Постанова

від 07.02.2024 по справі 189/1958/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1256/24 Справа № 189/1958/23 Суддя у 1-й інстанції - Редько О. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лопатіної М.Ю.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"

на заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення орендної плати,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 624 від 28 березня 2023 року, він є спадкоємцем земельної ділянки, площею 2,92 га кадастровий номер 1224255100:01:010:0127, що розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, та належала на праві власності його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 жовтня 2004 року між його матір`ю та ТОВ «Відродження» було укладено договір оренди земельної ділянки, 10 вересня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, а у 2017 році між ними укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Так, за умовами вищезазначеного договору оренди земельної ділянки, та відповідно до додаткової угоди та договору про внесення змін до нього, строк дії договору визначено до 31 грудня 2022 року. За кожен рік використання землі орендар нараховує орендну плату у грошовій формі у розмірі, що становить 8788,82 грн., до виплати на руки 7075,00 грн.; сплачується орендна плата до 30 листопада кожного року дії договору оренди; орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Однак, орендар не виконував покладені на нього обов`язки щодо своєчасної виплати орендної плати, у зв`язку з чим має заборгованість за період 2020-2022 роки.

Зазначає, що за умовами додаткової угоди від 10 вересня 2012 року до договору оренди земельної ділянки, при переході права власності на земельну ділянку або її частину від орендодавця до іншої особи, цей договір зберігає свою чинність для нового власника або власників.

03 травня 2023 року було направлено на адресу ТОВ «Відродження» клопотання щодо надання довідки про наявність заборгованості по договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження», в якому було повідомлено, що з 28 березня 2023 року він є власником зазначеної земельної ділянки, однак, до цього часу ним не отримано жодної інформації від відповідача.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплачує заборгованість по орендній платі, просив стягнути з ТОВ «Відродження» заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки, з урахуванням пені, 3% річних та інфляції за 2020 рік у розмірі 30278,28 грн., за 2021 рік у розмірі 21358,60 грн., за 2022 рік у розмірі 11453,64 грн.

Заочним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Відродження» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за 2020-2022 роки за договором оренди земельної ділянки площею 2,92 га, кадастровий номер 1224255100:01:010:0127, що укладений 20 жовтня 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження», з урахуванням пені, 3% річних та інфляції: за 2020 рік 30278,28 грн.; за 2021 рік 21358,60 грн.; за 2022 рік 11453,64 грн. Стягнуто з ТОВ «Відродження» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073, 60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за договором оренди, у зв`язку з чим, має заборгованість із виплати орендної плати за період 2020-2022 роки, з урахуванням штрафних санкцій та відсутністю доказів повної або часткової сплати орендної плати позивачу.

Не погодившись з таким рішенням суду, ТОВ «Відродження» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спадкодавець позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому орендна плата не сплачувалась, оскільки достеменно не відомо кому саме вони мали сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Крім того, орендну плату не сплачували через відсутність повідомлення від спадкоємця орендодавця й орендна плата не могла виплачуватися в період оформлення спадщини через відсутність належного власника земельної ділянки. Саме з цих підстав заперечували застосування штрафних санкцій за цій період.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2004 року між ОСОБА_2 , як власницею земельної ділянки, загальною площею 2,92 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224255100:01:010:0127 та ТОВ «Відродження» було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що розташована у Покровській селищній раді Покровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року було складено акт прийомки-передачі земельної ділянки.

10 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, за умовами якої договір укладено терміном до 31 грудня 2022 року.

У 2017 році між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження» укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, земельної частки (паю), згідно п.1 якого: за кожен рік використання землі орендар нараховує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 8788,82 грн., в т.ч. ПДФО, ВЗ та ін. до виплати на руки 7075 грн., сплачується орендна плата до 30 листопада кожного року дії договору оренди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після смерті якої земельну ділянку, площею 2,9343 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224255100:01:010:0127, успадкував її син, ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 березня 2023 року № 624.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 10 вересня 2012 року, при переході права власності на земельну ділянку або її частину від орендодавця до іншої особи, цей договір зберігає свою чинність для нового власника або власників.

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 327289129 від 28 березня 2023 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 2,9243 га, кадастровий номер 1224255100:01:010:0127.

За умовами договору, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

На підставі частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, відповідно до приписів статті 14 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, істотні умови договору оренди землі, серед яких і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі статею 410 ЦК України землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування землею.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, згідно пункту 1 договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, земельної частки (паю) № б/н від 2017 року, за кожен рік використання землі Орендар нараховує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 8788,82 грн., в т.ч. ПДФО, ВЗ та ін. до виплати на руки 7075 грн., сплачується орендна плата до 30 листопада кожного року дії договору оренди.

Судом встановлено, що відповідачем належним чином не виконуються взяті зобов`язання за договором оренди, у зв`язку з чим, ТОВ «Відродження» має перед позивачем заборгованість із виплати орендної плати за період 2020-2022 роки за договором оренди земельної ділянки, загальною площею 2,92 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224255100:01:010:0127, у розмірі 21225 грн. (7075 грн. х 3), що підтверджується належними та допустимими доказами й доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем за вказаним періодом за договором оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року, отже, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Так, у розумінні положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно приведеного розрахунку, загальна сума 3% річних на суму боргу 7075 грн. за договором оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року, за 2020 рік, за період з 01 грудня 2020 року по 06 червня 2023 рік, становить 533,78 грн., а з урахуванням індексу інфляції сума боргу складає 3189,54 грн.

Крім того, загальна сума 3% річних на суму боргу 7075 грн. за договором оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року, за 2021 рік, за період з 01 грудня 2021 року по 06 червня 2023 рік, становить 321,58 грн., а з урахуванням індексу інфляції сума боргу складає 2227,36 грн.

Загальна сума 3% річних на суму боргу 7075 грн. за договором оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року, за 2022 рік, за період з 01 грудня 2022 року по 06 червня 2023 рік, становить 109,33 грн., а з урахуванням індексу інфляції сума боргу складає 279,95 грн.

Крім того, положеннями статті 549 ЦК України передбачено, що за невиконання, або неналежне виконання договірних зобов`язань боржник повинен сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року, зокрема пункту 11 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Отже, сума пені по заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року на суму 7075 грн., за період з 01 грудня 2020 року по 06 червня 2023 рік (всього 918 днів), становить 19479,96 грн., та розраховується виходячи з наступного: 7075,00 грн. х 0,3% = 21,22 грн. (розмір пені за 1 день прострочення виплати орендної плати), 21,22 грн. (розмір пені за 1 день прострочення виплати орендної плати) х 918 (кількість днів прострочення виплати орендної плати за 2020 рік); за період з 01 грудня 2021 року по 06 червня 2023 рік (всього 553 дні), становить 11734,66 грн., та розраховується виходячи з наступного: 7075,00 грн. х 0,3% = 21,22 грн. (розмір пені за 1 день прострочення виплати орендної плати), 21,22 грн. (розмір пені за 1 день прострочення виплати орендної плати) х 553 (кількість днів прострочення виплати орендної плати за 2021 рік); за період з 01 грудня 2022 року по 06 червня 2023 рік (всього 188 днів), становить 3989,36 грн., розраховується таким чином: 7075,00 грн. х 0,3% = 21,22 грн. (розмір пені за 1 день прострочення виплати орендної плати). 21,22 грн. (розмір пені за 1 день прострочення виплати орендної плати) х 188 (кількість днів прострочення виплати орендної плати за 2022 рік).

Отже, загальна сума заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року, за період з 01 грудня 2020 року по 06 червня 2023 рік, з урахуванням пені, 3% річних, індексу інфляції, згідно з розрахунком складає: 30278,28 грн., з яких 7075 грн. заборгованість за 2020 рік за договором оренди земельної ділянки, 19479,96 грн. пеня, 3189,54 грн. інфляційне збільшення, 533,78 грн. 3% річних; за період з 01 грудня 2021 року по 06 червня 2023 рік, з урахуванням пені, 3% річних, індексу інфляції, згідно з розрахунком складає: 21358,60 грн., з яких 7075 грн. заборгованість за 2021 рік за договором оренди земельної ділянки, 11734,66 грн. пеня, 2227,36 грн. інфляційне збільшення, 321,58 грн. 3% річних; за період з 01 грудня 2022 року по 06 червня 2023 рік, з урахуванням пені, 3% річних, індексу інфляції, згідно з розрахунком складає: 11453,64 грн., з яких 7075 грн. заборгованість за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки, 3989,36 грн. пеня, 279,95 грн. інфляційне збільшення, 109,33 грн. 3% річних.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідач фактично користувався земельною ділянкою, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачував чим порушив умови договору.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що після смерті орендодавця у спадкоємця були відсутні документи на землю та відповідачу достеменно не було відомо кому саме мають сплачувати орендну плату за земельну ділянку, є безпідставними, оскільки орендар зобов`язаний належним чином виконувати умови договору оренди землі, у тому числі й нараховувати та сплачувати орендну плату за таким договором, включаючи період з дати смерті орендодавця і до моменту оформлення спадкоємцями права власності на земельну ділянку.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що орендар допустив порушення умов договору та мав заборгованість по орендній платі ще за час життя орендодавця, а тому посилання в апеляційній скарзі про відсутність підстав для стягнення заборгованість та штрафних санкцій після смерті спадкодавця, є безпідставними.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із статею 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" - залишити без задоволення.

Заочне рішення Покровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від10липня 2023року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.Ю. Лопатіна