Ухвала

від 14.02.2024 по справі 140/7422/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа №140/7422/22

адміністративне провадження № К/990/4787/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №140/7422/22 за позовом Приватного підприємства «ВВК СОЛЮШЕН» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування через введення воєнного стану), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; також після отримання бюджетних коштів та сплати судового збору податковий орган в межах розумного строку та без зволікань звернувся із повторною апеляційною скаргою.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Приватне підприємство «ВВК СОЛЮШЕН» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.11.2022 №68516 щодо включення Приватного підприємства ВВК СОЛЮШЕН до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків; зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області виключити Приватне підприємство «ВВК СОЛЮШЕН» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2023 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору.

Надалі суд апеляційної інстанції, задовольнивши подане відповідачем клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, продовжив останньому такий строк на десять днів, про що постановив відповідну ухвалу від 12.04.2023.

Ухвалою від 09.05.2023 суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні чергового клопотання податкового органу про продовження строку для усунення недоліків та констатувавши факт неусунення ним у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги як таких, повернув останньому дану скаргу.

22.05.2023 контролюючий орган повторно подав апеляційну скаргу, не сплативши при цьому судовий збір за її подання до суду та водночас порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження, пропуск якого обґрунтовував відсутністю бюджетного фінансування для сплати судового збору при зверненні із апеляційною скаргою вперше, що зумовило повернення такої скарги; крім того, зазначив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення із такою.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.07.2023 відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та відповідно залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху навести інші поважні підстави пропуску строку звернення, а також надати документ про сплату судового збору.

У подальшому суд апеляційної інстанції згідно ухвали від 03.08.2023 продовжив податковому органу строк для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з моменту отримання даної ухвали. Однак відповідач після одержання копії ухвали від 03.08.2023 вчергове не виконав вимоги суду та не усунув недоліки апеляційної скарги, що стало підставою для прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали від 11.10.2023 про повернення такої апеляційної скарги.

Вказані вище ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 і 11.10.2023 про повернення апеляційних скарг Головним управлінням ДПС у Волинській області не були оскаржені.

Однак 21.11.2023 Головне управління ДПС у Волинській області втретє звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2023. Разом із цією апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якого посилався на реалізацію ним без зволікань права на повторне подання апеляційної скарги після повернення судом 09.05.2023 і 11.10.2023 двох попередніх таких скарг.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.12.2023 визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та залишив апеляційну скаргу без руху на підставі статті 169, частин 2 і 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, запропонувавши податковому органу навести інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Разом з тим, у встановлений судом десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги та станом на 10.01.2024 відповідач заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведеними у ній іншими підставами не подав, а тому, констатувавши зазначену обставину, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.01.2024 відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Восьмий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та обґрунтовано ухвалою від 10.01.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №140/7422/22 за позовом Приватного підприємства «ВВК СОЛЮШЕН» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер