Постанова

від 08.02.2024 по справі 508/571/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/788/24

Справа № 508/571/21

Головуючий у першій інстанції Горобець В. Л.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: ОСОБА_1 ,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ковтун Катерини Володимирівни в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія України» на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 03 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія України» про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія України» (далі СТОВ «Надія України») про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.11.2020 за №1091, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 23320620 від 19.11.2020, що видані Ананьївською районною державною нотаріальною конторою, Ананьївського районного нотаріального округу Одеської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить на праві приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка площею 6.509 га, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Миколаївського району Одеської області, земельна ділянка № НОМЕР_1 (за межами населеного пункту) кадастровий номер 5123583000:01:001:0468.

Зазначену земельну ділянку позивачка прийняла у спадщину за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27 липня 2016 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Надія України» в особі директора Кривенка Олександра Сергійовича укладено Договір оренди землі площею 6,51 га, кадастровий номер 5123583000:01:001:0468, строком на 7 років, який зареєстровано 20.03.2018 державним реєстратором Галіборщ Ганною Миколаївною Гвоздавської сільської ради, Любашівського району, Одеської області, номер запису про інше речове право: 25390135.

Відповідно до п. 39 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно п. 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 198 150,72 грн.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі коштів через касу підприємства або перерахуванням на банківську картку/рахунок орендодавця у розмірі: не менше 3% ( три ) від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. За згодою сторін розрахунок може бути проведено у натуральній або відробітковому вигляді. Орендна плата сплачуться з 01 ( першого ) серпня по 31 ( тридцять перше ) грудня року, за який вноситься орендна плата.

Пунктом 13 договору оренди землі визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 ( одна сота ) відсотку несплаченої суми за кожний день прострочення.

ОСОБА_1 зазначила, що відповідач порушив свої зобов`язання, передбачені договором оренди землі щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5123583000:01:001:0468 у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2019 - 2020 роки та відповідно нехтує терміном, зазначеним в пункті 9 договору оренди землі «не пізніше 31 грудня року, за який вноситься орендна плата», що є його істотною умовою.

Так, відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату :

1) за 2019 рік за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5123583000:01:001:0468 у грошовій формі 5 944,52 грн.

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 198 150,72 грн (п. 5 договору оренди землі)

- орендна плата у грошовій формі у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 договору оренди землі), що становить 5 944,52 грн (98 150,72 грн х 3%)

2) за 2020 рік за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5123583000:01:001:0468 у грошовій формі 5944,52 грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 198 150,72 грн (п. 5 договору оренди землі)

- орендна плата у грошовій формі у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 договору оренди землі), що становить 5 944,52 грн (198150,72 грн х 3%)

Таким чином, за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5123583000:01:001:0468 за 2019 - 2020 роки відповідач повинен сплатити орендну плату у грошовій формі 11889,04 грн (5 944,52 грн + 5 944,52 грн).

Позивачка вказує, що станом на час звернення з цим позовом до суду, відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування належною мені земельною ділянкою за 2019 -2020 роки не сплачено жодних грошових коштів. До того ж ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2019 - 2020 роки ОСОБА_1 від відповідача не отримувала.

В позовній заяві також зазначено, що у договорі оренди землі в розділі «Реквізити сторін» значиться адреса Орендаря - СТОВ «Надія України», а саме: 67030, Одеська область, Миколаївський район, с. Новопетрівка, вул. Чкалова, 62. Однак, за вказаною адресою відповідач не знаходиться.

Згідно відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань через безкоштовний запит Міністерства юстиції України, позивачка дізналась місцезнаходження юридичної особи за юридичною адресою: вул. Ювілейна, 77, м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області.

З метою отримання орендної плати за землю, вона зверталась в письмовій формі до відповідача щодо проведення розрахунку орендної плати за земельну ділянку. Однак ні відповіді, ні грошей так і не отримала.

Тому, врегулювати питання в досудовому порядку немає можливості.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти заявленого позову, в зв`язку з тим, що відповідач належним чином виконує умови договору оренди земельної ділянки, шляхом поштового переказу орендної плати через відділення пошти, факт порушення істотних прав позивача не доведений, просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету позову та покласти на позивача сплачені витрати з надання правової допомоги.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 03 березня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 6.51 гектара, кадастровий №5123583000:01:001:0468, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Миколаївського району Одеської області, укладений 27.07.2016 СТОВ «Надія України», в особі директора Кривенка О.С. і ОСОБА_2 та зареєстрований 20.03.2018 державним реєстратором Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, номер запису про інше речове право: 25390135 та скасовано його реєстрацію.

Стягнуто з СТОВ «Надія України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати в сумі 18654, 27 грн, яка складається з орендної плати 17 833,56 грн, пені 464,04 грн та 3% річних від простроченої суми 356,67 грн.

Стягнуто з СТОВ «Надія України» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 816 грн.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду, адвокат Ковтун К.В. в інтересах СТОВ «Надія України» звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 03 березня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача СТОВ «Надія України» в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явився. Про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання судової повістки.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого про дату і час судового засідання відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача та позивачку ОСОБА_1 , яка просила залишити рішення суду першої інстанції без змін та відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Крім того, частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно частини другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження №12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить на праві приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка площею 6.509 га, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Миколаївського району Одеської області, земельна ділянка № НОМЕР_1 (за межами населеного пункту) кадастровий номер 5123583000:01:001:0468.

Зазначену земельну ділянку позивачка прийняла у спадщину за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13-16 ).

27 липня 2016 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Надія України» в особі директора Кривенка Олександра Сергійовича укладено договір оренди землі площею 6,51 га, кадастровий номер 5123583000:01:001:0468, строком на 7 років, який зареєстровано 20.03.2018 державним реєстратором Галіборщ Ганною Миколаївною Гвоздавської сільської ради, Любашівського району, Одеської області, номер запису про інше речове право: 25390135 (а.с. 17-20 ).

Згідно Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 27.07.2016 СТОВ «Надія України» прийняло, а ОСОБА_2 передав в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6,51 га (а.с. 21 ).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №244142327 від 12.02.2021, право оренди земельної ділянки за Договором зареєстровано в реєстрі речових прав 19 листопада 2020 року, номер запису про інше речове право 36570459 (а.с. 22 - 23 ).

Відповідно до п. 39 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно п. 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 198 150,72 грн.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі коштів через касу підприємства або перерахуванням на банківську картку/рахунок орендодавця у розмірі: не менше 3% ( три ) від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. За згодою сторін розрахунок може бути проведено у натуральній або відробітковому вигляді. Орендна плата сплачуться з 01 ( першого ) серпня по 31 ( тридцять перше ) грудня року, за який вноситься орендна плата.

Пунктом 13 договору оренди землі визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотку несплаченої суми за кожний день прострочення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач не виплачував орендну плату в грошовій формі за період 2019 -2020 року та повинен сплатити їй суму невиплаченої орендної плати, з урахуванням пені та 3 % вічних від простроченої суми, - 18654,27 грн.

ОСОБА_1 також просила розірвати вищезазначений договір оренди землі з тих підставі, що відповідач порушив умови договору оренди щодо своєчасної сплати платежів по орендній платі.

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач протягом 20192020 років не виплачував орендну плату, визначену договором, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2019, 2020 років, оскільки неналежне виконання умов договору зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Також ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення в розмірі 464,04 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 13 договору оренди землі визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 (одна сота) відсотку несплаченої суми за кожний день прострочення.

Встановивши, що відповідач має прострочення сплати заборгованості за орендною платою перед позивачем за 2019 та 2020 роки, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія України» пені у сумі 464,04 грн.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно дочастин першої-третьоїстатті 89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,атакож достатністьі взаємнийзв`язок доказіву їхсукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що СТОВ «Надія України» не сплачувало орендну плату за 20192020 роки, тому відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати.

Апеляційний суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву, відповідач визнав позовні вимоги щодо виплати заборгованості з орендної плати та пені за несвоєчасну її оплату в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник СТОВ «Надія України» вказує, що рішення винесено під час воєнного стану в України, суд не повідомим відповідача про судове засідання та виніс рішення без їх участі.

Матеріалами справи встановлено, що справа перебувала в провадженні суду першої інстанції з серпня 2021 року, неодноразово призначалась до розгляду в судовому засіданні, в судовому засіданні 09 грудня 2021 року приймала участь представник СТОВ «Надія України» - адвокат Ковтун К.В., де надала пояснення щодо суті справи. Крім того, матеріали справи містять відзив відповідача на позовну заяву, в якому також чітко викладена їх позиція щодо суті даного спору.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник СТОВ «Надія України» - адвокат Ковтун К.В. отримала судову повістку про виклик до суду на 03 березня 2022 року (а.с. 72).

Інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада».

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині порушення судом норм процесуального права не приймаються, оскільки наявних у справі матеріалів, з урахування відзиву відповідача на позовну заяву, було достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а відповідач достовірно знаючи було наявність на розгляді цивільної справи зобов`язаний цікавитись відомим провадження, не ухилятись від отримання інформації про стан розгляду справи та не допускати маніпуляцій для затягування судового процесу.

Не приймаються також до уваги твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не встановив належність відповідача по справі, оскільки між СТОВ «Надія України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Раліївка» зареєстровано суборенду, оскільки ТОВ «Раліївка» не є стороною спірного договору оренди землі від 27.07.2016, орендарем (користувачем) за вказаним договором є СТОВ «Надія України», який в тому числі є належним відповідачем в даній справі.

Не залучення до участі в справі ТОВ «Раліївка» не може визнатись порушенням вимог процесуального права, яке тягне за собою скасування рішення суду чи відмови в позові.

Крім того, клопотань про залучення до участі в справі ТОВ «Раліївка» від жодної зі сторін справи не надходило.

За таких обставин, доводи наведені у апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення та трактування норм права на власний розсуд.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши вимоги позовної заяви, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого, законного та справедливого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Ковтун Катерини Володимирівни в інтересах Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія України» залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 03 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 15 лютого 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда

А.І. Дришлюк