Постанова

від 15.02.2024 по справі 761/21827/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/21827/21 Головуючий у І інстанції - Савицький О.А.

апеляційне провадження №22-ц/824/5392/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Оптимум» та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Оптимум», Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Стріт», ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

установив:

У червні 2021 року ТОВ «Квант Оптимум», ТОВ «Голден Стріт», ОСОБА_1 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що вони є власниками будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

26 грудня 2020 року на фасадах цих будівель було нанесено фарбою написи, чим пошкоджено їх настінне покриття, що зафіксовано камерами зовнішнього відеоспостереження.

Відповідач є власником будівель «Б» та «М», які знаходяться за цією ж адресою, при цьому на думку позивачів з боку відповідача до них склалось неприязне ставлення.

Позивачі за власні кошти відновили фасади пошкоджених будівель на загальну суму 78466,84 грн.

Посилаючись на те, що саме відповідачем пошкоджено належне їм майно, позивачі вважають, що їм завдано матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, який відповідно її спричинив.

Просили суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Квант Оптимум» шкоду у вигляді збитків завданих товариству у розмірі 57088,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Голден Стріт» шкоду у вигляді збитків завданих товариству у розмірі 14666,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду у вигляді завданих збитків у розмірі 6712,14 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні зазначеного вище позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Квант Оптимум» та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що нанесені написи на фасаді будівлі з текстом «Снести самоволки», а також враховуючи, що відповідач неодноразово висловлював їм своє невдоволення/невизнання їх права власності на будівлю, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відеозаписами з камер зовнішнього відеоспостереження підтверджують причинно-наслідковий зв`язок з подіями, які сталися 26 грудня 2020 року.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не було взято до уваги та не було досліджено докази, що підтверджували неприязні відносини між сторонами, які стали підґрунтям для вчинення відповідачем неправомірних дій.

Судом першої інстанції не було надано жодної оцінки тієї обставини, що відповідачем вже вчинялися протиправні дії відносно їх власності.

Вказують, що ОСОБА_2 визнав, що він дійсно робив позначки (написи) фарбою на огорожі, якою огороджена нежила будівля за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 та перебуває в його користуванні, як його представника.

Як зазначав відповідач: «Зазначені позначки фарбою мною були здійснені з метою попередження прохожих про проведення ремонтних робіт на території біля вказаної будівлі».

Слід зауважити, що написи, які були нанесені фарбою на їх фасад будівлі та написи нанесені фарбою на огорожі відповідачем, були здійсненні однаковим кольором фарби, нанесені фарбою близько в один час.

Відповідачем не було надано будь-яких доказів, щодо відсутності його вини у завданні їм шкоди.

Навпаки, докази, які були надані ними в їх сукупності, вірогідності та взаємного зв`язку вказують на вину відповідача в заподіянні шкоди їх майну.

Просили суд, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Квант Оптимум» та ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що вимоги апелянтів в апеляційній скарзі є незаконними та необґрунтовані жодними належними, допустимими та достатніми доказами по справі.

Відеозаписи, які містяться в матеріалах справи в якості доказів суд не може брати до уваги, оскільки походження зазначених відеозаписів невідоме.

В тому числі невідомо хто саме здійснив відео-фіксацію та на який саме пристрій здійснювалася така відео-фіксація.

Тобто, докази які містяться в матеріалах справи у вигляді відеозаписів є неналежними та недопустимими доказами та не можуть братися судом до уваги в якості доказів на обґрунтування апеляційних вимог.

Звертає увагу суду на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази у вигляді договорів купівлі-продажу чи інших правочинів чи рішень суду, які б підтверджували факт набуття позивачами (апелянтами) права власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_2 ) (земельну ділянку, на якій вона розташована), яку, як вони стверджують, було пошкоджено та спричинено їм, як власникам майна, матеріальну шкоду.

Вказує, що зауваження апелянтів про те, що відповідачем ніби то було здійснено пошкодження фасаду будівлі та інших об`єктів, що належать їм на праві власності, то зазначене являється лише припущенням, адже ні апеляційна скарга, ні докази, які містяться в матеріалах справи не містять жодної інформації, яка б підтверджувала той факт, що зазначені об`єкти були пошкоджені та, що вони були пошкоджені саме відповідачем, а не іншими особами.

Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

На вказаний відзив, ТОВ «Квант Оптимум» та ОСОБА_1 подали письмові пояснення, в яких зазначили, що всі твердження відповідача у відзиві зводяться до невизнання ним їх права власності на нерухоме майно, що стало підґрунтям пошкодження вказаного майна.

Зазначають, що відповідачем вже здійснювалися протиправні дії відносно позивачі, щодо користування ними своєю власністю.

Крім того, наявний відеозапис, з якого вбачається що відповідач з балончиком фарби в руках наносить на зовнішню стіну східців написи, які манерою написання та кольором збігаються з написами, які були виявлені на фасадах будівлі, що належать їм та підтверджується відповідними доказами.

Відповідач не заперечує, що на відеозаписах зафіксований саме він, а також даний факт був підтверджений показами свідка - ОСОБА_4 , будь-яких інших осіб, які перебували біля зовнішнього боку сходів камерами зовнішнього відеоспостереження зафіксовано не було.

Вказують, що відповідачем не було надано будь-яких доказів, що шкода була заподіяна не з його вини чи іншими особами.

Завдані збитки ними були підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, саме ОСОБА_2 були вчинені неправомірні дії, внаслідок яких їм була завдана матеріальна шкода.

Просили суд, апеляційну скаргу задовольнити.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянти подали клопотання про повторний виклик та допит свідка: Директора ТОВ «Квант Оптимум» - ОСОБА_4 .

У задоволенні клопотання про допит свідка слід відмовити з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим судом апеляційної інстанції, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суд вищої інстанції не має повноважень встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на вищевикладені правила, а також те, що зазначений вище свідок був допитаний в суді першої інстанції, підстави для допиту свідка судом апеляційної інстанції, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Квант Оптимум», ТОВ «Голден Стріт» та ОСОБА_1 є власниками будівель (нежитлових приміщень), за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наданих стороною позивачів письмових та електронних доказів вбачається, що 26 грудня 2020 року було пошкоджено фасади належних позивачам будівель шляхом нанесення на їх настінне покриття фарбою написів, що також підтвердив допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 .

Внаслідок пошкодження фасадів належних позивачам будівель, вони за власні кошти відновлювали їх, що підтверджується, укладеним між ТОВ «Квант Оптимум» та ТОВ «Новотеж» договору підряду №25/03-01 від 25 березня 2021 року на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, які полягали у видаленні графіті з гранітної, мармурової та бетонних поверхонь, а також фарбування та рихтування будівлі.

Вартість даних робіт склала 57088,26 грн., що підтверджується актом виконаних робіт підписаним сторонами, ТОВ «Новотеж» згідно договору підряду №25/03-02 від 25 березня 2021 року укладеного із ТОВ «Голден Стріт» та акту приймання виконаних робіт на суму 14666,44 грн.

Згідно договору підряду №25/03-03 від 25 березня 2021 року укладеного між ТОВ «Новотеж» та ОСОБА_1 на суму 6712,14 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з доказів наданих позивачами неможливо прийти до висновку, щодо беззаперечної причетності саме відповідача до пошкодження майна позивачів, оскільки з відеозаписів із камер зовнішнього відеоспостереження неможливо однозначно ідентифікувати особу, що це є саме відповідач, а також на цих відеозаписах не зафіксований факт нанесення написів на фасади належних позивачам будівель.

Стосовно акту від 28 грудня 2020 року, який підписаний в тому числі ОСОБА_4 , яка також була допитана судом першої інстанції у якості свідка, то викладене в акті та в показах свідка ґрунтується виключно на вказаних відеозаписах, які досліджувались судом.

З висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи, майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

У постанові від 03 грудня 2014 №6-183цс14 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що в цивільному процесі законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Загальними підставами, наявність яких є необхідною для всіх випадків відшкодування шкоди, є: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина заподіювача шкоди.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих стороною позивачів доказів неможливо беззаперечно встановити, той факт, що саме відповідач пошкодив фасади належних їм будівель.

Доводи апелянтів, що відповідачем вже здійснювались протиправні дії відносно них, щодо користування ними своєю власністю, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки дані твердження не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку з подіями, які сталися 26 грудня 2020 року та вину відповідача.

Крім того, з відеозаписів із камер зовнішнього відеоспостереження неможливо однозначно ідентифікувати особу, що це є саме відповідач, а також на цих відеозаписах не зафіксований факт нанесення написів на фасади належних апелянтам будівель.

Таким чином, докази, які містяться в матеріалах справи не містять інформації, яка б підтверджувала беззаперечний факт пошкодження відповідачем фасаду будівель та інших об`єктів, які належать на праві власності позивачам.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Оптимум» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба