Постанова

від 14.02.2024 по справі 758/14153/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 758/14153/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4383/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М., у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» та КП «Виноградар Подільського району міста Києва» - Абдулаєв А.Н. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив: стягнути з відповідачівна користь КП «Виноградар Подільського району міста Києва» заборгованість за спожиті послуги заперіод з 01 вересня 2010 року по 01 березня 2015 року в розмірі 24 088,36 грн., з яких 14609,60 грн. - основна сума заборгованості, 7537,71 грн. - інфляційні нарахування, 1 941,05 грн. - 3% річних; стягнути на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» заборгованість за спожиті послуги за період з 01 квітня 2015 року по 01 серпня 2019 року в розмірі 9 993,74 грн., з яких: 9 214,93 грн. - основна сума заборгованості, 484,43 грн. - інфляційні нарахування, 294,38 грн. - 3% річних; стягнути з відповідачів 1 921,00 грн. судових витрат. Посилався на те, що відповідачі є наймачами квартири АДРЕСА_1 . Вказував, що відповідачі проживають в зазначеній квартирі та користуються послугами, що спочатку надавалися КП «Виноградар Подільського району міста Києва», а потім КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», однак не вносили плату за споживання таких послуг, в результаті чого у відповідачів утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивачів (т. 1 а.с. 3-4).

25 березня 2020 року до суду від відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення проти позову, в яких останній зазначав, що на протязі багатьох років квартиру АДРЕСА_1 постійно заливає з розташованого вище технічного поверху, про що неодноразово повідомлялося до відповідних інстанцій, яка за цей період міняла декілька разів назву. Вказував, що зазначена проблема унеможливлює повноцінне використання квартири АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим в квартирі не живуть: ОСОБА_5 з 2000 р., ОСОБА_6 з 2006 р., ОСОБА_2 з 2009 р., ОСОБА_3 , який виписаний з даної квартири, не живе в ній з 2005 р. Звертав увагу суду на недоведеність факту надання послуг. Також зазначав, що позивачі не надали жодних доказів того, в якій кількості та якості за вказаний у позові період надавались послуги із забезпечення функціонування жилого та нежилого нерухомого майна (поточне обслуговування та ремонт). Крім того, просив застосувати строки позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України. Вважає суму заборгованості недоведеною та необгрунтованою, у звязку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 76).

01 вересня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивачів - ОСОБА_7 , в якій просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилалась на те, що відповідач стверджує, що квартиру АДРЕСА_1 начебто заливає з розташованого вище технічного поверху, однак подані відповідачем копії заяв та актів з цього приводу датуються з 02 листопада 2005 року, 16 вересня 2009 року, 16 травня 2011 року, 24 жовтня 2016 року, 05 травня 2017 року, 19 жовтня 2009 року, 01 листопада 2016 року, що свідчить про сплив терміну позовної давності. Вважає, що з приводу вказаного (підтоплення квартири та промерзання стелі) необхідно застосувати позовну давність відповідно до ст. 257 ЦК України. За таких умов ставити під сумнів якість наданих житлово-комунальних послуг є недоцільним, до того ж це не є предметом даної справи. Крім того, зазначала, що заперечення відповідача щодо ненадання чи надання неякісних послуг з утримання не є предметом даної справи, оскільки предметом даної справи є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Неналежне надання послуг може бути предметом розгляду іншої справи.

Також, вказувала, що про сплату боржником заборгованості свідчить той факт, що відповідно до довідки про нарахування та сплату та розрахунку заборгованості за надані послуги, долучені позивачем до матеріалів справи, 01 січня 2011 року було нараховано 300,45 грн., а сплачено відповідачем - 190,65 грн., 01 серпня 2012 року було нараховано 460,67 грн., а сплачено відповідачем - 460,67 грн., 01 липня 2014 року було нараховано 460,67 грн., а сплачено відповідачем - 12254,98 грн., 01 серпня 2015 року було нараховано 247,08 грн., а сплачено відповідачем - 247,08 грн., 01 січня 2016 року нараховано 247,08 грн., а сплачено відповідачем - 2563,58 грн.,01 вересня 2016 року нараховано 247,08 грн., а сплачено відповідачем - 3000,00 грн.,01 серпня 2017 року нараховано 420,52 грн., а сплачено відповідачем - 1512,86 грн.,01.09.2018 року нараховано 560,52 грн., а сплачено відповідачем - 1997,08 грн.,01 січня 2019 року нараховано 581,89 грн., а сплачено відповідачем - 499,27 грн., 01 травня 2019 року нараховано 599,04 грн., а сплачено відповідачем - 437,00 грн. Оскільки перебіг позовної давності було перервано, то у суду відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Підприємство позивача звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги 04 листопада 2019 року. Таким чином., немає підстав вважати, що позивачі пропустили строк позовнї давності (т. 1 а.с. 104-108).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», КП «Виноградар Подільського району міста Києва» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задоволено частково.Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь КП «Виноградар Подільського району міста Києва» заборгованість за спожиті послуги за період 01 вересня 2010 року по 01 березня 2015 року, з яких: 14 609,60 грн. основної заборгованості, інфляційного нарахування боргу 7 537,71 грн., 3% річних 1 941,05 грн., а всього - 24 088,36 грн.Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» заборгованість за спожиті послуги за період з 01 квітня 2015 року по 01 серпня 2019 року, з яких: 9 214,93 грн. основної заборгованості, інфляційного збільшення боргу 484,43 грн., 3% річних 294,38 грн., а всього - 9 993,74 грн.Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь КП «Виноградар Подільського району міста Києва» судовий збір в розмірі 1 357,76 грн. тобто з кожного по 339,44 грн.Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» судовий збір в розмірі 563,24 грн. тобто з кожного по 140,81 грн. (т. 1 а.с. 170-176).

Не погодившись з рішенням районного суду, 28 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду запеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Виноградар Подільського району м. Києва», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» заборгованості за спожиті послуги за період з 01 вересня 2010 року по 01 березня 2015 року та за період з 01 лютого 2015 року по 01 серпня 2019 року, інфляційного збільшення боргу та 3 % річних, а також судового збору 339,44 та 140,81 грн. (т. 1 а.с. 217-223).

На обґрунтування скарги зазначила, що оскаржуване рішення в частині стягнення з неї заборгованості є незаконним, суд першої інстанції неправильно вирішив питання щодо того, чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення позивачів, та якими доказами вони підтверджуються. Зазначала, що із наданих суду відповідачем ОСОБА_4 заяв та актів обстеження квартири АДРЕСА_2 вбачається, що вона як мешканка та споживач житлово-комунальних послуг в зазначених документах не значиться, що підтверджує її відсутність на житловій площі квартири АДРЕСА_1 в період з 2005 року. Вказувала, що з 01 серпня 2010 року вона фактично постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актомобстеження фактичного місяця проживання особи від 23 жовтня 2023 року, складеним посадовою особою Виконавчого комітету Великодимерської селищної територіальної громади Броварського району Київської області, скріплений оригінальною печаткою Великодимерської селищної ради та виданим на адвокатський запит № 45 від 22 жовтня 2023 року адвокату Батечку О.І. Зазначеним актом встановлено, що «зі слів сусідів встановлений факт проживання без реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з 01 серпня 2010 року за вищевказаною адресою. З 26 грудня 2019 року дані особи зареєстрували своє місце за вищевказаною адресою». Достовірність відомостей також засвідчили своїми підписами сусіди: ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .

Крім того, зазначала, що витягом № 2023/008656112 від 25 жовтня 2023 року з реєстру Великодимерської територіальної громади підтверджуєтья той факт, що з 26 грудня 2019 року апелянт задекларувала реєстрацію свого постійного місця проживання з 01 серпня 2010 року за адресою: АДРЕСА_3 . Вважає, що споживачем житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_4 являється ОСОБА_4 .

Вказувала, що постановою № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Однак, суд першої інстанції всупереч вказаній постанові застосував інфляційні та проценти річних на зяавлені позивачами суми боргу.

Звертала увагу, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_5 від 01 травня 2015 року являється позивач-1 КП «Керуюча компанія з обслуговування жтлового фонду Подльського району м. Києва». Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що вимоги КП «Виноградар Подільського району м. Києва» були пред'явлені як неналежним позивачем, та не відмовив у задоволенні позову у цій частині.

Вказувала, що не була належним чином повідомлена судом про розгляд даної цивільної справи. Крім того, суд першої інстанції для вирішення питання щодо дійсності отримання апелянтом житлово-комунальних послуг обмежився недостатньо перевіренеми відомостями стосовно факту дійсного місця проживання в заявлений позивачами період стягнення боргу.

Крім того, суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення застосував до відповідачів термін «співвласники», застосування якого вважає незаконним. Квартира АДРЕСА_2 з моменту її населення на підставі ордеру № 963 серія Б, виданого 09 липня 1982 року матері ОСОБА_14 , перебуває у комунальній власності. Ордер дає право заселитися, але не використувати житлову нерухомість. Щоб користуватися квартирою держфонду, після передачі ордера балансоутримувачу потрібно оформити договір найму. За таких обставин, апелянт є квартировинаймачем, а не співвласником в рівних частинах, як визначив суд першої інстанції (т. 1 а.с. 217-223).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_14 видано ордер № 963 серія Б на право заняття 3 кімнати жилою площею 41,67 кв.м. в квартирі АДРЕСА_6 на сім`ю з п`яти осіб: ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 25).

Комунальне підприємство «Виноградар Подільського району міста Києва» створене на підставі рішення Подільської районної у місті Києві ради від 07 грудня 2007 року № 240 «Про удосконалення структури управління житловим господарством Подільського району», що надає житлового-комунальні послуги та було балансоутримувачем будинку АДРЕСА_7 до 01 травня 2015 року (т. 1 а.с. 6-9).

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» створене на підставі рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва» та є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_7 з 01 травня 2015 року (т. 1 а.с. 10-16).

Згідно з розрахунками, наданими позивачами, вбачається, що відповідачі не сплачували за надані їм житлово-комунальні послуги - утримання прибудинкової території, центральне опалення, гаряче та холодне водопостачання, за період з 01 вересня 2010 року по 01 березня 2015 року на користь КП «Виноградар Подільського району міста Києва», у зв`язку з чим утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 24 088,36 грн. (т. 1 а.с. 26).

Відповідачі також не сплачували за надані їм житлово-комунальні послуги за період з 01 квітня 2015 року по 01 серпня 2019 року на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», у зв`язку з чим утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 9 993,74 грн. (т. 1 а.с. 26-27).

Суд першої інстанції солідарно стягнувши з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги, виходив з того, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Проте, висновок районного суду, що відповідачі є співвласниками вказаної квартири не підтверджений наявними у справі доказами.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У пункті 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до статті 356 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).

Отже, кожен із власників спільної часткової власності несе витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки у спільному майні.

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (стаття 540 ЦК України).

Натомість, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (статті 541 ЦК України).

Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/1792/16-ц та від 15 травня 2019 року у справі № 712/8440/17.

Так, ОСОБА_14 видано ордер № 963 серія Б на право заняття 3 кімнати жилою площею 41,67 кв.м. в квартирі АДРЕСА_6 на сім`ю з п`яти осіб: ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 25).

Згідно довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 12 листопада 2019 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 21 червня 1983 року по теперішній час (т. 1 а.с. 34).

Згідно довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 12 листопада 2019 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 31 березня 2005 року по теперішній час (12 листопада 2019 року) (т. 1 а.с. 35).

Згідно довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 12 листопада 2019 року, ОСОБА_17 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 18 квітня 1995 року по теперішній час (т. 1 а.с. 36).

Згідно довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА від 12 листопада 2019 року, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 08 грудня 2005 року по теперішній час. (т. 1 а.с. 37).

Тобто, з довідок відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА вбачається, що відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 .

При цьому, в матеріалах справи відстуні докази на підтвердження того, що квартира була приватизована, а відповідачі є співвласниками квартири.

Поряд з цим, за вищенаведених доказів, суд апеляційної інстанції дішов висновку, що відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі та є наймачами вказаної квартири.

Відповідно до положень ст. 64 ЖК України, яка визначає права і обов`язки членів сім`ї наймача, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно з розрахунків, наданих позивачами, вбачається, що співвідповідачі не сплачували за надані їм житлово-комунальні послуги - утримання прибудинкової території, центральне опалення, гаряче та холодне водопостачання за період з 01.09.2010 року по 01.03.2015 року на користь КП «Виноградар Подільського району міста Києва», у зв`язку з чим у них утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 24 088,36 грн.

Співвідповідачі також не сплачували за надані їм житлово-комунальні послуги - утримання прибудинкової території, центральне опалення, гаряче та холодне водопостачання за період з 01.04.2015 по 01.08.2019 року на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», у зв`язку з чим, у них утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 9 993,74 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Комунальним підприємством «Виноградар Подільського району міста Києва» за період з 01.09.2010 по 01.03.2015 року було нараховане інфляційне нарахування на суму 7537,71 грн. та 1941,05 грн. як 3% річних. Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» за період з 01.04.2015 по 01.08.2019 року було нараховане інфляційне збільшення боргу на суму 484,43 грн. та 294,38 грн. як 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Оскільки період заборгованості за житлово-комунальні послуги та сум визначених ст. 625 ЦК України визначений позивачем і стягнутий районним судом до 01 серпня 2019 року, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на неможливість стягнення цих сум у період воєнного стану

Як вбачається з розрахунку заборгованості за надані послуги, який долучено позивачем до матеріалів справи, 01.01.2011 року було нараховано 300,45 грн., а сплачено відповідачем - 190,65 грн., 01.08.2012 року було нараховано 460,67 грн., а сплачено відповідачем - 460,67 грн., 01.07.2014 року було нараховано 460,67 грн., а сплачено відповідачем - 12254,98 грн., 01.08.2015 року було нараховано 247,08 грн., а сплачено відповідачем - 247,08 грн., 01.01.2016 року нараховано 247,08 грн., а сплачено відповідачем - 2563,58 грн.,01.09.2016 року нараховано 247,08 грн., а сплачено відповідачем - 3000,00 грн.,01.08.2017 року нараховано 420,52 грн., а сплачено відповідачем - 1512,86 грн.,01.09.2018 року нараховано 560,52 грн., а сплачено відповідачем - 1997,08 грн.,01.01.2019 року нараховано 581,89 грн., а сплачено відповідачем - 499,27 грн., 01.05.2019 року нараховано 599,04 грн., а сплачено відповідачем - 437,00 грн., а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про перервання перебігу позовної давності, то у суду відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Про застосування наслідків пропуску строку позовної давності як підстави відмови в позові апелянт ОСОБА_1 не заявляла і в поданій нею апеляційній скарзі.

Враховуючи, що ордер на заняття квартири, виданий ОСОБА_14 , апелянт ОСОБА_1 з 2005 року до 26 грудня 2019 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , тобто адресою проживання вищевказаної квартири у спірний період наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги.

Факт того, що у спірний період ОСОБА_1 була квартиронаймачем, апелянт не заперечувала і в поданій нею апеляційній скарзі (т. 1 а.с. 222).

Помилкове зазначення ОСОБА_1 співвласником вищевказаної квартири не вплинуло на правильність висновків суду щодо наявності солідарного зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.

Посилання апелянта ОСОБА_1 на Акт обстеження фактичного місця проживання особи від 23 жовтня 2023 року за яким ОСОБА_1 з 01 серпня 2010 року фактично проживала без реєстрації за іншою адресою, де із 26 грудня 2019 року була зареєстрована, колегія суддів відхилила, оскільки вказані нові докази, які були створені після ухвалення оскаржуваного рішення районного суду (31 січня 2023 року) не спростовують наявних у справі доказів про зареєстроване місце проживання відповідачки за адресою квартири у період нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги (т. 1 а.с. 232-233).

Відповідно до наданих до районного суду завірених копій матеріалів виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Я.О., рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року виконано в повному обсязі, у зв`язку з чим приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (т. 1 а.с. 190-205).

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на порушення судом першої інстанції вимог ст. 128 ЦПК України, оскільки суд не вжив заходів щодо належного сповіщення її про розгляд даної справи.

Перевіривши вказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що районним судом здійснювалось повідомлення відповідачів за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідно до положень п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

При цьому, за наданою до районного суду письмовою розпискою від 06 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_4 отримував копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками для передачі іншим відповідачам по цій справі, зокрема й для передачі відповідачці ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 126).

Повідомлення про розгляд справи районним судом отримувались відповідачем ОСОБА_4 , який подавав відзив на позовну заяву і докази на обґрунтування заперечень проти заявленого позову, брав участь у справі в суді першої інстанції, розписувався за отримання повідомлень та зобов`язувався передати судові повідомлення іншим відповідачам, які є його батьками та рідними сестрами (т. 1 а.с. 53-70, 76-84, 94, 124-128, 142-144, 158).

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Повідомлень про зміну зареєстрованої у встановленому порядку адреси місця проживання та (або) зміну фактичного місця проживання відповідачі до суду не повідомляли і такі заяви в матеріалах цивільної справи відсутні.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази щодо належного сповіщення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене з 15 серпня 2022 року на 31 січня 2023 року о 09 год. 30 хв., в якому судом першої інстанції було ухвалено рішення (т. 1 а.с. 161-169).

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послугипідлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи апелянта цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Рішення районного суду апелянтом оскаржено в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , в іншій частині стягнення такої заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вказані відповідачі рішення не оскаржували, а тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, в іншій частині законність рішення районного суду апеляційним судом не переглядалась.

На підставі ст. 141 ЦПК України, понесені апелянтом судові витрати ма.ють бути віднесені на її рахунок

З огляду на положення частини 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» заборгованості за житлово-комунальні послуги та судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 солідарно, з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на користь Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» заборгованість за спожиті послуги за період 01 вересня 2010 року по 01 березня 2015 року, з яких: 14 609,60 грн. основної заборгованості, інфляційного нарахування боргу 7 537,71 грн., 3% річних 1 941,05 грн., а всього - 24 088,36 грн. та на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» заборгованість за спожиті послуги за період з 01 квітня 2015 року по 01 серпня 2019 року, з яких: 9 214,93 грн. основної заборгованості, інфляційного збільшення боргу 484,43 грн., 3% річних 294,38 грн., а всього - 9 993,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» - 339 грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» - 140 грн. 81 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова