Постанова

від 15.02.2024 по справі 500/6724/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6724/23 пров. № А/857/25923/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року (головуючий суддя Подлісна І.М., м.Тернопіль) у справі №500/6724/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРІНВЕСТБУД22" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19.10.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2023 №00068090401.

Позов обґрунтовує тим, що 31 травня 2023 року було подано податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №16625364. Вказує, що 06 вересня 2023 року було отримано Акт про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, що підтверджується трекінгом відправлення 46001 18800283. В даному Акті зазначено, що Головним державним інспектором відділу адміністрування рентної плати та екологічного податку, місцевих податків і зборів з юридичних осіб та розгляду звернень управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Тернопільській області Фтемовим Валерієм Володимировичем, на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів подання податкової звітності з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023. Відповідно до результатів перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРІНВЕСТБУД22» граничних термінів подання податкової звітності з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023. Отже, перевіркою встановлено несвоєчасне подання ТОВ «ТЕРІНВЕСТБУД22» код ЄДРПОУ 44895033 податкової звітності з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 р., чим порушено вимоги п.286.4 ст. 286 розділу XII ПКУ. Крім того, 04 жовтня було отримано податкове повідомлення-рішення від 28.09.2023 року, яким на підставі ппп.54.3.3. п.54.3. ст.54 і п.120.1 ст.120 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.09.2023 року №00068090401.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК встановлено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Таким чином, апелянт вважає, що починаючи з 27 травня 2022 року і на період дії воєнного стану «карантинний» мораторій щодо незастосування штрафних санкцій, зокрема за порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податків, зборів, платежів, не застосовується. Відтак, платники податків не звільняються від застосування до них штрафних санкцій за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, у тому числі за звітні (податкові) періоди, які припадають до 24 лютого 2022 року, з урахуванням умов, за яких платники у період до припинення або скасування воєнного стану на території України звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання свої податкових обов`язків, визначених підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК. А відтак, податковий орган позивач зобов`язаний подавати звітність до контролюючого органу в строки визначені законодавством, а саме до 20.05.2023 року був зобов`язаний подати податкову декларацію з плати за землю за 2023 рік. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, як і визнання наявності в Україні форс-мажорних обставин, без обґрунтування неможливості своєчасного виконання у зв`язку із цим позивачем обов`язку з подання податкової декларації не може безумовно вважатись поважною причиною порушення вимог податкового законодавства та звільнення від передбаченої відповідальності. Такі висновки неодноразово викладались судами в ідентичних правовідносинах, в тому числі і у справі № 500/2363/23, де ТОВ «Терінвестбуд 22» на обґрунтування правомірності своїх дій щодо несвоєчасного подання податкової звітності посилалось на ті ж самі підстави, що і в межах даної адміністративної справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРІНВЕСТБУД22», код ЄДРПОУ 44895033 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30.08.2022, місцезнаходження: 46008, Україна, 46008, Тернопільська обл.. Тернопільський р-н, місто Тернопіль, вул. Стадникової С., будинок 2, офіс 72, основний вид економічної діяльності:68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

15 березня 2023 року між Тернопільською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «ТЕРІНВЕСТБУД22» (Орендар) було укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого в книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 19.04.2023 року за №4941. Відповідно з 19.04.2023 року у ТОВ «ТЕРІНВЕСТБУД22» виникло податкове зобов`язання по сплаті орендної плати.

31 травня 2023 року було подано податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №16625364.

06 вересня 2023 року було отримано Акт про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, що підтверджується трекінгом відправлення 46001 18800283.

В даному Акті зазначено, що Головним державним інспектором відділу адміністрування рентної плати та екологічного податку, місцевих податків і зборів з юридичних осіб та розгляду звернень управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Тернопільській області Фтемовим Валерієм Володимировичем, на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів подання податкової звітності з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023.

Відповідно до результатів перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРІНВЕСТБУД22» граничних термінів подання податкової звітності з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023.

Отже, перевіркою встановлено несвоєчасне подання ТОВ «ТЕРІНВЕСТБУД22» код ЄДРПОУ 44895033 податкової звітності з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 р., чим порушено вимоги п.286.4 ст. 286 розділу XII ПКУ.

04 жовтня було отримано податкове повідомлення-рішення від 28.09.2023 року, яким на підставі ппп.54.3.3. п.54.3. ст.54 і п.120.1 ст.120 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Згідно з пп. 41.1.1 п. 41.1. ст. 41 ПК України контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Підпунктами 19-1.1.22 та 19-1.1.45 пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють функції з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, а також звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 286.4 ст.286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Відповідно до пп.112.8.9 п.112.8 ст. 112 Податкового кодексу України платники податків звільняються від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчених Торгово-промисловою палатою України.

Як вже зазначалось вище настання форс-мажорних обставин з 24 лютого 2022 року засвідчено Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 року, що в свою чергу може бути підставою для скасування фінансових санкцій застосованих податковими органами. Окрім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» від 23 грудня 2022 р. № 1423, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. При цьому, згідно з п.52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати (в редакції Закону України № 591-ІХ від 13.05.2020).

Аналізуючи наведені норми, апеляційний суд вказує, що перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення строків подання податкової декларації з плати за землю у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду 10 грудня 2021 року у справі №420/10367/20.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 №2260-ІХ були внесені зміни до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, якими було дозволено в період дії воєнного стану проведення камеральних перевірок щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та інших видів перевірок та встановлено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 етапі 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-19), не застосовуються.

Норми підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України суперечать нормам пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що виражається у тому, що незважаючи на положення, що встановлені у підпункті 69.1, у податкового органу є право застосовувати санкції за будь-які порушення починаючи з 27.05.2022 незважаючи на випадки незастосування відповідальності зазначені у пункті 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає про порушення принципу стабільності, що передбачений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яким встановлено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Виходячи із системного тлумачення норм Податкового кодексу України, а також принципів застосування норм Конвенції з прав людини Європейським судом з прав людини, принцип стабільності передбачає, що окрім того, що норми права повинні бути чіткими та точними, вони повинні бути передбачуваними для суб`єкта на якого вони розповсюджуються.

Разом з тим, Законом №2260-ІХ не скасовано пункт 52-1 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яким запроваджено звільнення від санкцій за несвоєчасне подання декларації під час дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COV1D-19). Зазначена норма є самостійною підставою звільнення від відповідальності за порушення граничних строків подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, навіть незважаючи на зміни правового регулювання спірних правовідносин. При цьому, якщо законодавець мав намір зупинити дію положень пункт 52-1 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, за правилами юридичної техніки він повинен був внести зміни також в зазначений пункт та прямо визначити обмежене застосування положень пункт 52-1 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України на час дії воєнного стану. Однак, цього зроблено не було, як і не була скасована дія вказаної норми.

Оцінюючи дії податкового органу в частині прийняття податкового повідомлення-рішення, апеляційний суд зазначає, що відповідач зробив висновок, що норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України переважають над нормами пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Отже, станом на дату подання податкової звітності діяли обидві норми, так як з 24.02.2022 воєнний стан та карантин діють паралельно. В даному випадку позивачем незважаючи на умови дії карантинних обмежень та введення воєнного стану було виконано податковий обов`язок щодо подання податкових декларацій.

Отже, ТОВ «ТЕРІНВЕСТБУД22» незважаючи на умови дії карантинних обмежень та введення воєнного стану було виконано податковий обов`язок щодо подання податкової звітності та відповідно сплати орендної плати за землі державної або комунальної власності.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.09.2023 року №00068090401.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 500/6724/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний