №4 від 15.11.2022, платіжне доручення в іноземній валюті №40 від 22.11.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №414 від 12.12.2022, контракт з доповненнями № 1 від 05.03.2020, договір про надання послуг митного брокера 30/11 від 18.05.2011, копія митної декларації країни відправлення MRN 22ВЕЕ0000076699219 від 12.12.2022.

Відповідачем декларанту було направлено повідомлення та запропоновано подати в 10-денний строк додаткові документи: договір (угоду) з третіми особами, пов`язаних договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант листом від 21.12.2022 проінформував Волинську митницю про не подання додаткових документів, що відповідачем не заперечується.

21.12.2022 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2022/000030/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2022/000356.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення: документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: в рахунку-фактурі від 16.11.2022 №V5298-067 зазначена вартість товару (лот 810) 7 674 дол. США та вага товару 20000 кг. Декларантом в МД зазначена фактурна вартість 3 837 дол. США та вага - 22000кг; в рахунку-фактурі від 08.12.2022 № Р1000507.002 зазначена вага 20000 кг; в графі 4 автотранспортної накладної від 17.11.2022 №б/н зазначено місце завантаження GOSSELIES BELGIUM, а згідно рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 12.12.2022 №414 зазначено місце завантаження Charleroi.

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін вищезазначених додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості.

У зв`язку із відмовою декларанта у наданні додаткових документів та неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України.

Відповідно до цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (ЄАІС) митну вартість визначено на підставі цінової інформації наявної в митного органу за МД № UA403030/2022/23788 від 02.11.2022 нарівні 1,81 дол. США/кг.

21.12.2023 декларант подав МД №22UA205100010549U1, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Аналізуючи наведені положення, колегія суддів вказує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Апеляційний суд звертає увагу, що в даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: рахунок-проформу (Proforma invoice) №P1000507.001 від 08.12.2022, рахунок-фактуру (Invoice) №V5298-067 від 16.11.2022, автотранспортну накладну (CMR) б/н від 17.11.2022, специфікація №4 від 15.11.2022, платіжне доручення в іноземній валюті №40 від 22.11.2022, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №414 від 12.12.2022, контракт з доповненнями № 1 від 05.03.2020, договір про надання послуг митного брокера 30/11 від 18.05.2011, копію митної декларації країни відправлення MRN 22ВЕЕ0000076699219 від 12.12.2022. На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Однак, у даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Як слідує з матеріалів справи, сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару за МД від 19.12.2022 № № 22UA205100010484U7 виникли у зв`язку з тим, що в рахунку-фактурі від 16.11.2022 №V5298-067 зазначена вартість товару (лот 810) 7674 дол. США та вага товару 20000 кг, а декларантом в МД зазначена фактурна вартість 3837 дол. США та вага 22000 кг.

Проте, колегія суддів із такими доводами апелянта не погоджується і зазначає наступне.

Так, згідно рахунку-фактури від 16.11.2022 №V5298-067 вартість товару (лот 810) Crane track (Колійний кран), бувший у використанні становить 7674,00 євро (ціна самого товару 4 300,00 євро + премія покупця - 774,00 євро + демонтаж при завантаженні 2 600,00 євро), вага товару приблизно - 20000 кг, місцезнаходження - Шарлеруа, Бельгія, Умови поставки - FCA 6060, Шарлеруа, завантажений на вантажівку.

Продавцем компанією Surplex GmbH, враховуючи значні габарити купленого товару, було завантажено дві вантажівки та видано два рахунки-проформи та оформлено дві експортні декларації на кранові рельси.

Так, відповідно до рахунку-проформи №Р 1000507.002 від 08.12.2022 у вантажівку №2 за лотом №810 завантажено Crane track (Колійний кран), бувший у використанні вартістю 3 837,00 євро (цінна самого товару 2 150,00 євро + премія покупця - 387,00 Євро + демонтаж при завантаженні - 1300,00 євро), вага товару приблизно - 20000 кг, місцезнаходження - Шарлеруа, Бельгія, Умови поставки - FCA 6060, Шарлеруа, завантажений на вантажівку, що відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД від 19.12.2022 № 22UA205100010484U7.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, у графі 38 Вага нетто (кг) зазначається в кілограмах, а вагу товару, описаного в графі 31 МД, без будь-якої упаковки (якщо описом цієї графи не передбачено інше) згідно з товаросупровідними документами. Якщо у відомостях про вагу нетто, що містяться в товаросупровідних документах, є розбіжності, то відомості зазначаються згідно з одним з таких документів на вибір декларанта або визначені за результатами зважування. З наведеного випливає, що декларантом в митній декларації вказувалась вага імпортованого товару з наданих продавцем товаросупровідних документів, а саме: автотранспортної накладної №б/н від 17.11.2022 та декларації країни відправлення MRN 22ВЕЕ0000076699219 від 12.12.2022, у яких зазначена вага товару брутто - 22000 кг.

Колегія суддів вважає, що подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Стосовно доводів апелянта про розбіжності у поданих документах, а саме, що в графі 4 автотранспортної накладної від 17.11.2022 №б/н зазначено місце завантаження GOSSELIES BELGIUM, а згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 12.12.2022 №414 зазначено місце завантаження Charleroi, апеляційний суд зазначає наступне.

Під час здійснення митного оформлення товару ТзОВ Завод Промлит митниці було надано, в тому числі, специфікацію №4 від 15.11.2022 до контракту №1 від 05.03.2020, рахунок-фактуру (Invoice) №V5298-067 від 16.11.2022, рахунок -проформу (proforma invoice) №Р 1000507.002 від 08.12.2022, де зазначені умови поставки FCA Charleroi (Шарлеруа) Бельгія.

Рахунком на оплату від 12.12.2022 № 414 також підтверджується, що місцем завантаження товару є саме Charleroi (Шарлеруа) Бельгія (відстань до митного поста Рава-Руська), а не Gosselies Belgium.

В той же час, 17.11.2022 продавцем компанією Surplex GmbH було оформлено автотранспортну накладну №б/н на частину придбаних ТзОВ Завод Промлит кранових рельс, та вказано місце завантаження - 6041, Gosselies Belgium, вага брутто - 22000 кг.

Водночас, як пояснив позивач, Gosselies - це промисловий район муніципалітету Charleroi (Шарлеруа), який розташований у провінції Ено, Бельгія.

Отже, враховуючи, що місце завантаження Gosselies (вказане в автотранспортній накладній) є лише районом Charleroi, яке зазначене у решті товаросупровідних документах, тому на думку суду, наявні розбіжності щодо місця завантаження оцінюваного товару та вартість транспортних витрат у сумі 87000,00 грн (за одну машину) не можуть викликати сумніви у заниженні митних платежів.

Подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Митним органом не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Те саме стосується вимоги про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) та про надання виписки з бухгалтерської документації. Суд апеляційної інстанції наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

Крім того, апеляційний суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA403030/2022/23788 від 02.11.2022), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 21.12.2022 №UA205100/2023/000030/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, як вірно зазначив суд першої інстанції, підлягає скасуванню.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що для підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №77/1 від 01.05.2023, акт виконаних робіт №1 від 19.07.2023. З акту виконаних робіт слідує, що адвокатом були надані такі послуги: з`ясування фактичних обставин справи (1 год.) 500,00 грн; підготовка позовної заяви та додатків до неї (4 год.) - 2000,00 грн; вивчення відзиву, законодавства та судової практики (2 год) 1000,00 грн; підготовка та подача відповіді на відзив (4 год.) 2000,00 горн. При цьому, вартість однієї години роботи складає 500,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

А тому, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, повинен становити 2000,00 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/11524/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний